Постанова

від 01.05.2024 по справі 712/10914/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 712/10914/19Провадження № 22-ц/821/742/24Категорія: 301030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Ярошенка Б.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Надія»

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Надія» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2024 року (ухвалене під головуванням судді Марцішевської О.М. у приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення складено 09 лютого 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Надія» про припинення права спільної часткової власності та виділення частки в натурі,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про припинення права спільної часткової власності та виділення частки в натурі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28.11.2001 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Мисан Аллою Олександрівною, зареєстрованого в реєстрі за № 8265. позивачка набула у приватну власність 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 . До складу вказаного домоволодіння входить: А-1 жилий будинок площею 55,1 кв.м., Б-І - жилий будинок площею 59,1 кв.м., В, в, Г, Д, д - сараї, Є, З, П - вбиральня, Ж - сарай, К, Л - погріб, М - гараж, Н - сарай, О - гараж, Р - сарай, №1,2,4, - огорожа.

Право власності позивачки на 2/5 частини вказаного домоволодіння також підтверджується витягом з державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.02.2018 року.

Одночасно з укладанням вказаного договору купівлі-продажу частини житлового будинку, між позивачкою та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 314,0 кв.м., яка розташована на території Черкаської міської ради по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На вказану земельну ділянку із кадастровим номером № 7110136700:04:019:0045 позивачці виданий державний акт серія ЯБ № 570506 від 16 грудня 2005 року.

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7106906812018 від 21.03.2018 р.

На належній позивачці земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:019:0045, фактично розташовані 2/5 домоволодіння, власником якого відповідно до договору купівлі-продажу від 28.11.2001р. є ОСОБА_1 , що видно із експлікації земельних угідь - додатку до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-7106906812018 від 21.03.2018р.

Іншими співвласниками домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровані ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_5 (1/25), ОСОБА_6 (1/25), ОСОБА_7 (1/25), ОСОБА_8 (1/25), ОСОБА_9 (1/25).

Між співвласниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 склався порядок користування будинком та надвірними спорудами, відповідно до якого позивачка фактично використовує частину житлового будинку Б-1, а саме приміщення згідно технічного паспорту 1-1 коридор 3,5 кв. м., 1-2 кухня 11,1 кв.м., 1-3 житлова кімната 11,6 кв.м., 1-4 житлова кімната 20,5 кв.м., 1-5 сан.вузол 3,5 кв.м., 1-6 коридор 6,1 кв.м. та надвірні споруди М - гараж металевий, Д - сарай, д - сарай, № 1 - огорожа. Вказані об`єкти розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:019:0045, що належить позивачу на праві приватної власності та складають фактично окремий об`єкт нерухомого майна, який є ізольований від інших приміщень, має власні комунікації та окремий вихід.

Вказаний перелік об`єктів які перебувають у користуванні позивача в сукупності складають ідеальну частку 2/5, яка належить позивачу у домоволодінні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Жодне з перелічених приміщень (об`єктів), що знаходяться у користуванні позивача не перебуває у фактичному користуванні будь-кого з інших співвласників.

Доказом того, що фактично домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розділене між співвласниками відповідно до фактичного користування, що відповідає розміру належних їм часток є також Акт визначення та погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами. Вказаний акт підписаний серед інших також і гр. ОСОБА_3 як співвласником вказаного домоволодіння та суміжної земельної ділянки.

На даний час у позивача постала необхідність у виділенні в натурі належної їй на праві приватної власності 2/5 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та припинення права спільної часткової власності на вказану частку.

Враховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, позивачка просить суд виділити їй в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна, 2/5 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим припинити спільну часткову власність ОСОБА_1 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на окремий об`єкт нерухомості, що складається з наступних приміщень, а саме в житловому будинку літ. «Б-1» з прибудовами літ. «б», «б1», «б2» приміщення: коридор № 1-1 площею 3,5 кв.м., кухня № 1-2 площею 11,1 кв.м.. житлова кімната № 1-3 площею 11,6 кв.м., житлова кімната № 1-4 площею 20.5 кв.м., санвузол № 1-5 площею 3,5 кв.м., коридор № 1-6 площею 6.1 кв.м.; сарай літ. «Д» з прибудовою літ. «д», гараж літ. «М» та огорожа літ. «№1».

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року замінено відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2020 року замінено відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на ОСОБА_11 .

22 грудня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси суддею Борєйко О.М. прийнято справу до провадження нового складу суду у зв`зязку з припиненням повноважень головуючого, розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

12 лютого 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси замінено відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на відповідача Приватне підприємство «Надія».

09 квітня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси призначено процедуру врегулювання спору за участю судді. Провадження у справі зупинено до припинення процедури врегулювання спору за участю судді.

23 квітня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси врегулювання спору за участю судді у справі припинено. Провадження у цивільній справі поновлено.

09 серпня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено запитання: Які можливі варіанти виділу частки, що належить ОСОБА_1 в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 ? Проведення експертизи доручено судовому експерту ОСОБА_13 .

15 червня 2022 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено запитання:

Які приміщення та споруди домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 перебувають у фактичному користуванні співвласника ОСОБА_1 та чи знаходяться приміщення та споруди домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , які перебувають у фактичному користуванні співвласника ОСОБА_1 в межах належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 314 кв.м, кадастровий номер 7110136700:04:019:0045 згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7106906812018 від 21.03.2018р. ( т.1 а.с10-13)?.

Чи можливий з технічної точки зору виділ в натурі 2/5 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , якщо така можливість існує надати всі можливі варіанти поділу у відповідності з частками сторін у праві власності? Чи відповідають ідеальній частці 2/5 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 приміщення і споруди, які перебувають у фактичному користуванні співвласника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ?

Чи відповідає будівельним, санітарним, пожежним нормам і правилам частина домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному користуванні співвласника ОСОБА_1 ?

Проведення експертизи доручено судовому експерту Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Виділено ОСОБА_1 в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна 2/5 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з приміщень житлового будинку літ. «Б-1» з прибудовами літ. «б», «б1», «б2», загальною площею 56,3 кв.м, житловою площею 32,4 кв.м - тамбур «1-1» площею 3,5 кв.м; кухня «1-2» площею 10,8 кв.м; житлова кімната «1-3» площею 11,8 кв.м; житлова кімната «1-4» площею 20,6 кв.м; санвузол «1-5» площею 3,5 кв.м; коридор «1-6» площею 6,1 кв.м., сарай з прибудовою літ. «Д, д», гараж літ. «М», огорожа літ. «№1».

Припинено право власності ОСОБА_1 на 2/5 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8414,60 грн.

Стягнуто з ПП «Надія» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8414,60 грн.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що оскільки висновком судової експертизи підтверджено можливість виділу в натурі належної позивачці частки у спільному домоволодінні та співвласники не дійшли згоди щодо укладення договору про поділ спільного майна, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції було забезпечено реалізацію процесуальних прав на врегулювання спору шляхом примирення, однак результат такого примирення не був зафіксований мировою угодою у встановленому законом порядку.

Місцевий суд також врахував, що ст. 364 ЦПК України не передбачено обов`язковості вжиття заходів для досудового врегулювання спору як умови для реалізації права співвласника на виділ на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, тому не пред`явлення позивачкою досудових вимог до інших співвласників про виділ частки у власності в натурі не може вважатись підставою для заперечення її права на звернення до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій 18березня 2024року,ПП «Надія», вважаючи рішеннясуду першоїінстанції необґрунтованим,таким,що постановленоз порушеннямнорм процесуальногоправа танеправильним застосуваннямнорм матеріальногоправа,при неповномуз`ясуванні обставин,що маютьістотне значеннядля правильноговирішення позовупо суті,просило рішенняСоснівського районногосуду м.Черкаси від30січня 2024року скасуватита ухвалитинове рішення,яким взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що позивачкою не доведено належним чином досудове врегулювання спору та звернення до співвласників з метою здійснення виділу часки в натурі шляхом укладення договору між співвласниками.

Також скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат. Адже вважає, що оскільки ПП «Надія» не заперечувало мирне врегулювання спору, тому витрати зі сплати судового збору та висновку експертного дослідження мали бути покладені на ОСОБА_2 за приписами ст. 141 ЦПК України, оскільки саме останній заперечив врегулювання спору за участю судді.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 16 квітня 2024 року, представник ОСОБА_1 адвокат Дмитренко Р.М., вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просив відмовити у її задоволенні.

Фактичні обставини справи

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, ОСОБА_1 набула у власність 2/5 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 28 листопада 2001 року частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Мисан А.О., зареєстровано в реєстрі за № 8265. За змістом договору, житловий будинок з надвірними спорудами: А-І жилий будинок площею 55,1 кв.м., Б-І жилий будинок площею 59,1 кв.м., В, В, Г, Д, д сараї, Є, З, П вбиральня, Ж сарай, К, Л погріб, М гараж, Н сарай, О - гараж, Р сарай, № 1, 2, 4 огорожа. (т.1 а.с.8).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 листопада 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Мисан А.О., зареєстровано в реєстрі за № 8268 ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 314,0 кв.м., яка розташована на території АДРЕСА_2 (т.1 а.с.9).

16.12.2005 р. ОСОБА_1 виданий державний акт про право власності серії ЯБ № 570506 на земельну ділянку кадастровим номером 7110136700:04:019:045 площею 314 кв.м по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.11.2001р. № 8268. Акт погодження меж належної позивачки земельної ділянки погоджено за замовленням попереднього власника у грудні 1998 року суміжними землекористувачами ( т.1 а.с.22,192).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-7106906812018 від 21.03.2018р. земельна ділянка із кадастровим номером 7110136700:04:019:0045 відноситься до категорії земель житлово та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( т.1 а.с.10-13).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 259624343 право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 7110136700:04:019:045 зареєстровано 31.05.2021р. (т.2 а.с.194).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 114002761 від 14.02.2018 року право власності ОСОБА_1 на 2/5 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 27.10.2004р. Складові частини об`єкта нерухомого майна: жилий будинок з прибудовами літ.А-І, а,а1,а2 загальною площею 100,4 кв.м, житлова площа 55,1 кв.м, жилий будинок з прибудовами літ.Б-І,б,б1,б2,б3 загальною площею 93,9 кв.м, житлова площа 59,8 кв.м, сараї Д,д, вбиральня П, сарай Ж, погріби К, Л, гараж М, сарай Н, огорожа 1-4, вбиральня З, літня кухня з прибудовою С,с.

Іншими співвласниками зареєстровані ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_5 (1/25), ОСОБА_4 (1/5) - особа померла, ОСОБА_6 (1/25), ОСОБА_7 (1/25), ОСОБА_8 (1/25), ОСОБА_9 (1/25). Житлова площа 114,9 кв.м, площа земельної ділянки 1289 кв.м, самочинно збудовані - прибудова літ.а3, гараж літ.Р, гараж літ.О - власник ОСОБА_4 ( т.1 а.с.14-16).

ОСОБА_3 набув у власність 1/5 частину домоволодіння по АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_4 від 19.05.1978 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.10.1997 року на 1/10 частину домоволодіння по АДРЕСА_3 . Право власності зареєстроване 27.10.2004 р. на 1/5 частку об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 8111524 за адресою АДРЕСА_1 , що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 114002761 від 14.02.2018 року.

Відповідно до Технічного паспорту домоволодіння по АДРЕСА_1 містить дані про перебування у фактичному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_3 житлового будинку літ.Б -1, частини будинку мають самостійні входи та конструктивно відокремлені ( т.1 а.с.17-21).

15 квітня 2016 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси задоволена заява ОСОБА_3 (представник ОСОБА_14 ), зацікавлена особа ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що адресою знаходження нерухомого майна ( АДРЕСА_3 ), указаного у свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок від 19.05.1978 року запис в реєстровій книзі під № 19 реєстр 484, що видане Черкаським відділом комунального господарства та в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 07.10.1997 року зареєстровано в реєстрі за № 2-2379 і виданого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Миколенко І.М., є адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору дарування частини домоволодіння від 20.05.2016 року ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_2 1/5 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 .(т.1 а.с.63)

Право власності ОСОБА_2 на 1/5 частку об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 926502471101 (номер об`єкта в РПВН 8111524) за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 20.05.2016р. відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 191134514 від 02.12.2019р. Додаткові відомості: згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.04.2016р. адреса нерухомого майна , що належить ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 . ( а.с.95-97).

ПП «Надія» набуло право власності на 6/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки Домоволодіння від 27 жовтня 2020 року (попередній власник ОСОБА_11 )., 3/25 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 27 жовтня 2020 року (попередні власники ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ), 1/25 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частки домоволодіння від 27.10.2020р. (попередній власник ОСОБА_15 ).

Право власності ПП «Надія» на 6/25 частин об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 926502471101 (номер об`єкта в РПВН 8111524) за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 27.10.2020р. відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 229841836 від 27.10.2020р.

Право власності ПП «Надія» на 3/25 частин об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 926502471101 (номер об`єкта в РПВН 8111524) за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 27.10.2020р. відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 229825711 від 27.10.2020р.

Право власності ПП «Надія» на 1/25 частин об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 926502471101 (номер об`єкта в РПВН 8111524) за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 27.10.2020р. відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 229809540 від 27.10.2020р.

За даними реєстру, Домоволодіння в цілому складається з житлового будинку з прибудовами під літ. «А-І, а, а1, а2», дерев`яний, обкладений цеглою, загальною площею 100,4 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м., житлового будинку з прибудовами під літ. «Б-І, б, б1, б2, б3», дерев`яний, обкладений цеглою, загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 59,8 кв.м, сарай «Д, д», вбиральня «П», сарай «Ж», погріби «К,Л», гараж «М», сарай «Н», огорожа « 1-4, вбиральня «З», літня кухня з прибудовою «С, с». Вказана частка домоволодіння розташована на земельній ділянці площею 0,0783 га, кадастровий номер: 7110136700:04:019:0090.

Відповідно до висновку будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № 30/19/буд ТОВ "Контакт-сервіс" наявна технічна можливість для виділу в натурі належної позивачці частини домоволодіння,а саме в житловому будинку літ. «Б-1» з прибудовами літ. «б», літ. «б1» та ліг. «б2» приміщення: коридор № 1-1 площею 3,5 кв.м., кухня № 1-2 площею 11,1 кв.м.. житлова кімната № 1-3 площею 11,6 кв.м., житлова кімната № 1-4 площею 20.5 кв.м., санвузол № 1-5 площею 3,5 кв.м., коридор № 1-6 площею 6.1 кв.м.; сарай літ. «Д» з прибудовою літ. «д», гараж літ. «М» та огорожа літ. «№1» ( т. 1 а.с.23-33).

Відповідно до довідки КП ЧООБТІ від 14.01.2022р. № 27543о повідомляється, що при проведенні поточної інвентаризації 29.12.2021р. була обстежена частина домоволодіння, а саме житловий будинок з прибудовами Б-І, б, б1, б2, б3, сараї Д,д, літня кухня з прибудовою літ.С,с, гараж літ.М, вбиральня літ.З,огорожа № 1. Інша частина, де розташований житловий будинок літ.А-І, а, а1, а2, а3, сараї літ.Ж, літ.Н, гараж літ.О, вбиральня літ.П, гараж літ.Р, погріба літ.К, літ.Л, огорожа № 2-4 не обстежувалась.

Відповідно до висновку судового експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гуржій Т.М. № СЕ-19/124-22/6529-БТ від 22.09.2023р. у фактичному користуванні співвласника ОСОБА_1 перебувають наступні приміщення та споруди: частина житлового будинку літ. «Б-1» з прибудовами літ. «б», «б1», «б2», що складається з приміщень: тамбур площею 3,5 кв.м, кухня площею 10,8 кв.м, житлова кімната площею 11,8 кв.м, житлова кімната площею 20,6 кв.м, санвузол площею 3,5 кв.м, коридор площею 6,1 кв.м; сарай літ. «Д» з прибудовою літ. «д»; гараж літ. «М»; огорожа літ. «№1».

Згідно документальних матеріалів, що містяться в матеріалах інвентаризаційної справи, приміщення і споруди, які перебувають у фактичному користуванні співвласника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 відповідають ідеальній частці 2/5 домоволодіння АДРЕСА_1 .

Частина домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному користуванні співвласника ОСОБА_1 , відповідає будівельним, санітарним, пожежним нормам і правилам.

З технічної точки зору виділ в натурі 2/5 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 можливий. Єдиний можливий варіант виділу в натурі 2/5 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 - за фактичним користуванням співвласником ОСОБА_1 будівлями та спорудами домоволодіння по АДРЕСА_1 .

На 2/5 частини нерухомого майна - домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , що знаходяться у фактичному користуванні ОСОБА_1 , пропонується виділити в натурі, наступні будівлі та споруди: частину житлового будинку (квартира АДРЕСА_5 ) - частину основної частини літ. «Б-1» з прибудовами літ. «б», «б1», «б2», загальною площею 56,3 кв.м, житловою площею 32,4 кв.м, а саме приміщення: - тамбур «1-1» площею 3,5 кв.м; - кухня «1-2» площею 10,8 кв.м; - житлова кімната «1-3» площею 11,8 кв.м; - житлова кімната «1-4» площею 20,6 кв.м; - санвузол «1-5» площею 3,5 кв.м; - коридор «1-6» площею 6,1 кв.м. 2. Сарай з прибудовою літ. «Д, д»; 3. Гараж літ. «М»; 4. Огорожу літ. «№1».

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку,що апеляційнаскарга Приватногопідприємства «Надія»не підлягаєдо задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Перевіряючи матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою ст.15, частиною першою ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

У пункті третьому рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/20002 зазначено, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникамзабезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів всіх її учасників.

Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 набула у власність 2/5 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 28 листопада 2001 року частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Мисан А.О., зареєстровано в реєстрі за № 8265. За змістом договору, житловий будинок з надвірними спорудами: А-І жилий будинок площею 55,1 кв.м., Б-І жилий будинок площею 59,1 кв.м., В, В, Г, Д, д сараї, Є, З, П вбиральня, Ж сарай, К, Л погріб, М гараж, Н сарай, О - гараж, Р сарай, № 1, 2, 4 огорожа.

Станом на момент розгляду справи, іншими співвласниками домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 .

Предметом даного спору є виділення ОСОБА_1 в натурі, як окремого об`єкту нерухомого майна, 2/5 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачкою не доведено належним чином досудове врегулювання спору та звернення до співвласників з метою здійснення виділу частки в натурі шляхом укладення договору між співвласниками.

Проте, з огляду на наведені вище положення закону та обставини справи, такі твердження скаржника є необгрунтованими, оскільки сам факт звернення особи до суду з позовом може свідчити про наявність між сторонами неврегульованих у добровільному порядку питань.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту статті 364 ЦПК України не передбачено обов`язковості вжиття заходів для досудового врегулювання спору як умови для реалізації права співвласника на виділ на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, тому не пред`явлення позивачкою досудових вимог до інших співвласників про виділ частки у власності в натурі не може вважатись підставою для заперечення її права на звернення до суду з відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд сприяв сторонам у реалізації їх процесуальних прав, зокрема, щодо врегулювання спору шляхом примирення, про що 09 квітня 2021 року постановлено відповідну ухвалу.

Проте, 23 квітня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси врегулювання спору за участю судді у справі припинено. Зі змісту ухвали від 23 квітня 2021 року вбачається, що в ході спільної наради, проведеної за участю всіх сторін, їх представників та судді, відповідач ОСОБА_2 та його представник заявили, що мирне врегулювання спору є неможливим та звернулись з заявою про припинення врегулювання спору за участю судді.

За викладених обставин, колегія суддів не знаходить обгрунтованих підстав вважати слушними доводи скаржника про обов`язковість досудового врегулювання даного спору та про те, що укладення договору між співвласниками щодо виділу частки в натурі могло бути вирішено в позасудовому порядку.

Надаючи оцінку доводам скаржника з приводу необгрунтованого покладення на сторони відшкодування судових витрат з підстав ч. 9 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. На думку колегії, зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено також дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок, здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. Процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому, висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що суд має застосовувати приписи частини дев`ятої статті 141 ЦПК України за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

При подачі позову позивачкою сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн. та понесені витрати на проведення судової експертизи в сумі 16060,80 грн.

Суд першої інстанції, зважаючи на правову позицію відповідачів, прийшов до висновку, що оскільки позивачці були створені умови, які призвели до виникнення потреби у заявленні клопотання про призначення судової експертизи та витрачання коштів на її проведення для цілей ефективної реалізації процесуальних прав на надання суду доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, то такі витрати підлягають відшкодуванню виходячи з того, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Враховуючи наведене вище, розглядаючи питання щодо можливості застосовування приписів частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у даній справі, в контексті правовідносин, які виникли між сторонами, колегія суддів не вбачає об`єктивних та обґрунтованих підстав стверджувати про будь-яку неправомірність дій відповідача ОСОБА_2 , які призвели до вимушеного звернення позивачки до суду за захистом своїх порушених прав.

Відтак, апеляційний суд приходить до переконання, що судові витрати, по`вязані з розглядом справи у вигляді витрат на сплату судового збору та на проведення експертизи підлягають розподілу між сторонами за приписами ст. 141 ЦПК України на загальних підставах, що вірно здійснено судом першої інстанції.

Інші доводи, наведені у апеляційній скарзі, були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який обґрунтовано їх спростував.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Надія» - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Надія» про припинення права спільної часткової власності та виділення частки в натурі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлений 02 травня 2024 року/