Рішення

від 24.04.2024 по справі 685/1312/23

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 685/1312/23

Провадження № 2/685/49/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Таранської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Теофіпольської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

29 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, заявивши вимогу визнати за ним право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , успадкований за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Необхідність визнання права власності на успадкований будинок через суд викликана неможливістю отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, так як спадкодавиця за життя не виготовила правовстановлюючих документів на будинок.

Позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання своїх позовних вимог.

Від відповідача Теофіпольської селищної ради надійшов письмовий відзив на позов, згідно якого при вирішенні даного спору покладається на розсуд суду, не заперечують, що доводи позивача щодо відсутності правовстановлюючого документу на будинок є обґрунтованими, через що не позбавляють спадкоємця в праві на спадщину і звернення до суду. Також просить розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Справа розглянута за відсутністю сторін та без здійснення фіксації судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов переконання про наявність підстав для задоволення позову.

Як вбачається з виписки Теофіпольської селищної ради від 19 жовтня 2023 року № 190-4/2 з по господарських книг по господарству ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , у даному господарстві з 1958 року, коли був побудований будинок, проживали ОСОБА_4 , 1895 року народження, яка була головою двору, та її доньки ОСОБА_5 , 1924 року народження та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Факт смерті ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданим 22 листопада 2023 року.

Оскільки відомостей про наявність заповіту немає, тому, відповідно до ст.ст. 529, 548, 549 ЦК Української РСР (ред. 1963 року), чинного на день смерті ОСОБА_4 , її спадкоємцями, як спадкоємцями першої черги за законом, є доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у рівних частинах, які прийняли спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживали разом з спадкодавцем на день її смерті та залишилися проживати в тому ж будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла в с. Колісець Теофіпольського району Хмельницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

У своєму заповіті, посвідченому 14 січня 2008 року секретарем виконкому Ільковецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла належну їй земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 , який, як вбачається з довідки Теофіпольської державної нотаріальної контори від 26 березня 2024 року № 169/01-16, її прийняв, інших спадкоємців немає.

Незважаючи на вказівку нотаріуса про відсутність інших спадкоємців, спадкування майна померлої, яке не було охоплене заповітом, здійснюється за законом. Згідно ст. 530 ЦК УРСР, чинного на день смерті ОСОБА_5 , до другої черги спадкоємців за законом закликаються, зокрема, брати та сестри померлого. Відповідно до вищезазначеного витягу Теофіпольської селищної ради з по господарської книги, на день смерті ОСОБА_5 разом з нею проживала сестра ОСОБА_3 , яка продовжила проживати і надалі, тому саме вона є спадкоємцем іншого майна померлої, крім успадкованого за заповітом іншим спадкоємцем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в с. Колісець, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Заповітом, посвідченим 27 жовтня 2010 року секретарем виконкому Ільковецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області за № 46, ОСОБА_3 все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Іншим заповітом, посвідченим 11 жовтня 2011 року секретарем виконкому Ільковецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області за № 34, ОСОБА_3 розпорядилася частиною свого майна, заповівши належну їй земельну ділянку ОСОБА_2 .

Чинність обох заповітів підтверджується витягом зі Спадкового реєстру № 74400855 від 19 жовтня 2023 року.

Частиною другою статті 1254 ЦК України передбачене право заповідача у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить, тому позивач ОСОБА_1 успадкував в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 все її майно, крім земельної ділянки.

До складу спадкового майна входить житловий будинок по АДРЕСА_1 , однак, як вбачається з постанови Теофіпольської державної нотаріальної контори від 19 жовтня 2023 року № 571/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на даний будинку через відсутність правовстановлюючих документів на нього.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Статтями 1216 та 1268 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а також належність спадщини спадкоємцю з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття.

Пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 р. «Про право громадян на придбання і будівництво індивідуальних житлових будинків» передбачено, що побудовані або придбані громадянами на відведених їм земельних ділянках будинки є їх особистою власністю.

Порядок правової реєстрації будинків та господарських будівель і споруд, а також домоволодіння в містах та селищах міського типу був врегульований в Україні Інструкцією про порядок реєстрації будівель в містах, робочих, дачних і курортних селищах України від 23/25 грудня 1947 року, Інструкцією про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року Мінкомгоспом УРСР.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону УРСР «Про сільську Раду депутатів трудящих УРСР» від 2 червня 1968 року, зі змінами від 13 грудня 1979 р., кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської ради, в особовому рахунку вказувались прізвище, ім`я та по батькові глави сім`ї, на ім`я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку.

Таким чином, запис в реєстраційній книзі про належність домоволодіння на праві особистої власності певній особі є офіційним доказом права власності даної особи на це домоволодіння.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством «Теофіпольське бюро технічної інвентаризації», спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 був побудований у 1957 році.

Як вбачається з вищезазначеної виписки з погосподарської книги Теофіпольської селищної ради головою двору була ОСОБА_4 , 1895 року народження, до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , після її смерті в порядку спадкування за законом у рівних частинах стали її доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_5 20 лютого 2010 року її частину будинку в порядку спадкування за законом успадкувала її рідна сестра ОСОБА_3 , а після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 її майно, а саме, житловий будинок, успадкував позивач в порядку спадкування за заповітом.

Оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 за життя набула право власності на спірний житловий будинок відповідно до закону, який діяв на час його набуття, проте не зареєструвала це право відповідно до закону, який почав діяти пізніше, зокрема, на час своєї смерті, після її смерті в порядку спадкування за законом будинок у рівних частинах успадкували її доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_5 20 лютого 2010 року її частину будинку в порядку спадкування за законом успадкувала її рідна сестра ОСОБА_3 , а після смерті ОСОБА_3 11 жовтня 2020 року позивач в порядку спадкування за заповітом, набувши право власності на нього, а також на господарські будівлі та споруди, як приналежність.

Керуючись ст.ст. 529, 530, 548, 549 ЦК УРСР (ред. 1963 року ст.ст. 15, 16, 392, 1217, 1218, 1223, 1273 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 (Теофіпольська територіальна громада), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Колісець Теофіпольського району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Самойлович А.П.