Ухвала

від 01.05.2024 по справі 646/6806/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1646/24 Справа № 646/6806/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілих ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_8 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017220000000945, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №42017220000000945 від 31 серпня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, повернуто прокурору.

Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що виходячи з того, що більш тяжке правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України, що інкримінується ОСОБА_7 , було вчинено на території підсудності Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, якому і було в подальшому направлено обвинувальний акт для розгляду по суті, клопотання органу досудового розслідування про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування необхідно було направляти саме до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а не до Червонозаводського районного суду м.Харкова, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт разом з додатками не був вручений обвинуваченому в належний спосіб.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор посилається на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, направляючи обвинувальний акт, прокурор виклав обставини, які вважав встановленими та доведеними, зазначив правову кваліфікацію з посиланням на положення закону та сформулював обвинувачення. Звертає увагу, що судом не виявлено порушень вимог ст.ст. 291, 292 КПК України, які були б підставами для повернення обвинувального акту. Вказує, що суд вийшов за межі своїх повноважень, фактично почавши оцінювати дії органу досудового розслідування щодо звернення до слідчого судді з клопотанням та перевірки правильності судових рішень слідчого судді без дослідження будь-яких доказів. Зазначає, що вказаний обвинувальний акт ухвалою від 17 січня 2019 року вже повертався судом першої інстанції та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року вказану ухвалу було скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і ухвалити нову, якою повернути обвинувальний акт прокурору на підставі того, що ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного.

Обґрунтовуючи свої вимоги захисник посилається на те, що ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у провадженні, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та унеможливлює подальший розгляд провадження. Вважає, що слідчим порушено процедуру вручення повідомлення про підозру. Вказує, що повідомлення про підозру, складене 21 липня 2017 року та відправлене 24 липня 2017 року, нікому не вручене, про його існування ОСОБА_7 не знав, а тому не набув статусу підозрюваного. Вважає, що прокурором не доведено факту переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Представник потерпілих ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість судового рішення за наявними у справі матеріалами в межах поданої апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, апеляційний суд вважає переконливими доводи прокурора в апеляційній скарзі про допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону під час підготовчого судового засідання і ухвалення рішення про повернення обвинувального акта.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема, суд має право прийняти таке рішення, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; в ньому не викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, або не зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланнями на положення закону та формулювання обвинувачення.

Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

В ст.ст. 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, тобто підводиться підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 листопада 2016 року (№5-328кс16), під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків сторони обвинувачення, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року (№ 51-2638км20)).

Перевіривши обвинувальний акт у кримінальному провадженні під №42017220000000945 щодо ОСОБА_7 апеляційний суд приходить до висновку, що при його складанні дотримано вимоги, передбачені ст. 291 КПК України, а висновки суду першої інстанції є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Суд в порушення вимог ст. 372 КПК України не навів мотивів, з яких він дійшов висновку щодо невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

Так, при перевірці матеріалів провадження встановлено, що до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 2017220000000945 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст.187 КК України.

З пред`явленого обвинувачення вбачається, що фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, які слідчі вважали встановленими, викладені так, як це відомо органам досудового розслідування на підставі доказів, що є в матеріалах кримінального провадження.

Як слідує з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підставою повернення обвинувального акту було те, що клопотання органу досудового розслідування про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування було розглянуто Червонозаводським районним судом м.Харкова з порушенням підсудності, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про порушення процедури проведення досудового розслідування та вручення обвинуваченому обвинувального акту разом з додатками в не належний спосіб.

Разом з тим, у підготовчому судовому засіданні відповідно до ст.ст. 314, 315 КПК України суд не вправі вирішувати питання щодо правильності правової кваліфікації кримінального правопорушення, викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення цих обставин, а також питання законності надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування, оскільки для прийняття такого рішення суд зобов`язаний дослідити докази у кримінальному провадженні, які в підготовчому судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України заборонено надавати.

При поверненні обвинувального акту прокурору суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 23 КПК України дослідження доказів відбувається безпосередньо під час судового розгляду, де суд детально встановлює всі обставини вчинення кримінального правопорушення, досліджує докази та процесуальні документи, здобуті та прийняті, в тому числі, під час досудового розслідування, тому прийшов до передчасних висновків про порушення підсудності під час надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, і безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору.

Посилання суду на те, що обвинуваченому не було вручено копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки під час підготовчого судового засідання суд лише перевіряє обвинувальний акт на предмет викладення в ньому відомостей, передбачених у п.п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України.

При цьому прокурор має право повторно надати копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченому під час проведення підготовчого судового засідання, а головуючий у справі після призначення справи до судового розгляду повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання, відповідно до вимог ч. 2 ст. 317 КПК України.

Крім того, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 2017220000000945 за обвинуваченням ОСОБА_7 вже раніше повертався прокурору ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2019 року з аналогічних підстав, та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року зазначену ухвалу було скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у провадженні, оскільки слідчим порушено процедуру вручення повідомлення про підозру, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст. 23 КПК України дослідження доказів відбувається безпосередньо під час судового розгляду, де суд детально встановлює всі обставини вчинення кримінального правопорушення, досліджує докази та процесуальні документи, здобуті та прийняті, в тому числі, під час досудового розслідування, зокрема, перевіряє відповідність вимогам КПК України процедури вручення повідомлення про підозру, а тому не можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали суду про повернення обвинувального акту прокурору.

За таких обставин рішення суду відносно повернення обвинувального акта з підстав, вказаних судом, не можна визнати законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що приймаючи рішення щодо повернення обвинувального акту прокурору суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили йому повно та всебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законне та обгрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог статей 412 і 415 КПК України є підставою для скасування ухвали і повернення провадження на новий розгляд у суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого провадження суд має перевірити відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, після чого прийняти відповідне рішення, передбачене ст. 314 КПК України.

Водночас, враховуючи те, що на даний час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також положення ст. 28 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжити термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4