Постанова

від 02.05.2024 по справі 910/16688/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. Справа№ 910/16688/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024, повний текст якого складений 08.01.2024,

у справі № 910/16688/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод»

про стягнення 100 507, 17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 100 507,17 грн., нарахованої за порушення умов укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1-267 від 15.08.2022 в частині своєчасного виконання робіт.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- послуги надано ним згідно умов спірного договору, оскільки згідно календарного плану термін проведення ремонту - 30.11.2022, а термін надання звітних документів - 25.12.2022;

- до складання актів приймання-передачі послуг, які надано позивачем у якості доказів прострочення термінів надання послуг, двигуни вже були відремонтовані та передані військовим частинам (позивачу);

- у спірному договорі сторонами фактично погоджені дві дати, а саме дати виконання робіт і дати надання звітних документів задля пришвидшення передачі перевіреного відремонтованого виробу, а вже потім складання та оформлення необхідної документації;

- при цьому Акт приймання-передачі послуг є завершальним звітним документом згідно спірного договору, строк складання якого до 25.12.2022, в якому зокрема міститься інформація, що ремонти виконано якісно та у повному обсязі, вироби випробувані та перевірені, технічний стан виробів відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу з регламентного ремонту.

Також відповідач просив суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16688/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факту порушення відповідачем термінів виконання зобов`язання згідно умов спірного договору, так як:

- за умовами спірного договору окрім ремонту виробів, відповідач зобов`язаний надати позивачу і послуги з доставки складових частин, які замінені (пункт 5.13 договору), транспортування виробів після ремонту (пункт 5.16 договору), послуги з відвантаження продукції (пункт 5.17 договору);

- згідно розділу 5 спірного договору, а саме пункту 5.15 останнього, приймання виробів після проведення ремонту оформлюється актом приймання-передачі виробів згідно затвердженого додатком № 3 до Договору зразку, проте відповідних актів позивачем не надано;

- в подальшому, згідно викладеної хронології спірного договору, після підписання сторонами акту в редакції додатку № 3 до договору відбувається процес передавання виробів з ремонту, їх транспортування після ремонту до місця експлуатації та відвантаження, тобто здійснюється надання комплексу послуг, приймання яких відбувається згідно акту приймання наданих послуг з ремонту виробів згідно додатку № 4 до спірного договору, саме з моменту підписання якого згідно пункту 5.18 спірного договору зобов`язання виконавця по наданню послуг з ремонту виробів за таким договором вважаються виконаними;

- пунктом 5.18 спірного договору передбачено, що акт згідно додатку № 4 до спірного договору підписується та затверджується уповноваженими особами замовника та виконавця не пізніше 5-ти робочих днів, що відповідно свідчить про те, що дата такого акту може бути пізнішою ніж дата фактичної передачі виробу, що відповідно суперечить позиції позивача;

- акт згідно додатку № 4 до спірного договору вже містить інформацію про стан виробів після ремонту, проведення випробувань та перевірки його технічного стану, що відповідно підтверджує аргументи відповідача щодо порядку прийняття виробів з ремонту та підписання вказаного акту після підписання акту згідно додатку № 3 до спірного договору та після проведення необхідних випробувань, тобто у визначений термін для надання звітних документів;

- враховуючи викладені вище висновки суду та з огляду на відсутність в матеріалах справи актів згідно редакції додатку № 3 до спірного договору, судом не вбачається за можливе встановити факт прострочення відповідачем проведення ремонту виробів згідно визначеного додатком № 1 до спірного договору календарним планом, а відтак і наявності правових підстав для нарахування позивачем пені в цій частині.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16688/23 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» пеню у розмірі 94 576,54 грн. за порушення строків виконання робіт за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1/267 від 15.08.2022.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд попередньої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не з`ясував і не дослідив всіх обставин, що мають значення для справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність відповідача за спірним договором має місце у разі виконання відповідачем зобов`язання за таким договором поза 30.11.2022, адже у розумінні положень договору та чинного законодавства про підряд невиконання таких робіт саме у строк по 30.11.2022 призведе до прострочення виконання зобов`язання та відповідальності останнього;

- з огляду на викладене позивач додає до апеляційної скарги акти приймання-передачі виробів (додаток 3 до спірного договору) на підтвердження факту невчасного виконання ремонту;

- причиною неподання доказів до суду першої інстанції є те, що військовими частинами, які здійснювали приймання виробів з ремонту, передавання актів приймання-передачі виробів (додаток 3 до Договору) до Міноборони здійснювалося зі значною затримкою і на момент подання позову були відсутні, а оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, питання відсутності актів приймання передачі виробів не підіймалося на розгляд судом, відтак і про необхідність їх подання позивачу не було відомо.

З огляду на вказані обставини апелянт у апеляційній скарзі надав новий розрахунок заборгованості з урахуванням позиції суду першої інстанції та наданих до апеляційної скарги актів приймання-передачі виробів.

До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази, а саме належним чином засвідчені копії актів приймання передачі виробів № 1 від 25.10.2022, № 2 від 02.11.2022, № 3 від 22.11.2022, № 4 від 29.11.2022, № 5 від 09.12.2022, № 6 від 19.12.2022, № 7 від 23.12.2022 та № 8 від 27.12.2022.

Крім того, скаржник заявив клопотання про проведення розгляду справи за участі свого представника.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024, справу № 910/16688/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16688/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/16688/23.

08.02.2024 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/538/24 від 12.02.2024 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 визначений наступний склад колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16688/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А., клопотання Міністерства оборони України про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16688/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

04.03.2024 до суду від відповідач надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини що й під час розгляду справи в суді першої інстанції та додатково зауваживши на тому, що долучення скаржником нових доказів на стадії апеляційного провадження є порушенням процесуального законодавства, не відповідає нормам закону і спрямоване на усунення власних помилок, допущенних при подачі позовної заяви та розгляді справи судом першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо доданих позивачем до апеляційної скарги додаткових доказів, а саме належним чином засвідчених копій актів приймання передачі виробів № 1 від 25.10.2022, № 2 від 02.11.2022, № 3 від 22.11.2022, № 4 від 29.11.2022, № 5 від 09.12.2022, № 6 від 19.12.2022, № 7 від 23.12.2022 та № 8 від 27.12.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що позивач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У обґрунтування поважності причин неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, апелянт зазначає про те, що військовими частинами які здійснювали приймання виробів з ремонту, передавання актів приймання-передачі виробів до Міноборони здійснювалося зі значною затримкою і на момент подання позову такі докази були відсутні, а оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, питання відсутності актів приймання передачі виробів не підіймалося на розгляд судом, відтак і про необхідність їх подання позивачу не було відомо.

Колегія суддів зазначає про те, що апелянтом не надано як доказів, які б підтверджували, що вказані акти були ним отримані після винесення оскаржуваного рішення, так і доказів того, несвоєчасне отримання таких актів викликано причиною, яка не залежить від апелянта.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

За таких обставин, додані апелянтом під час апеляційного перегляду належним чином засвідчені копії актів приймання передачі виробів № 1 від 25.10.2022, № 2 від 02.11.2022, № 3 від 22.11.2022, № 4 від 29.11.2022, № 5 від 09.12.2022, № 6 від 19.12.2022, № 7 від 23.12.2022 та № 8 від 27.12.2022, як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Станом на 02.05.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.

15.08.2022 позивач (замовник) та відповідач (виконавець) уклали договір про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1-267 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що виконавець зобов`язується надати замовникові послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (капітальний ремонт двигунів В-46 та їх модифікацій) (далі Послуги з ремонту Виробів) спеціального призначення за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання Послуг з ремонту Виробів (Додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Договору результатом надання Послуг з ремонту Виробів є працездатний стан Виробів (їх частин, вузлів, агрегатів, комплектуючих) та відповідність робочих параметрів вимогам експлуатаційної документації Виробів.

Вироби (військова техніка, вузли, блоки, агрегати, комплектуючі), які входять до комплекту зразків Виробів відповідно до відомостей поставки (комплекту) й отримані Виконавцем для їх ремонту, є військовим майном та власністю держави.

Ціна Договору становить 15 523 364,40 грн. з ПДВ (п. 3.1 Договору).

Додатком № 8 до Договору затверджено Специфікацію послуг з ремонту Виробів, в перелік якої додатковою угодою № 1 від 30.12.2022 вносилися зміни сторонами.

Відповідно до п. 5.1 Договору, термін надання послуг з ремонту виробів - відповідно до календарного плану надання послуг з ремонту виробів (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно вказаного Календарного плану (додаток № 1 до Договору) сторонами узгоджено на ступні строки: 30.11.2022 - термін виконання ремонту; 25.12.2022 - термін надання звітних документів.

Згідно п. 5.4. Договору передача виконавцю для ремонту виробів здійснюється військовими частинами за нарядами, не пізніше 30 діб після укладання Договору.

Зі місту п. 5.8 Договору слідує, що на підставі проведеного дефектування приймається рішення щодо порядку виконання ремонту та у разі необхідності заміни непридатних та вибракуваних базових деталей, уточнюється обсяг (перелік) робіт та вносяться зміни до відповідної документації, а також уточнюється ціна (вартість) послуг з ремонту виробів, але з урахуванням вимог пункту 3.4 Договору.

Приймання Виробів після проведення ремонту здійснюється представниками (представником) військової частини, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу Виробів в ремонт та їх видачу з ремонту, та оформляється Актом приймання-передачі Виробів (Додаток 3 до Договору), підписується уповноваженими особами виконавця, начальником ВТК виконавця, представниками (представником) військової частини та затверджується виконавцем.

Затверджений Акт приймання-передачі Виробів складається у 4-х примірниках: 2 примірника - для замовника, 1 примірник для представника військової частини, 1 примірник - для виконавця та копію Акту приймання - передачі до 1285 ВП МОУ (п. 5.15 Договору).

Передавання Виробів представнику замовника (вантажоодержувачу, військовій частині) після проведення ремонту здійснюється виконавцем за участю представника відділу технічного контролю виконавця з попереднім оформленням документації Виробів та внесенням відповідних записів у паспорти (формуляри) з обов`язковою відміткою відділу технічного контролю виконавця та 1285 ВП МОУ (п. 5.16 Договору).

Згідно пункту 5.17 Договору після кінцевого приймання Послуг з ремонту Виробів 1285 ВП МОУ оформляє та надає Замовнику Посвідчення (Додаток 5 до Договору) в цілому по завершенню надання Послуг з ремонту Виробів за Договором або кожного окремого Виробу, який підтверджується відповідність наданих Виконавцем послуг з ремонту Виробів вимогам пункту 2.1 Договору.

Згідно пункту 5.18 Договору приймання наданих послуг з ремонту Виробів замовником здійснюється на підставі наданих виконавцем:

- актів приймання-передачі Виробів представнику військової частини (Додаток 3 до Договору);

- посвідчення (Додаток 5 до Договору) видане 1285 ВП МОУ, про приймання наданих Послуг з ремонту Виробів (в цілому по завершенню надання послуг за Договором, за етапи, або кожного окремого Виробу);

- підписаного виконавцем Протоколу погодження договірної (фактичної) ціни надання Послуг з ремонту Виробів (Додаток 2 до Договору).

За результатом приймання наданих Послуг з ремонту Виробів складається Акт приймання наданих Послуг з ремонту Виробів (Додаток 4 до Договору). Акт приймання наданих Послуг з ремонту Виробів підписується уповноваженими особами Замовника та Виконавця та затверджується Замовником та Виконавцем не пізніше 5 робочих днів.

Зобов`язання виконавця по наданню Послуг з ремонту Виробів за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акту приймання наданих Послуг з ремонту Виробів замовником (Додаток 4 до Договору).

У п. 7.2 Договору сторонами погоджено, що за порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг з ремонту Виробів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно п. 10.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2022, в частині розрахунків до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань по цьому договору, з питань гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного терміну.

З матеріалів справи слідує, що в межах виконання Договору між сторонами підписано:

- Акт № 1 приймання наданих Послуг з ремонту Виробів (додаток № 4 до Договору) від 05.12.2022 на суму 3 107 704, 46 грн.;

- Акт № 2 приймання наданих Послуг з ремонту Виробів (додаток № 4 до Договору) від 16.12.2022 на суму 1 911 901, 22 грн.;

- Акт № 3 приймання наданих Послуг з ремонту Виробів (додаток № 4 до Договору) від 25.12.2022 на суму 2 969 891, 31 грн.

Вказані акти містять підписи представників сторін виконавця та замовника, заперечення та претензії відсутні, ремонт виконано якісно та в повному обсязі, вироби випробувані та перевірені, технічний стан виробів відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу з регламентованого ремонту, вироби передані представнику замовника.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що відповідачем допущено порушення терміну виконання зобов`язання за Договором у зв`язку з чим на підставі пункту 7.2 (розділу 7) Договору позивач має право на стягнення пені.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, із позовної заяви не вбачається за можливе встановити, яке саме зобов`язання (згідно доводів позивача) відповідачем порушено, проте з наданих позивачем розрахунків пені слідує, що пеня нараховується останнім за прострочення строків повернення з ремонту саме виробів за Договором та з розрахунку 0,1 відсотка вартості послуг, зазначеної у вказаних вище Актах та відповідно становить 100 507, 17 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією № 1 (№ 717/4/922 від 22.01.2023) про сплати штрафних санкцій у добровільному порядку, однак відповідач своєю відповіддю від 17.02.2023 № 523/81 відмовив у сплаті останніх.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У п. 7.2 Договору сторонами погоджено, що за порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг з ремонту Виробів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

З розрахунку позивача слідує, що він розраховує пеню виходячи з того, що відповідач мав здійснити ремонт у строк по 30.11.2022, проте фактично його здійснив у дати підписання сторонами Актів приймання наданих Послуг з ремонту Виробів (додаток № 4 до Договору).

Як встановлено вище, строки виконання робіт за Договором визначено Календарним планом (додаток № 1 до Договору), згідно з яким термін виконання ремонту - у строк до 30.11.2022; термін надання звітних документів - до 25.12.2022.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, окрім ремонту виробів, відповідач за умовами Договору зобов`язаний надати позивачу і послуги з доставки складових частин, які замінені (п. 5.13 Договору), транспортування виробів після ремонту (п. 5.16 Договору), послуги з відвантаження продукції (п. 5.17 Договору).

При цьому, згідно п. 15.5 Договору приймання виробів після проведення ремонту оформлюється Актом приймання-передачі виробів згідно затвердженого додатком № 3 до Договору зразку, проте такі акти суду першої інстанції надано не було.

В подальшому, згідно викладеної хронології Договору, після підписання сторонами Акту в редакції додатку № 3 до Договору відбувається процес передавання виробів з ремонту, їх транспортування після ремонту до місця експлуатації та відвантаження, тобто здійснюється надання комплексу послуг приймання яких відбувається згідно Акту приймання наданих Послуг з ремонту Виробів згідно додатку № 4 до Договору, саме з моменту підписання якого згідно пункту 5.18 Договору зобов`язання виконавця по наданню послуг з ремонту Виробів за Договором вважаються виконаними.

При цьому п. 5.18 Договору передбачено, що Акт згідно додатку № 4 до Договору підписується та затверджується уповноваженими особами замовника та виконавця не пізніше 5-ти робочих днів, що відповідно свідчить про те, що дата такого акту може бути пізнішою ніж дата фактичної передачі виробу, що відповідно суперечить позиції позивача.

Те, що Акт згідно додатку № 4 до Договору вже містить інформацію про стан виробів після ремонту, проведення випробувань та перевірки його технічного стану, підтверджує аргументи відповідача щодо порядку прийняття виробів з ремонту та підписання вказаного акту після підписання Акту згідно додатку № 3 до Договору та після проведення необхідних випробувань, тобто у визначений термін для надання звітних документів.

Отже, з огляду на відсутність в матеріалах справи Актів згідно редакції додатку № 3 до Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не вбачається за можливе встановити факт прострочення відповідачем проведення ремонту виробів, згідно визначеного додатком № 1 до Договору календарним планом, та, з огляду на вказане, встановити наявність правових підстав для нарахування Позивачем пені в цій частині.

При цьому долучені позивачем до позову Акти № 1-3 від 05.12.2022, 16.12.2022, 25.12.2022 підписані у визначені календарним планом строки, до 25.12.2022, що також виключає можливість встановлення факту порушення термінів в цій частині.

Суд першої інстанції цілком вірно не прийняв до уваги посилання позивача на справу № 910/10453/21, так як з тексту рішення та постанов по вказаній справі не вбачається за можливе встановити аналогічність умов Договору та державного контракту № 342/3/5/18/82 (входив до предмету доказування по справі № 910/10453/21) в частині необхідності складання Акту приймання наданих Послуг з ремонту Виробів згідно затвердженого зразку (додаток № 4 до Договору), а відтак і відсутня можливість встановити подібність (тотожність, ідентичність) спірних правовідносин у даній справі та справі № 910/10453/21.

Водночас судом першої інстанції цілком вірно зауважено на наступних висновках суду першої інстанції по справі № 902/1154/22, викладених у рішенні від 09.02.2023 та залишених без змін постановою Верховного Суду від 19.09.2023:

«Так, відповідно до Календарного плану надання послуг з ремонту Виробів (Додаток № 1 до Договору) сторони визначили термін виконання ремонту - 15.11.2021 та термін надання звітних документів - 30.11.2021. Тобто сам по собі Додаток №1 як календарний план надання послуг містить у собі дві дати та етапи робіт, останньою з яких є 30.11.2021.

Поряд з цим не зважаючи на наявність етапності виконання договору, на думку суду, дані умови Договору не змінюють самої правової природи зобов`язання з виконання підрядних робіт, яке в даному випадку по своїй суті є неподільним зобов`язанням, яке за наявності декількох дат виконання, має бути виконане не пізніше останньої дати, погодженої сторонами.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення терміну виконання зобов`язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

Отже, відповідальність у вигляді пені за змістом п. 7.2. Договору сторони встановили саме за порушення терміну виконання зобов`язання, а не виконання певних етапів робіт.

Водночас у п. 5.18. Договору сторони визначили, що зобов`язання Виконавця по наданню послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження Акту приймання наданих послуг Замовником (Додаток 4 до Договору).

Системно проаналізувавши у своїй сукупності вищезазначені умови Договору, погоджені на розсуд сторін, суд приходить до висновку, що відповідальність відповідача як Виконавця за Договором у вигляді пені та штрафу має місце у разі виконання відповідачем зобов`язання за Договором поза межами 30.11.2021. Адже у розумінні положень договору та чинного законодавства про підряд невиконання таких робіт саме у строк по 30.11.2021 призводить до прострочення виконання зобов`язання та настання відповідальності.»

Колегія суддів зазначає про те, що у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 по справі № 902/1154/22 судом касаційної інстанції зазначено про те, що висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо того, що спірний договір за своєю правовою природою є договором підряду з елементами договору про надання послуг та, що зобов`язання відповідача за ним є неподільним, яке останній повинен був виконати не пізніше останньої дати, узгодженої сторонами у договорі, а саме - 30.11.2021, що вбачається із календарного плану надання послуг з ремонту виробів (додаток № 1 до договору), не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Міністерство оборони України у касаційній скарзі, а ухвалені з їх урахуванням щодо застосування, серед іншого, ст. 549 ЦК України.

Отже, виходячи з умов Договору та враховуючи висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 по справі № 902/1154/22 нарахування пені за Договором є можливим у випадку невиконання відповідачем зобов`язань не пізніше останньої дати, узгодженої сторонами у Договорі, а саме - 25.12.2022.

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 100 507,17 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16688/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16688/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16688/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16688/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров