Ухвала

від 02.05.2024 по справі 592/6931/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 592/6931/24

Провадження № 2-н/592/1769/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Литовченко О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНМАЛІТ» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

Заявник звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНМАЛІТ» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розглянувши вказану заяву та матеріали, додані до неї, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу (ч. 1 ст. 160 ЦПК України).

Згідно ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема якщо, заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Таким чином, особа має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу лише з вимогою, чітко визначеною у вказаній статті.

Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені у ст. 163 ЦПК України.

Так, пунктом 4 ч.3 ст.163 ЦПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються документи, або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Порядок розгляду заяви про видачу судового наказу врегульований ст.ст.165,167 цього Кодексу.Зокрема, п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) затверджена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266.

Як роз`яснено у п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 23 грудня 2011 року за №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» до заяви про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати має бути додано докази, серед іншого, на підтвердженням суми, яка стягується, якими може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Відповідно п.9 Постанови, наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Таким чином, судовий наказ може бути видано у разі відсутності між сторонами спору про право, та наявністю документів на підтвердження перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а також документів, що вказують на розмір нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості, тощо.

Слід враховувати, що у наказному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст.163 ЦПК України можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин та не потребують дослідження.

Подана ОСОБА_1 заява обґрунтована тим, що тривалий час і теперішній час він перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ЕНМАЛІТ»

Так, заявником, всупереч зазначених вимог, до заяви не додано належним чином завіреного документу на підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а розрахункові листи ТОВ «ЕНМАЛІТ» заявнику не містить відомості не виплаченої заробітної плати, оскільки містить лише суми нарахувань, а відтак, не підтверджують наявність боргу, що на думку суду не є належними документами, які б свідчили про безспірність розміру нарахованої та не виплаченої заробітної плати.

Також, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні можуть отримати тільки звільнені працівники, відповідно до ст.117 КЗпП, а заявником зазначено що він досі перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. Заявником не подано належного розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Також суд не наділений повноваженнями в межах наказного провадження здійснювати розрахунки сум.

Зі змісту ст. 161 ЦПК України випливає, що для видачі судового наказу вимоги заявника мають стосуватися лише стягнення грошової суми. Спори, що виникають на підставі інших вимог, розглядають за правилами позовного провадження. У п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України законодавець зазначив, що лише на підставі однієї з вимог ст. 161 може бути видано судовий наказ. Другою дуже важливою умовою для застосування наказного провадження є необхідність, щоб із заяви та поданих документів заявника вбачалося виникнення або порушення права грошової вимоги, а вимоги заявника мають бути безспірними.

Відтак, безспірними є вимоги заявника, що випливають із зазначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Отже, вимоги заявника викладаються у заяві про видачу судового наказу та підтверджуються відповідними документами, які своєю чергою мають бути вагомими, переконливими і такими, що не викликають підозри щодо їх достовірності.

Разом з цим, з наданих заявником документів не вбачається безспірність грошових вимог, оскільки обставини, на які він посилається, не підтверджені належними доказами.

Оскільки із поданої заяви та долучених до неї доказів не вбачається виникнення у заявника безспірного права грошової вимоги саме на ту суму та протягом того періоду, який вказаний у заяві про видачу судового наказу, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст.160-167, 260, 353 ЦПК України, суддя,

постановив:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНМАЛІТ» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та ссереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Литовченко