Ухвала

від 01.05.2024 по справі 904/5220/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

за результатами розгляду заяви

про відстрочення виконання рішення суду

01.05.2024м. Дніпро№ 904/5220/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Шевцова Т.М.;

від відповідача (заявника): Федоренко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" (м. Кам`янське Дніпропетровської області)

про відстрочення виконання судового рішення

у справі: Ю.В.

за позовом Державного підприємства "Чайка" (с. Дударків Бориспільського району Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" (м. Кам`янське Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування № 221006-1 від 10.06.2022 у загальному розмірі 862 575 грн. 34 коп.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2023 року Державне підприємство "Чайка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування № 221006-1 від 10.06.2022 у загальному розмірі 862 575 грн. 34 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" на користь Державного підприємства "Чайка" - 850 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 12 750 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У подальшому матеріали справи були витребувані ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023.

Супровідним листом від 18.01.2024 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024, матеріали справи були направлені до Центрального апеляційного господарського суду.

Від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення (вх. суду № 13492/24 від 18.03.2024), в якій він просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 до 13.12.2024.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання; заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У той же час, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи (заяви, клопотання в межах даної справи).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважав за необхідне відкласти розгляд питання щодо прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД про відстрочення виконання судового рішення до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення у даній справі та до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Також, судом було відзначено, що ухвала постановляється з урахуванням перебування судді Фещенко Ю.В. у щорічній основній відпустці у період з 18.03.2024 по 29.03.2024 відповідно до наказу № 62-В від 01.03.2024.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 01.04.2024 розгляд питання щодо прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" про відстрочення виконання судового рішення було відкладено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

22.04.2024 матеріали справи повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи вищевикладені обставини, ухвалою суду від 23.04.2024 заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.05.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх. суду № 21208/24 від 29.04.2024), в яких він просить суд у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовити, посилаючись на таке:

- відповідач зазначає, що підприємство не може виконати судове рішення у даній справі з підстав, що не залежать від нього, а саме: через відсутність грошових коштів на рахунках відповідача для погашення заборгованості. При цьому, між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання у питаннях відповідальності за порушення господарських зобов`язань;

- з моменту ухвалення судового рішення відповідач не здійснив жодного погашення заборгованості перед позивачем. Тільки за рахунок дій приватного виконавця з рахунку відповідача було списано 23 160 грн. 66 коп., що становить 2% від суми заборгованості. Остання оплата заборгованості була здійснена відповідачем у квітні 2023 року, що і змусило ДП "Чайка" звернутись з позовом до суду. Таким чином, вбачається недобросовісна поведінка відповідача та ухилення від реального виконання рішення суду. Також, є необґрунтованим твердження відповідача, що оплата заборгованості буде здійснена після збору урожаю, оскільки б у такому випадку відповідач здійснив би погашення боргу ще в 3 та 4 кварталах 2023 року;

- відповідач, надаючи фінансовий звіт за 2023 рік, також підтверджує наявність позитивного фінансового результату. Також, позивач зазначає, що ДП "Чайка" є державним підприємством, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур, молочне та м`ясне скотарство, вирощування племінного молодняку великої - рогатої худоби та свиней, переробка молока, м`яса. Враховуючи, що сільськогосподарське виробництво носить сезонний характер, підприємству необхідні значні вкладення грошових коштів у стислі періоди часу. Зокрема, на період проведення весняних польових робіт (підготовка ґрунту до посіву, посів та догляд за посівами) потреба в коштах складає 90 млн. грн., для проведення літньо-осінніх польових робіт (збір урожаю), потреба в коштах становить 51 млн. грн. Так для вирощування продукції рослинництва загальна потреба в коштах складає орієнтовно 141 млн. грн., в тому числі для придбання: паливо - мастильних матеріалів на суму 18,5 млн. грн.; посівного матеріалу на суму 16,1 млн. грн.; засобів захисту рослин на суму 15,6 млн. грн.; мінеральних добрив на суму 24,4 млн. грн.; запасних на суму 7,8 млн. грн. Так як на підприємстві більшість сільськогосподарської техніки зношена морально та фізично (знос 70%), для вчасного виконання технологічних процесів вирощування продукції, підприємству необхідно залучати техніку (трактори з відповідним обладнанням, комбайни, автомобілі) у сторонніх організацій на суму орієнтовно 18,6 млн. грн. На даний час кредиторська заборгованість підприємства складає 128 177 276,09 грн., у той же час: заборгованість по заробітній платі 8 492 545,20 грн.; - кредиторська заборгованість перед постачальниками за придбані товари та послуги - 36 598 693,25 грн.; кредиторська заборгованість за договором поставки продукції Upton Trade - 17 301 488,35; перед бюджетом (ЄСВ, ПДВ, інші обов`язкові податки та збори) - 33 206 696,29 грн., з яких прострочений платіж по ПДВ в сумі 11 786 014,13; кредиторська заборгованість перед фінансовими установами - 32 577 853,00 грн.;

- основний дохід Державного підприємства "Чайка" від реалізації продукції припадає на кінець III кварталу та IV квартал поточного року, у зв`язку з чим виникає значний дефіцит коштів. Відсутність обігових коштів, на даному етапі, може призвести до збою виконання, або невиконання технологічних процесів по вирощуванню сільськогосподарської продукції. В результаті цього можливе зниження якості і об`ємів зернових культур та заготівельних кормів для тварин, що може призвести до значного зменшення поголів`я великої рогатої худоби та свиней, невиплати заробітної плати працівникам, не сплати обов`язкових податків і внесків та значного зниження прибутковості підприємства і як результат, невиконання показників фінансового плану підприємства. Водночас, відстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення, проте, заявником не надано доказів того, що до 31.12.2024 відповідач отримає можливість виконати судове рішення;

- враховуючи вищевикладене та ступінь вини відповідача у виникненні спору, вказане свідчить про відсутність правових підстав в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі.

У судове засідання 01.05.2024 з`явилися представники заявника (відповідача) та позивача.

У судовому засіданні 01.05.2024 представник заявника (відповідача) просив суд задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення суду з підстав, що наведені у заяві.

У судовому засіданні 01.05.2024 представник позивача просив суд відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях.

У судовому засіданні 01.05.2024 досліджені докази в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, заслухавши пояснення представників заявника (відповідача) та позивача,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" на користь Державного підприємства "Чайка" - 850 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 12 750 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

На примусове виконання рішення суду було видано наказ від 08.01.2024.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією судового процесу, то і відстрочення (розстрочення) виконання рішення на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом); встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, на відміну від статті 121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) стаття 331 Господарського процесуального кодексу України не містить вимогу про винятковість випадків, коли може бути відстрочено чи розстрочено виконання рішення суду.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Так, у відповідності до вказаних норм закону, відповідач звернувся до господарського суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення, в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 до 13.12.2024, посилаючись на таке:

- підприємство частково погасило заборгованість перед позивачем. Так, згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 361 та платіжними інструкціями із заборгованих коштів в сумі 2 485 260 грн. 00 коп. ТОВ "Агро-Форвард ЛТД" сплатило ДП "Чайка" 1 635 260 грн. 00 коп. і вже після постановлення судового рішення ще було списано 23 160 грн. 66 коп.;

- згідно з фінансовим звітом за 2023 рік відповідач мав прибуток, проте, діяльність відповідача є сезонною, оскільки пов`язана з послугами з організації транспортування сільськогосподарської продукції на замовлення сільгоспвиробників та торгівля сільськогосподарською продукцією. Оскільки, як і всі підприємства виробники сільськогосподарської продукції, підприємство відповідача має сезонний характер виробництва, тому підприємство зараз знаходиться в важкому фінансовому положенні, так як сезон реалізації і, відповідно, транспортування, урожаю 2024 року ще не наставю. Згідно з доданими банківськими виписками, відповідач наразі взагалі не має ніяких коштів на банківських рахунках;

- відповідач зазначає про наявність заборгованості зі сплати податкових зобов`язань і про те, що отримані від надання послуг або повернення дебіторської заборгованості кошти підприємством направляються в першу чергу на погашення заборгованості із податкових платежів. Так, наприклад, згідно з Податковим повідомленням-рішенням від 30.11.2023 №0355110411 ГУ ДПС у Дніпропетровській області стягує з підприємства 317 568 грн. 00 коп. Разом з цим, відповідач, згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 має незначну дебіторську заборгованість в сумі 68 650 грн. 01 коп. і велику кредиторську заборгованість в сумі 5 386 350 грн. 07 коп.; наявність великого боргу перед іншими кредиторами ускладнює виконання судового рішення.

- ТОВ "Агро-Форвард ЛТД" наголошує на тому, що воно не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи її погашення перед позивачем;

- означені обставини унеможливлюють своєчасне та належне виконання судового рішення без накладення на відповідача додаткових обтяжень, наявність яких може навпаки значно ускладнити виконання рішення суду. Однак, не зважаючи на вказане, підприємство активно працює над отриманням замовлень на перевезення в новому сезоні і, при цьому, має перспективи на укладання нових господарських контрактів на значні суми, у зв`язку з чим, у підприємства є можливість полегшити його незадовільний майновий стан, сплатити податки та кредиторську заборгованість. У той жа час, відповідач просить врахувати загальновідомі обставини, зокрема, військову агресію Російської Федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність як позивача, так і відповідача, а отже, негативно впливає на сторін спору;

- відповідач просить прийняти до уваги, що матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило продовжити статутну діяльність відповідача, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

Все вищевказане і стало причиною звернення до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду.

Дослідивши подану заяву про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Обґрунтування поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду, фактично, зводиться до обставин, наслідків та особливостей ведення його господарської діяльності, а також обставин існування воєнного стану, які вже існували в момент замовлення та надання послуг, з приводу яких виникла заборгованість у відповідача перед позивачем, та яка була предметом спору у даній справі, отже про їх існування відповідачу було відомо ще до моменту замовлення та здійснення попередньої оплати.

Крім того, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Господарський суд зазначає, що в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач послався на обставини, в яких перебувають всі юридичні особи в Україні.

Більше того, місцезнаходженням відповідача є м. Кам`янське Дніпропетровської області, яке істотно віддалене від лінії фронту; не перебуває в зоні артилерійського ураження, що, на думку суду, свідчить про те, що військові дії на території України мають відносно рівнозначний вплив на діяльність як позивача так і відповідача.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява №41510/98).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

Так, стягувач (позивач) проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на відсутність виняткових обставин, які можуть слугувати підставою для надання відстрочення виконання рішення.

Аналізуючи поведінку відповідача, а також той факт, що відповідач просить не розстрочити виконання рішення суду (поділивши суму боргу на можливі і доступні для відповідача платежі), а відстрочити його на максимально допустимий законодавством строк - на один рік з моменту винесення рішення суду, вбачається спроба відповідача затягнути строки оплати наявного боргу. Більше того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження можливості виконання рішення суду на запропонованих ним умовах відстрочки.

Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що відстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

При цьому судом враховано, що ні в процесі розгляду справи судом, ні після винесення судового рішення, відповідачем не вчинено жодних дій, направлених на добровільну сплату, навіть частково, заборгованості перед позивачем або домовленості із останнім щодо спірної заборгованості. Отже, така недобросовісна поведінка відповідача, щодо виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед позивачем, свідчить не на користь заявника в частині зазначених у заяві намірів оплати боргу у подальшому.

Більше того, суд розцінює критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий станом з огляду також на те, що надана відповідачем фінансова звітність не підтверджує збитковості чи перебування підприємства у фінансовій кризі ні станом на момент її складання ні станом на 19.03.2024 (дата складання заяви про відстрочення виконання рішення суду).

Більше того, як було вказано вище, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Судом також відхиляються доводи відповідача щодо того, що підприємство відповідача відчуває вплив сезонності господарської діяльності, оскільки, законом не передбачено будь-яких особливих умов у питанні надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду з огляду на відношення боржника до "підприємств із сезонним характером діяльності" чи будь яких інших підприємств.

Слід також відзначити, що сукупність усіх обставин справи не дозволяє дійти висновку щодо добросовісної поведінки відповідача, а отже, не доведеними є обставини дійсних намірів відповідача (боржника).

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу можливості виконання рішення суду на умовах відстрочення.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень статей 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" у більш скрутному фінансовому становищі ніж позивач; судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, які могли б слугувати підставою для відстрочення виконання рішення суду.

При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до слідуючих висновків:

- заявником не надано доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення. Надані вибіркові документи не дають можливості зробити однозначний висновок щодо фінансового стану боржника, а також проаналізувати вплив негайного виконання судового рішення на такий стан;

- заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду на умовах відстрочення;

- посилання заявника на скрутне фінансово-економічне становище не є винятковою обставиною в розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочення виконання рішення;

- скрутне фінансово-економічне становище заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу певних об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим;

- заявник до цього часу добровільно не здійснив жодного платежу в погашення заборгованості;

- відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав;

- із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Надання за вищезазначених обставин боржникові можливості тимчасово не виконувати рішення суду (відстрочення) буде порушенням права власності позивача у розумінні частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, беручи до уваги заперечення позивача проти відстрочення виконання рішення, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Форвард ЛТД" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2023 по справі № 904/5220/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 01.05.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 02.05.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко