Рішення

від 30.04.2024 по справі 601/466/24

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 601/466/24

2-а/609/13/2024

30 квітня 2024 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю:

секретаря судового засідання Семенюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області

про: про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення

учасники справи не з`явились, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.16лютого 2024року представникпозивача ОСОБА_1 адвокат КорфПетро Казимірович звернувся до суду із позовом до Головного управлінняНаціональної поліціїв Тернопільськійобласті (далівідповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1285460 від 21 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

2. Позов обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є неправомірною і такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства. Наведені обставини, які відображені в такому рішенні не відповідають дійсності та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, які б підтверджували порушення позивачем п. 2.3. в ПДР України.

Вказує, що 21 січня 2024 року біля 13 год. 33 хв. старшим сержантом поліції відділення поліції №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області Батенчуком М.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1285460, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до вищевказаної постанови працівник поліції встановив, що 21 січня 2024 року в с. Круголець вул. Українська, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, однак не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п 2.3 в ПДР, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Представник зазначає, що 21 січня 2024 року ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Українська в с. Круголець Кременецького району Тернопільської області та рухався зі сторони м. Кременець в напрямку м. Шумськ. На вказаній ділянці дороги він здійснював рух з дотриманням правил дорожнього руху, однак, був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що причиною зупинки стало те, що він нібито, всупереч п 2.3 в ПДР керував автомобілем не будучи пристебнутим ременем безпеки.

Звертає увагу, що вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки зупинивши транспортний засіб ОСОБА_1 відстебнув ремінь безпеки, яким був пристебнутий під час руху транспортного засобу, та вийшов до працівників поліції з`ясувати причину зупинки. На зауваження ОСОБА_1 , про те, що вікна його автомобіля тоновані стрічкою темного кольору, а тому не можливо побачити чи водій пристебнутий ременем безпеки чи ні, а тим паче з іншого автомобіля, працівник поліції не реагував та виніс оскаржувану постанову.

На прохання позивача надати будь-які докази на підтвердження факту адміністративного порушення, працівник поліції відповів, що все зафіксовано на нагрудну відеокамеру, однак такий запис позивачу для ознайомлення не надавався, як і не роз`яснювались його права на залучення адвоката, права на участь у дослідженні доказів та щодо можливості заявляти клопотання.

За наведених обставин просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю такого.

Вважає оскаржувану постанову правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, так як позивачем не надано будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростували факт викладений в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Представник позивача, адвокат Корф П.К. та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява, згідно якої останній просив здійснювати розгляд справи за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Згідно з ч.4 ст.229КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2024 року замінено неналежного відповідача Кременецький районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, відкрито провадження у справі.

4. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 березня 2024 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передано за підсудністю до Шумського районного суду Тернопільської області.

5. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків

6.Ухвалою Шумськогорайонного судуТернопільської областівід 15квітня 2024року клопотанняпредставника позивача ОСОБА_1 про поновленнястроку наоскарження постановипро накладенняадміністративного стягнення серії ЕНА № 1285460 задоволено, поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом, прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 30 квітня 2024 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

7. Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21 січня 2024 року серії ЕНА № 1285460, складеної старшим сержантом поліції відділення поліції №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області Батенчуком М.М., вбачається, що 21 січня 2024 року о 13:24 год. в с. Круголець, вул. Українська, 3, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. в ПДР України.

Позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

ІV. Оцінка Суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

8. Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

10. Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

11. За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

12. За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

13. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

15. Судом встановлено, що 21 січня 2024 року о 13:33 год. старшим сержантом поліції відділення поліції №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській області Батенчуком М.М., винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1285460, згідно якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки по вул. Українська, 3, в с. Круголець, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. в ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.5 ст. 121 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що не вчиняв інкриміноване йому правопорушення, а також те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки працівника поліції є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

16. Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

17. Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

18. Відповідно до положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

19. Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

20. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

21. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

22. Згідно з п.1.1.ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

23. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

24. Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

25. Відповідно до п. 2.3 в) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення позивачем вимог п. 2.3 в ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 121 КУпАП.

26. Відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

27. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

28. В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

29. Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

30. Як слідує із матеріалів справи, при обґрунтуванні позову позивач посилається на те, що будь-якого порушення ПДР, що стало причиною його зупинки, він не допустив.

Представник позивача вказує, що зупинивши транспортний засіб на вимогу працівників поліції, ОСОБА_1 відстебнув ремінь безпеки, яким був пристебнутий під час руху транспортного засобу, та вийшов з`ясувати причину зупинки.

31. На підтвердження вини позивача представником відповідача разом з відзивом на адресу суду надіслано відеозапис з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R, однак вказаний відеозапис не підтверджує вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, оскільки не фіксує факт керування позивачем транспортним засобом із не пристебнутим ременем безпеки.

Із вказаного відеозапису вбачається, що автомобіль Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , з тонованим склом, рухався по ділянці дорозі, за яким рухався поліцейський автомобіль. На вимогу поліцейського водій транспортного засобу зупинився, після чого до нього підійшли працівники поліції.

Отже, з наданих матеріалів вбачається, що на початку відео, коли автомобіль рухався, доказів вчинення позивачем правопорушення не зафіксовано, оскільки водія за тонованим склом не видно, як і не видно того, чи був водій під час керування транспортним засобом пристебнутий ременем безпеки чи ні.

А тому, суд вважає, що відповідач не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення і не довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП.

При цьому в контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

32. У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

33. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

34. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

35. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

36. У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу проадміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від22грудня 2010року №23-рп/2010Конституційного СудуУкраїни дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).

При цьому саме по собі описання адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Суд зазначає, що обов`язок особи, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

37. В силу приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1).

38. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2).

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

За таких обставин, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

39. Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку відповідачем не було доведено обставин, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, не надано до суду інших доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія в силу дії презумпції невинуватості.

40. Одночасно суд вважає доводи представника позивача щодо порушення порядку розгляду справи необґрунтованими. Оскільки з наданого представником відповідача відеозапису встановлено, що 21 січня 2024 року поліцейським Батенчуком М.М. було зупинено ОСОБА_1 та роз`яснено, що причиною зупинки є порушення останнім ПДР України, а саме керування автомобілем із не пристебнутим ременем безпеки. Під час складання постанови поліцейським було роз`яснено права позивача та зазначено суму штрафу, який передбачено за вказане правопорушення.

41. Згідно ст.242КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

42. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

43. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

44. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА № 1285460 від 21 січня 2024 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

45. Окрім того, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною постанови задоволенню не підлягають, оскільки ч. 3 ст. 286 КАС України визначено перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказаний перелік є вичерпним і не передбачає визнання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності неправомірною, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведе вище, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

46. Стаття 132КАС України передбачає види судових витрат, а саме: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

47. Відповідно до ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому, на виконання вимог ст. 139 КАС України, та враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 121, 247, 251, 283, 286 КУпАП, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1285460 від 21 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

3. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121КУпАП закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду складено 02 травня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місце знаходження, 46001, вул. Валова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 40108720.

Суддя: М.В. Харлан