Рішення

від 30.04.2024 по справі 909/44/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/44/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Оліфіренко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М Медіа" Печіль Галини Василівни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "М Медіа"

про визнання припиненими трудових відносин у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора,

за участю:

представника позивача Мушинського В. Т.,

ухвалив таке рішення.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

У судовому засіданні 30.04.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору.

Директор ТОВ "М Медіа" ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "М Медіа" про припинення трудових відносину у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора ТОВ "М Медіа".

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 28.02.2024 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 27.03.2024, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Протокольною ухвалою від 27.03.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.04.2024.

Протокольною ухвалою від 18.04.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 29.04.2024.

Сторін належним чином було повідомлено про дату та час розгляду справи.

Явка в судове засідання представника позивача підтверджує наведений факт.

Що стосується відповідача, то процесуальні документи, в тому числі ухвала про відкриття провадження у справі, ухвали суду від 22.02.2024 та від 19.03.2024 направлені на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з повідомленням про вручення - повернулися на адресу суду з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса".

Ухвала суду від 16.04.2024 повернулася на адресу суду із зазначенням причини повернення "відсутність адресата за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з їх текстом.

Окрім того, судом було здійснено оприлюднення оголошення про виклик відповідача у справі на офіційному вебпорталі судової влади України.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України визначено право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі в судовому засіданні представників сторін, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При розгляді даної справи суд також керувався положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка виявила бажання реалізувати своє право на звільнення та припинити трудові відносини з відповідачем. Позивачка скликала загальні збори учасників відповідача, на яких могло бути вирішено питання щодо звільнення позивачки, однак загальні збори учасників не відбулися, оскільки жоден із учасників відповідача не з`явився.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ТОВ "М Медіа" зареєстровано 01.08.2014 за юридичною адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Протоколу загальних зборів № 16/07/2021 від 15.07.2021 року загальні збори вирішили призначити на посаду директора ТОВ "М Медіа" ОСОБА_1 з 16.07.2021 року.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "М Медіа" діє на підставі модельного статуту.

Відповідно до ст. 24 модельного статуту вищим органом Товариства є загальні збори.

Відповідно до ст. 31.2 модельного статуту до компетенції загальних зборів учасників належать питання визначені законом.

Відповідно до ст. 36.1.1.1 модельного статуту виконавчий орган має назву: директор.

Відповідно до ст. 33.1.5 модельного статуту рішення загальних зборів учасників приймаються щодо обрання та припинення повноважень (звільнення) виконавчого органу товариства більшістю голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу з цього питання.

03.11.2023 позивачка написала заяву загальним зборам учасників ТОВ "М Медіа" з проханням звільнити її з посади директора ТОВ "М Медіа" за власним бажанням.

Заяву про звільнення з посади направлена з описом вкладення на юридичну адресу підприємства: АДРЕСА_1 і за якою зареєстровані учасники підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Однак, заява про звільнення з посади не була вручена під час доставки, у зв`язку з відсутністю осіб за даною адресою.

15.11.2023 позивачка направила учасникам ТОВ "М Медіа" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ "М Медіа" 19.12.2023 о 9 год. 00 хв. за адресою реєстрації Товариства: АДРЕСА_1 , з наступним порядком денним:

1. про припинення повноважень директора ТОВ "М Медіа" шляхом обрання нового директора;

2. подання заяви до державного реєстратора внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР.

Листи з повідомленням про проведення загальних зборів учасників ТОВ "М Медіа" не були вручені адресатам в зв`язку з їх відсутністю і повернуті Укрпоштою позивачці.

19.12.2023, в присутності свідка ОСОБА_4 , було складено Акт № 1 про те, що збори учасників ТОВ "М Медіа" не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників.

Враховуючи те, що скликати загальні збори учасників не вдається та, як наслідок, відсутня можливість вирішити питання щодо припинення трудових відносин з ТОВ "М Медіа", позивачка звернулася до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (ч. 1 ст. 84, ч. 2 ст. 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (ч. 1 ст. 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закону № 2275-VIII), органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (ч. 1 ст. 39 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства є одноосібним (ч. 4 ст. 39 Закону № 2275-VIII).

Як встановлено судом, позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ч. 1 ст. 38 КЗпП України).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 2275-VIII).

За змістом ч. 13 ст. 39 Закону № 2275-VIII повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (ч. 2, 3 ст. 32 Закону № 2275-VIII).

Суд встановив, що загальні збори учасників товариства не відбулись у зв`язку із неявкою учасників товариства; позивачка дотрималася порядку звільнення керівника підприємства, передбаченого як ч. 1 ст. 38 КЗпП України, так і ст. 98 Цивільного кодексу України. Зазначене свідчить про виконання позивачкою вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із відповідачем.

Відтак не вирішення загальними зборами учасників питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади директора ТОВ "М Медіа" є порушенням прав позивачки.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту її порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачкою вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

Проте, суд не погоджується з твердженнями позивачки щодо припинення трудових відносин з дати призначення загальних зборів учасників ТОВ "М Медіа" (19.12.2023), оскільки рішення за результатами розгляду заяви про звільнення позивачки з посади директора загальними зборами учасників цього товариства не прийняте. За таких обставин трудові відносини позивача з відповідачем необхідно вважати припиненими на підставі рішення суду у цій справі.

Окрім того, позивачем невірно визначено підставу звільнення з посади директора п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі ст. 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відтак, у даному випадку трудові відносини між ТОВ "М Медіа" та ОСОБА_1 визнаються судом припиненими у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "М Медіа" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Суд вважає за необхідне відмітити, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанова ВП ВС від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, п. 83). У зв`язку із цим господарський суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова ВП ВС від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19, пункт 7.43).

Висновок суду.

У контексті наведеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3028 грн 00 к. слід покласти на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Позивач подав розрахунок суми судових витрат з першою заявою по суті (у позовній заяві зазначив, що витрати на правову допомогу складають 10000,00 грн, у тому числі: зустрічі, усні консультації, вивчення документів, правовий аналіз, вивчення судової практики, узгодження правової позиції з клієнтом - 1000,00 грн, складання позовної заяви - 4000,00 грн, представництво інтересів у суді - 5000,00 грн.)

На підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу представник позивача подав договір про надання правової допомоги № 1/12 від 26.12.2023, укладений адвокатом Мушинським В. Т. (надалі Виконавець) та ОСОБА_1 (надалі - Замовник).

Відповідно п. 4.1. Договору сторони узгодили, що вартість послуг виконавця становить 10000,00 гривень за виконання робіт зазначених в ст. 1 цього Договору, в тому числі: зустріч, консультація, узгодження правової позиції з клієнтом 500,00 грн; вивчення документів 500,00 грн; написання та подання до суду позовної заяви 5000,00 грн; представництво у суді 4000,00 грн, незалежно від кількості судових засідань.

На підтвердження оплати за надані послуги, адвокатом долучено до матеріалів справи квитанцію № 12 від 12.01.2014 на суму 10000 грн 00 к.

У ряді постанов ВП ВС, зокрема в постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, викладено правову позицію про те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ від 28.11. 2002 у справі Лавентс проти Латвії за заявою № 58442/00, рішення у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112, відповідно). У справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 903/127/22 від 04.04.2023).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20).

За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правову допомогу в сумі 10000 грн 00 к.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М Медіа" ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М Медіа" про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "М Медіа" у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М Медіа" - задоволити.

Визнати трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "М Медіа" (вул. Незалежності, 11, кв. 7, м. Івано-Франківськ, 76006; ідентифікаційний код 39331437) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) припиненими у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "М Медіа" за власним бажанням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М Медіа" (вул. Незалежності, 11, кв. 7, м. Івано-Франківськ, 76006; ідентифікаційний код 39331437) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 к. - судового збору та 10000 (десять тисяч) грн 00 к. - витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02.05.2024.

Суддя Т. В. Стефанів