Рішення

від 02.05.2024 по справі 910/1938/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2024Справа № 910/1938/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31" (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 40, ідентифікаційний код 44583855)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРДОР" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 59, оф. 42, ідентифікаційний код 43784261)

про стягнення 141 154, 02 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ31" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРДОР" (далі - відповідач) про стягнення 141 154, 02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки позивачем здійснено поставку товару (асфальтобетонна суміш дрібнозерниста щільна тип Б) на загальну суму 137 087, 44 грн згідно видаткових накладних №1359 від 30.07.2023 на суму 54 468, 96 грн та №1849 від 11.09.2023 на суму 82 618, 48 грн, проте відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару виконав лише частково - на суму 20 000, 00 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 117 087, 44 грн заборгованості, 3 301, 61 грн інфляційних втрат, 2 665, 48 грн 3% річних та 18 099, 49 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРДОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31" основну заборгованість у розмірі 117 087 грн. 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 301 грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 2 665 грн. 48 коп., та судовий збір у розмірі 2 639 грн. 73 коп.

26.04.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстровано заяву від позивача про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31" про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі Договору про надання правової допомоги від 20.12.2023 (надалі - договір), який був укладений між Біликом Миколою Петровичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №6226/10, виданого Радою адвокатів Київської області 06.10.2017 (надалі - адвокат, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ31", в особі директора Михайлевича Романа Юрійовича (надалі - клієнт, замовник).

Відповідно до п.1.1. договору, адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язаний сплатити гонорар у порядку та строки обумовлені сторонами відповідно до умов договору суму гонорару, визначену у розрахунку гонорару, який є невід`ємною частиною цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року (п.2.1. договору).

Згідно п.4.1. договору, за правову допомогу, передбачену договором, клієнт сплачує, адвокату винагороду (гонорар), розрахований у додатках до цього договору.

Пунктом 4.1. договору визначено що, за надання правової допомоги, передбаченої договором, клієнт сплачує суму гонорару протягом 5-ти днів з дати надсилання адвокатом акту наданих послуг. Клієнт протягом п`яти робочих днів з дня отримання акту наданих послуг зобов`язаний підписати та повернути його адвокатові або направити письмову мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку немотивованої відмови від підписання та повернення акту наданих послуг або неповідомлення про результати розгляду акту у зазначений строк, послуги по договору вважаються наданими адвокатом належним чином та прийнятими клієнтом у повному обсязі.

Так, на виконання договору, сторони підписали акт надання послуг від 09.02.2024, з якого вбачається що, адвокат надав клієнту відповідно до договору наступні юридичні послуги: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за позовом ТОВ "АБ31" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРДОР" код ЄДРПОУ 43784261, а замовник прийняв надані послуги (п.1.).

Відповідно до п.2. вище вказаного акту вартість послуги в п.1 цього акту, становить 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.).

Всього до сплати - 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.), які клієнт має сплатити адвокату протягом 90 календарних днів з моменту підписання цього акту.

При цьому, у вищевказаному акті сторони відмітили, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг замовник до виконавця немає.

З урахуванням наданих доказів, представник позивача вказує про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. за надану правничу допомогу в межах справи № 910/1938/24.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не подавалось.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31", з покладенням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1938/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРДОР" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 59, оф. 42, ідентифікаційний код 43784261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ31" (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 40, ідентифікаційний код 44583855) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 02.05.2024.

Суддя Л.Г. Пукшин