Рішення

від 02.05.2024 по справі 910/19665/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2024Справа № 910/19665/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім ПОЛЯКОВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крипто-Дім"

про стягнення 15 209,83 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Торговий дім ПОЛЯКОВ" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крипто-Дім" (далі - відповідач) про стягнення 15 209,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 10681 від 27.12.2021 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/19665/23 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 28.12.2023 була отримана позивачем 28.12.2023 в електронному кабінеті.

Ухвала суду від 28.12.2023 про відкриття провадження у даній справі направлена відповідачу за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення № 0600241196370 повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку, в якій причиною невручення зазначено "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Крім того, ухвалу суду від 28.12.2023 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.12.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 10681, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари (далі - товар), а покупець зобов`язався оплатити та прийняти товар від постачальника згідно з умовами даного договору та виписаних накладних.

Пунктом 4.2 договору встановлено умови оплати товару: покупець здійснює розрахунки окремо за кожну отриману поставку товару шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника протягом 21 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 4.4. товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів па поточний рахунок або до каси постачальника.

Розділом 5 даного договору визначена відповідальність сторін за порушення його умов, а саме: за невиконання або неналежне виконання даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним договором.

При порушенні покупцем п. 4.2. даного договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996, крім цього, збитки від інфляції та 30% річних від суми боргу за весь час прострочення.

При порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

При порушенні покупцем п. 4.2. даного договору на покупця покладається відповідальність за користування грошовими коштами постачальника у вигляді неустойки 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку. Крім того, сторони погодили, що в разі порушення строків оплати, передбачених п. 4.2 договору, штрафні санкції, покладені на покупця за п.п. 5.2, 5.3 і 5.6, є погодженими та додаткового узгодження не потребують.

Відповідно до п. 6.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання та діє до (в наданому позивачем примірнику договору не вказаного конкретної дати, до якої діє договір договору), а в частині зобов`язань - до повного їх виконання.

Поряд з цим, у випадку, якщо жодна зі сторін за 15 календарних днів до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 18.01.2022 позивачем згідно з видатковою накладною № АКФ-005636 від 18.01.2022 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 398,80 грн. Отримання вказаного товару підтверджується наявними на видаткових накладних підписом уповноваженого представника відповідача та відтиском печатки.

Проте, як вказує позивач, відповідач отриманий товар не оплатив, у зв`язку з чим заборгованість відповідача станом на момент звернення до суду становить 2 398,80 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 336,76 грн 30% річних, 729,69 грн втрат від інфляції, 1 893,01 грн пені, 719,64 грн штрафу та 8 131,93 грн неустойки.

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, під час розгляду даної справи сторонами не надано суду доказів сплати відповідачем заборгованості в розмірі 2 398,80 грн, у зв`язку з чим суд вважає вимогу про стягнення з відповідача вказаної заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 1 336,76 грн 30% річних, 729,69 грн втрат від інфляції, 1 893,01 грн пені, 719,64 грн штрафу та 8 131,93 грн неустойки суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вказано вище, п. 4.2 договору сторони погодили застосування такого виду відповідальності як 30% річних від суми боргу за весь час прострочення, неустойки 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку. Крім цього, сторони по договору погодили, що в разі порушення строків оплати, передбачених п. 4.2 Договору, штрафні санкції, покладені на покупця, є погодженими та додаткового узгодження не потребують.

Проте, відповідно до ст. 3 Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, суд зазначає що в постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої статтею 549 Цивільного кодексу України (п. 22, п. 30 постанови).

Більш того, за змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є штраф та пеня, а відтак, визначивши у п. 5.6. договору відповідальність у вигляді неустойки, з урахуванням визначеного порядку її нарахування, суд вважає, що в зазначеному пункті договору сторонами погоджено застосування пені.

З наведеного вбачається, що у п. 5.2. та п. 5.6. договору сторони погодили двічі сплату неустойки у вигляді пені.

Одночасно, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавством встановлено обмеження щодо розміру пені, яка підлягає нарахуванню на прострочене грошове зобов`язання, - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, визначений позивачем розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Здійснивши перерахунок пені із застосуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та у межах визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку, що обґрунтованою є пеня у сумі 1 893,01 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, а у вимозі про стягнення пені (неустойки) - у розмірі 8 131,93 грн.

При цьому, перевіривши надані позивачем розрахунки 30% річних, втрат від інфляції, штрафу, суд зазначає, що такі розрахунки виконано арифметично вірно, відповідно до положень чинного законодавства та умов договору, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача 1 336,76 грн 30% річних, 729,69 грн втрат від інфляції, 1 893,01 грн пені, 719,64 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України просить нарахування та стягнення процентів проводити до повного виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, яка введена в дію з 01.01.2019, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає таку вимогу позивача щодо нараховування до моменту виконання цього рішення 30% річних на суму основного боргу за формулою СПГЗ х 30 х КДП : 365 : 100 = Сума, де СПГЗ - сума простроченого грошового зобов`язання, 30 - ставка процентів, КДП - кількість днів прострочення, обгрунтованою.

Крім того, суд роз`яснює органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати ТОВ "Крипто-Дім" суми основного боргу, нарахування 30% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, враховуючи часткове задоволення позову, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 249,00 грн.

Судові витрати у вигляді сплати судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Крім того, в орієнтованому розрахунку суми судових витрат позивач вказав про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн,

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано суду:

- ордер серії СА № 1055332 від 16.06.2023, виданий адвокатом Осадьком О.О.;

- договір б/н від 14 червня 2023 року, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Осадьком Олександром Олексійовичем (далі - адвокат);

- додаткову угоду № 13 від 13.11.2023 до вказаного договору на суму 45 000,00 грн;

- акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 13 до додаткової угоди № 13 на суму 20 000,00 грн;

- рахунок-фактуру № 013 від 18.12.2023 на суму 20 000,00 грн;

Оцінивши подані докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до укладеного між позивачем та адвокатом Осадьком О.О. договору від 14.06.2023 сторонами погоджено наступне:

- Клієнт доручив, а Адвокат взяв на себе зобов?язання надати усіма законними методами та способами правничу (правову) допомогу Клієнту у всіх справах, які пов?язані або можуть бути пов?язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, зобов?язався оплатити надану правничу (правову) допомогу в порядку та на умовах, передбачених Договором та/або додатковими угодами до даного Договору (п. 1.1 договору).

- Види, характер, обсяг, порядок надання і строки правничої (правової допомоги визначаються Сторонами в умовах цього Договору чи додаткових угодах до даного Договору (п. 1.3 договору).

- Формою винагороди адвоката за надання правничої (правової) допомоги Клієнту є гонорар (п. 3.1 договору).

- Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в Додаткових угодах до даного Договору (п. 3.2 договору).

Додатковою угодою № 13 від 13.11.2023 сторони погодили надання адвокатом позивачу допомоги під час розгляду справи клієнта щодо стягнення з ТОВ "Крипто-Дім" заборгованості за Договором поставки № 10681 від 27.12.2021, у т.ч. консультації щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку у судах всіх інстанцій, у тому числі: проведення двох зустрічей з Клієнтом перед підготовкою заяви, добірка та аналіз норм чинного законодавства, вивчення сформованої судової практики та практики Верховного Суду, формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку, та виконання судового рішення, Складання позову про стягнення заборгованості, Складання відповіді на відзив, Складання будь-яких заяв, заперечень, клопотань, Підготовка до подачі позову до канцелярії Суду, у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів, відправка пошти; Представництво інтересів Клієнта у Суді в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості; Перегляд справи в суді апеляційної інстанції; Перегляд справи в Верховному Суді

Крім того, 18.12.2023 між адвокатом та клієнтом підписано акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 13 до додаткової угоди № 13 на суму 20 000,00 грн та надано рахунок-фактуру № 013 від 18.12.2023 на оплату наданих послуг адвоката.

Сплата гонорару відповідно до п. 3 додаткової угоди відбувається шляхом здійснення безготівкового переказу протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту фактичного виконання рішення суду по справі.

Відповідач заперечень щодо покладення на нього витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн не надав.

Щодо вказаних вимог про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу та відсутність заперечень відповідача на такі вимоги, суд вказує таке.

Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Так, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, обґрунтованими для покладення на відповідача є витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 9 307,00 грн.

Проте, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів у вищевказаній постанові вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Поряд з цим, як вказувалось судом вище, згідно з позиціями Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд вважає витрати позивача на надання правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на наступне.

Фактично позивачем надано допомогу лише в написанні позовної заяви, підготовці до подачі позову до канцелярії суду, у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів, відправка пошти.

Судові засідання у даній справі були відсутні у зв`язку з її розглядом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

При цьому фактично заявлені вимоги виникли за договором поставки, що не вимагало від адвоката складнощів у проведенні підбору нормативно-правової бази, аналізу судової практики з аналогічних справ, позивачем заявлені вимоги про стягнення основного боргу, пені, процентів та втрат від інфляції, що для досвідченого юриста (адвоката) не становить якихось складнощів.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу та вважає за доцільне обмежити розмір таких витрат до 6 000,00 грн (за написання позовної заяви), відповідно витрати позивача в розмірі 3 307,00 грн належить залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крипто-Дім" (01010, м. Київ, вул. Московська, 17/2, код 42083649) на користь Приватного підприємства "Торговий дім ПОЛЯКОВ" (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код 32268131) 2 398,80 грн (дві тисячі триста дев`яносто вісім грн 80 коп.) основного боргу, 1 336,76 грн (одну тисячу триста тридцять шість грн 76 коп.) 30% річних, 729,69 грн (сімсот двадцять дев`ять грн 69 коп.) втрат від інфляції, 1 893,01 грн (одну тисячу вісімсот дев`яносто три грн 01 коп.) пені, 719,64 грн (сімсот дев`ятнадцять грн 64 коп.) штрафу, 1 249,00 грн (одну тисячу двісті сорок дев`ять грн 00 коп.) судового збору, а також 6 000,00 грн (шість тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати з 19.12.2023 до моменту виконання цього рішення, 30% річних на суму основного боргу за формулою СПГЗ х 30 х КДП : 365 : 100 = Сума, де СПГЗ - сума простроченого грошового зобов`язання, 30 - ставка процентів, КДП - кількість днів прострочення.

Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати "Крипто-Дім" суми основного боргу, нарахування 30% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 02.05.2024.

Суддя О.Г. Удалова