Рішення

від 24.04.2024 по справі 910/17096/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/17096/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій"

про стягнення 1 189 977,22 грн.,

представники сторін: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоком" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" про стягнення 1 189 977,22 грн., з яких: 1 086 587,66 грн. попередньої оплати, 96 334,18 грн. пені та 7 055,38 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.05.2023 між сторонами укладено Договір поставки № 383-46/23, відповідно до якого постачальник зобов`язується виготовити, поставити та передати у власність покупця товар, найменування, кількість та ціна якого будуть вказані у відповідних рахунках-фактурах, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Договором. Позивач здійснив оплату в сумі 1 086 587,66 грн, датою поставки товару мало бути 14.08.2023, проте відповідач не виконав свої зобов`язання щодо поставки оплаченого товару. Станом на час розгляду справи, відповідач не повернув позивачу 1 086 587,66 грн передплати за товар, у зв`язку з чим позивачем нараховано 96 334,18 грн пені, 7055,38 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 прийнято справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 відкладено підготовче засідання на 27.03.2024.

Ухвалою від 27.03.2024, суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу №910/17096/23 до розгляду по суті на 24.04.2024.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача в засідання суду не з`явився про розгляд справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 24.04.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоком» (далі - позивач, покупець, ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр покрівельних технологій» (далі - постачальник, постачальник) було укладено Договір поставки №383-46/23, за умовами якого, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця товар, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2. договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках-фактури постачальника або в інших додатках до договору та/або у видаткових накладних постачальника.

Оплата вартості товару здійснюється шляхом 100% попередньої оплати. В окремих випадках, за домовленістю сторін, шляхом укладання Додатку до договору (специфікації) (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 4.2. договору строк поставки товару покупцю 10 робочих днів з моменту отримання постачальником 100% передоплати.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем та оформлення відповідним чином видаткової накладної (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору датою поставки (передачі) товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній на відпуск товару (кожної окремої партії товару).

При цьому, за приписами пп. 5.1.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором, якість, кількість та асортимент якого відповідає умовам встановленим цим договором.

У п. 6.6. договору сторони передбачили, що за прострочення поставки товару, покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк Товару, за кожен день прострочення.

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, але будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 9.1. договору).

03.07.2023 між позивачем та відповідачем підписано специфікацію №1, що є додатком №1 до договору, в якій відображені найменування товару, його кількість та ціна у відповідності до якої загальна вартість товару з ПДВ складає 1 086 587,66 грн.

Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 1 086 587,66 грн двома платежами, що підтверджується платіжною інструкцією №26 від 12.07.2023 на суму 760 611,36 грн та платіжною інструкцією №41 від 31.07.2023 на суму 325 976,30 грн

Відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав, товар мав бути поставлений до 14.08.2023.

Отже, відповідачем всупереч умовам договору не було здійснено поставку передплаченого товару на загальну суму 1 086 587,66 грн.

З метою врегулювання спору між сторонами, позивач 06.09.2023 надіслав на адресу відповідача рекомендованою поштою претензію про повернення суми попередньої оплати на суму 1 086 587,66 грн, пені у розмірі 28 816,90 грн, 1 964,79 грн 3% річних, у зв`язку з непоставкою передплаченого товару.

Відповідач претензії позивача залишив без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 086 587,66 грн, за прострочення сплати якої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних за період з 15.08.2023 до 01.11.2023 у сумі 7 055,38 грн, а також пені, нарахованої за прострочку поставку товару за період з 15.08.2023 до 01.11.2023 в сумі 96 334,18 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відтак, враховуючи умови п. 4.2. договору та в силу приписів ст.ст. 530, 663 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строк до 14.08.2023 включно.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідний товар Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ПОКРІВЕЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" поставлено не було.

Доказів зворотного відповідач суду не надав.

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 13.08.2023.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання по поверненню коштів повністю не виконав. Доказів повернення позивачу суми, сплаченої ним в якості попередньої оплати за товар, у розмірі 1 086 587,66 грн, відповідач суду не надав.

Серед іншого, суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором поставки №383-46/23 від 30.05.2023 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 086 587,66 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 96 334,18 грн пені, нарахованої за період з 15.08.2023 до 01.11.2023, у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У п. 6.6. договору сторони передбачили, що за прострочення поставки товару, покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк Товару, за кожен день прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо поставки товару за договором на загальну суму 1 086 587,66 грн, позивачем правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення строку поставки товару.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, він є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи те, що строк повернення коштів за непоставлений товар настав, а доказів повернення всієї суми попередньої оплати за товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позивачем на підставі на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних за період з 15.08.2023 до 01.11.2023 у сумі 7 055,38 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, три проценти річних від суми заборгованості, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, судом встановлено, що він також є арифметично правельним та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені вище обставини справи та надані позивачем доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення.

За таких обставин, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на відповідача на підставі п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" (пр-т. Валерія Лобановського, буд. 119, м. Київ, 03039, м.Київ, код ЄДРПОУ 44422607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоком" (вул. А.Ахматової, буд. 16-Б, офіс 178, м. Київ, 02055) 1 086 587 (один мільйон вісімдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн. 66 коп. основного боргу, 96 334 (дев`яносто шість тисяч триста тридцять чотири) грн 18 коп. пені, 7 055 (сім тисяч п`ятдесят п`ять) грн 38 коп 3% річних, та 17 849 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 66 коп витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складено 02.05.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА