Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/199/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 910/199/24

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, м. Біла Церква Київської області, в інтересах держави в особі

Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква Київської області

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛТОП», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради

«Тролейбусне управління», м. Біла Церква Київської області

про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

за участю представників:

від прокуратури:Холоденко А.С., службове посвідчення №069058 від 01.03.2023;

від позивача:не з`явились;

від відповідача:не з`явились;

від третьої особи: не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури, м. Біла Церква Київської області (далі по тексту прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом від 29.12.2023 №50-13054вих-23 в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква Київської області (далі по тексту Білоцерківська міськрада) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛТОП», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «ВАЛТОП»), у якому просить суд:

скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «ВАЛТОП» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1630355732103 нежитлову будівлю загальною площею 9,8 кв.м. літ «А», 1990 року побудови, розташовану за адресою вул. Молодіжна, 40/1 м. Біла Церква Київської області;

судові витрати покласти на відповідача та стягнути на користь Київської обласної прокурати сплачений судовий збір за подання цього позову.

Позов обґрунтований тим, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:026:0369, яка належить Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності, та правокористувачем якої є комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління», державним реєстратором Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Лужецьким Д.Л. зареєстровано право приватної власності за ТОВ «ВАЛТОП» на нежитлову будівлю загальною площею 9,8 кв.м., літ. «А», 1990 року побудови, із зазначенням адреси вул. Молодіжна, 40/1 м. Біла Церква Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1630355732103.

Підставою для державної реєстрації права приватної власності на вказану нежитлову будівлю за ТОВ «ВАЛТОП» були технічний паспорт від 16.08.2018 та довідка від 16.08.2018 №351/10 видані ФОП Сундєєвою В.А.

Прокурор твердить, що в рамках кримінального 42019111030000252 від 11.09.2019, було допитано свідка Сундєєву В.А., яка вказує, що технічний паспорт на спірну нежитлову будівлю №40/1 нею не виготовлявся, підпис у паспорті не її, окрім цього, технічний паспорт не є підставою для реєстрації права власності.

Прокурор, посилаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент проведення реєстраційної дії) твердить, що державним реєстратором порушено порядок вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на спірний об`єкт. Крім того, документи, які стали підставою для проведення державної реєстрації взагалі не відповідають дійсності, оскільки будь-яка нежитлова будівля чи інша споруда за адресою АДРЕСА_1 взагалі відсутня.

Відповідно до частини 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі 910/199/24 позовну заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури передано за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області.

02.02.2024 матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2024 були передані на розгляд судді Конюх О.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/199/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 04.03.2024. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління».

Зобов`язано відповідача на підставі частини 2 ст. 74, пункту 3 частини 1 ст. 177 ГПК України подати суду документи на земельну ділянку, яка була відведена для мети будівництва спірного об`єкту нерухомого майна та/або документи щодо надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудований об`єкт; проект будівництва та документи, які надавали право виконувати будівельні роботи щодо спірного об`єкта; документи щодо наявності/відсутності порушень будівельних норм і правил при будівництві спірного об`єкта; документи щодо присвоєння спірному об`єкту адреси.

Оскільки відповідач всупереч вимогам ст. 6 ГПК України не здійснив реєстрацію електронного кабінету, копію вказаної ухвали від 06.02.2024 було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0600085230406 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 8/20, кв. 49. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 21.02.2024 повернуто підприємством зв`язку на адресу суду із зазначенням про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (даний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/17797/17)

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

15.02.2024 прокурор із супровідним листом від 07.02.2024 №50-1438вих24 надав докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

26.02.2024 позивач подав клопотання від 20.02.2024 №632/01-07, у якому підтримав позовні вимоги прокурора та просив суд розглядати справу без представника Білоцерківської міської ради.

26.02.2024 до суду надійшли пояснення третьої особи від 15.02.2024 №46, згідно з якими КП БМР «Тролейбусне управління» вважає позовну заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі; просить розглядати справу без участі представника третьої особи.

Третя особа зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220489500:02:026:0369 знаходилась у користуванні КП БМР «Тролейбусне управління» на підставі договору про право тимчасового користування укладеного з Білоцерківською міськрадою від 05.01.1999 №65.

Надалі, на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2019 №4237-75-VII, а також відповідно до витягу з державного земельного кадастру №180928422 від 13.09.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 3220489500:02:026:0369 надана КП БМР «Тролейбусне управління» у постійне користування.

Третя особа твердить, що на спірній земельній ділянці відсутня нежитлова будівля під літерою «А» площею 9,8 кв.м і дозволу на зведення такої будівлі КП БМР «Тролейбусне управління» нікому, в тому числі ТОВ «Валтоп», не надавало.

У підготовче судове засідання 04.03.2024 з`явився прокурор. Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, уповноважених представників не направили. Відповідач відзив на позов не подав, вимоги ухвали суду від 06.02.2024 не виконав.

Ухвалою від 04.03.2024 підготовче судове засідання відкладено на 18.03.2024. Встановлено додатковий строк для подання учасниками справи наявних та раніше не поданих доказів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань до 18.03.2024.

Вказана ухвала була направлена ТОВ «ВАЛТОП» засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням, який 22.03.2024 повернуто підприємством зв`язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

У підготовче судове засідання 18.03.2024 з`явився прокурор. Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання повторно не з`явились, уповноважених представників не направили, про причини неявки не повідомили, про судове засідання повідомлялись в установленому законом порядку. Відповідач відзив на позов не подав, вимоги ухвали суду від 06.02.2024 не виконав.

Ухвалою від 18.03.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2024. Вказана ухвала відповідно до вимог процесуального закону була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням на належну адресу місцезнаходження (02100, м. Київ, бульвар Верховної ради 8/20, кв. 49), яке 26.03.2024 було повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» адреса місцезнаходження належить до відомостей, які вносяться до Єдиного реєстру щодо юридичної особи. Відсутність юридичної особи за зареєстрованим у Реєстрі місцезнаходженням, невжиття такою особою заходів до отримання за цією адресою поштової кореспонденції та/або заходів щодо державної реєстрації зміни місцезнаходження є наслідком власної вольової поведінки такої особи, яка має передбачати можливість настання негативних наслідків.

У судове засідання з розгляду справи по суті 08.04.2024 з`явився прокурор. Позивач, відповідач та третя особа повторно не з`явились, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 08.04.2024 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до відповідача ТОВ «ВАЛТОП», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача КП БМР «Тролейбусне управління», про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників, господарський суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України (у редакції від 01.03.2018, яка була чинною на дату реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі) до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно із ст. 74 Земельного кодексу України, до земель міського електротранспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв`язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Як вбачається з копії витягу з Державного земельного кадастру від 15.08.2018 НВ-3212277352018, земельна ділянка кадастровий номер 3220489500:02:026:0369 площею 3,6433 га, розташована у м. Біла Церква, вул. Леваневського 135-А, цільове призначення 12.07 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд міського електротранспорту, вид використання під розміщення тролейбусного депо, як об`єкт цивільних прав була зареєстрована відділом у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області 15.08.2018 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30.12.2012.

Як вбачається із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.04.2008, на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, належне на праві господарського відання Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління», яке перебуває у власності територіальної громади м. Біла Церківа в особі Білоцерківської міської ради.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності». Відповідно до пунктів 3, 5 Прикінцевих положень Закону України №5245-VI (в редакції, що була чинною станом на дату реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку) з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як вбачається з довідки №344623213 від 30.08.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі вказаного Закону України №5245-VI 10.09.2019 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис №33212146 про право власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 3220489500:02:026:0369 площею 3,6433 га.

Також 10.09.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №32211376 про інше речове право: право постійного користування, правокористувач Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління».

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно із пунктами 34, 34-1 частини 1 ст. 26 вказаного Закону до виключної компетенції пленарних засідань сільської, селищної, міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до частини 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

ТОВ «ВАЛТОП» звернувся до Білоцерківської міської ради із заявою від 24.01.2019 №507 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 3,6433 га з кадастровим номером 3110489500:02:026:0369 за адресою АДРЕСА_2 на дві окремі земельні ділянки площею 0,7927 га та площею 2,8506 га без зміни цільового призначення для подальшої державної реєстрації земельних ділянок.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.08.2023 №344627157, державним реєстратором Шкарівської сільської ради Лужецьким Д.Л. 21.08.2018 здійснено державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна №1630355732103 нежитлової будівлі загальною площею 9,8 кв.м., літ А, 1990 року побудови за адресою АДРЕСА_1 . Також 21.08.2018 державним реєстратором Лужецьким Д.Л. 21.08.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право приватної власності на вказану будівлю за ТОВ «ВАЛТОП» (код ЄДРПОУ 40160706) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42715450 від 27.08.2018. Підставами для прийняття рішення про державну реєстрацію прав вказано довідку №351/1 від 16.08.2018, видану ФОП Сундєєвою В.А., та технічний паспорт №537 від 16.08.2018, виданий ФОП Сундєєвою В.А.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 4 ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

До матеріалів справи долучено копію реєстраційної справи №1630355732103, з якої вбачається, що 21.08.2018 керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛТОП» звернувся до державного реєстратора Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Лужецького Д.Л. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер заяви 29749162, щодо реєстрації права приватної власності, яке виникло на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Молодіжна, буд. 40/1.

Будь-яких інших відомостей, щодо вказаного нерухомого об`єкту матеріали заяви не містять, в тому числі не містять відомостей щодо кадастрового номеру земельної ділянки, на якій знаходиться спірний об`єкт.

У реєстраційній справі також міститься довідка №351/10 від 16.08.2018, видана Вальману О.О. керівнику ТОВ «ВАЛТОП» за підписом ФОП Сундєєвої В.А., в якій зазначено, що спірна нежитлова будівля побудована, зі слів замовника, господарським способом у 1991 році і згідно з п. 3.2 розділу з Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 за №127 не відноситься до категорії самочинного будівництва і не потребує прийняття в експлуатацію.

Також у реєстраційній справі міститься копія технічного паспорту на нежитлову будівлю №40/1 по АДРЕСА_3 (інвентаризаційна справа №537), виготовлений за станом на 16.08.2018 за підписом ФОП Сундєєвої В.А. згідно якої нежитлова будівля площею 9,8 кв.м., рік побудови 1990, побудована з керамічної цегли, фундамент - бут, підлога бетон, покрівля асбошифер.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV (в редакції від 03.07.2018, яка була чинною станом на дату державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 2 вказаного закону визначено, що заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1952-IV).

Відповідно до частини 3 ст. 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До матеріалів справи не подано відомостей про те, що право власності ТОВ «Валтоп» було зареєстроване до 01.01.2013 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є невід`ємною частиною Державного реєстру речових прав. Матеріали справи свідчать про те, що реєстраційна справа на об`єкт нерухомого майна заведена 21.08.2018 (ст. 17 Закону №1952-IV) та право власності було зареєстроване вперше 21.08.2018.

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону №1952-IV визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 10 Закону реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Частиною 2 ст. 12 Закону №1952-IV визначено, що записи, які містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

У частині 1 ст. 27 Закону №1952-IV наведено перелік документів, які є підставою для державної реєстрації прав, а саме:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, видано нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державний акт на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 31 вказаного Закону передбачено особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, яка передбачала подання для державної реєстрації права власності на такі об`єкти лише виписки із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; та документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Однак, вказана стаття розповсюджує свою дію на проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і не стосується спірної будівлі.

Документи, подані для державної реєстрації права ТОВ «ВАЛТОП» на спірну нежитлову будівлю, (довідка та технічний паспорт), не відповідають ані переліку, наведеному у ст. 27, ані ст.31 Закону №1952-IV.

Реєстраційна справа містить текст рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42715450 від 27.08.2019, яким вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «ВАЛТОП» на нежитлову будівлю, відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Вказаний текст рішення містить посилання на ст. 10 Закону України №1952-IV та пункт 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127.

Однак, ст. 10 Закону України №1952-IV визначає правовий статус та повноваження державного реєстратора, а пункт 18 Порядку №1127 визначає, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

На виконання наказу Міністерства Юстиції України від 13.03.2020 №651/7 проведено камеральну перевірку державного реєстратора Шкарівської сільської ради Лужецького Д.Л., та встановлено, що при проведенні державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт грубо порушено вимоги статей 10, 18, 23, 24, 27 Закону України №1952-IV, а саме реєстраційні дії проведено за відсутності документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Наказом Міністерства юстиції України від 13.04.2020 №1420/5 анульовано доступ державного реєстратора Лужецького Д.Л. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд не бере до уваги долучену до матеріалів справи копію протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 29.11.2019 допитаної в межах кримінального провадження №42019111030000252 за фактом підробки офіційних документів, на підставі яких зареєстровано право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3 , у якому ОСОБА_1 твердить, що не виготовляла технічний паспорт на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , крім того твердить, що підпис, який стоїть в паспорті від її імені, не належить ОСОБА_1 .

Вказаний протокол допиту не є нотаріально посвідченою заявою свідка у порядку ст. 88 ГПК України. Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №915/518/17 показання свідків, оформлені протоколами допиту в кримінальному провадженні, можуть набувати доказового значення для господарського суду при прийнятті рішення тільки у випадку, якщо показанням свідків надана оцінка у вироку суду та на цих доказах ґрунтується висновок про наявність у діях певних осіб конкретних діянь, що переслідуються згідно із кримінальним законодавством.

Разом із тим, вказане не впливає на висновок суду про те, що технічний паспорт №537 від 15.08.2018 та довідка від 16.08.2018 №351/10 не є належними правовстановлюючими документами, і не могли бути підставою для державної реєстрації права власності ТОВ «ВАЛТОП» на спірний об`єкт.

Відповідно до довідки Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 09.09.2019 №15/998, управлінням не видавались архітектурно-планувальне завдання/містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; згідно інформації Служби містобудівного кадастру рішень стосовно присвоєння адреси м. Біла Церква, вул. Молодіжна, буд. 40/1 нежитловій будівлі площею 9,8 кв.м. не приймались.

Відповідно до довідки КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» від 23.09.2019 №2527, інформація стосовно нежитлової будівлі літ «А» за адресою АДРЕСА_1 в архіві БТІ відсутня.

У складеному комісійно Акті обстеження земельної ділянки від 27.07.2023 №9/07, вказано, що комісією проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_1 . Комісією встановлено, що документів дозвільного характеру на будівництво за такою адресою не надавалось, рішень про присвоєння адреси об`єкту не приймалось, інформація про внесення до Єдиного реєстру будівельної діяльності документів, що надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт, підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за вказаною адресою відсутня. Рішень про передачу в оренду/постійне користування земельної ділянки не приймалось.

Комісією встановлено відсутність земельної ділянки та нежитлової будівлі за вказаною адресою АДРЕСА_1 .

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що має місце здійснення державної реєстрації за ТОВ «ВАЛТОП» права власності на неіснуючий в натурі об`єкт нерухомого майна, на підставі документів, які не підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, з порушенням Порядку №1127 та Закону №1952-IV.

За змістом ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.

За відсутності законних підстав для здійснення державної реєстрації за відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна по вул. Молодіжна, 40/1 в м. Біла Церква, сама по собі державна реєстрація не свідчить про виникнення та існування у відповідача прав власника на вказане нерухоме майно.

Також, відповідно до ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Нормами ст. 90, 95, 102-1 Земельного кодексу України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.04.2008 серії САВ №002239, КП МБР «Тролейбусне управління» на праві господарського відання належать нежитлові будівлі літ. «А-3», «Б», «В», «Г», «Д», «Е» за адресою Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 135а.

Рішенням Білоцерківської міськради від 29.08.2019 №4237-75-VII передано земельну ділянку комунальної власності в постійне користування КП БМР «Тролейбусне управління» з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд міського електротранспорту (вид використання для експлуатації та обслуговування тролейбусного ДЕПО нежитлові будівлі літери «А-3», «Б», «В», «Г», «Д», «Е») за адресою: вул. Леваневського, 135-А, площею 3,6433 га (з них: землі під будівлями та спорудами транспорту 3,6433 га), за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. Кадстровий номер 3220489500:02:026:0369.

Право постійного користування на вказану земельну ділянку зареєстровано 10.09.2019 номер запису 33212376, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №180928422 від 13.09.2019.

Суд наголошує, що державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі, позаяк наявність запису про державну реєстрацію права власності та реєстрація на земельній ділянці, власником якої є Білоцерківська міськрада, об`єкту нерухомого майна відповідача істотно обмежує права власника землі Білоцерківської міської ради та права користувача КП БМР «Тролейбусне управління», при цьому таке обмеження є безстрокове.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Згідно ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто, забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із чинною редакцією частини 3 статті 26 Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту права шляхом подання позову до суду про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ВАЛТОП» на неіснуючий об`єкт нерухомого майна. При цьому суд враховує, що поданий позов слід розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі N 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі N 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі N 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі N 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі N 287/167/18-ц (пункт 52)).

Щодо підстав представництва інтересів держави у даній справі, суд встановив таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру"). По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженими на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

Бориспільська окружна прокуратура звернулась до Білоцерківської міської ради з листом від 30.08.2023 №50-8776вих-23, у якому повідомляла, що на земельній ділянці комунальної власності по вул. Молодіжна 40/1 у м. Біла Церква за ТОВ «ВАЛТОП» на праві приватної власності зареєстрована нежитлова будівля 1990 року побудови, реєстраційний номер об`єкта 1630355732103. Прокуратура просила надати документи, а саме копії прийнятих Білоцерківською міською радою рішень про встановлення земельного сервітуту чи укладення договору оренди з ТОВ «ВАЛТОП» та договори, укладені на їх виконання, викопіювання з Генерального плану м. Біла Церква стосовно вул. Молодіжна 40/1, містобудівні умови та обмеження, технічні умови, завдання на проектування, паспорт прив`язки тимчасової споруди, інформацію щодо прав на земельну ділянку, на якій розташована будівля, акти обстеження (перевірок) земельної ділянки, якщо такі відсутні провести відповідне обстеження.

Також прокуратура просила повідомити чи вживала Білоцерківська міська рада заходів щодо усунення порушення вимог законодавства, у тому числі шляхом звернення до суду.

На вказаний лист Білоцерківська міська рада надала відповідь від 13.09.2023 №2774/01-13, у якій повідомила, що

виконкомом Білоцерківської міської ради рішень щодо присвоєння адреси вул. Молодіжна 40/1 нежитловій будівлі під літ «А» 1990 року побудови, площею 9,8 кв.м. не приймалось;

будівельний паспорт, містобудівні умови та обмеження чи архітектурно-планувальне завдання для будівництва не надавались;

інформація про оформлення паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в управлінні містобудування та архітектури відсутня;

інформація щодо передачі земельної ділянки у користування за вказаною адресою в управлінні регулювання земельних відносин відсутня.

У листі Білоцерківська міська рада повідомляє, що із позовом про скасування державної реєстрації права власності на будівлю до суду не зверталась, та просить Білоцерківську окружну прокуратуру сприяти територіальній громаді у захисті її прав, у тому числі шляхом подання відповідного позову до суду.

Вбачається, що рекомендованим листом №0910712131868 від 13.11.2023 прокуратура направила до Білоцерківської міської ради лист від 13.11.2023 №50-11532вих-23 у порядку частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір подання позову до господарського суду в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до ТОВ «ВАЛТОП» про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, вірно визначив орган, який здійснює владні управлінські функції у спірних відносинах, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави, та дотримався порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення у повному обсязі позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «ВАЛТОП» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1630355732103 нежитлову будівлю загальною площею 9,8 кв.м, літ. «А», 1990 року побудови, розташовану за адресою вул. Молодіжна, 40/1 м. Біла Церква Київської області.

У зв`язку із задоволенням позову суд на підставі ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування прокуратурі сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради у справі №910/199/24 задовольнити повністю.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛТОП» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд.8/20, кв. 49, ідентифікаційний код 40160706) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1630355732103 нежитлову будівлю загальною площею 9,8 кв.м, літ. «А», 1990 року побудови, розташовану за адресою вул. Молодіжна, 40/1, м. Біла Церква Київської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛТОП» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд.8/20, кв. 49, ідентифікаційний код 40160706)

на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 02.05.2024.

Суддя О.В. Конюх