Ухвала

від 02.05.2024 по справі 915/321/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

02 травня 2024 року Справа № 915/321/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони", вул.Кирилівська, буд.85, м.Київ, 04080

електронна пошта: vohor_ua@ukr.net

представник позивача: Моренець Ігор Володимирович

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", вул.Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020

електронна пошта: kanc_nach@ntec.mk.ua

про: - визнання неправомірною відмову від укладення договору;

- зобов`язання вчинити дії шляхом укладення договору.

Державне підприємство "Управління відомчої воєнізованої охорони" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 26.03.2024 (вх.№3650/24 від 27.03.2024) в якій просить суд:

- визнати неправомірною відмову ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" від укладення (продовження) договору з ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" на охорону особливо важливого об`єкту електроенергетики з 01.01.2024;

- зобов`язати вчинити дії для забезпечення охорони Миколаївської ТЕЦ ДП Управління відомчої воєнізованої охорони" як відомчою воєнізованою охороною шляхом укладення договору.

В обґрунтування позову зазначає, що ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони", як відомча воєнізована охорона, здійснює охорону Миколаївської ТЕЦ на підставі укладеного договору, що відповідає статті 67 Господарського кодексу України, а саме: відносини підприємства з іншими підприємствами здійснюються на основі договорів. У грудні 2023 року Миколаївська ТЕЦ, для продовження договірних відносин, направила до ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" запит цінових пропозицій для укладення договору на послугу відомчої воєнізованої охорони. У запиті вказано, що планується закупівля послуги на протязі 12 місяців. Однак договір Миколаївською ТЕЦ було укладено з ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" про надання охоронних послуг № 878 від 27.12.2023 лише на 3 місяці по 31 березня 2024 року. Вказує, що даний договір укладено з ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" відповідно до підпункту 5 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 на підставі того, що послуга може бути надана виключно певним суб`єктом господарювання через відсутність конкуренції з технічних причин як з єдиним виконавцем послуг. Вказує, що зняття охорони ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" з Миколаївській ТЕЦ є прямим порушенням Закону України "Про ринок електричної енергії", постанови Кабінету Міністрів №575. Зазначає, що на звернення ДП "Управління відомчої воєнізованої охорони" від 13.03.2024 №01-45/05-582 щодо продовження договору № 878 від 27.12.2023 на виконання постанови КМУ №575 Миколаївською ТЕЦ надіслано відповідь, що прийнято рішення про не укладення договору з 01.04.2024. Зазначає, що вказана відповідь Миколаївської ТЕЦ не містить обґрунтувань відмови не зважаючи на те, що обов`язковість здійснення охорони об`єкту відомчою воєнізованою охороною встановлена законом і постановою Кабінету Міністрів України. Позиція позивача обґрунтована Законом України «Про ринок електричної енергії», постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2018 №575, постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №507, наказом Міністерства палива та енергетики України від 08.10.2007 №480, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.10.2013 №806.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.05.2024.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву(вх.№4409/24 від 11.04.2024).

Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив (вх.№4593/24 від 16.04.2024).

Суд зауважує, що дана справа підлягає передачі за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, виходячи з наступного.

У статті 125 Конституції України закріплений один із принципів судочинства, відповідно до якого судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Відповідно до п.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно ст.1 ГПК України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

У відповідності до ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Правила визначення територіальної юрисдикції (підсудності) викладені у ст. ст. 27-30 ГПК України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України врегульовано виключну територіальну підсудність справ та наведено перелік категорій справ, які підлягають розгляду за правилами виключної підсудності.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України, спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

У відповідності до до ст.21 Закону України "Про інформацію", інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно частини 1 статті "1. Визначення термінів" Закону України "Про державну таємницю", у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

- державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;

- віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обгрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;

- гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;

- засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації;

Відповідно до статті 15 Закону України " Про державну таємницю", Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена.

Гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або "таємно". Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації складаються із: грифа секретності; номера примірника; статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої здійснюється засекречення; найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності.

Як вбачається з позовної заяви позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідно до Положення про відомчу охорону, затвердженого наказом Міненерго, об`єкт електроенергетики приймається під охорону після висновку Міжвідомчої комісії у складі представників Міненерго, органів МВС, СБУ, місцевих органів влади, посилається на Акт міжвідомчої комісії з організації охорони Миколаївської ТЕЦ від 03.02.2009, який затверджений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та вказує, що Акт міжвідомчої комісії з організації охорони Миколаївської ТЕЦ від 03.02.2009 є документом з грифом «таємно» (оригінал акту є в наявності у позивача і відповідача).

Представник позивача та представник відповідача в підготовчому засіданні підтвердили, що Акт міжвідомчої комісії з організації охорони Миколаївської ТЕЦ від 03.02.2009 є документом з грифом "таємно".

Так, документи, які містять відомості, що становлять державну таємницю, відповідно до положень Закону України «Про державну таємницю», можуть бути доступні особам, що мають відповідний допуск до державної таємниці.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.5 ст.30 ГПК України виключною компетенцією місцевого господарського суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, є розгляд справ, матеріали яких містять державну таємницю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до частин третьої та шостої статті 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що спір у даній справі підсудний Господарському суду міста Києва за правилами виключної підсудності на підставі частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Так, справу №915/321/24 за позовом Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони" до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про: - визнання неправомірною відмову від укладення договору; - зобов`язання вчинити дії шляхом укладення договору слід передати до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ч.5 ст.30, 31, ст.ст. 232, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №915/321/24 за позовом Державного підприємства "Управління відомчої

воєнізованої охорони" до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про: - визнання неправомірною відмову від укладення договору; - зобов`язання вчинити дії шляхом укладення договору - передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 44В).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.О. Семенчук