Рішення

від 25.04.2024 по справі 916/519/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/519/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/519/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» (65044, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, 33; код ЄДРПОУ 33932816)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН ФІЛМЗ» (65044, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, 33; код ЄДРПОУ 42149511)

про стягнення 73 679,22 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН ФІЛМЗ» про стягнення 73 679,22 грн, з яких: 37 884,16 грн основного боргу за договором надання послуг з користування нежилим приміщенням від 01.05.2021 № 01/05/21-42; 8 954,12 грн інфляційного збільшення; 16 587,26 грн 30% річних; 2 651,24 грн пені за прострочення платежів; 7 602,44 грн штрафу за затримку платежів понад 10 днів.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором надання послуг з користування нежилим приміщенням від 01.05.2021 № 01/05/21-42. Вказує, що протягом дії Договору зобов`язання з внесення плати за користування приміщенням та інші платежі за Договором виконувались Відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі.

Ухвалою від 19.02.2024 позовну заяву (вх. № 543/24 від 12.02.2024) Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/519/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.03.2024, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.

Протокольною ухвалою від 20.03.2024 розгляд справи відкладено на 17.04.2024.

17.04.2024 за клопотанням представника позивача оголошено перерву у судовому засіданні до 25.04.2024.

24.04.2024 представником позивача подано до суду клопотання про залучення документів до матеріалів справи. Клопотання подано у зв`язку з помилкою позивача в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361. У зв`язку із тим, що Позивач допустив технічну помилку в тому, який саме рахунок-фактура закриває (оплачує) платіжна інструкція № 295 від 13.12.2021, в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 помилково зазначено, що за рахунком-фактурою № К-07-01-065 від 01.07.2021 наявна заборгованість 200,00 грн., насправді борг 200,00 грн. рахується за рахунком-фактурою № К-07-01-064 від 01.07.2021, а платіжна інструкція № 295 від 13.12.2021 закриває (оплачує) рахунок-фактуру № К-07-01-065 від 01.07.2021. Вказана помилка, як стверджує представник позивача, виникла і через те, що відповідач у платіжних інструкціях про сплату платежів за Договором невірно зазначав призначення платежів, а саме, вказував неправильні реквізити рахунків-фактур, за якими здійснені ці платежі. У зв`язку із тим, що переплутані позивачем рахунки-фактури № К-07-01-064 від 01.07.2021 та № К-07-01-065 від 01.07.2021 є цілком аналогічними за своїми сумами та датами, то самі розрахунки сум, які підлягають стягненню з Відповідача розраховані вірно та не потребують корегувань. Однак, у зв`язку із допущенною Позивачем помилкою, рахунок-фактуру № К-07-01-065 від 01.07.2021 у розрахунках сум інфляційного збільшення, тридцять відсотків річних, пені та штрафу за прострочення сплати платежів за Договором необхідно вважати рахунком-фактурою № К-07-01-064 від 01.07.2021. Так, представник позивача просив залучити до матеріалі справи виправлені розрахунки із зазначенням правильного рахунку фактури № К-07-01-064 від 01.07.2021 із сумою боргу 200,00 грн, замість помилкового рахунку - № К-07-01-065 від 01.07.2021 із аналогічною сумою боргу. Вказані розрахунки судом залучено до матеріалів справи.

У судове засідання 25.04.2024 представники сторін не з`явились, водночас їх явка не визнавалася судом обов`язковою, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

25.04.2024 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.05.2021 між Приватним акціонерним товариством «Одеська кіностудія» як Послугодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАН ФІЛМЗ» як Користувачем укладено Договір надання послуг з користування нежилим приміщенням № 01/05/21-42 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого Послугодавець передає, а Користувач приймає у довгострокове платне користування нежиле приміщення № 302, загальною площею 16,4 кв.м, нежиле приміщення № 304, загальною площею 14,1 кв.м (далі приміщення), які розташовані на 3 поверсі адміністративної будівлі ПрАТ «Одеська кіностудія» за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 33.

Строк дії Договору: з 01.05.2021 по 31.12.2021 (п. 6.2. Договору).

Приміщення були передані відповідачу за Актом приймання-передачі від 01.05.2021, який є Додатком № 1 до Договору (а.с. 87).

Відповідно до п. 3.1. Договору, за користування приміщенням Користувач сплачує Послугодавцю щомісячно плату в сумі 6400,00 грн., включаючи податок на додану вартість в сумі 1066,67 грн.

Плата за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за користування за попередній місяць на індекс інфляції, встановлений у поточному місяці на підставі інформації про індекси інфляції, розрахований Державною службою статистики України (пп. 3.1.1. Договору).

Підпунктом 3.1.2. Договору регламентовано, що відшкодування за послуги електропостачання, водопостачання та опалення приміщення здійснюються Користувачем окремо, за виставленими Послугодавцем рахунками, у розмірі відповідно до тарифів, розрахованих за Методикою розрахунку вартості послуг з користування нежилими приміщеннями цілісного майнового комплексу ПрАТ «Одеська кіностудія» та згідно показників лічильників. Плата за водопостачання здійснюється з розрахунку 6 куб.м на місяць. Послуги телефонії та мережі Інтернет, у разі їх необхідності для Користувача, оплачуються окремо.

Протягом строку дії Договору сторонами неодноразово вносились зміни до Договору, зокрема, в частині визначення предмету договору (п. 1.1. Договору) та розміру плати за користування (п. 3.1. Договору):

- Додатковою угодою № 1 від 01.06.2021 до Договору змінено предмет договору нежилі приміщення № 302 та № 304 на нежилі приміщення № 300 та № 302. Плата за користування приміщеннями не змінилась та склала суму 6400,00 грн. в місяць (а.с. 88);

- Додатковою угодою № 2 від 01.09.2021 до Договору змінено предмет договору нежилі приміщення № 300 та № 302 на нежиле приміщення № 302. Змінено розмір плати за користування приміщенням 6400,00 грн. на 3200,00 грн. в місяць (а.с. 91).

Крім того, Додатковою угодою № 3 від 31.12.2021 строк дії Договору продовжено до 30.04.2022 (а.с. 15).

Приміщення № 304 було повернуто позивачу за Актом приймання-передачі від 31.05.2021 (а.с. 89), а приміщення № 300 передано відповідачу за Актом приймання-передачі від 01.06.2021 (а.с. 90).

В подальшому, приміщення № 300 повернуто позивачу за Актом приймання-передачі від 31.08.2021 (а.с. 92).

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України та введенням в Україні Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 з 24 лютого 2022 року воєнного стану, 25.02.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 4 до Договору, згідно якої на час дії в Україні воєнного стану домовились зупинити з 25.02.2022 надання послуг за Договором та не нараховувати плату за користування приміщенням, до фактичного припинення воєнного стану або підписання сторонами відповідної додаткової угоди до Договору.

Як пояснив позивач, у зв`язку з укладенням Додаткової угоди № 4, плата за користування приміщенням за лютий 2022 р. виставлена Послугодавцем не за повний місяць (до 25.02.2022) та склала 2742,96 грн. За наступні місяці по дату закінчення строку дії Договору рахунки за користування приміщенням Послугодавцем не виставлялися, нараховувалась лише індексація плати за користування приміщенням (згідно з пп. 3.1.1. Договору) та відшкодування комунальних послуг (згідно з пп. 3.1.2. Договору).

Окремо пояснив, що заборгованість за Договором складається з заборгованості за двома видами платежів за користування приміщенням та за відшкодування наданих комунальних послуг (пп. 3.1.2. Договору). Кожного місяця протягом строку дії Договору Послугодавцем виставлялося по два рахунки та складалося по два акти: перший - за користування приміщенням (рахунок виставлявся на початку місяця), другий - за відшкодування наданих комунальних послуг (рахунок виставлявся наприкінці місяця). Окремими рахунками (або окремий рядок у рахунку) Послугодавцем нараховувалась індексація плати за користування приміщенням (згідно з пп. 3.1.1. Договору).

Сума заборгованості, яка виникла у Відповідача у розмірі 37884,16 грн, згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361, контрагент Фан філмз, складається із заборгованості за користування приміщенням у розмірі 26752,60 грн (разом з індексацією за пп. 3.1.1. Договору) та заборгованості за відшкодування наданих комунальних послуг (за пп. 3.1.2. Договору) у розмірі 11131,56 грн.

30.04.2022 Договір припинено у зв`язку із закінченням строку його дії та сторонами Договору підписано акт приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення (а.с. 94).

Водночас, згідно з п. 3.9. Договору припинення Договору не тягне за собою припинення зобов`язання Користувача щодо погашення заборгованості з плати за користування, сплати інших платежів та/або пені.

У ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як встановлено судом, між сторонами у даній справі виникли правовідносини оренди на підставі Договору надання послуг з користування нежилим приміщенням № 01/05/21-42 від 01.05.2021. При цьому даний договір є змішаним, оскільки містить також елементи договору послуг, що вбачається з аналізу п.п. 3.2.1. цього Договору.

За ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

У відповідності з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пункт 1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивач на виконання своїх договірних зобов`язань надав відповідачу послуги оренди приміщення (включаючи індексацію орендної плати) на суму 26 752,60 грн та інші послуги у відповідності з п.п. 3.1.2. Договору на суму 11 131,56 грн, що підтверджується:

- рахунками-фактурами: № К-07-01-064 від 01.07.2021 (частково оплачений згідно з платіжною інструкцією № 294 від 13.12.2021 та № 272 від 09.09.2021), № К-07-26-048 від 26.07.2021, № К-08-01-064 від 01.08.2021, № К-08-01-065 від 01.08.2021, № К-08-25-050 від 25.08.2021, № К-09-01-064 від 01.09.2021, № К-09-13-054 від 13.09.2021, № К-09-27-050 від 27.09.2021, № К-10-01-065 від 01.10.2021, № К-10-11-059 від 11.10.2021, № К-10-26-052 від 26.10.2021, № К-11-01-068 від 01.11.2021, № К-11-11-059 від 11.11.2021, № К-11-26-053 від 26.11.2021, № К-12-01-069 від 01.12.2021, № К-12-10-060 від 10.12.2021, № К-12-27-054 від 27.12.2021, № К-01-01-066 від 01.01.2022, № К-01-10-059 від 10.01.2022, № К-01-26-056 від 26.01.2022, № К-02-01-066 від 01.02.2022, № К-02-10-058 від 10.02.2022, № К-02-25-054 від 25.02.2022, № К-03-10-056 від 10.03.2022 (а.с. 101, 103-123).

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № К-07-31-062, № К-07-31-176, № К-08-31-064, № К-08-31-065, № К-08-31-186, № К-09-30-064, № К-09-30-194, № К-09-30-179, № К-10-31-064, № К-10-31-083, № К-10-31-193, № К-11-30-068, № К-11-30-082, № К-11-30-201, № К-12-31-068, № К-12-31-144, № К-12-31-201, № К-01-31-066, № К-01-31-081, № К-01-31-199, № К-02-28-066, № К-02-28-083, № К-02-28-196, № К-03-31-061 (а.с. 33, 35-57).

Відповідно до п. 3.3. Договору, плата за користування здійснюються Користувачем щомісячно до 10 (десятого) числа поточного місяця, за який здійснюється платіж, відповідно до рахунків та актів, які надаються Послугодавцем Користувачеві. Підпунктом 5.1.3. Договору регламентовано, що Користувач зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати за користування Приміщенням та інші платежі, передбачені цим Договором.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов Договору, відповідач свої зобов`язання щодо оплати оренди приміщення та інших послуг у відповідності з п.п. 3.1.2. Договору належним чином не виконав, наявність спірної заборгованості не спростував, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 884,16 грн основної заборгованості підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 8 954,12 грн інфляційного збільшення, 16 587,26 грн 30% річних, 2 651,24 грн пені, 7 602,44 грн штрафу.

Щодо інфляційних втрат та 30% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Пунктом 8.8. Договору встановлено, що Користувач, який прострочив своєчасність внесення плати за користування Приміщенням або інших платежів, передбачених цим Договором, на вимогу Послугодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) відсотків річних від суми заборгованості.

Відповідно до умов Договору, оплата за користування приміщенням здійснюються до 10 числа поточного місяця (п. 3.3. Договору), у зв`язку з чим розрахунок боргу за користування приміщенням 25341,48 грн. (без врахування індексації за пп. 3.1.1. Договору у розмірі 1411,12 грн.) з урахуванням індексу інфляції та 30 відсотків річних здійснено позивачем з 10 числа відповідного місяця.

З огляду на те, що Договором не встановлено строк оплати виставлених позивачем рахунків за відшкодування наданих комунальних послуг (пп. 3.1.2. Договору) у сумарному розмірі 11131,56 грн. та строк оплати рахунків з індексації плати за користування приміщенням (пп. 3.1.1. Договору) у сумарному розмірі 1411,12 грн, нарахування індексу інфляції та 30% річних на відповідні суми позивачем не здійснювалось.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021р. по справі №520/17342/18 наведено висновки про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора при цьому згідно із частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.8. Договору сторони реалізували своє право на встановлення іншого розміру процентів, та встановили його на рівні 30%.

Перевіривши запропоновані позивачем розрахунки 8 954,12 грн інфляційних втрат та 16 587,26 грн 30% річних, суд вважає їх правильними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Щодо пені та штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 8.2. Договору, за прострочення платежу за користування приміщенням або інших платежів, передбачених цим Договором, Користувач сплачує на користь Послугодавця за його письмовою вимогою пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У випадку затримки понад 10 днів плати за користування Приміщенням або інших платежів, передбачених цим Договором, Користувач зобов`язаний сплатити за кожен місяць затримки Послугодавцю за його письмовою вимогою штраф у розмірі 30% (тридцяти відсотків) від суми боргу (п. 8.3. Договору).

При цьому позивач пояснив, що відповідно до умов Договору, оплата за користування приміщенням здійснюються до 10 числа поточного місяця (п. 3.3. Договору). Строк оплати рахунків за відшкодування наданих комунальних послуг та рахунків з індексації плати за користування приміщенням Договором не встановлені, у зв`язку із чим пеня за прострочення платежів по вказаним рахункам не розраховується. Отже, розрахунок суми пені за прострочення платежів за рахунками з оплати за користування приміщенням (без врахування індексації за пп. 3.1.1. Договору), за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), здійснено з 10 числа відповідного місяця.

Аналогічні пояснення позивач надав і щодо нарахування штрафу. Так, строк оплати рахунків за відшкодування наданих комунальних послуг та рахунків з індексації плати за користування приміщенням Договором не встановлені, у зв`язку із чим штраф за затримку оплати вказаних платежів позивачем не нараховується. Розрахунок суми штрафу за затримку понад 10 днів платежів здійснено тільки за рахунками з оплати за користування приміщенням (без врахування індексації за пп. 3.1.1. Договору).

Перевіривши пред`явлені позивачем розрахунки 2 651,24 грн пені та 7 602,44 грн штрафу, суд вважає їх арифметично та методологічно правильними та здійсненими у відповідності з умовами Договору та приписами чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» на професійну правничу допомогу суду надано: Договір про надання правової допомоги від 29.08.2023 № 1/23 (а.с. 18-19), Додаток № 2 від 01.12.2023 до Договору про надання правової допомоги від 29.08.2023 № 1/23 (а.с. 76), Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 77), рахунок № 35 від 29.12.2023 (а.с. 78) та платіжна інструкція № 1134 від 29.12.2023 про оплату рахунку № 35 від 29.12.2023 (а.с. 79).

Відповідно до Додатка № 2 від 01.12.2023 до договору про надання правової допомоги від 29.08.2023 № 1/23, укладеного між Позивачем та Адвокатом Козаком М.О., останній зобов`язався здійснювати захист (надати професійну правничу допомогу) Клієнта, представляючи інтереси Клієнта в Господарському суді Одеської області у справі за позовною заявою про стягнення заборгованості з ТОВ «ФАН ФІЛМЗ» (код ЄДРПОУ: 42149511) за договором надання послуг з користування нежилим приміщенням від 01.05.2021 № 01/05/21-42. Згідно з п. 2. зазначеного Додатка № 2, гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження таких витрат, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» (65044, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, 33; код ЄДРПОУ 33932816) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН ФІЛМЗ» (65044, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, 33; код ЄДРПОУ 42149511) про стягнення 73 679,22 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН ФІЛМЗ» (65044, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, 33; код ЄДРПОУ 42149511) на користь Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» (65044, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, 33; код ЄДРПОУ 33932816) 37 884,16 грн основного боргу, 8 954,12 грн інфляційного збільшення, 16 587,26 грн 30% річних, 2 651,24 грн пені, 7 602,44 грн штрафу, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 25 квітня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 30 квітня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков