Постанова

від 02.05.2024 по справі 484/4376/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.05.24

22-ц/812/659/24

Справа №484/4376/23

Провадження № 22-ц/812/659/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 квітня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Голощаповою А.О.,

за участі представника третьої особи - Титаренка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агрофірма Корнацьких»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Паньковим Д.А., повний текст складено 23 лютого 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Агро», про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правових підстав

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Агро» (далі ТОВ «Партнер Агро»), про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правових підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 29 грудня 2012 року між нею та ТОВ «Партнер Агро», був укладений договір оренди належної позивачу земельної ділянки площею 1,9350 га, кадастровий номер 4825484000:02:000:0500, розташованої на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Первомайському районі за № 482548404003705, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 29 грудня 2012року.

Згідно вказаного договору оренди, вона передала ТОВ «Партнер Агро» у строкове платне користування на 20 років вказану земельну ділянку.

ОСОБА_1 виконала свій обов`язок належним чином щодо передачі земельної ділянки у користування ТОВ «Партнер Агро».

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата виплачується позивачу в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки землі і повинна бути сплачена до 31 грудня щорічно.

Однак позивачка не отримала орендну плату за договором за 2020, 2021 та 2022 роки.

З пояснень ТОВ «Партнер Агро» стало відомо, що орендатор не має можливості сплачувати орендну плату з незалежних від нього причин, так як земельна ділянка відповідача фактично використовується ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

На підтвердження своїх доводів ТОВ «Партнер Агро» надало матеріали перевірок Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, з яких вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 4825484000:02:000:0500 перебуває у користуванні ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

Вказує, що відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до частин 1,3 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, на її переконання фактичний користувач ТОВ «Агрофірма Корнацьких» без достатніх правових підстав за рахунок власника земельної ділянки зберігає у себе кошти, які мав у вигляді орендної плати отримати останній та зобов`язаний ці кошти повернути власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Предметом позову у цій справі є стягнення з фактичного користувача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою.

Така позиція викладена у постановах ВП ВС від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17.

Відповідно до повідомлення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області вартість 1 га ріллі по Миколаївській області складає 27038 грн. щорічна орендна плата складає: 27038 грн х 1,9350 га х 5% = 2615,90 грн.

Отже, позивач вважає, що сума не отриманої нею орендної плати за 2020-2022 роки становить 2615,90 грн. х 3 роки = 7847,70 грн.

Враховуючи вищевикладене, просила стягнути з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на свою користь безпідставно збережені кошти за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою в сумі 7847,70 грн та 3% річних в сумі 235,43 грн., а всього - 8083,13 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені коштів орендної плати за фактичне користування без правових підстав земельною ділянкою площею 1,9350 га, розташованою на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий № 4825484000:02:000:0500, за 2020 - 2022 роки, з урахуванням 3% річних від простроченої суми, в сумі 8083 грн. 13 коп. та судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп., а всього стягнути з відповідача на користь позивача 9156грн. 73 коп.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю на підставі статей 1212-1214 ЦК України. Розрахунок належних до стягнення коштів правильний, оскільки складений виходячи з розміру 5% від нормативно-грошової оцінки землі за рік.

Тому стягнув з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування без правових підстав земельною ділянкою площею 1,9350 га, розташованою на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий № 4825484000:02:000:0500, за 2020 2022 роки в сумі 7847,70 грн. та сплачений позивачем судовий збір, як це передбачено ст. 141 ЦПК України.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.

Зазначав, що матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів факту незаконного користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Агрофірма Корнацьких», а інші фактичні обставини встановлені не повно.

Вказував, що судом не перевірено достовірність складених актів огляду земельної ділянки, підписи в яких виконано різними особами. До того ж в матеріалах справи відсутні будь-які приписи, розпорядження, інші розпорядчі документи на виконання вимог Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Акти перевірок не підписані суб`єктом господарювання, а сама перевірка проведена в порушення встановленого прядку.

Наголошував, що у матеріалах перевірки відсутні докази зайняття землі конкретною особою, такі як фото-, відео- фіксація, пояснення опитаних осіб, тощо, а самі акти не відповідають встановленій формі.

Також у відповідності до повноважень державного інспектора, ним не було складено приписів, розпоряджень та протоколу про адміністративне правопорушення, яке було виявлено. Відсутні документи щодо підстави проведення перевірки, такі як наказ, на підставі якого оформлюється посвідчення на проведення перевірки, повідомлення суб`єкта господарювання.

Зазначав, що висновок суду щодо неможливості ТОВ «Партнер Агро» користуватись земельною ділянкою впродовж 2020 2022 років не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки земельною ділянкою, площею 1,935 га, що розташована на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер № 482584000:02:000:0500, користується ПП «Перемога Народу» на підставі укладеного договору оренди з власником земельних ділянок ОСОБА_2 . Тому, на думку апелянта, ці землі не можуть вважатися самовільно зайнятими через наявність правочину.

Вважав посилання районного суду на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2013 року неспроможними, оскільки це судове рішення відноситься до іншого періоду.

Звертав увагу апеляційного суду на те, що на земельну ділянку, зазначену позивачем в позовній заяві, накладено арешт за ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі 757/49363/16-к.

Вказував, що висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи містять достатні докази, що спростовують заперечення відповідача, та свідчать про його фактичне користування земельною ділянкою, не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, та зроблений на підставі припущень.

До того ж, судове рішення ухвалено без врахування правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду та з безпідставним застосуванням принципу негативного доказування.

Вказував на процесуальні порушення вчинені судом упродовж розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ТОВ «Партнер Агро», посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просило залишити вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач правом на подачу відзиву не скористалася.

Позивач, відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

У задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи протокольною ухвалою колегії суддів відмовлено.

В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні представник третьої особи апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника третьої особи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повні мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком з огляду на таке.

За матеріалами справи та змісту постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 січня 2014 року вбачається, що впродовж 1998-2000 років родиною ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу у 517 членів КСП «Шлях Леніна» придбано право на земельні ділянки (паї), внаслідок яких ними набуто право власності на 100% часток (паїв) у праві колективної власності на землю. На підставі придбаних сертифікатів подружжям Корнацьких реалізовано своє право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), що виразилося у прийнятті Ленінською сільською радою 26 травня 2000 року рішення №20 про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 764,15 га, ОСОБА_4 земельної ділянки площею 989,82 га.

В подальшому, на підставі рішення Первомайського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2001 року у справі №2-19, за позовом прокурора державний акт на право приватної власності на землю №315, який виданий 16 червня 2000 року Ленінською сільською Радою Первомайського району Миколаївської області на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 1 753,97га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, один на двох, - визнано недійсним, з підстав перевищення граничного розміру загальної площі земельної ділянки, що може бути в приватній власності громадянина (біля 100 га на кожну особу), та видачею такого правовстановлюючого документу на двох осіб, замість однієї особи.

У зв`язку з реалізацією права на паювання та подальшим визнанням державного акту про право власності недійсним, 12 жовтня 2012 року Первомайською райдержадміністрацією прийнято розпорядження №470-р про зарахування земельної ділянки, загальною площею 1553, 97га, в межах території Ленінської сільської ради до земель запасу державної власності, і розпорядження № 471-р про надання дозволу громадянам України, в тому числі позивачу ОСОБА_1 , на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення в межах території Ленінської сільської ради.

20 листопада 2012 року Первомайською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 523-р, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (775 особам), надано її у власність цим громадянам для ведення особистого селянського господарства відведено земельні ділянки, загальною площею 1 520,1737га в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, та на ім`я кожного видано державні акти на право власності на земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами.

Саме з цього часу позивач ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки, площею 1,9350 га, з кадастровим номером 4825484000:02:000:0500, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Первомайської міської ради (колишня Ленінська сільська рада), на підставі державного акту серії ЯК №990150 на право власності на земельну ділянку, який виданий 25 грудня 2012 року згідно розпорядження Первомайської райдержадміністрації за №523-р від 20 листопада 2012 року (т. 1 а.с.28).

Отже, позивачем ОСОБА_1 набуто право власності на земельну ділянку, яка при первісному розпаюванні між членами КСП «Шлях Леніна» була відчужена за сертифікатом про право на земельну ділянку (пай) на підставі договору купівлі-продажу родині Корнацьких та яка ними відведена у натурі разом з іншими земельними ділянками з отриманням державного акту на загальну площу усіх земельних ділянок, який в подальшому визнано недійсним без витребування земельних ділянок з володіння та користування первісних власників, але з зарахуванням ділянок, площа яких перевищує по 100 га на кожного члена родини Корнацьких, до земель державної форми власності та повторним розподілом між іншими громадянами, зокрема позивачем.

Отримавши 25 грудня 2012 року правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку, вже 29 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Партнер - Агро» укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки площею 1,935 га, що розташована на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 482584000:02:000:0500, строком на 20 років.

Пунктами 9, 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки землі, що становить 1282 грн. 45 коп. і сплачується не пізніше 31 грудня кожного року користування.

Об`єкт оренди передано орендодавцем орендарю 29 грудня 2012 згідно акту (т. 1 а.с.11).

Протягом 2020-2022 років орендна плата орендарем ТОВ «Партнер-Арго» позивачу не сплачувалася, що вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 11.04.2023 року(т т.1 а.с.11-12).

Звертаючись до суду з цим позовом, на підтвердження обставини того, що протягом 2020-2022 років ТОВ «Партнер-Агро» було позбавлене можливості обробляти земельну ділянку позивачки, так як фактично вона оброблялась іншою особою - ТОВ «Агрофірма Корнацьких» позивачем надано ксерокопії актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 02 вересня 2020 року№541-ДК/510/АП/09/01/-20 та 19 квітня 2021 року295-ДК/258/АП/09/01/-21 (т. 1 а.с. 14-28).

Із змісту вказаних в актів вбачається, що обстежувалася земельна ділянка загальною площею 166,5865 га із земель сільськогосподарського призначення, яка перебуває у приватній власності громадян. На момент обстеження встановлено, що вказані земельні ділянки оброблені та засіяні сільськогосподарською продукцією соняшником та озимою сільськогосподарською зерновою культурою, відповідно. Обробіток здійснено ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та ПП «Перемога Народу». Також надано довідку старшого державного інспектора Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Борисенка О.А., який зазначає, що на час дії в країні військового стану перевірки за використанням та охороною земель не проводяться (т. 1 а.с.29).

Також на підтвердження неможливості обробляти земельну ділянку позивача орендарем представником третьої особи надано ксерокопією рішення Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2013 року у справі № 915/1111/13; ксерокопією ухвали Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1125/13 від 04 липня 2013 року про забезпечення позову; ксерокопією Витягу з ЄРДР від 01 квітня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України.

При розгляді господарським судом справи №915/1111/13 встановлено, що з січня 2013 року ТОВ «Партнер-Агро» не може реалізувати своє право за договорами оренди, у зв`язку з продовженням використанням цих земельних ділянок ТОВ «Агрофірма Корнацьких.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2013 року по справі №915/1111/13, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 січня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 травня 2014 року, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» зобов`язана повернути ТОВ «Партнер - Агро» земельні ділянки загальною площею 1520.1737 га за перерахованими кадастровими номерами, в тому числі і земельну ділянку, на яку видано державний акт на ім`я позивача (т. 4 а.с.37-41).

Отже, починаючи з 1998-2000 р.р., коли родиною Корнацьких було набуто право власності на земельні ділянки (паї), зокрема на спірну ділянку, право користування на які були передані власниками до статутного фонду ТОВ «Агрофірма Корнацьких», та до моменту набрання законної сили судовими рішеннями про зобов`язання товариства повернути ці земельні ділянки ТОВ «Партнер-Агро», як орендарю, спірна земельна ділянка, на яку було видано державний акт на ім`я ОСОБА_1 , перебувала у володінні та користуванні ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Внаслідок таких обставин зміст акту від 29 грудня 2012 року про прийом-передачу ОСОБА_1 земельної ділянки у володіння та користування орендаря ТОВ «Партнер-Агро», не лише викликає сумніви у фактичному вчиненні сторонами таких дій, а і суперечить обставинам, які встановлені судовими рішеннями господарських судів.

За наведеного, колегія суддів вважає встановленим, що позивачці ОСОБА_1 та орендарю ТОВ «Партнер-Агро» з моменту укладення договору оренди було достеменно відомо про обставини фактичного володіння та користування спірною земельною ділянкою відповідачем, незважаючи на які сторони узгодили можливість укладення між ними договору оренди за наявності спору з іншою, третьою стороною, яка не є учасником їх зобов`язань.

У подальшому, враховуючи набрання законної сили рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2013 року про зобов`язання ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути земельні ділянки ТОВ «Партнер-Агро», як орендарю, зокрема спірну земельну ділянку, фактична володільця цих ділянок ОСОБА_2 уклала 6 липня 2015 року новий договір оренди з іншою юридичною особою - ПП «Перемога народу», якому передала у володіння та користування усі земельні частки (паї), загальною площею 1504,8 умовних кадастрових гектар, строком на 10 років, тобто до 6 липня 2025 року.

З цього часу і до моменту звернення позивача до суду, інших договорів оренди, як то позивача з третьою особою, та ОСОБА_2 з ПП «Перемога народу», відносно спірної земельної ділянки не укладалося.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачається, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною 4 статті 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Обґрунтовуючи доводи поданої позовної заяви щодо позбавлення ТОВ «Партнер-Агро» можливості обробляти земельну ділянку позивача протягом 2020-2022 роках, з огляду на фактичну обробку землі іншою особою - ТОВ «Агрофірма Корнацьких», позивачем, надано акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 02 вересня 2020 року №571/-ДК/510/АП/09/01/-20 в результаті якої встановлено, що земельна ділянка площею 166,5865 га в межах території Ленінської сільради на даний час використовується та засіяна соняшником. Обробіток здійснено ТОВ «Агрофірма Корнацьких». (т. 1 а.с.14).

Також позивачем надано акт обстеження земельної ділянки від 19 квітня 2021 року № 295-ДК/77/АО/10/01/-21 з додатком, в якому зазначено кадастрові номери оглянутих земельних ділянок, в тому числі і ділянку належну на праві власності позивачу. За результатами обстеження в складі комісії з державних інспекторів встановлено, що земельну ділянку загальною площею 166,5865 га, яка перебуває у приватній власності громадян та в оренді ТОВ «Партнер-Агро» оброблена та засіяна озимою сільськогосподарською зерновою культурою. Обробіток здійснено ТОВ «Агрофірма Корнацьких», ПП «Перемога Народу» (т.1 а.с.18,19, 23-26). Аналогічного змісту акт перевірки та дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19 квітня 2018 року № 295-ДК/258/АП/09/01/-21 (т. 1 а.с.20).

Наведені в наданих до суду актах повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються, зокрема,Земельним кодексом України, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів єцентральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У свою чергу, пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15(далі - Положення № 15), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановленістаттею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а відповідно достатті 9 вказаного Законудержавний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; тощо.

Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у цій сфері, як вбачається зі змістустатей 9-10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», визначається іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 5, статті 6 Закону України«Про державний контроль за використанням та охороною земель»,абзацу 7частини 2 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»,Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342, визначено, що державним інспектором для проведення перевірок складаються: акти за результатами проведення планового (позапланового) заходу державногонагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавствау сферівикористання та охорони земель та інші розпорядчі документи: повідомлення про проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель; посвідчення на проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель; припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель; та акт про відмову у проведенні планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

Отже, посадові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель мають право проводити обстеження земельної ділянки з метою визначення її стану та дотримання умов її використанняв присутності користувачів земельної ділянки або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при обстеженні земельної ділянки землекористувача або уповноважених ними осіб обстеження проводиться за наявностідвох свідків.

При проведенні обстеження: установлюється особа, яка є користувачем земельної ділянки; при встановленні факту зміни власника чи користувача об`єкта нерухомості вживаються заходи для з`ясування особи фактичного власника чи користувача; установлюється правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряється наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряється дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового та функціонального призначення; уточняється відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості (при необхідності).

За результати обстеження складається акт у двох примірниках у день проведення обстеження.

Акт підписується всіма членами комісії, які проводили обстеження, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності).

У разі виявлення порушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складаютьпротокол про адміністративне правопорушення, накладають адміністративне стягнення та видають припис щодо необхідності усунення в 30-денний строк.

У разі невиконання припису у 30-денний державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища повторно накладає адміністративне стягнення та видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

Факт використання земельної ділянки, що використовується з порушенням вимог законодавства, в тому числі самовільно зайнятої має бути підтверджений матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), актом обстеження земельної ділянки.

До саме таких висновків дійшов Верховний Суд при розгляді справи №818/1511/17 у постанові від 10 липня 2018 року, та які можуть бути застосовані при розгляді цієї справи в контексті належності доказів про порушення відповідачем земельного законодавства в частині встановлення факту самовільного зайняття ним земельних ділянок, зокрема земельної ділянки, на яку видано державний акт про право власності на ім`я позивача.

Тому враховуючи встановлені обставини у справі у відповідності до вищенаведених норм матеріального права, які регулюють діяльність державних інспекторів при виконання покладених на них повноважень у сфері охорони та моніторингу земель, колегія суддів приходить до висновку, що комісія ГУ Держгеокадастру у Миколаївської області проводила перевірки та складала акти обстеження протягом 2020-2022 років, які надані в якості доказів обґрунтування позовних вимог, з порушенням вимог статті 11 Закону України «Про державний контроль за охороною та використанням земель», без дотримання покладених на державних інспекторів обов`язків, оскільки складали вищенаведені акти комісією у складі лише посадових осіб зазначеного органу контролю, без повідомлення інших осіб, та з`ясування усіх обставин справи, тобто комісія у складі державних інспекторів, вийшовши у поле та побачивши засіяні землі, на свій розсуд та заяву зацікавленої особи, визначила особу, яка на їх думку винна у порушенні законодавства без складання інших, передбачених нормативними актами процедурних документів.

Більш того вказані акти не можуть бути доказами самовільного зайняття належної позивачеві ділянки ще й огляду на те, що об`єктом обстеження була не безпосереднього земельна ділянка площею 1.9350га з кадастровим номером 4825484000:02:000:0500, яка належить позивачеві, а масив загальною площею 166,5865 га. Доказів того, що спірна земельна ділянка входить до саме до вказаного масиву позивачем не надано. Додатки до акту: схема земельної ділянки та перелік кадастрових номерів такі обставини не підтверджують.

За таких обставин, при наявності заперечень відповідача, які підтверджені договором оренди, укладеним 06 липня 2015 року з ПП «Перемога народу», без їх перевірки та залучення до участі у справі ПП «Перемога народу», суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо підтвердження факту самовільного зайняття ТОВ «Агрофірма Корнацьких» спірної земельної ділянки у період з 2020-2022 років на підставі наданих актів перевірки, які складені з порушенням порядку та процедури дій державних інспекторів з виявлення порушень земельного законодавства.

Що стосується обставин, які встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2013 року, то вони є такими, що виникли до моменту та на момент укладення договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Партнер-Агро», але не відносяться до періоду, який позивач пов`язує з порушенням своїх прав та інтересів та просить стягнути на свою користь кошти в порядку статей 1212, 625 ЦК України.

Так, главою 83 ЦК України врегульовані відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тому відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за своїм змістом розглядають, як кондикційні.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок ВС України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За приписами глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. В цьому разі фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України

Тому за змістом наведених норм матеріального права у справі суду першої інстанції повинно було встановити факт того, що відповідач ТОВ «Агрофірма Корнацьких», якщо б був би фактичним користувачем земельної ділянки, чи будь-яка інша особа, що не брала участі у справі, але є фактичним користувачем земельної ділянки, без достатньої правової підстави, без оформлення договору оренди та за рахунок власника цієї ділянки, яким за державним актом про право власності на землю є позивач ОСОБА_1 зберіг би у себе кошти, які повинен був заплатити позивачу в якості орендної плати за користування нею, так як не уклав саме з ним будь-який договір.

Між тим, земельна ділянка, на яку видано державний акт на ім`я ОСОБА_1 , передана нею у володіння та користування іншої особи ТОВ «Партнер-Агро», яке має зобов`язання по сплаті орендної плати на його користь, внаслідок чого ТОВ «Агрофірма Корнацьких» апріорі не могла зберігати належні позивачу кошти за платне користування земельною ділянкою у порядку кондикційних зобов`язань, які позивачем ОСОБА_1 вирахувані на підставі зобов`язань, які виникли між ним, як орендодавцем, та третьою особою, як орендарем, за укладеним між ними договором оренди. Ці правовідносини врегульовані різними нормами матеріального права, а тому не можуть бути заміщені одні одними, тобто ці правовідносини врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, а тому до них не можуть бути застосовані норми, які містяться у главі 83 ЦК України.

В цьому разі посилання позивача, третьої особи та суду першої інстанції на висновки, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17-ц, та постанові КЦС Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 724/292/15-ц, є недоречними, оскільки обставини, що встановлені ВС у цих постановах, не є тотожними обставинам, які встановлені судом у цій справі. Вказані висновки ВС за правовідносинами, які виникли безпосередньо між учасниками справи за відсутністю будь-яких інших зобов`язань за договором оренди відносно предмету спору, визнані кондикційними, та є такими, що відрізняються від правовідносин, які виникли між учасниками цієї справи, що переглядається в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає пред`явлений позов необґрунтованим та недоведеним за допомогою належних доказів.

З огляду на те, що в матеріалах справивідсутній дозвілслідчого абопрокурора нарозголошення відомостейдосудового розслідуванняабо іншівідомості,що свідчилиб прооднозначне наданнятакої згодита обсягвідомостей,що можутьбути розголошені,то наданісторонами матеріалидосудового розслідування врамках кримінальногопровадження №4202315205000022(позивачемдовідка складена ОСОБА_5 ),а відповідачем копії обвинувальних актів, висновки судових експертиз у кримінальних провадженнях №12013160110000734 від 04 квітня 2013 року,№42017000000003320 від 19 жовтня 2017 року, 42014000060000310 від 22 квітня 2014 року, №42018000000003062 від 07 грудня 2018 року, 42017000000001070 від 06 квітня 2017 року, є недопустимими докази в розмінні статті 78ЦПК України, і суд апеляційної інстанції не надає їм оцінку (т.1 а.с.29,162- 174, 175-251, т.2 а.с 13-188,189-199, т.3 ).

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір не звернув належної уваги на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сум у порядку статей 1212, 625 ЦК України, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволені пред`явленого позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 1 610 грн 40 коп. судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024року касувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Агро», про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правових підстав відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (ЄДРПОУ 31929340) 1610 (одну тисячу шістсот десять) грн 40 коп. судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 02 травня 2024 року.