Постанова

від 16.04.2024 по справі 523/15706/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1874/24

Справа № 523/15706/22

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Коновалової В.А.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2023 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Консалт Солюшенс до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за користування грошовими коштами,

встановив:

06 грудня 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Консалт Солюшенс" 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 13 502,10 доларів США.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 504/2818/14-ц позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено частково, звернуто стягнення на підставі Іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_2 19 грудня 2008 року на предмет іпотеки: земельну ділянку, що розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки: 5122786400:01:001:0855, ухвалено кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки направити на погашення заборгованості за Кредитним договором № ОД05/12/2007/840-К/161 від 18 лютого 2008 року перед ПАТ «Комерційний Банк «НАДРА» у розмірі 202 559,22 дол. США.

05 листопада 2021 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 504/2818/14-ц заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» задоволено, замінено позивача у цивільній справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором № ОД05/12/2007/840-К/161 від 18 лютого 2008 року на правонаступника позивача ТОВ «Консалт Солюшенс».

Відповідачка має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем.

Позивачем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати 3% річних за період з 06 грудня 2019 року до 23 лютого 2022 року, ураховуючи, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2023 року позовні вимоги ТОВ Консалт Солюшенс задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 грошову суму (3% річних за користування грошовими коштами) в розмірі 13502,10 доларів США (еквівалент гривні за курсом НБУ на день подачі позовної заяви становить 493752,89 грн.

Ухвалюючи у справі оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідачки перед позивачем у розмірі 202 559,22 доларів США, що була встановлена рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2015 року по справі № 504/2818/14-ц є зобов`язанням відповідно до норм цивільного права, не виконаним відповідачкою на день звернення ТОВ "Консалт Солюшенс" до суду із цим позовом.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, яка обґрунтована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що ухвалою від 25 січня 2022 року було замінено спосіб виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2015 року по справі № 504/2818/14-ц та зафіксовано спосіб звернення стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № ОД05/12/2007/840-К/161 від 18 лютого 2008, шляхом стягнення на підставі Іпотечного договору на предмет іпотеки шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження. Скаржниця вважає, що позивач повинен був спочатку продати земельну ділянку на електронному аукціоні в межах процедури виконавчого провадження, потім кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки направити на погашення заборгованості за кредитним договором № ОД05/12/2007/840-К/161 від 18 лютого 2008 року, встановити залишок заборгованості та повідомити її про це, і вже після цього виконувати процедури по поверненню частини боргу, що залишилась після продажу предмета іпотеки. Водночас, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2015 року щодо реалізації іпотечного майна, отже вона не ухиляється від виконання рішення суду, а позивач намагається покласти на неї відповідальність за неповернення повної суми боргу, ігноруючи своє зобов`язання по продажу земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржниці за доводами апеляційної скарги та пояснення представника позивача ОСОБА_4 , який заперечував проти доводів скаржниці, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає вказаним нормам, з огляду на таке.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Консалт Солюшенс" 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 13 502,10 доларів США, однак зауважує про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що зобов`язанням відповідачки, невиконання якого стало звернення позивача до суду із вказаним позовом, є встановлена рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2015 року по справі № 504/2818/14-ц заборгованість у розмірі 202 559,22 доларів США.

Так, як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 11 березня 2015 року рішенням Суворовського районного суду міста Одеси у цивільній справі № 504/2818/14-ц позовну заяву ПАТ "КБ "НАДРА" задоволено. Звернено стягнення на підставі Іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на предмет іпотеки: земельну ділянку, що розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:0855, шляхом надання ПАТ "Комерційний Банк "НАДРА" права укласти від свого імені договір купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем на умовах та в порядку, викладеному в ст. 38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною, яка дорівнює вартості предмета іпотеки, що визначається Іпотечним договором від 18 лютого 2008 року у розмірі 576 060 грн, або за будь-якою іншою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на час укладення правочину щодо відчуження вказаного вище предмету іпотеки. Кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки, направити на погашення заборгованості за Кредитним договором N ОД05/12/2007/840-К/161від 18 лютого 2008 року перед ПАТ "Комерційний Банк "НАДРА" у розмірі 202 559, 22 дол США, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 99 637, 24 дол США, заборгованість по відсоткам - 80 662, 91 дол США, пеня за прострочення сплати кредиту - 12 200.67 дол США.

25 січня 2022 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 504/2818/14-ц замінено спосіб виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2015 року по справі № 504/2818/14-ц на звернення стягнення на підставі Іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_2 19 грудня 2008 року на предмет іпотеки: земельну ділянку, що розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки: 5122786400:01:001:0855, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності в порядку виконавчого провадження. Кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки направлено на погашення заборгованості за Кредитним договором № ОД05/12/2007/840-К/161 від 18 лютого 2008 року перед ПАТ «Комерційний Банк «НАДРА» у розмірі 202 559.22 дол. США.

24 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 125, за яким ПАТ «КБ «НАДРА`відступив ТОВ «Консалт Солюшенс», а останні набув права вимоги Банку, зокрема, до ОСОБА_1 за Кредитним договором № О Д05/12/2007/840-К/161 від 18 лютого 2008 року та Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. від 18 лютого 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 196.

05 листопада 2021 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 504/2818/14-ц заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» задоволено, замінено позивача у цивільній справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором № ОД05/12/2007/840-К/161 від 18 лютого 2008 року на правонаступника позивача ТОВ «Консалт Солюшенс».

Станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом, ОСОБА_2 має не виконане грошове зобов`язання перед ТОВ «Консалт Солюшенс», згідно з розрахунком позивача за період з 06 грудня 2019 року до 23 лютого 2022 року 3 % річних від загальної суми боргу, визначеної рішенням суду складають 13 502,10 дол США.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Дійсно, судовим рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2015 року по справі № 504/2818/14-ц встановлено наявність грошового зобов`язання позичальниці перед банком у розмірі 202 559,22 доларів США та його порушення, проте ухвалення цього рішення, не утворило зобов`язання відповідачки перед Банком, як і не припинило.

Так, за обставинами цієї справи грошове зобов`язання, право вимоги за яким перейшло до позивача, виникло у ОСОБА_1 за укладеним з ПАТ «Комерційний Банк «НАДРА» кредитним договором № ОД05/12/2007/840-К/161 від 18 лютого 2008 року та не припиниться до його фактичного виконання.

Отже, вирішальним для задоволення позову ТОВ «Консалт Солюшенс» є встановлення обставин невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № ОД05/12/2007/840-К/161 від 18 лютого 2008 року, а не вчинення сторонами дій, направлених на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2015 року по справі № 504/2818/14-ц.

Викладене також спростовує доводи апеляційної скарги щодо обов`язкового алгоритму дій, що мали бути вчиненні ТОВ «Консалт Солюшенс» до звернення до суду із позовом про стягнення з відповідачки 3% річних від загальної суми боргу.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог заяви ТОВ «Консалт Солюшенс», водночас помилився щодо мотивів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі N 127/15672/16-ц викладено висновки про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Позивач, в порядку частини другої статті 625 ЦК України, просив стягнути з відповідачки 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 13 502,10 дол США за період з 06 грудня 2019 року до 23 лютого 2022 року, тобто за період, що обмежується останніми трьома роками, які передували зверненню із цим позовом та початок дії в Україні воєнного стану.

Ураховуючи викладене, оскільки у період з 06 грудня 2019 року до 23 лютого 2022 року відповідачка безпідставно користувалась коштами у розмірі 202 559,22 дол США, що підлягали поверненню ПАТ «Комерційний банк «НАДРА», а після укладення договору про відступлення права вимоги позивачу - ТОВ «Консалт Солюшенс», останнє має підстави вимагати сплати відповідачкою 3% річних за користування грошовими коштами у заявленому позивачем розмірі 13 502,10 дол США.

Таким чином, наведені скаржницею в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.ч.2, 4 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду потрібно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

В.А. Коновалова