Рішення

від 29.12.2023 по справі 917/1013/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2023 Справа № 917/1013/23

м. Полтава

За позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області пл. Перемоги, 2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" вул.Першотравнева, б.61, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю по договору оренди землі в сумі 43 547,10 грн.

Суддя Солодюк О.В.

без повідомлення учасників справи

Розглядається позовна заява Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" про стягнення 43 547,10 грн. заборгованості з орендної плати за землю по договору оренди землі.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не сплачував орендну плату за період з 01.11.2019р. по 30.06.2023, у зв"язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 43 547,10 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023, даний позов був переданий на розгляд судді Солодюк О.В.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.06.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1013/23, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала суду від 26.06.2023, яка направлялась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та яка співпадає з адресою відповідача згідно ЄДРПОУ, повернулись до суду з відмітками пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, що копія ухвали, що направлялася відповідачу за адресою згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, б.61) повернулися до суду із поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами не скористався, відзиву на позов не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь - яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" 05 липня 2016 року укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого у строкове платне користування передається земельна ділянка загальною площею 2256 кв. м для еексплуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд - будівлі бетонно-розчинного цеху з кадастровим 5310436100:01:002:0162, яка розташована по проїзду Галузевому, 40 в м. Кременчуці.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено терміном на 49 (сорок дев"ять) років.

Відповідно до п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 09.06.2016р. становить 586041,12 грн.

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 17 581,23 грн за рік.

Пунктом 10. Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата за земельну ділянку сплачується за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11 Договору).

Позивач зазначає, що станом на день подачі позовної заяви відповідачем не виконані умови Договору оренди землі, викладені у пункті 9 Договору, що є порушенням його умов та ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати на підставі договору оренди землі від 05.07.2016 у розмірі 43 547,10 грн. за період з 01.11.2019 по 30.06.2023 включно. Позивачем при нарахуванні даної суми враховано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02 лютого 2016 року "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року "Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року № 94-908 вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області".

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди землі.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі від 05.07.2016р.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з пунктом 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідач порушив умови Договору щодо сплати орендної плати відповідно до п.п.9,11 Договору і за ним утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 43 547,10 грн. за період з 01.11.2019 по 30.06.2023 включно.

Доказів погашення боргу відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 43 547,10 грн. заборгованості з орендної плати є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" (вул. Першотравнева, буд.61, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 36410555) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) 43 547,10 грн. заборгованості з орендної плати та 2684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.