Рішення

від 23.04.2024 по справі 918/245/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/245/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш"

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення в сумі 4 262 355 грн. 64 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Гаврилюк Ярослав Васильович (поза межами залу суду).

стягнення в сумі 4 262 355,64 грн.

Описова частина:

В січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна втомна енергогенеруюча компанія "Енегоатом" про стягнення в сумі 4 262 355 грн 64 коп., з яких: 4 000 648 грн. 77 коп. сума основного боргу, 195 076 грн. 02 коп. пеня, 47 587 грн. 13 коп. інфляційні збитки та 3% річних в сумі 19 043 грн. 72 коп.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/245/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна втомна енергогенеруюча компанія "Енегоатом" про стягнення в сумі 4 262 355 грн 64 коп. та визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02 квітня 2024 року.

18 березня 2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна втомна енергогенеруюча компанія "Енегоатом" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та процентів річних.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав про необхідність замінити сторону у справі її правонаступником, зокрема відповідача на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" у зв`язку із перетворенням.

26 березня 2024 року через систему електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній наголошує на ґрунтовності позову, вказує на безпідставність тверджень наведених у відзиві на позовну заяву, просить суд позов задовольнити.

01 квітня 2024 року на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 02 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі № 918/245/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23 квітня 2024 року, крім того замінено відповідача, оскільки відбулося припинення Відповідача - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" шляхом його реорганізації - перетворення на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".

19 квітня 2024 року на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

В судовому засіданні 23 квітня 2024 року відповідач просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та процентів річних, у свою чергу позивач в судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про дату, місце та час судового засідання належним чином повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Мотивувальна частина:

Між ТОВ "Завод Укрбудмаш" та ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", в особі генерального директора Ковтонюка Павла Івановича, 12.06.2023 року було укладено договір поставки № 53-122-01- 23-13572 (надалі - Договір) відповідно до пункту 1.1 якого, сторони погодили, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору).

У відповідності до пункту 1.2. договору предметом поставки по даному договору є продукція: 31720000-9, станція мобільна для дезагації трансформаторної оливи, яка передбачена специфікацією №1 (додаток №1 до даного договору).

Відповідно до п.п. 2.1. Договору загальна сума Договору складає 3 617 207 грн 31 коп. в т.ч. ПДВ - 723 441 грн 46 коп.

Відповідно до п.п. 2.2. загальна сума Договору становить 4 340 648 грн 77 коп.

За пунктом 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 р. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP, згідно Incoterms-2010.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Як свідчать матеріали справи, згідно товаро - транспортної накладної № 04/10/1 від 04.10.23 року та видаткова накладна №231 від 04 жовтня 2023 року, Постачальник передав, а Замовник прийняв Товар, який вказаний в п. 1.2. Договору (станція мобільна для дегазації трансформаторної оливи) на суму 4 340 648 грн 77 коп.

06.10.2023 року був оформлений ярлик на придатну продукцію.

Отже, з урахуванням умов договору, Постачальник свої обов`язки за договором виконав належним чином та в повному обсязі, Покупець в свою чергу Товар прийняв, без зауважень щодо кількості та/або якості, але в порушення умов Договору не оплатив, оплата згідно рахунку № 103 від 05 жовтня 2023 року в сумі 4 340 648 грн 77 коп. внесена в повному обсязі не була, доказів протилежного матеріали справи не містять відповідачем не надані.

Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.10.2023 року. Вказана обставина є доказом формування податкового зобов`язання з ПДВ за вказаною операцією з відповідачем є податкова декларація за звітний період на підтвердження формування відповідачем податкового кредиту за фактом реєстрації позивачем податкової накладної № 501 від 04.10.2023 на суму 4 340 648 грн 77 коп.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов договору.

Як свідчать матеріали справи відповідач частково оплатив заборгованість на загальну суму 340 000 грн 00 коп.

Також, судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідачем визнано суму основного боргу в повному обсязі в сумі 4 000 648 грн 77 коп.

Судом встановлено, на момент розгляду справи Відповідач не виконав зобов`язання за договором перед Позивачем щодо оплати за товар на суму 4 000 648 грн 77 коп.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було встановлено вище, на момент звернення позивача до відповідача з даним позовом до суду, за останнім рахується заборгованість в сумі 4 000 648 грн 77 коп., саме така заборгованість підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, відтак позов в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 4 000 648 грн 77 коп. є доведений та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Крім того, через неналежне виконання зобов`язань відповідачем, зокрема несплата за отриманий товар у визначені строки, позивач нарахував для відповідача пеню за період з 25.11.2023 року по 18.01.2024 року в загальній сумі 195 076 грн 02 коп.

Щодо вказаного нарахування пені, суд вказує на наступне.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З вищенаведених положень законодавства слідує те, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Аналогічний висновок викладено у пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Із матеріалів справи судом встановлено, договором поставки № 53-122-01-23-13572 від 12.06.2023 такий вид відповідальності відповідача за порушення строків оплати поставленої продукції як пеня не передбачений. В той же час, жодною нормою законодавства не визначено обов`язок та умови сплати пені за порушення строку оплати поставленої продукції.

Зважаючи на те, що договором та положеннями законодавства не передбачено ні обов`язку Відповідача сплатити пеню за порушення строків оплати поставленої продукції, ні розміру такої пені, то в даному випадку нарахування її позивачем є безпідставним.

Враховуючи вказане, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 195 076 грн 02 коп., як недоведеній та безпідставній.

Крім того, позивач нарахував для відповідача через неналежне виконання умов за договором 3 відсотка річних в сумі 19 043 грн 72 коп. за період з 12.12.2023 року по 16.02.2024 року Крім того, позивач нарахував для відповідача через неналежне виконання умов за договором 3 відсотка річних в сумі 19 043 грн 72 коп. за період з 12.12.2023 року по 16.02.2024 року та інфляційні втрати в сумі 47 587 грн 13 коп. за період листопада 2023 року по січень 2024 року.

та інфляційні втрати в сумі 47 587 грн 13 коп. за період листопада 2023 року по січень 2024 року.Щодо вказаних нарахувань, слід вказати на наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок інфляційних втрат за період з 25.11.2023 року по 18.01.2024 року на суму простроченої заборгованості (з урахуванням часткових оплат), суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат не відповідає вимогам закону, відповідно до розрахунку суду за вказані періоди арифметично вірною сумою інфляційних збитків є 46 847 грн 13 коп., а тому, задоволенню підлягає сама зазначена сума інфляційних втрат згідно розрахунку суду.

Отже в цій частині, позов підлягає до часткового задоволення на суму 46 847 грн 13 коп.

Суд, здійснивши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН власний розрахунок 3% річних за простроченими зобов`язаннями відповідача за період з 25.11.2023 до 18.01.2024, відповідає вимогам закону, здійснена за вірно визначені періоди та пораховано вірно, а тому, задоволенню підлягає сума 3% річних у розмірі 19 043 грн 72 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вказане суд задовольняє позов частково та стягує з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" 4 000 648 грн 77 коп. сума основного боргу, 46 847 грн 13 коп. - інфляційні збитки, 19 043 грн 72 коп. - 3% річних.

Суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 195 076 грн 02 коп. пені та 1 340 грн 00 коп. інфляційних збитків як безпідставні та недоведені.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (36034, м. Полтава, вул. Садовського, 8, код ЄДРПОУ 32174727) 4 000 648 (чотири мільйони шістсот сорок вісім) грн 77 коп. сума основного боргу, 46 847 (сорок шість тисяч вісімсот сорок сім) грн 13 коп. - інфляційні збитки, 19 043 (дев`ятнадцять тисяч сорок три) грн 72 коп. - 3% річних та 30 984 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 195 076 грн 02 коп. пені та 1 340 грн 00 коп. інфляційних збитків.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 02 травня 2024 року.

Суддя Вадим Торчинюк