Рішення

від 25.04.2024 по справі 920/1053/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.04.2024м. СумиСправа № 920/1053/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1053/23

за позовом Керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області

(вул. Свободи, 65, м. Шостка, Сумська область, 41100,

в інтересах держави в особі позивача:

Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради

Шосткинського району Сумської області

(вул. Центральна, 6, смт. Свеса, 41226, код ЄДРПОУ 44060294)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми

(вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537)

про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення 92 638 грн 70 коп.

за участю представників сторін:

прокурор: Луцик О.О.

від позивача: не прибув,

від відповідача: Бублик В.М.,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 05.09.2023 прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд:

1. Визнати недійсною додаткову угоду від 17.08.2021 № 3 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 07.09.2021 № 4 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 14.09.2021 № 5 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 20.09.2021 № 6 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

5. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2021 №7 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

6. Визнати недійсною додаткову угоду від 23.10.2021 № 8 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та TOB ЕНЕРА СУМИ.

7. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.11.2021 № 9 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

8. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.11.2021 №10 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

9. Визнати недійсною додаткову угоду від 18.11.2021 №11 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

10. Визнати недійсною додаткову угоду від 19.01.2021 №13 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

11. Стягнути із ТОВ ЕНЕРА СУМИ на користь відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради 92638,70 грн.

А також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 справу розподілено судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 07.09.2023 відкрито провадження у справі № 920/1053/23 та призначено підготовче засідання на 05.10.2023, 10:50; позивачу та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

28.09.2023 відповідачем надано Відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить позов залишити без розгляду, у разі відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду - відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 05.10.2023 за участю прокурора та представника відповідача суд постановив протокольну ухвалу, якою оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.10.2023) до 18.10.2023, 11:00, із занесенням зазначеної ухвали до протоколу судового засідання від 05.10.2023 згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України.

09.10.2023 Шосткинською окружною прокуратурою надано до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої прокурор просить суд поновити Шосткинській окружній прокуратурі строк для надання відповіді на відзив ТОВ ЕНЕРА СУМИ, відмовити у клопотанні ТОВ №ЕНЕРА СУМИ про залишення позову прокурора без розгляду, позовні вимоги у справі задовольнити в повному обсязі.

16.10.2023 відповідачем надано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 11 год. 49 хв. до 12 год. 09 хв. 18.10.2023 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 18.10.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 18.10.2023 призначено підготовче засідання у справі на 07.11.2023, 10:00.

06.11.2023 відповідачем через систему Електронний суд надано до суду Заяву про зупинення провадження у справі, відповідно до якої просить суд зупинити провадження у справі № 920/1053/23 за позовом керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області Андрія Байдака, який виступає в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради ІІІосткинського району Сумської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" про визнання недійсними додаткових угод №3-№11, №13 до договору про постачання електричної енергії споживачу №27100490 від23.02.2021 та стягнення 92638,70 грн., до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/2321/22.

Ухвалою суду від 07.11.2023 зупинено провадження у справі № 920/1053/23 до перегляду судових рішень у справі № 922/2321/22 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

29.02.2024 Шосткинською окружною прокуратурою надано до суду Заяву від 26.02.2024 № 55/3-92 вих-24 (вх. № 1198 від 29.02.2024) про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.03.2024 поновлено провадження у справі № 920/1053/23; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 10.04.2024; призначено підготовче засідання у справі на 28.03.2024, 10:20.

28.03.2024 відповідачем через систему Електронний суд надано до суду клопотання від 27.03.2024, б/н (вх.№917).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/1053/23 до судового розгляду по суті на 25.04.2024, 10:00.

В судовому засіданні 25.04.2024 прокурор надав усні пояснення в обгрунтування позовних вимог, в свою чергу просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 25.04.2024 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники відповідача в судовому засіданні 25.04.2024 проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.04.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, під час опрацювання Шосткинською окружною прокуратурою відомостей, розміщених в електронній системі «PROZORRO», встановлено, що відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради проведено публічну закупівлю електричної енергії, в тому числі для закладів освіти громади (https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2021 -01 -23-000041 -с).

Основним критерієм вибору переможця є ціна 100%.

Термін подання тендерної пропозиції учасниками - до 09.02.2021; аукціон - 09.02.2021.

У відкритих торгах взяли участь 4 учасники, які надали наступні остаточні тендерні пропозиції:

1. TOB «ЕНЕРА СУМИ» з остаточною ціновою пропозицією 430826,28 грн з ПДВ;

2. ТОВ «ЕНЕРЕОНОСІІ УКРАЇНИ» з остаточною ціновою пропозицією 518225,40 грн з ПДВ.

3. ТОВ «ІНГУЛЕЦЬКИЙ ПАЛИВНО-ПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС» з остаточною ціновою пропозицією 524 394,75 грн з ПДВ.

4. ТОВ «ЕНЕРГОЗБУТ-ТРАНС» з остаточною ціновою пропозицією 530564,10 грн з ПДВ.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 09.02.2021 переможцем торгів визнано ТОВ «ЕНЕРА СУМИ».

У подальшому між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради (далі - Споживач) та ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» (далі - Постачальник) 23.02.2021 укладено договір № 27100490 на постачання електричної енергії споживачу, в тому числі закладам освіти.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Обсяг постачання електричної енергії становить - 205645 кВт*год (Додаток 2 до Договору).

Згідно з Комерційною пропозицією постачальника (додаток 2 до Договору) фактична ціна становить 2,095000 грн з ПДВ за 1 кВт*год. Тариф на послуги з передачі електричної енергії є складовою ціни 1 кВт*год електричної енергії.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п.5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (Додаток 2 до Договору).

Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 1 - п. 8 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 1.6. Додатку 4 до Договору).

Відповідно п. 13.1. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01.02.2021 року до 31.12.2021 року (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Надалі, за ініціативою ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» укладено ряд додаткових угод до договору від 23.02.2021 № 27100490, що стосуються зміни ціни за одиницю товару та обсягів постачання електричної енергії.

Додатковою угодою від 26.02.2021 № 1 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 2,207028 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 5,35% від початкової ціни. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.02.2021.

Додатковою угодою від 17.08.2021 № 3 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 2,392274 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 14,19% від початкової ціни. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.08.2021.

Додатковою угодою від 07.09.2021 № 4 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 2,596026 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 23,92% від початкової ціни. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 09.08.2021.

Додатковою угодою від 14.09.2021 № 5 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 2,820133 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 34,61% від початкової ціни. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 10.08.2021.

Додатковою угодою від 20.09.2021 № 6 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 3,012838 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 43,81% від початкової ціни. Загальний обсяг електричної енергії зменшено до 1541770,11506 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.09.2021.

Додатковою угодою від 12.10.2021 № 7 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 3,278584 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 56,50% від початкової ціни. Загальний обсяг електричної енергії зменшено до 1541770,11506 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.10.2021.

Додатковою угодою від 23.10.2021 № 8 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 3,570878 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 70,45% від початкової ціни. Загальний обсяг електричної енергії зменшено до 154962 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 04.10.2021.

Додатковою угодою від 01.11.2021 № 9 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 3,892372 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 85,79% від початкової ціни. Загальний обсяг електричної енергії зменшено до 150235 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 11.10.2021.

Додатковою угодою від 12.11.2021 № 10 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 4,209171 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 100,92% від початкової ціни. Загальний обсяг електричної енергії зменшено до 147362 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 31.10.2021.

Додатковою угодою від 18.11.2021 № 11 до договору у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 4,401994 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год., тобто на 110,12% від початкової ціни. Загальний обсяг електричної енергії зменшено до 145980 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 08.11.2021.

Додатковою угодою від 19.01.2022 № 13 до договору у зв`язку зі зміною тарифу на електричну енергію на ринку ціну електроенергії підвищено до 4,464046 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год. Ця угода розповсюдила свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.01.2022.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначає, що згідно з укладеними до договору додатковими угодами ціну електричної енергії у зв`язку з коливанням цін на електричну енергію на ринку ціну електроенергії збільшено з 2,095 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год до 4,401994 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, що призвело до значного підвищення ціни, а саме - на 110,12%, з одночасним зменшенням обсягів її постачання з 205645 кВт/год до 161283 кВт/год або на 44362 кВт/год (-21,57%), що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економічного витрачання бюджетних коштів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі Закон № 922-VIII) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі- продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі- продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Підписавши Договір, відповідач погодився з його умовами, в тому числі щодо ціни товару.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з Комерційною пропозицією постачальника (додаток 2 до Договору) фактична ціна становить 2,095000 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» (надалі Закон № 922-VIII) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Таким чином, збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10 % від визначеної в договорі у будь-якому випадку суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

На підставі додаткової угоди №1 від 26.02.2021 ціну електричної енергії підвищено до 2,207028 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 5,35% у порівнянні із ціною, визначеною у основному договорі, тобто в межах максимального ліміту у 10%.

Водночас при укладенні додаткових угод № № 3-11, 13 вищезгадані норми законодавства (із урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування) не дотримано.

Отже, підписання сторонами додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу, зокрема №№ 3-11, 13 призвело до необґрунтованого збільшення ціни (тарифу) електричної енергії понад 10%, а в цілому на 110, 12% що відповідно порушує вимоги чинного законодавства та не відповідає приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

Законом України «Про публічні закупівлі» встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Одними з основних засад (принципів) бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» є максимальна економія, ефективність та пропорційність, добросовісна конкуренція серед учасників.

На момент підписання Договору Відповідачеві було відомо про ціни на електричну енергію що існували на ринку. Підписавши Договір, Відповідач погодився з його умовами, в тому числі щодо ціни товару.

Поряд із цим, ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» мало право відмовитися від укладення відповідного договору згідно з ч. 7 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, однак не скористалося цим.

При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож рішення Відповідача про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він згоден на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Тобто неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін.

До того ж, законодавець не пов`язує підвищення закупівельних цін для постачальника як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 звертає увагу, що право тлумачити норму права є виключним правом суду.

У цій же постанові Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 123-124 постанови ВСУ від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

У вказаному випадку, сторонами вносилися зміни до договору, що призвело до підвищення ціни в цілому на 110,12% порівняно з первинною ціною Договору (з 2,095 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год до 4,401994 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 (далі - Постанова №11), правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

У даному випадку сторонами всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного Договору, підписано додаткові угоди №№ 3-13 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №27100490 від 23.02.2021, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку що додаткові угоди №№ 3-13 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №27100490 від 23.02.2021слід визнати недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та порушують встановлені даним Законом принципи, оскільки між сторонами на момент укладення існували договірні відносини.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №3-11, 13 ціну за 1 кВт. год. Електричної енергії з дня підписання Договору про постачання електричної енергії споживачу № 27100490 від 23.02.2021 збільшено з 2,095 грн до 4,401994 грн, тобто в цілому на 110,12 %.

Таким чином, грошові кошти в сумі 92638 грн 70 коп. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття внаслідок недійсності додаткових угод відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять відповідну норму права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про обґрунтованість і доведеність належними доказами позовних вимог та задовольняє їх у повному обсязі.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» «представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом».

Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 ст. 4, ч. 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема - прокурор.

Так, у відповідності до ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В силу ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій. спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема звертатися до суду з позовом.

Прокуратура наділена повноваженнями щодо звернення до суду в інтересах інших осіб. Виключні випадки, у яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави наведено у ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», до яких дані спірні правовідносини не віднесено.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» та відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99з інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Відповідно до п. п. 3. 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, держави-учасниці Конвенції вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткової угоди про збільшення ціни товару за електричну енергію після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному га ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткової угоди з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Суть позовних вимог прокурора зводиться до стягнення з відповідача 92638,70 гри бюджетних коштів, незаконно отриманих ним внаслідок укладання 9 додаткових угод, якими в порушення ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за відсутності коливання ціни на товар на ринку та без належного документального підтвердження на 110,12% було піднято ціну на електричну енергію, що постачалася для забезпечення діяльності та організації освітнього процесу навчальних закладів Свеської територіальної громади в порівнянні з тендерною пропозицією переможця торгів та умовами основного договору постачання електричної енергії.

Електрична енергія закуповувалася позивачем за бюджетні кошти для забезпечення діяльності 8 закладів освіти, що входять до сфери управління позивача, та забезпечення в них належної організації освітнього процесу упродовж 2021 року.

Укладення додаткових каскадних угод з порушенням вимог законодавства призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що були виділені з місцевого бюджету позивачу як головному розпоряднику бюджетних коштів на забезпечення освітньої діяльності на території територіальної громади та забезпечення отримання дітьми повної загальної середньої освіти, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері та призвело заподіяння прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати 92638,70 грн бюджетних коштів, виділених з місцевого бюджету на освітні потреби.

Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ. Проведення процедури публічних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Таким чином, порушенням інтересів держави у спірних правовідносинах є те, що внаслідок неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод до договору публічної закупівлі, територіальна громада, інтереси якої представляє орган освіти, а саме відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської ради, позбавився можливості отримати електричну енергію у необхідній кількості, при цьому сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету за набагато менші обсяги придбаного товару, що в свою чергу призвело до сплати у надмірному розмірі коштів у сумі 92638,70 гри.

Водночас визнання відповідних додаткових угод недійсними та стягнення на користь місцевого бюджету надмірно сплачених за договором коштів у розмірі 92638,70 гри відповідає інтересам держави та територіальної громади, оскільки у разі їх стягнення у судовому порядку стане можливим їх використання для фінансування освітніх потреб територіальної громади, виконання важливих соціальних та економічних функцій держави та місцевого самоврядування.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 (п. 4 мотивувальної частини) визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це потрібно.

Також, у п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Вирішуючи питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. При цьому, розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п. п. 38 - 40, 80).

При цьому, господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п. 42).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради ІІІосткинського району Сумської області з наступних підстав.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань організаційна-правова форма Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області (далі - відділ освіти) - орган місцевого самоврядування.

Так, рішенням сьомої сесії восьмого скликання Свеської селищної ради від 15.02.2021 затверджено Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області (далі - Положення).

Також згідно п.п. 1.1., 1.6. Положення відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області (далі - відділ) є виконавчим органом ради. Відділ є підзвітним і підконтрольним Свеській селищній раді, підпорядкований її виконавчому комітету, селищному голові, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади підконтрольний відповідним органам виконавчої влади, є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Відділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативними актами, рішеннями селищної ради та її виконавчого комітету і цим Положенням (п. 1.2. Положення).

Основними завданнями відділу є :

-в галузі освіти, фізичної культури, молоді та спорту є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина через систему багатопрофільної, різнорівневої дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, забезпечення доступності, безплатності та обов`язковості освіти для всіх, хто її потребує, формування якісного інформаційно-освітнього простору, надання населенню якісних послуг в сфері фізичної культури і спорту шляхом виконання відповідних державних і місцевих програм, через мережу комунальних підприємств, установ і закладів для задоволення потреб та інтересів територіальної громади;

- в галузі культури є реалізація державної політики у сфері культури та мистецтва, охорони культурної спадщини, а також у сфері міжнародних відносин, релігії та захисту національних меншин України. Забезпечення в межах визначених законодавством прав членів територіальної громади в сфері культури шляхом виконання державних, обласних та місцевих програм, збереження та популяризації національного і культурного надбання, створення конкурентноспроможного мистецького середовища задля розвитку культурного та туристичного простору Свеської об`єднаної територіальної громади та надання якісних послуг через мережу комунальних закладів та підприємств різних форм власності (п. 2.1 Положення).

Відділ освіти відповідно до покладених завдань: створює рівні та доступні умови для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти; здійснює навчаьно-методичне керівництво, контроль за дотриманням стандартів освіти в дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах; здійснює контроль за організацією матеріально-технічного та фінансового забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів та установ освіти та закладів фізкультурно-спортивної спрямованості; здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни у підвідомчих закладах освіти та культури; контролює дотримання начальними закладами усіх типів і форм власності законодавства у сфері освіти державних вимог щодо змісту, рівня і обсягу освітніх послуг відповідно до рівня і профілю навчання; здійснює в межах своєї компетенції державне інспектування навчальних закладів, закладів культури та спорту, незалежно від типів форм власності, що належать до сфери управління Свеської селищної ради (п. п. 2.2.1., 2.2.2, 2.2.4., 2.2.11, 2.2.14. 2.2.23 Положення).

Відділ є органом управління закладів освіти (п.2.2.42 Положення).

Відповідно до п. 2.2.19. Положення відділ має право вносити до Свеської селищної ради пропозиції щодо фінансування та матеріально-технічного забезпечення виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на розвиток освіти, культури, фізичної культури та спорту.

Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, рішенні про місцевий бюджет) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до ст. 55 Бюджетного кодексу України оплата енергоносіїв віднесена до захищених видатків бюджету загального фонду.

Порушення економічних (майнових) інтересів держави та бездіяльність позивача - відділу освіти, культури, молоді та спорту полягає у наступному.

Так, відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради є виконавчим органом місцевої ради, який у розумінні ст. 22 БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені у Законі України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено, зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Однак, відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради, будучи органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю з TOB «ЕНЕРА СУМИ», сам сприяв порушенню інтересів держави, що свідчить про не здійснення ним належно своїх обов`язків, визначених на законодавчому рівні.

Недотримання норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. З даного Закону.

Наведене вказує про порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель, внаслідок порушення вимог Закону з боку TOB «ЕНЕРА СУМИ» та бездіяльності уповноваженого (компетентного) органу - відділу освіти, культури, молоді та спорту (як виконавчого органу місцевого самоврядування), до функцій якого належить захист інтересів у цій сфері та яким перераховано на підставі додаткових угод бюджетні кошти у надмірному розмірі.

У даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення з відповідача.

Тобто Відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради, який забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, здійснює фінансове, матеріально-технічне забезпечення підпорядкованих навчальних закладів, був замовником закупівлі, а також стороною договору, яким за бюджетні кошти закуплено товар згідно оспорюваних додаткових угод та з його рахунків виділено кошти на оплату за договором, права та охоронювані законом інтереси якого порушено внаслідок укладення додаткових угод та на рахунок якого повинні бути повернуті безпідставно (надмірно) сплачені грошові кошти, має повноваження контролю за використанням виділених йому бюджетних коштів та звернення до суду - є належним позивачем у даних спірних правовідносинах.

За таких обставин вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі з огляду на незаконне укладення додаткових угод, на підставі яких сплачено бюджетні кошти у надмірній сумі, і невжиттям самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення таких порушень.

Так, до відділу освіти, культури, молоді та спорту скеровувався запит №55/3-4557вих- 23 від 25.08.2023 з метою встановлення вжитих ним заходів щодо стягнення надміру сплачених коштів за договором про постачання електричної енергії споживачу №27100490 від 23.02.2021 року та додатковими угодами до нього.

Згідно відповіді від 28.08.2023 № 01-20/1077 відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради з метою визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання електричної енергії від 23.02.2021, укладених із TOB «ЕНЕРА СУМИ», та стягнення надміру сплачених коштів, до суду не звертався та звертатися не буде.

Вказане свідчить про неналежне здійснення заходів відділом освіти, культури, молоді та спорту щодо захисту власних інтересів, оскільки ним не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів і здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України з позовом про визнання правочину недійсним може звернутися одна із сторін або інша заінтересована особа, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», прокурор, звертаючись до суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину. Також згідно положення вказаної Постанови позивачами у таких справах можуть бути учасники правочину, а також підприємство, установа організація, права та охоронювані законом інтереси якої порушує цей правочин.

З урахуванням викладеного позивачем у справах про визнання недійсними додаткових угод до договорів закупівлі, зокрема з підстав незаконного збільшення ціни товару може бути суб`єкт, який проводив закупівлю, отримав товар, здійснив оплату за нього, реальний і законний інтерес якого порушено внаслідок укладення цих угод.

Тобто, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради, який забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, здійснює фінансове, матеріально-технічне забезпечення підпорядкованих навчальних закладів, був замовником закупівлі, а також стороною договору за яким за бюджетні кошти закуплено товар згідно оспорюваних додаткових угод та з його рахунків виділено кошти на оплату за договором, права та охоронювані законом інтереси якого порушено внаслідок укладення додаткових угод та на рахунок якого повинні бути повернуті безпідставно (надмірно) сплачені грошові кошти, має повноваження контролю за використанням виділених йому бюджетних коштів та звернення до суду - є належним позивачем у даних спірних правовідносинах.

Водночас, відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради до цього часу не вжито належних заходів до визнання недійсними додаткових угод до договору від 23.02.2021 №27100490 про постачання електричної енергії споживачу та повернення надмірно сплачених коштів, у т. ч. шляхом звернення до суду із позовною заявою.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженим органом у спірних правовідносинах заходів щодо усунення таких порушень.

Відповідно до правових висновків Верховного суду України, що знайшли своє відображення у рішеннях у справі № 912/894/18 від 20.02.2019, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено наступний правовий висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів

держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, подаючи до суду позов, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого от. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З урахуванням наведеного вище прокуратурою дотримано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при поданні даного позову. Про виявлені порушення вимог законодавства при укладенні додаткових угод прокурором заздалегідь проінформовано позивач та надано достатньо часу для реагування на стверджувані прокурором порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову.

Однак, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради заходи для усунення порушень законодавства та інтересів держави після отримання повідомлення, зокрема, звернення з позовною завою до суду, не вживав, до суду з позовом не звертався, що призводить до порушення економічних (майнових) інтересів держави, та відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення даного позову.

Відповідно до інформації, розміщеної на вебпорталі «Судова влада України», вказаний суб`єкт владних повноважень до відповідача з позовними вимогами, що містяться у даній позовній заяві, до суду не звертався.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень - ідділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради, його бездіяльність щодо захисту порушених економічних (майнових) інтересів держави з цих питань.

Враховуючи наведене, прокурор реагуючи на виявлені порушення законодавства, звернувся до суду з даною позовною заявою, зважаючи на очевидний характер порушень та нездійснення компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення наданих йому повноважень на захист прав і законних інтересів держави.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові ВСУ від 21.03.2019 у справі № 912/898/18 «проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективнімта цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі № 5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі 42454/02 від 15.01.2009).

Верховний Суд у постанові від 05.11.2019 по справі № 804/4585/18 сформулював правову позицію, відповідно до якої «інтереси держави» є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 17.10.2018 у справі №910/11919/17).

Також, у п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Факт не звернення до суду суб`єктів владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указані органи неналежно виконують свої повноваження. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаного компетентного органу та необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 29524 грн підлягає відшкодуванню на користь Сумської обласної прокуратури за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240-241, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення 92 638 грн 70 коп. - задоволено повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 17.08.2021 № 3 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 07.09.2021 № 4 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 14.09.2021 № 5 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

5. Визнати недійсною додаткову угоду від 20.09.2021 № 6 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

6. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2021 №7 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

7. Визнати недійсною додаткову угоду від 23.10.2021 № 8 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та TOB ЕНЕРА СУМИ.

8. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.11.2021 № 9 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

9. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.11.2021 №10 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

10. Визнати недійсною додаткову угоду від 18.11.2021 №11 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

11. Визнати недійсною додаткову угоду від 19.01.2021 №13 до договору про закупівлю електричної енергії споживачу від 23.02.2021 № 27100490, укладеного між відділом освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради та ТОВ ЕНЕРА СУМИ.

11. Стягнути із ТОВ ЕНЕРА СУМИ на користь відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради 92638,70 грн.

12. Стягнути з ТОВ ЕНЕРА СУМИ (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004 код ЄДРПОУ 41884537) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області (вул. Центральна, 6, смт. Свеса, 41226, код ЄДРПОУ 44060294) кошти в сумі 92638 грн 70 коп.

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СУМИ (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000; код 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 29524 грн 00 коп.

14. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.05.2024.

СуддяС.В. Заєць