Рішення

від 29.04.2024 по справі 921/35/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/35/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт", 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 70, прим. 9

до відповідача Держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, 119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля 1

про стягнення майнової шкоди в сумі 3 587 812,00 грн

За участі представників:

позивача: адвокат Трепшина К.О., ордер серії АН №1256565 від 22.01.2024;

відповідача: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" звернулося в Господарський суд Тернопільської області із позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової шкоди в сумі 3 587 812,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України було знищене належне позивачу майно, у зв`язку з чим ТОВ "Мототехімпорт" завдано збитків на загальну суму 3 587 812,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26 січня 2024 року позовну заяву б/н від 23.01.2024 (вх.№46 від 23.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

31 січня 2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 31.01.2024 (вх.№400) про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 26 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 29 лютого 2024 року об 11:00 год. Крім того, вказаною ухвалою встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 20 лютого 2024 року задоволено заяву б/н від 20.02.2024 (вх.№1485 від 20.02.2024) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" - адвоката Трепшиної Катерини Олександрівни, про її участь у всіх судових засіданнях по справі №921/35/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 29.02.2024, враховуючи обставини справи, неявку відповідача у підготовче засідання та з метою надання сторонам передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, підготовче засідання у цій справі відкладено на 25 березня 2024 року на 11:00 год. Крім того, вказаною ухвалою повторно запропоновано сторонам подати відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив. Постановлено повідомити відповідача про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України та офіційному веб-сайті Господарського суду Тернопільської області.

Враховуючи, що під час проведення підготовчого провадження сторонам забезпечено можливість подати заяви по суті справи, визначені ст. 161 ГПК України, які вони мали намір подати, а також відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, визначених ч. 2 ст. 183 ГПК України, належне повідомлення учасників справи про дату та час його проведення, з метою дотримання строків проведення підготовчого провадження, передбачених ч.3 ст. 177 ГПК України, у підготовчому засіданні 25 березня 2024 року відповідно до ст. 185 ГПК України суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29 квітня 2024 року о 10:00 год., про що постановлено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 29 квітня 2024 року в режимі відеоконференції взяла участь представниця позивача адвокат Трепшина К.О. та підтримала заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в жодному судовому засіданні не забезпечив, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

При цьому слід зазначити, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлювало надсилання копій ухвал у цій справі на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.4 ст. 122 ГПК України, а також на офіційному веб-сайті Господарського суду Тернопільської області.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Тернопільської області у справі №921/35/24 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом з дотриманням вимог чинного законодавства було вжито всі можливі та залежні від суду процесуальні заходи з метою повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

При цьому явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах подати відзив на позов.

Частинами 1, 8 ст.165 ГПК України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 29 квітня 2024 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Під час розгляду справи судом заслухано позицію представника позивача та досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.

29 квітня 2024 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч.6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

За змістом ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 26.12.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" (ідентифікаційний код юридичної особи 44830259) зареєстроване як юридична особа; основним видом діяльності товариства, відповідно до видів економічної діяльності КВЕД, є 46.61 "Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням".

Іншими видами діяльності товариства є: 45.11 "Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами", 45.40 "Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів", 46.19 "Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту", 46.43 "Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення", 46.90 "Неспеціалізована оптова торгівля", 47.42 "Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах", 47.91 "Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет", 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", 73.11 "Рекламні агентства".

Відповідно до п.2.2 Розділу 2 "Мета та предмет діяльності Товариства" Статуту ТОВ "Мототехімпорт" предметом діяльності Товариства є здійснення виробничої, торгівельної, інноваційно-посередницької, консультаційної, інжинірингової, транспортної, рекламної, культурно-освітньої та іншої діяльності, що не суперечать чинному законодавству України.

Як вказує позивач, господарська діяльність ТОВ "Мототехімпорт" здійснюється, зокрема, за рахунок зовнішньоекономічної діяльності товариства у вигляді експортно-імпортних операцій, виробничої кооперації, сумісної діяльності на закордонному ринку. Таким чином, в процесі діяльності, у позивача виникає необхідність в користуванні складськими приміщеннями.

01 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (як Орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" (Суборендар) укладено Договір суборенди №02/03 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування 1440,00 кв.м частини нежитлового приміщення (далі Об`єкт оренди), яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корпус №4.

В п.1.8 Договору передбачено, що Об`єкт оренди використовується Орендарем на підставі Договору оренди №1/02 від 24.02.2022, укладеного між Орендарем та ТОВ "БЦ Азимут" (код ЄДРПОУ 35046096), яке згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (сформованого 10.10.2022) є власником Об`єкта оренди.

Відповідно до п.1.4 Договору Суборендар може використовувати Об`єкт оренди виключно для здійснення зберігання та зборки сільськогосподарської техніки.

Передача Об`єкта оренди оформлюється актом прийому-передачі об`єкта оренди, який складається в двох екземплярах і підписується сторонами. Підписання Акту прийому-передачі підтверджує факт передачі Об`єкта оренди Суборендарю (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.13.1 Договору суборенди, останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.01.2025 включно. Строк оренди починається з моменту передачі Об`єкту оренди по Акту приймання-передачі і закінчується днем закінчення строку дії цього договору.

01 квітня 2023 року, на виконання п.2.1 Договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" та ТОВ "Мототехімпорт" підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, за яким Орендар передав, а Суборендар прийняв у строкове, платне користування 1440,00 кв.м частини нежитлового приміщення (об`єкт оренди), яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корпус №4.

В Акті приймання-передачі також зазначено, що Об`єкт оренди знаходиться у задовільному стані, відповідає вимогам, визначеним у Договорі оренди та дозволяє використовувати його у відповідності до мети оренди.

Таким чином, як вказує позивач, починаючи з 01.04.2023 орендоване складське приміщення використовувалось ТОВ "Мототехімпорт" для зберігання належних йому товарів.

13 травня 2023 року збройними силами Російської Федерації було здійснено пуск ракет по території підприємства, розташованого в місті Тернопіль на вулиці Лук`яновича, 8. Цього ж дня близько 22 год. 35 хв., зафіксовано приліт крилатих ракет та їх подальший вибух на території вказаного підприємства, внаслідок чого відбулося горіння складських приміщень, що належать на праві власності ТОВ "БЦ Азимут" та орендовані окремими суб`єктами господарської діяльності, зокрема ТОВ "Мототехімпорт".

Ракетна атака підтверджується інформацією, розміщеною 14.05.2023 на офіційному сайті Головного управління ДСНС України в Тернопільській області, та інформацією, розміщеною в інших відкритих інтернет-джерелах (відповідні докази позивачем долучено до матеріалів справи).

15 травня 2023 року комісією у складі: провідного інспектора ВЗНС Тернопільського РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області Бороповського М.П., директора ТОВ "БЦ "Азимут" Говрилова С.П., слідчого СВ Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області Бодашиної С.Є., довіреної особи ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" Лобунця О.І., довіреної особи ТОВ "Мототехімпорт" Малиноги О.М., довіреної особи ТОВ "Торговий дім "АМТ" Костоглодова В.С., виконуючої обов`язки директора ТОВ "ТБФ" Стефурок С.П., директора ТОВ "Тербудкомплект" Гарасима Т.Б., директора ТОВ "Адем Інвест" Нечипорука А.М., було складено Акт про пожежу, яка виникла 13.05.2023 о 22:35 год., на об`єкті нежитлових приміщень комплексу виробничого корпусу №4 літера З за адресою м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, приміщення 1з; місце виникнення пожежі склад готової продукції та матеріалів.

Актом про пожежу, зокрема, зафіксовано факт знищення:

- по ТОВ "Азимут": покрівлю на площі 3600 кв.м, вікна в стінах та ліхтарів на площі 18670 кв.м, ворота (шість штук) на площі 148,5 кв.м, підлогу по площі 13 680 кв.м;

- по ТОВ "Мототехімпорт" (суборендар): побутову та сільськогосподарську техніку, вело- мототехніку, електричні інструменти.

В Акті про пожежу від 15.05.2023 також зазначено, що ймовірною причиною пожежі є вибух внаслідок потрапляння боєприпасів, їх залишків, під час бойових дій.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за даним фактом Слідчим відділом УСБУ в Тернопільській області 14.05.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.1 ст. 438 КК України та відкрито кримінальне провадження №22023210000000109.

У Витягу, зокрема, зазначено, що 13.05.2023 "збройними силами російської федерації здійснено пуск ракет по території колишнього комбайнового заводу в м. Тернопіль по вул. Лук`яновича, 8. Цього ж дня, близько 22 год. 35 хв. Зафіксовано приліт крилатих ракет та їх подальший вибух на території вказаного підприємства, внаслідок чого відбулося горіння: - складського приміщення з побутовою технікою площею орієнтовно 1000 кв.м; - складського приміщення із полімерними матеріалами площею 1000 кв.м, а також травмовано людей".

Як вказує позивач, внаслідок пожежі, спричиненої внаслідок ракетних ударів з боку збройних сил Російської Федерації, 13.05.2023 знищено його майно.

16 травня 2023 року позивачем було проведено інвентаризацію товарів, які станом на 13.05.2023 знаходились на складі за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корп.4. За результатами проведеної ТОВ "Мототехімпорт" інвентаризації, 16.05.2023 складено Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, в якому наведено найменування товарів, що перебували у пошкодженому складському приміщенні за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корп. 4, кількість товару, його ціну та вартість.

Відповідно до складеного 16.05.2023 позивачем Інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, що знаходились на складі за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корпус 4, станом на 13.05.2023, загальна кількість знищеного товару складає 1052 одиниці, сумарною вартістю 1 157 760,02 грн, з яких:

1. Мотокультиватор Кентавр МК10-2СФ у кількості 197 одиниць, загальною вартістю 240312,42 грн (ціна за одиницю 1 219,86 грн);

2. Мотокоса Кентавр МК-5236Тс у кількості 848 одиниць, загальною вартістю 902908,00 грн (ціна за одиницю 1064,75 грн);

3. Мотопомпа бензинова Кентавр ЛБМ-50 у кількості 6 одиниць, загальною вартістю 10734,72 грн (ціна за одиницю 1789,12 грн);

4. Мотоблок Кентавр МБ40-2-4 (4.00-8) у кількості 1 одиниці, ціна якого складає 3804,88 грн.

Як вказує позивач, його право власності на зазначене знищене майно підтверджується первинною документацією на придбання товарів, а саме:

1. Придбання ТОВ "Мототехімпорт" Мотокультиваторів Кентавр МК10-2СФ у кількості 197 одиниць підтверджується наступними документами: Електронна митна декларація №23UA403030005272U2 від 24.02.2023 (в графі 31 "Вантажні місця та опис товарів" товар під №1), Інвойс №CS2022-1A від 12.12.2022, Пакувальний лист від 12.12.2022, Коносамент №ZJSM22120882 від 03.01.2023, Залізнична накладна №275511 від 15.02.2023, Заявка на транспортно-експедиторське обслуговування №17 від 27.12.2022, Рахунки на оплату транспортних витрат №53/23 та №53.1/23 від 08.02.2023, Акти здачі-приймання робіт з міжнародного перевезення №53/23 від 08.02.2023 та №53.1/23 від 01.03.2023, Довідка про транспортні витрати №CLL16048 від 09.02.2023, Платіжна інструкція №306 від 07.09.2023 року, Платіжна інструкція №5 від 20.01.2023.

2. Придбання ТОВ "Мототехімпорт" Мотокоси Кентавр МК-5236Тс у кількості 848 одиниць підтверджується наступними документами: Електронна митна декларація №23UA403020005531U4 від 17.04.2023 (в графі 31 "Вантажні місця та опис товарів" товар під №2), Інвойс №YM-230015 від 23.01.2023, Пакувальний лист від 23.01.2023, Коносамент №YJHYCK23010639 від 16.02.2023, Рахунки на оплату транспортних витрат №23-РВТ-3410 та №23- РВТ-3411 від 14.04.2023, Акти виконаних робіт з надання послуг перевезення з розшифровкою від 14.04.2023, Лист перевізника щодо перевантаження товарів №202 від 12.04.2023, Заявки на міжнародне морське перевезення №5 та №5-1 від 20.01.2023; Міжнародна товарно-транспортна накладна №UA1204-1 від 12.04.2023, Платіжна інструкція №57 від 13.04.2023.

3. Придбання ТОВ "Мототехімпорт" Мотопомпи бензинової Кентавр ЛБМ-50 у кількості 6 одиниць підтверджується наступними документами: Електронна митна декларація №23UA403020006088U8 від 27.04.2023 (в графі 31 "Вантажні місця та опис товарів" товар під №1), Інвойс №J-WX221020-2M від 07.03.2023, Пакувальний лист від 07.03.2023, Рахунок на оплату послуг морського фрахту №L60665 від 25.04.2023, Акт виконаних робіт від 25.04.2023, Заявка на міжнародне морське перевезення №8/8 від 25.01.2023, Рахунок на оплату послуг з перевезення №301 від 25.04.2023, Акт здачі-приймання послуг з перевезення №305 від 01.05.2023, Міжнародна товарно-транспортна накладна №2304/2 від 24.04.2023, Рахунок-фактура №ІБ-0001170 від 28.04.2023, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ІБ-0001170 від 28.04.2023, Платіжна інструкція №352 від 28.09.2023.

4. Придбання ТОВ "Мототехімпорт" Мотоблок Кентавр МБ40-2-4 (4.00-8) у кількості 1 штуки, підтверджується наступними документами: Електронна митна декларація №23UA403070001025U9 від 11.05.2023 (в графі 31 "Вантажні місця та опис товарів" товар під №1), Інвойс №HL2023-1B/2B від 27.01.2023, Пакувальний лист від 27.01.2023, Коносамент №ZJSM23020061 від 09.02.2023, Залізничні накладні №295147, №295252, №295303, №295220, №295311 від 01.05.2023, Рахунки на оплату №419 від 08.05.2023 та №466 від 18.05.2023, Акти надання послуг №306 від 08.05.2023 та №352 від 18.05.2023, Заявка на ТЕО №4 від 30.01.2023, Інвойс №2023/PF/060 від 12.04.2023, Акт №4 від 08.05.2023, Довідка про транспортні витрати №1204/1Т від 12.04.2023, Платіжні інструкції №102 від 17.05.2023, №28 від 13.03.2023.

15.05.2023 ТОВ "Мототехімпорт" була подана заява (повідомлення) до Тернопільського районного управління поліції ГУПН в Тернопільській області про вчинення кримінального злочину, за змістом якої повідомлено про факт знищення майна позивача, в результаті пожежі, яку спричинив ракетний удар з боку збройних сил Російської Федерації.

Заяву позивача зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" (журналі єдиного обліку) Тернопільського районного управління поліції ГУПН в Тернопільській області за №13336, в підтвердження чого долучено копію Талона-повідомлення Єдиного обліку №13336 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.05.2023.

Заява №13336 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" була передана до Слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області та приєднана до кримінального провадження №22023210000000109 від 14.05.2023.

17.05.2023 позивачем було направлено на адресу слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області заяву про визнання ТОВ "Мототехімпорт" потерпілим в рамках кримінального провадження №22023210000000109. За результатами вказаного звернення, 17.05.2023 ТОВ "Мототехімпорт" визнано потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні, та 17.05.2023 слідчим в ОСВ слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області вручено представнику позивача пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Згідно з частинами 1-3 ст. 55 Кримінального процесуального кодексу України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Також, 17.05.2023 позивач звернувся до Тернопільської міської ради з листом, у якому просив розглянути питання щодо можливості відшкодування збитків, завданих ТОВ "Мототехімпорт" внаслідок ракетної атаки Російської Федерації, що сталася 13.05.2023.

Як зазначає позивач, у відповіді на звернення позивача, Тернопільська міська рада повідомила, що вимоги постанови КМ України від 19.04.2022 №473 "Про затвердження Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд" стосуються виключно нерухомого майна (будівлі, споруди). Відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок військових дій, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу-агресора. Додатково було також повідомлено, що відповідне звернення позивача та додані документи (акт комісійного обстеження об`єкта пошкодженого в наслідок збройної агресії, довіреність, правовстановлюючі документи ТОВ "Мототехімпорт", копія договору суборенди, фото, перелік знищеного майна (інвентаризаційний опис) та його вартість), скеровано на адресу Управління служби безпеки України в Тернопільській області для долучення до матеріалів кримінального провадження, яке здійснюється по факту збройної агресії Російської Федерації, що мало місце в м.Тернополі 13.05.2023.

З метою встановлення розміру матеріальних збитків, спричинених ТОВ "Мототехімпорт" внаслідок ракетного удару 13.05.2023, постановою заступника начальника слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області Слюсарчука В.В. від 23.05.2023, в рамках кримінального провадження №22023210000000109, призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту сектору товарознавчих та гемологічних досліджень відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних, екологічних досліджень та оціночної діяльності Тернопільського НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до Висновку експерта від 01.06.2023 №СЕ-19/120-23/5759-ТВ, з урахуванням ринкової вартості (станом на 13.05.2023) майна ТОВ "Мототехімпорт" (мотокультиваторів торгової марки "Кентавр" модель "МК 10-2СФ" у кількості 197 шт.; мотокіс торговельної марки "Кентавр" модель "МК-5236Тс" у кількості 848 шт.; мотопомп бензинових торговельної марки "Кентавр" модель "ЛБМ-50" у кількості 6 шт.; мотоблоку торговельної марки "Кентавр" модель "МБ 40-2-4" (із транспортними колесами 4.00-8) у кількості 1 шт.), розмір матеріальної шкоди (збитку), заподіяної ТОВ "Мототехімпорт", внаслідок знищення вищевказаного майна в результаті вибухів 13.05.2023 бойових ракет в орендованому приміщенні даного товариства за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корпус 4, станом на 13.05.2023 становив 3 587 812,00 грн.

З урахуванням наведених вище обставин, позивач звернувся з цим позовом до Господарського суду Тернопільської області про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації 3 587 812,00 грн завданої матеріальної шкоди у вигляді вартості знищеного майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

При цьому вказує, що оскільки майно позивача було знищене на території міста Тернопіль, спір відповідно до ч.8 ст.29 ГПК України та ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме Господарському суду Тернопільської області.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до ст. 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Звертаючись із цим позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" визначило відповідачем у цій справі державу - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Згідно з ч.8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Майно, належне позивачу на праві власності, пошкоджене внаслідок військової агресії Російської Федерації, знаходилось на території міста Тернопіль Тернопільської області, отже, належним судом для розгляду цієї справи є Господарський суд Тернопільської області.

Оскільки, держава є специфічним суб`єктом цивільно-правових відносин, то може виступати стороною як в міжнародних публічних, так і в міжнародних приватноправових відносинах через відповідні компетентні органи.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція Організації Об`єднаних націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

У рішенні від 14.03.2013 у справі "Олєйніков проти Росії" ЄСПЛ вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються "відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її", і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).

Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права "рівний над рівним не має влади і юрисдикції". Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, оскільки вчинення Російською Федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російська Федерація заперечує суверенітет України, то й зобов`язань дотримуватися суверенітету вказаної держави та поважати його на цей час немає.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу із цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні через припинення його роботи на території України.

За висновком Верховного Суду, починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку з розірванням дипломатичних зносин України з Російською Федерацією.

Зазначена держава, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 (провадження №61-19853св21) та №311/498/20 (провадження № 61-988св22).

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 (провадження №61-8291св21) та у справі №760/17232/20-ц (провадження №61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, у спорах про відшкодування шкоди, завданої збройними силами/військовою агресією Російської Федерації, викладеної, зокрема в постанові від 12.10.2022 у справі №463/14365/21 (провадження №61-4498св22), з урахуванням положень статті 11 Європейської конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та статті 12 Конвенції Організації об`єднаних націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року (яка відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий "деліктний виняток" ("tort exсeption") та підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права, оскільки Російська Федерація не ратифікувала Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), але й не заперечила їй, підписавши конвенцію 01 грудня 2006 року) судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на зазначені позивачем у цій справі підстави для позовних вимог: завдання збройними силами Російської Федерації шкоди позивачу, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права, а підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Подібна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №910/5699/23.

Отже, виходячи з наведеного, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки майну позивача.

Судом також береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про можливість розгляду зазначеної справи про стягнення з Російської Федерації збитків без згоди компетентних органів вказаної держави.

Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з такого.

Частинами 1-3 статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України".

Згідно зі статтями 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на наведене, та оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення майна позивача) мала місце на території України, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Згідно із ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

На підставі наведених положень чинного законодавства, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, внаслідок чого останній набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Згідно із частинами 1-3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

За положенням ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.2 ст. 74 ГПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, ч.3 ст.75 ГПК України визначено, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Щодо неправомірності поведінки відповідача.

Як вже зазначалось вище, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24.02.2022 Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до якого з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, станом на час ухвалення цього судового рішення Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ні Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, ні наказу Міжнародного суду ООН від 16 березня 2022 року, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України.

В силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що 13.05.2023 збройними силами Російської Федерації здійснено пуск ракет по території колишнього комбайнового заводу в місті Тернопіль по вулиці Лук`яновича, 8. Того ж дня близько 22 год. 35 хв., зафіксовано приліт крилатих ракет та їх подальший вибух на вищезазначеній території, внаслідок чого відбулося горіння: складських приміщень, а також травмовано людей. Відповідні обставини та факти зафіксовані Актом про пожежу від 15.05.2023.

За фактом зазначеної вище ракетної атаки з боку Російської Федерації, 14.05.2023 слідчим відділом УСБУ в Тернопільській області зареєстровано кримінальне провадження №22023210000000109 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що горіння складських приміщень в місті Тернопіль по вулиці Лук`яновича, 8 відбулось саме в результаті ракетної атаки з боку Російської Федерації.

Враховуючи вищенаведені докази та оцінюючи встановлені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт втрати майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання втраченого майна позивачем у воєнних цілях, відтак дії відповідача, внаслідок яких завдано шкоду майну позивачу, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність за здійснення збройної агресії, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.

Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення №13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення.

Як вказує позивач, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17 та у постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Враховуючи протиправність дій відповідача, що під час розгляду справи відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про наявність вини заподіювача шкоди Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Щодо причинного зв`язку між вчиненими порушеннями і завданими збитками.

Фактичні обставини справи та надані до позовної заяви докази в сукупності беззаперечно підтверджують, що саме внаслідок ракетного удару по складських приміщеннях в місті Тернополі 13.05.2023, що був здійснений збройними силами Російської Федерації, призвело до вибуху боєприпасів з подальшим горінням орендованого позивачем приміщення та знищенням належного йому майна.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17 та від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Право власності позивача на майно (товар), яке було знищене внаслідок ракетної атаки Російської Федерації і знаходилось в орендованому складському приміщенні за адресою: м.Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корпус 4, підтверджується сукупністю доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

При цьому, в підтвердження факту придбання товарів, що були знищені, позивачем надано копії первинних документів, зокрема: вантажно-митних декларацій, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), інвойсів, платіжних інструкцій.

Обставина знаходження майна позивача 13.05.2023 в орендованому складському приміщенні за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корпус 4, підтверджується складеним 16.05.2023 інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей.

За таких умов, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує його право власності і у зв`язку із цим породжує право останнього на відшкодування заподіяної йому відповідачем шкоди.

Щодо розміру заявлених збитків (шкоди) суд відзначає наступне.

Як зазначалося вище, статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно висновку експерта №СЕ-19/120-23/5759-ТВ від 01.06.2023, розмір матеріальної шкоди (збитку) заподіяної ТОВ "Мототехімпорт", внаслідок знищення означеного майна (товарів) в результаті вибухів 13.05.2023 бойових ракет в орендованому приміщені даного товариства за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корпус 4, станом на 13.05.2023 становив 3 587 812,00 грн.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6, 7 ст. 98, ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. У висновку експерта також зазначається, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року №951) визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

При цьому, до основних показників, які оцінюються при визначенні шкоди, віднесено, зокрема вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.

Згідно наданого позивачем висновку експерта, складеного за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/120-23/5759-ТВ від 01.06.2023, призначеної у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2023 за №22023210000000109, розмір матеріальної шкоди (збитку) заподіяного ТОВ "Мототехімпорт" внаслідок знищення належного йому майна, а саме: мотокультиваторів торгової марки "Кентавр" модель "МК 10-2СФ" у кількості 197 шт.; мотокіс торговельної марки "Кентавр" модель "МК-5236Тс" у кількості 848 шт.; мотопомп бензинових торговельної марки "Кентавр" модель "ЛБМ-50" у кількості 6 шт.; мотоблоку торговельної марки "Кентавр" модель "МБ 40-2-4" (із транспортними колесами 4.00-8) у кількості 1 шт.) (перелік якого наведено в інвентаризаційному описі 16.05.2023 року), розміщеного в орендованому приміщенні за адресою: м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, корпус 4, в результаті вибухів 13.05.2023 бойових ракет, станом на 13.05.2023 становить 3 587 812,00 гривень.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №910/5898/20, висновок судової експертизи, яку було проведено у межах провадження з іншої справи, у тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах, як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду у належним чином засвідченій копії.

Слід зазначити, що Висновок експерта №СЕ-19/120-23/5759-ТВ від 01.06.2023 долучено позивачем до матеріалів справи у належним чином засвідченій копії і останній містить інформацію щодо питань, що відносяться до предмету доведення у цій справі, узгоджується з іншими матеріалами справи.

При цьому, у Висновку зазначено, що експерт попереджена про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за ст.385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладений на нього обов`язків, що також передбачено статтею 100 ГПК України.

Оцінивши висновок експерта №СЕ-19/120-23/5759-ТВ від 01.06.2023, суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження заявленого до стягнення розміру збитків на суму 3 587 812,00 грн, завданих позивачу внаслідок протиправних дій відповідача.

В той же час, відповідачем зі своєї сторони не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від тих, що надані експертом Е.С. Мармур.

Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою йому шкодою.

Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

А відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 587 812,00 грн шкоди є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ціна позову у цій справі становить 3 587 812,00 грн, розмір судового збору, який підлягає сплаті, складає 53 817,18 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.

За таких обставин, судовий збір у сумі 53 817,18 грн стягується господарським судом з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 20, 29, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототехімпорт" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, будинок 70, приміщення 9, код 44830259) - 3 587 812 (три мільйони п`ятсот вісімдесят сім тисяч вісімсот дванадцять) гривень 00 коп. збитків.

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Тернопільській області/тг м.Тернопіль/22030101, код отримувача 37977599, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA668999980313131206083019751, код класифікації 22030101) судовий збір у розмірі 53 817 (п`ятдесят три тисячі вісімсот сімнадцять) гривень 18 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити позивачу у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

6. Повідомити відповідача про ухвалене рішення, розмістивши оголошення на офіційному веб-сайті Господарського суду Тернопільської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.05.2024.

Суддя Н.В. Охотницька