Ухвала

від 02.05.2024 по справі 922/1520/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

02.05.2024м. ХарківСправа № 922/1520/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення 61 096,98 грн

заявникПриватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, Харківська область, місто Харків, вул. Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код 42206328) боржникТовариство з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" (62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул. Поштова, 2, ідентифікаційний код 24478611)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" заборгованості у розмірі 61 096,98 грн, яка виникла на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 13343 від 01.01.2019.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

За змістом ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.

Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним, і тому, не може розглядатися судом, як доказ (Правова позиція ВС КГС 19.01.2021 №922/788/19, ВС КЦС 19.01.2022 №202/2965/19).

До заяви на підтвердження того, що саме боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харелектромет", як споживач, акцептував договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 13343 від 01.01.2019, не додано належних доказів нанесення електронного підпису (у т.ч. роздруківка такого електронного підпису на паперовому носії, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).

В той же час, суд звертає увагу на приписи Закону України "Про електронну комерцію", позаяк приписами ст.11 вказаного Закону унормовано порядок укладення електронних договорів, зокрема:

- електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11);

- електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не подано належних доказів укладення між сторонами електронного договору, доказів підписання замовником в один з визначених ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" способів електронного договору між сторонами, в тому числі через накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відтак, обставини укладення між сторонами жодним чином не підтверджені.

Наведене в сукупності з відсутністю належних та достовірних доказів укладення боржником електронного договору з заявником позбавляє суд можливості встановити наявність між сторонами договірних відносин.

При цьому, суд наголошує, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено видачі судового наказу про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним шляхом вчинення конклюдентних дій, тобто без дотримання письмової (в тому числі електронної) форми.

Крім того, суд зазначає, що ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.

На підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, заявником надано Комерційну пропозицію №1 для малих непобутових споживачів, відповідно до п. 5 якої передбачено, що звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між Споживачем та Постачальником "Акту прийому передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду Споживача.

Втім доданий заявником до заяви Акт-приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 не підписаний з боку боржника, а відтак вимоги за заявою про видачу судового наказу не мають також ознак безспірності у розумінні ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, заяву подано з порушенням вимог п. 3 ч. 3 ст. 150, п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу: якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Ураховуючи вищевикладене, суд не вбачає достатніх правових підстав для видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" заборгованості у розмірі 61 096,98 грн та відмовляє у видачі судового наказу.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини першої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

За приписами ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 152, 153, 154, 155, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" заборгованості у розмірі 61 096,98 грн.

Ухвала набирає законної сили 02.05.2024 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 02.05.2024.

СуддяЧистякова І.О.