Рішення

від 30.04.2024 по справі 922/526/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024м. ХарківСправа № 922/526/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" (вул. Леонівська, буд. 84, корп. Б, м. Мерефа, Харківський р-н, Харківська обл., 62472; код ЄДРПОУ: 34445771) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Пушкінська, буд. 61, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ: 07923280), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), про стягнення 335 493,87 грн за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" 19.02.2024 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії у сумі 335 493,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 1/3 від 02.01.2024 та приписів чинного законодавства, не здійснив відшкодування за надані позивачем комунальні послуги, посилаючись на відсутність відповідного бюджетного асигнування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" було залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2024, після усунення недоліків, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/526/24; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи відбудеться 30.04.2024 о 14:00.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 01.04.2024, відповідач - Харківське КЕУ проти задоволення позовної заяви заперечував, посилаючись на те, що в його діях відсутня вина щодо виниклої тимчасової заборгованості за Договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 1/3 від 02.01.2024, оскільки ця заборгованість виникла внаслідок затримки бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію РФ проти України.

У судове засідання, яке відбулося 30.04.2024, учасники справи не з`явились; про причину неявки суд не повідомили.

Позивач та відповідач були повідомлені про час та місце судового засідання через електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Третя особа була повідомлена про судове засідання через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у зв`язку з відсутністю повної адреси її місцезнаходження, а також відсутністю у третьої особи електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС. Пояснень щодо заявленого позову у встановлений судом строк третя особа не надала.

Враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін та третьої особи, за наявними у справі матеріалами, згідно зі ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" (Сторона 1, позивач у справі), Військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2, третя особа у справі) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3, відповідач у справі) було укладено Договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 1/3.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору, Сторона 1 надала Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1 за адресою: Харківська область, Харківський р-н, м. Мерефа, вул. Леонівська, буд. 84-Б, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 1250 кв.м, для власних потреб використання.

Факт передачі 01.11.2023 нерухомого майна Стороні 2 в спільне безоплатне користування, згідно з Договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 02.01.2024 № 1/3, підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 02.01.2024, в якому зазначено, що Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла нежитлові приміщення, загальною площею 1250 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з фіксацією показників електричної енергії за лічильником на дату заїзду - 249124 кВт/годин. Вказаний акт приймання-передачі підписаний Стороною 1 та Стороною 2 без заперечень та зауважень, а також письмово погоджений Стороною 3, яка є платником з відшкодування комунальних послуг відповідно до умов договору.

Крім того, з метою підтвердження початку фактичного використання приміщень за адресою: Харківська область, Харківський р-н, м. Мерефа, вул. Леонівська, буд.84-Б, між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено Акт прийому-передачі приміщення в тимчасове безоплатне користування від 01.11.2023, в якому сторони погодили та підтвердили факт приймання-передачі приміщення у фактичне його використання з 01.11.2023 до моменту завершення робіт щодо реєстрації та підписання тристороннього договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном з Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням.

Також, у Акті прийому-передачі приміщення в тимчасове безоплатне користування від 01.11.2023 сторони підтвердили, що з метою здійснення належного обліку, Військовою частиною НОМЕР_1 було встановлено лічильник електроенергії за №028558, що розташований на лінії, де знаходиться лічильник електроенергії ТОВ "Скловолокно" № 95641310, який зареєстрований в ПрАТ "Харківенергозбут".

Пунктом 5 Акту прийому-передачі приміщення в тимчасове безоплатне користування від 01.11.2023 було передбачено, що за результатом календарного місяця, позивач та Військова частина НОМЕР_1 будуть укладати акти фіксації показників лічильника електричної енергії з метою належного підтвердження факту використання Стороною 2 електричної енергії до моменту завершення робіт щодо реєстрації та підписання тристороннього договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном з Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням та укладення відповідного тристороннього договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію.

На виконання вказаних умов, між ТОВ "Скловолокно" та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено акт фіксації показників лічильника електричної енергії, у якому сторони підтвердили, що Військова частина НОМЕР_1 спожила електричну енергію за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 - 9 672 кВт/год, за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 - 32 402 кВт/год, що в загалом складає 42 072 кВт/год.

Згідно з п. 2.1 Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 02.01.2024 № 1/3, Сторона 2 вступає в спільне використання майна в термін, указаний в Договорі та в актах передачі майна.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них.

Згідно з п. 4.5 Договору, Сторона 2 зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані зі спільним використанням майна, у тому числі фактичні комунальні платежі.

Пунктом 4.8 Договору встановлено, що Сторона 2 зобов`язується укласти із Стороною 1 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.

Сторона 1 зобов`язується укласти із Стороною 2 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг (п. 6.4 цього Договору).

Також п. 8.2 Договору сторони узгодили, що Сторона 3 зобов`язується відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Пунктом 10.1 Договору сторони передбачили, що цей Договір діє відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, з 01.11.2023 до 30.12.2024, включно, але не довше дії воєнного стану.

Матеріали справи свідчать, що на виконання п. 4.8, 4.9, 6.4 Договору, у період з 01.11.2023 по 31.12.2023 Стороною 2 були підготовані та неодноразово передавалися Стороні 3 підписані Стороною 2 та Стороною 1 проект договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (за листопад 2023 року та грудень 2023 року) разом з актом фіксації показників лічильника електричної енергії, актами наданих послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії та документами, що підтверджують суми вказаних витрат (копіями рахунків за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2023 року; копіями актів приймання - передачі електричної енергії за листопад та грудень 2023 року; копіями актів про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад та грудень 2023 року).

Однак, підписувати вищезазначений проект договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії разом з актами фіксації показників лічильника електричної енергії, актами наданих послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію і за послуги з розподілу електричної енергії та виконувати свої зобов`язання з відшкодування вартості комунальних витрат відповідач відмовився.

В подальшому, ТОВ "Скловолокно" звернулось до Харківського квартирно-експлуатаційного управління з листом від 11.01.2024 вих. № 3 з проханням невідкладно вирішити питання щодо погашення існуючої заборгованості за спожиту Військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію, послуги розподілу електричної енергії та перетікання електричної енергії за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 в розмірі 345 493,87 грн.

19.01.2024 Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням надано відповідь на звернення про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за Договором № 1/3 від 02.01.2024 (вих. № 583/279), якою фактично було визнано дію Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №1/3 від 02.01.2024 та існуючу заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію. В зазначеній відповіді відповідач посилається на номер договору, його дату та жодним чином не заперечує відсутності наявного Договору, а навпаки зазначає про важливість виконання сторонами укладеного Договору та взятих на себе зобов`язань.

При цьому, відповідач у відповіді на лист позивача також повідомив про неможливість передачі до органу Казначейства України доручення на здійснення відшкодування згідно зі зверненням директора ТОВ "Скловолокно" Фіранської М.А. від 12.01.2024 за Договором № 1/3 від 02.01.2024, у зв`язку з тим, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету України, і є розпорядником бюджетних коштів виключно в межах взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої обов`язки за Договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 02.01.2024 № 1/3, передавши 01.11.2023 у спільне безоплатне користування нежитлові приміщення, загальною площею 1250 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна згідно договору, актом прийому-передачі приміщення в тимчасове безоплатне користування від 01.11.2023.

Водночас, відповідач не виконав свої обов"язки за Договором, та його заборгованість за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 складає 335 493,87 грн, за 42 074 кВт/годин.

За загальними положеннями цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Отже, згідно з положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості одержаної від постачальника електричної енергії повинна проводитись споживачем відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пп. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до Конституції України, бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт передачі позивачем відповідачу у спільне безоплатне користування нежитлових приміщень підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач проти існування заборгованості за спожиту Військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію, послуги розподілу електричної енергії та перетікання електричної енергії за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 в розмірі 345 493,87 грн не заперечує.

Водночас, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги критично оцінюється судом, оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.За приписами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

До того ж, ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

З огляду на викладене, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії у сумі 335 493,87 грн, у зв`язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Пушкінська, буд. 61, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скловолокно" (вул. Леонівська, буд. 84, корп. Б, м. Мерефа, Харківський р-н, Харківська обл., 62472; код ЄДРПОУ: 34445771) - заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії у сумі 335 493,87 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 032,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено "02" травня 2024 р.

СуддяН.М. Кухар