Постанова

від 25.04.2024 по справі 643/7411/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25квітня 2024 року

м. Київ

справа № 643/7411/20

провадження № 51-4499км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

судового секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Московського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року в кримінальному провадженні № 12020220470002128 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Харківці Гадяцького району Полтавської області та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Московського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Вирішено питання про долю арештованого майна та процесуальні витрати.

Районний суд установив, що за обставин детально викладених у вироку ОСОБА_6 у період з 02 по 23 травня 2019 року в невстановлений час та за невстановлених обставин з метою підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці придбав у невстановленої особи листок непрацездатності серії АДС № 448650 з внесеними до нього рукописними записами, а саме його анкетними даними та неправдивими відомостями щодо перебування останнього в період з 02 по 23 травня 2019 року на амбулаторному лікуванні в ТОВ «МЕДАКОМ» розташованому в будинку АДРЕСА_2 .

Після цього, 23 травня 2019 року в денний час ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , де свою господарську діяльність здійснює Фірма «МИР» ТОВ, достовірно знаючи, що вказаний листок непрацездатності містить неправдиві відомості щодо наявності в нього захворювання та перебування на амбулаторному лікуванні, з метою підтвердження наявності законних підстав його відсутності на робочому місці в робочі дні та для уникнення застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудового законодавства (прогул без поважних причин), надав його головному бухгалтеру товариства, тобто використав завідомо підроблений документ.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою засудженого Полтавський апеляційний суд ухвалою від 18 квітня 2023 року залишив її без задоволення. У порядку ч. 4 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) змінив вирок районного суду та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строку давності.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строку давності та закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що під час апеляційного перегляду вироку за апеляційною скаргою сторони захисту захисником було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строку давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та його звільнення від неї. У такому випадку апеляційний суд повинен був з`ясувати думку засудженого щодо заявленого клопотання, однак цього не зробив і клопотання захисника не вирішив, а лише змінив вирок у порядку ч. 4 ст. 404 КПК.

Такі дії суду, на думку прокурора, призвели до порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

З огляду на це прокурор вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню на підставі статей 436, 438 та 440 КПК.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги касаційної скарги.

До початку касаційного розгляду захисник ОСОБА_7 подала письмову заяву, в якій просила проводити касаційний розгляд без її участі та без участі засудженого. Вказала, що своє клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК підтримує та долучила до заяви письмову заяву засудженого, в якій він зазначає, що заяву захисника про звільнення його від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строку давності підтримує.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час розгляду апеляційної скарги засудженого захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні усно заявила клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності, визначеного в ст. 49 КК та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого та впорядку ч. 4 ст. 404 КПК змінив це рішення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строку давності.

При цьому, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від покарання, а не від кримінальної відповідальності, апеляційний суд свого рішення не мотивував.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1 та 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо на час судового чи апеляційного розгляду справи сплинули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, то відповідно суд першої чи апеляційної інстанції має роз`яснити обвинуваченому його право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.

Якщо суди першої чи апеляційної інстанцій усупереч положень ст. 285 КПК не роз`яснили обвинуваченому такого права, вказане є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час судового провадження справи, яка надійшла до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду в разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо минуло 3 роки після вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі не строк не більше 2 років.

Відповідно до ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Санкція ч. 4 ст. 358 КК передбачає за вчинення цього кримінального правопорушення покарання у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до 2 років, або обмеження волі на той самий строк. Згідно зі ст. 12 КК це правопорушення належить до кримінальних проступків, оскільки передбачає покарання не пов`язане з позбавленням волі. Матеріали кримінального провадження не містять даних, що ОСОБА_6 переховувався від слідства або суду.

Як убачається зі змісту вироку, кримінальний проступок ОСОБА_6 вчинив 23 травня 2019 року, а тому на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції 18 квітня 2023 року сплинув строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності передбачений ст. 49 КК.

Під час апеляційного розгляду апеляційний суд, встановивши, що строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності сплинули, повинен був з`ясувати думку засудженого щодо клопотання заявленого захисником і при його згоді згідно з вимогами ст. 417 КПК скасувати вирок місцевого суду та звільнити останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, а кримінальне провадження закрити відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, проте цих вимог закону не виконав.

Таким чином, під час апеляційного розгляду провадження суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

За правилами ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом кримінального провадження його не було закрито.

Відповідно до вимог ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

У поданій до Верховного Суду письмовій заяві засуджений ОСОБА_6 зазначає, що підтримує клопотання свого захисника та просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строку давності.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу прокурора задовольнити, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні скасувати і на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК і кримінальне провадження щодо нього закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3