Рішення

від 02.05.2024 по справі 369/1180/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1180/23

Провадження № 2/369/819/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Херенковій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Петрівський квартал 2» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ТОВ «Петрівський квартал 2» про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат. Свій позов обґрунтовувала тим, що 18 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал 2» було укладено договір №59/БХ17 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, який передбачав сплату позивачкою на користь відповідача грошових коштів в якості оплати ціни майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідач в свою чергу зобов`язувався здійснити спорудження на своїй земельній ділянці даного об`єкту в строк орієнтовно до 04 кварталу 2021 року та передати його у власність Позивачки (п.п. 1.1., 2.4. Договору).

Як зазначає позивачка, вона належно виконала зобов`язання з оплати ціни майнових прав та перерахувала на банківський рахунок Відповідача грошові кошти у сумі 176647,80 гривень за банківськими документами:

від 18листопада 2020 року на суму 95562,80 гривень,

від 17 грудня 2020 року на суму 9583,00 гривень,

від 18 січня 2021 року на суму 10500,00 гривень,

від 17 лютого 2021 року на суму 10230,00 гривень,

від 18 березня 2021 року на суму 10200,00 гривень,

від 16 квітня 2021 року на суму 10250,00 гривень,

від 17 травня 2021 року на суму 10300,00 гривень,

від 15 червня 2021 року на суму 10000,00 гривень,

від 19 липня 2021 року на суму 10022,00 гривень.

На підтвердження повного виконання позивачкою зобов`язань з оплати вартості майнових прав на квартиру за Договором Відповідачем було видано довідку від 21 липня 2021 року.

Однак, як вказує позивачка, будівництво об`єкту станом на січень 2022 року фактично не почалося. Про прийняття рішення про іншу дату спорудження об`єкту та передачі його у власність Відповідач не повідомляв.

У зв`язку з цим позивачкою 24 січня 2022 року було заявлено про відмову від Договору.

Після цього, на виконання домовленостей за п.4.3. Договору Позивачка і Відповідач 31 січня 2022 року підписали Додаткову угоду, що передбачала розірвання Договору. Відповідно до п.4.3. Договору після укладення сторонами додаткової угоди про розірвання Договору Відповідач зобов`язувався повернути Позивачці як Покупцю грошові кошти протягом 180 календарних днів з моменту її підписання. Аналогічне зобов`язання Відповідача було викладено у п.2 та п.3 Угоди.

Натомість, як зазначає у своїй позовній заяві позивачка, станом на момент подання позову жодних платежів від Відповідача в порядку повернення їй грошових коштів не здійснювалося.

Крім того, Відповідачем не виконано також свого зобов`язання за п.6.5. Договору, був внесений до Договору за Додатковою угодою від 18 листопада 2020 року, щодо сплати в такому що випадку неустойки на користь Позивачки у розмірі 242841,89 гривень протягом 180 календарних днів з моменту підписання угоди про розірвання Договору.

Станом на момент подання позову жодних платежів від Відповідача в порядку сплати неустойки на користь Позивача не здійснювалося.

Позивачка вважає, що з боку відповідача мало місце неналежне виконання зобов`язання за договором, зокрема передбачених п. 4.3., п.6.5. Договору №59/БХ17 від 18 листопада 2020 року та п.2, п.3 Угоди від 31 січня 2022 року тощо.

У зв`язку із викладеним, позивачка просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 434653,32 грн., які складаються з: загальна сума сплачених грошових коштів 176647,80 грн., сума неустойки (штрафу) 242841,89 грн., 3% річних 2656,97 грн., інфляційні збитки 12506,66 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4346,53 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2023 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився, на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал 2» було укладено договір №59/БХ17 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, який передбачав сплату позивачкою на користь відповідача грошових коштів в якості оплати ціни майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідач в свою чергу зобов`язувався здійснити спорудження на своїй земельній ділянці даного об`єкту в строк орієнтовно до 04 кварталу 2021 року та передати його у власність Позивачки (п.п. 1.1., 2.4. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна майнових прав на Квартиру на момент підписання Договору становить: 178708,58 грн., в тому числі ПДВ 29784,76 грн., що еквівалентно 6358,22 доларів США. Ціна майнових прав встановлена в доларах США, та оплачується в національній валюті України гривні.

18 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал 2» було укладено Додаткову Угоду до Договору №59/БХ17 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, згідно пункту 1 якої сторони домовились доповнити Договір №59/БХ17 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 18 листопада 2020 року пунктами 6.5. та 6.6 та викласти їх у наступній редакції: «6.5. У разі дострокового припинення (розірвання) цього Договору, з вини або ініціативи Покупця, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 242841,89 грн. Строк повернення коштів протягом 180 календарних днів, з дати підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.»

«6.6. У разі розірвання цього Договору з ініціативи Продавця, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 269824,32 грн. Умови даного пункту Договору не застосовуються Сторонами у випадку, якщо ініціатива Продавця розірвати договір пов`язана з порушенням умов Договору Покупцем або не виконанням Покупцем зобов`язань за цим Договором. Строк повернення коштів протягом 180 календарних днів, з дати підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.».

Позивачка, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором виконала належним чином, що підтверджується відповідними розрахунковими документами, а саме квитанціями від 18 листопада 2020 року на суму 95562,80 гривень, від 17 грудня 2020 року на суму 9583,00 гривень, від 18 січня 2021 року на суму 10500,00 гривень, від 17 лютого 2021 року на суму 10230,00 гривень, від 18 березня 2021 року на суму 10200,00 гривень, від 16 квітня 2021 року на суму 10250,00 гривень, від 17 травня 2021 року на суму 10300,00 гривень, від 15 червня 2021 року на суму 10000,00 гривень, від 19 липня 2021 року на суму 10022,00 гривень.

На підтвердження повного виконання ОСОБА_1 зобов`язань з оплати вартості майнових прав на квартиру за Договором ТОВ «Петрівський квартал 2» було видано попередню довідку від 21 липня 2021 року.

24 січня 2022 року ОСОБА_1 було заявлено про розірвання договору №59/БХ17 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 18 листопада 2020 року у зв`язку з її відмовою від Договору.

31 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал 2» було укладено додаткову угоду до договору №59/БХ17 купівлі продажу майнових прав на квартиру від 18 листопада 2020 року на підставі якої сторони дійшли згоди розірвати договір купівлі-продажу майнових прав на №59/БХ17 від 18 листопада 2020 року, 31 січня 2022 року (п.1 Угоди) та про повернення грошових коштів Покупцю в розмірі 176647,80 грн., в т.ч. ПДВ.

Таким чином зобов`язання ТОВ «Петрівський квартал 2» перед позивачкою, ОСОБА_1 , про повернення грошових коштів не виконано.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були порушені взяті зобов`язання перед позивачем, що пов`язано із поверненням грошових коштів.

Відповідачем не було надано належних, допустимих, достовірних письмових доказів які б підтверджували повернення грошових коштів позивачу у зв`язку з укладенням додаткової угоди і розірванням відповідного договору.

З наведеного суд приходить до висновку про порушення прав позивачки та необхідності їх захисту шляхом стягнення з ТОВ «Петрівський квартал 2» грошових коштів за Додатковою угодою до Договору №59/БХ17 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 18 листопада 2020 року в розмірі 176647,80 грн.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Додатковою Угодою до Договору №59/БХ17 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 18 листопада 2020 року, укладеною між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал 2», останній погодився на зобов`язання у разі дострокового припинення (розірвання) цього Договору, з вини або ініціативи Покупця, сплатити Покупцю штраф у розмірі 242841,89 грн. протягом 180 календарних днів, з дати підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору, а тому у позивачки виникло право вимоги сплати вказаних грошових коштів у рамках укладеної між сторонами угоди

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц висловила правову позицію, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.07.2018 року у справі № 910/9734/17 - оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

В постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 910/9947/15 висловлено наступне «Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачка просить суд стягнути з ТОВ «Петрівський квартал 2» за Додатковою угодою до Договору №59/БХ17 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 18 листопада 2020 року суму 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 2656,97 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 12506,66 грн.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, здійсненим позивачем. Крім того, судом враховується, що відповідач жодного доказу на спростування розрахунку позивача суду не надали.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 4346,60 грн.

З урахуванням викладеного й керуючись ст.ст. 11, 14, 15, 16, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 137, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Петрівський квартал 2» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 434653 (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят три) грн. 32 (тридцять дві) коп., які складаються з штрафу у розмірі 242841,89 грн., 3% річних у розмірі 2656,97 грн., інфляційних витрат у розмірі 12506,66 грн.

Стягнути з ТОВ «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4346 (чотири тисячі триста сорок шість) грн. 60 (шістдесят) коп..

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ТОВ «Петрівський квартал 2», ЄРДПОУ: 40616059, адреса: 08130, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2В.

Суддя: І.О. Фінагеєва