Рішення

від 18.04.2024 по справі 369/4677/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4677/23

Провадження № 2/369/1018/24

РІШЕННЯ

Іменем України

18.04.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н. С.,

при секретарі Соловюк В.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/4677/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за попередніми договорами купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за попередніми договорами купівлі-продажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 15 липня 2020 року між нею як покупцем та відповідачем як продавцем через його довірену особу було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі продажу квартири (далі Попередній договір). Попередній договір засвідчено нотаріусом Михальченко М. М. та зареєстровано в реєстрі під номером 1829, нотаріальний бланк НОР287320.

Згідно пункту 1 Попереднього договору, Продавець у строк до 30 червня 2021 року зобов`язувався передати у власність Покупця з укладенням договору купівліпродажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,9 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5442, площею 0,0335 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:5443, площею 0,0335 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:5444, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 4 Попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 505754 гривень (еквівалентно 18658 доларів США).

Згідно пункту 5 Попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця.

Всупереч умовам Попереднього договору, Продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 30 червня 2021 року, так і станом на день подання позову. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі.

Крім того, всупереч умовам Попереднього договору Продавцем не повернуто Покупцю одержану від нього суму авансу як протягом одного місяця, так і станом на день подання цієї заяви. При цьому розшукати Продавця для вручення вимоги про повернення авансу не вдається можливим, оскільки останній за місцем реєстрації не перебуває, на зв`язок не виходить, працівники офісу продажів відповідного житлового комплексу його контактів не надають.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь:

505754 грн. боргу за попереднім договором;

три проценти річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 26552,09 грн.;

інфляційні витрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 159312,51 грн.;

моральну шкоду у розмірі 10000 грн.;

судові витрати у розмірі 15552,99 гривень, в тому числі 8000 гривень на правничу допомогу та 7552,99 гривень судових зборів.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 квітня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

02 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову в частині нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, моральної шкоди вказав, що строк укладення договору визначений не датою, а фактично настанням певних подій. Тому у нього не виникло обовязку повернути сплачений аванс і як наслідок неправомірне нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Він ніколи не відмовлявся від укладення основного договору. Також повністю заперечують завдання позивачу моральної шкоди, та стягненні витрат на правову допомогу. В частині повернення сплачених коштів не заперечують. Просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та моральної шкоди. В частині стягнення авансового платежу за поперднім договором позовні вимоги визнав.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року закрив підготовче провадження, справу призначив до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засідання проти задовоелння позовних вимог заперечували. Суду також пояснили, що ОСОБА_6 діяв від імені ОСОБА_5 з перевищенням повноважень по довіреності, не передавав будь-які кошти останньому. Вважає, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, яким мав бути саме ОСОБА_6 Просили відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 15 липня 2020 року між ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартир, який було посвідчено приватним нотаріусом Михальченко М. М. та зареєстровано в реєстрі під номером 1829, нотаріальний бланк НОР287320.

Відповідно до п.1 Попереднього договору у строк до 30 черпня 2021 року ПРОДАВЕЦЬ ОСОБА_5 зобов`язується передати у власність ПОКУПЦЯ ОСОБА_4 , з укладенням договору купівлі-продажу, а ПОКУПЕЦЬ зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,9 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5442, площею 0,0335 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:5443, площею 0,0335 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:5444, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3 Попереднього договору ціна продажу складає 505754 грн., що на день укладення договору еквівалентно 18662 доларів США.

Згідно п. 4 Попереднього договору, при його укладенні на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв грошову суму в розмірі 505654 гривень (еквівалентно 18658 доларів США). Суму у розмірі 100 грн., покупець зобов`язується сплатити до 30 червня 2021 року.

Відповідно до п. 5 Попереднього договору сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) ПРОДАВЦЯ від продажу квартир у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, ПРОДАВЕЦЬ повинен повернути ПОКУПЦЮ одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця.

Відповідно до п. 6 Попереднього договору сторони домовилися, що на день укладення ОСНОВНИХ ДОГОВОРІВ квартири не повинні бути продані, заставлені, не перебувати у податковій заставі, у спорі та під забороною (арештом), щодо предмету договору має бути відсутня будь-яка заборгованість з оплати податків, комунальних послуг.

Відповідно до п. 7 Попереднього договору проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов`язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений.

Відповідно до п. 8 Попереднього договору всі спори, пов`язані з цим договором або що з нього випливають, вирішуються сторонами в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 11 Попереднього договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 12 Попереднього договору цей договір діє до моменту укладення ОСНОВНОГО ДОГОВОРУ.

Відповідно до п. 13 Попереднього договору зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання оформляється у вигляді окремого нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановленостаттею 12 цього Кодексу.

Згідно частини 1статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 5ст. 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 3ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч. 1ст. 656 ЦК Українипредметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 663 ЦК Українипродавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положеньстатті 530 цього Кодексу.

Згідно вимогст. 526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимогст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_5 не було виконано умови попередніх договорів щодо продажу позивачу квартири, у зв`язку з чим було порушено права ОСОБА_4 . За таких обставин, сплачена позивачем за попередніми договорами купівлі-продажу квартир сума коштів у розмірі 505754 грн. підлягає стягненню на її користь з позивача.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача вказує на те, що ОСОБА_5 не отримував кошти від повіреного ОСОБА_6 , тобто, заперечує факт передачі йому коштів за попереднім договором. Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_6 уклав вказаний попередній договір з перевищенням повноважень за довіреністю.

Проте, пунктом 4 обох Попередніх договорів, визначено, що при його укладенні на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв грошові кошти

У той же час, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010.

Попередній договір є чинним, відповідачем у судовому порядку вимоги про визнання його недійсним не заявлялися, а відтак, договір підлягає виконанню сторонами і відповідно створює для них відповідні правові наслідки у разі невиконання його положень.

Суд також вважає за необхідне зазначити, щостаттею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, відповідно дост. 524 ЦК Українизобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на те, що позивач у своїй заяві просив суд стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за попереднім договором купівлі-продажу квартир саме в національній валюті, суд з огляду на частину другустатті 264 ЦПК Українипри ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, а, відтак, стягненню підлягає сплачена сума авансу в гривнях в розмірі 505754 грн.

Що стосується стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно із ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 висловив правову позицію та зазначив, що за змістом ч. 2ст. 625 ЦК Українинарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч. 2ст. 625 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до п. 1 обох попередніх договорів продавець (відповідач) у строк до 30червня 2021 зобов`язувався передати у власність Покупцеві (позивачеві) з укладенням договорів купівлі-продажу квартиру та нежитлове приміщення відповідно, а відповідно до п. 5 обох попередніх договорів сторони домовилися про повернення Продавцем Покупцеві авансу протягом одного місяця у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартир.

Таким чином, прострочення виконання зобов`язання розпочалось з 01 серпня 2021 року.

Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими та містять зобов`язальний характер, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних з моменту прострочення зобов`язання (01.08.2021 року) по дату ухвалення судового рішення у справі.

Три відсотки розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів].

Таким чином, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 01 серпня 2021 року по 18 квітня 2024 року складає41223,89 гривень.

Інфляційні збитки розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Інфляційні збитки за періоди з 01 серпня 2021 року по 18 квітня 2024 року складають197936,01 гривень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, в установлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд враховує, що позивачем не було надано доказів на підтвердження заподіяння йому душевних страждань неправомірними діями відповідача, не зазначено у чому саме вони полягали, не підтверджено їх обсяг та тривалість. По суті позивач обмежився наведеннями лише загальними фразами, без їх конкретизації, без зазначення в чому саме полягало порушення життєвого ритму. Тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У відповідності дост. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 7016,19 гривень та заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 гривень.

Керуючись ст. 526, 533-535, 529, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ПозовОСОБА_4 до ОСОБА_5 простягнення заборгованостіза попереднімдоговором купівлі-продажузадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 505754 (п`ятсот п`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривні боргу за попереднім договором, три відсотки річних у розмірі41223 (сорок одна тисяча двісті двадцять три) гривні 89 копійок, інфляційні втрати у розмірі197936 (сто дев`яносто сім тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 7552 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 99 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Інформаціяпропозивача:ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача:ОСОБА_7 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 02 травня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ