Рішення

від 25.04.2024 по справі 372/508/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/508/24

Провадження № 2-о-30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Сікорській М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересована особа - Управління освіти Ясинуватської міської ради

В С Т А Н О В И В:

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення: 27 січня 2017 року припинено трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Управлінням освіти Ясинуватської міської ради (ЄДРПОУ 04544547) відповідно до статті 38 КЗпП України - у зв`язку з переїздом на інше місце проживання. Обґрунтовуючи заяву зазначила, що вона 27.08.2013 року шляхом укладення трудового договору була прийнята на посаду вчителя української мови та літератури до загальноосвітньої школи І-ІІ ст. №4 Управління освіти Ясинуватської міської ради. У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області вона була вимушена переїхати спочатку до м. Бердянськ, потім у серпні місяці 2022 року до м. Запоріжжя, а у жовтні місяці 2022 року до м. Обухів в якому проживає по сьогоднішній день та де була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа. При виїзді з м. Ясинувата вона свою трудову книжку не забрала, не змогла звільнитись в установленому законом порядку, оскільки підприємство вже було не підконтрольне державі Україна. Більше до своїх трудових обов`язків в загальноосвітньої школи І-ІІ ст. № 4 Управління освіти Ясинуватської міської ради вона не приступала. На даний час у неї виникла необхідність розірвати трудовий договір, для того, щоб працевлаштуватись, але фактично вона позбавлена такої можливості, а тому вимушена звернутися до суду з даною заяво.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено відкрите судове засідання.

В судове засідання заявниця та її представник не з`явились, подали до суду заяву, в якій просили проводити розгляд справи у їх відсутність. Вимоги заяви підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в заяві.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подав.

Відповідно до ч. 5,6ст. 263 ЦПК Україниобґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази, повно та всебічно вивчивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За визначенням ч. 1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 ч. п.ст. 315 ЦПК України,суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Заява фізичної особи про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ч. 1ст. 316 ЦПК України).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 27.08.2013 року шляхом укладення трудового договору була прийнята на посаду вчителя української мови та літератури до загальноосвітньої школи І-ІІ ст. № 4 Управління освіти Ясинуватської міської ради, що підтверджується записом в трудовій книжці № НОМЕР_2 .

Також факт укладення такого договору підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу виданими Пенсійним фондом України за формою ОК-5.

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області заявниця була вимушена переїхати спочатку до м. Бердянськ, потім у серпні місяці 2022 року до м. Запоріжжя, а у жовтні місяці 2022 року до м. Обухів Київської області, в якому проживає по сьогоднішній день та де була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою ВГІО.

При виїзді з м. Ясинувата заявниця свою трудову книжку не забрала, не змогла звільнитись в установленому законом порядку, оскільки підприємство вже було не підконтрольне державі Україна. Більше до своїх трудових обов`язків в загальноосвітньої школи І-ІІ ст. №4 Управління освіти Ясинуватської міської ради вона не приступала.

На даний час у заявниці виникла необхідність розірвати трудовий договір, для того, щоб працевлаштуватись, але фактично вона позбавлена такої можливості, а тому вимушена звернутися до суду з даною заявою.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

27.01.2017 року заявниця написала заяву про звільнення за ст. 38 КЗпП, приватний нотаріус Плаксін С.В. Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області засвідчив справжність підпису на заяві.

Того ж дня, тобто 27.01.2017 року вона звернулась до УДППЗ «Укрпошта» з заявою про надання інформації про умови приймання для пересилання листів в напрямку Донецької області та отримала відповідь, що станом на 27.01.2017 рік УДПГІЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання листів до/з населеного пункту: м. Ясинувата, Донецької обл.

Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на окремі території Донецької та Луганської областей.

Згідно розпорядження КМУ № 1085-р від 07.11.2014 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Лутугине, Луганської області знаходиться на території, де органи державної влади не здійснюють на даний час свої повноваження, в тому числі і поштові служби.

Таким чином, заявниця не мала можливості подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № ЗОЗА, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. ЗО. від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способів захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. З ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Разом з тим, положеннями ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

При таких обставинах, враховуючи те, що установа заінтересованої особи знаходиться на непідконтрольній Україні території, у заявника відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб окрім звернення до суду, оскільки поштова служба зв`язку не працює, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості заявнику в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи викладене вище, доводи поданої суду заяви про встановлення факту припинення трудових відносин, а саме, що 27 січня 2017 року припинено трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Управлінням освіти Ясинуватської міської ради (ЄДРПОУ 04544547) відповідно до статті 38 КЗпП України - у зв`язку з переїздом на інше місце проживання знайшли підтвердження під час судового розгляду.

У зв`язку з чим, заявниця позбавлена можливості працевлаштуватись, тому звернення заявниці до суду є правомірним. Вирішити питання іншим чином, окрім судового, порядку не можливо.

Враховуючи викладене вище, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 4, 5, 13, 76, 81, 89, 265, 273, 293,294, 315, 319 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: 27 січня 2017 року припинено трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Управлінням освіти Ясинуватської міської ради (ЄДРПОУ 04544547) відповідно до статті 38 КЗпП України - у зв`язку з переїздом на інше місце проживання.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Кравченко