Рішення

від 18.04.2024 по справі 564/672/24

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/672/24

18 квітня 2024 року

Костопільський районний суд Рівненської областів складі:

головуючоїсудді ГрипічЛ.А.

з участю секретаря Дмитрук О.С.

розглянувши у підготовчому засіданні в місті Костопіль за правилами загального позовного провадження цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки кадастровий номер 5623486500:05:009:0186 площею 0,6277 га та кадастровий номер 5623486500:05:014:0053 площею 3,5807 га на території Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області) для ведення особистого селянського господарства у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до складу якого входять земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, на яке ОСОБА_3 при житті зробив заповітне розпорядження на користь внука ОСОБА_1 . Позивач звернувся до приватного нотаріуса з приводу видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримав відмову. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що заповіт складений ОСОБА_3 24.12.2012 на користь позивача скасовано заповітом складеним цим же спадкодавцем 28.07.2016 на користь відповідача. Рекомендовано звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів. Просить позов задоволити та визнати за ним право власності на земельні ділянки у порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 13 березня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представником подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положеньЦПК Українирозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1ст.206 ЦПК Українивідповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4ст.206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд рахує за вірне прийняти визнання відповідачем пред`явленого позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Деражненської сільської ради Рівненського району Рівненської області 31 жовтня 2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до складу якого входять земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території колишньої Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області площею 0,6277 га згідно державного акту РВ № 015178 та площею 3,5807 га згідно державного акту серія РВ № 008220, виданих Костопільською районною державною адміністрацією 08 жовтня 2003 року на ім`я ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 при житті зробив заповітне розпорядження щодо належних йому вищезазначених земельних ділянок на користь ОСОБА_1 згідно заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області 24.12.2012 та зареєстрованим в реєстрі книги для запису нотаріальних дій під № 236.

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Матросової А.М. з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке залишилось після смерті діда, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак отримав відмову.

У відмові нотаріуса № 50/02-14 від 14.02.2024 зазначено, що 26 квітня 2023 року на підставі поданих ОСОБА_1 заяви та заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області 24 грудня 2012 року і зареєстрованого в реєстрі за № 236, заведено спадкову справу № 16/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

При перевірці реєстрації заповіту згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, сформованої 26.04.2023 за № 72259240 виявлено зареєстрований за № 52 заповіт, посвідчений Дюксинською сільською радою Костопільського району Рівненської області 28 липня 2016 року, який складений ОСОБА_3 на користь сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо усього належного спадкодавцю майна.

ОСОБА_2 до нотаріальної контори із будь-якими заявами не звертався, але відповідно до довідки № 83 від 08.02.2024, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Деражненської сільської ради Рівненського району Рівненської області, він був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1254 ЦК України у зв`язку з тим, що заповіт складений ОСОБА_3 та посвідчений 24.12.2012 за реєстровим № 236 скасовано заповітом складеним цим же спадкодавцем та посвідченим 28.07.2016 за реєстровим № 52. Рекомендовано звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Позивач є внуком померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , виданим Пісківською сільською радою Костопільського району Рівненської області 12.03.1992, де батьком записано ОСОБА_4 , свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_3 , виданим Дюксинською сільською радою Деражнянського району Рівненської області 19.06.1958, де батьком записано ОСОБА_3 .

Позивачу відомо, що ще при житті спадкодавець мав намір скласти заповіт на користь його батька, сина ОСОБА_5 , на належні йому земельні ділянки (пай), однак ОСОБА_4 відмовився на користь свого сина та онука спадкодавця ОСОБА_6 , а тому дід заповів землю онуку. Позивачу відомо зі слів відповідача про те, що останній заповіт був складений на користь іншого сина ОСОБА_7 з метою спадкування ним у подальшому житлового будинку в с.Дюксин, у якому він проживавав із сім`єю. Будучи необізнаними із спадковим правом, вважали, що земельні ділянки вже належать позивачу, бо із заповітом дід вінтті 15Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.20 ЦК України правона захист особа здійснює на свій розсуд. З урахуванням п. 1 ч.2 ст. 16ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є його визнання.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст.8Конституції України та Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Статтею 1 протоколу №1 Конвенції передбачено, що: «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Частинами першою, другою тачетвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 1216ЦК України спадкуваннямє перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно достатті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У статті1269ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 1270 цього ж Кодексу встановлені строки для подачі заяви - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зч.ч.1-3ст.1254ЦК Українизаповідач маєправо убудь-якийчас скасуватизаповіт. Заповідачмає правоу будь-якийчас скластиновий заповіт.Заповіт,який булоскладено пізніше,скасовує попереднійзаповіт повністюабо утій частині,в якійвін йомусуперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу (ч.ч.1,2 ст.1223 ЦК України).

Відповідно до п.2.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 295/5 при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Пункт 5.1 Порядку передбачає, що при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має дати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача.

При перевірці нотаріусом виявлено, що заповіт, складений спадкодавцем на все належне йому майно у 2016 році, повністю скасував заповіт, що ним складений на земельні ділянки у 2012 році, а тому він відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з абзацами другим та третім пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст.328 ЦК України).

Статтею 328 ЦК встановлюються принципові засади набуття права власності:

відкритість (невичерпність) переліку підстав його виникнення. Це означає, що право власності може набуватися у будь-який спосіб, що не суперечить закону;

законність набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду.

Набуття права власності у однієї особи в переважній більшості пов`язане з припиненням права власності в іншої. Дії з набуття права власності мають бути правомірними та добросовісними. Це стосується: а) способів набуття права власності; б) процедури набуття права власності в) особи-набувача.

Пунктом 37Постанови ПленумуВССУ зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ «Просудову практикув справахпро захистправа власностіта іншихречових прав»від 07.02.2014№5передбачено,що з урахуванням положеньчастини першої статті 15тастатті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Іншим чином захистити своє право, як у судовому порядку про визнання права власності на нерухоме майно позивач не може.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів, які застосовуються судом передбачено частиною 2 статті 16 ЦК України, яка передбачає серед інших визнання права. Однак даний перелік не є вичерпним з огляду на цю ж норму закону та частину 2 статті 5 ЦПК України, де зазначено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду 759/19779/18 від 10 листопада 2021 року).

Позов правомірно пред`явлено саме до ОСОБА_2 , як до спадкоємця майна після смерті ОСОБА_3 у розумінні вимог статті 1268 ЦК України.

Відповідно до ч.1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 ) право власності на земельні ділянки кадастровий номер 5623486500:05:009:0186 площею 0,6277 га та кадастровий номер 5623486500:05:014:0053 площею 3,5807 га на території Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області) для ведення особистого селянського господарства у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 , проживає АДРЕСА_2 .

Відповідач:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 , проживає АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено

26 квітня 2024 року.

СуддяЛ. А. Грипіч