Рішення

від 24.04.2024 по справі 711/936/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/936/24

Провадження № 2/711/737/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Копаєвій Є.В.

за участі:

представників позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

її представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Героїв Дніпра 7» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Житлово-будівельний кооператив №120, правонаступником якого є ОСББ «Героїв Дніпра 7», через свого представника адвокат Давигора С.А., яка діє на підставі ордеру серії СА №1057053 від 09.08.2023р., звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСББ «Героїв Дніпра - 7» заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком в розмірі 5074,67 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що відповідач є власником квартири в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 . Після закінчення будівництва такого будинку для його обслуговування було створено житлово-будівельний кооператив №120. Рішенням правління ЖБК №120 було затверджено кошторис (квартплату) на утримання будинку та прибудинкової території з 01.10.2018р в розмірі 3,43грн/кв.м. для приміщень на І поверсі та 3,87грн/кв.м. для інших приміщень, а рішенням загальних зборів членів ЖБК №120 від 04.03.2023р. було затверджено розмір внесків: І поверх 4,43грн/кв.м., 2-13 поверхи 4,87грн/кв.м. Відповідачка, як член житлово-будівельного кооперативу, свої зобов`язання з оплати послуг по утриманню багатоквартирного будинку виконує частково, внаслідок чого станом на 31.10.2023р. має заборгованість в розмірі 5074,67 грн., які позивач просить стягнути з відповідачки за цим позовом.

Відповідач заперечила проти позовних вимог та у письмовому відзиві просила відмовити у позовних вимогах в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідачки у відзиві зазначено, що вона є членом житлово-будівельного кооперативу №120. Також відповідачка стверджує, що ЖБК №120 не є виконавцем комунальних послуг та не укладав із відповідачкою ніяких договорів з приводу надання таких послуг. Посилається на те, що в даному випадку стягнення з відповідачки витрат на утримання багатоквартирного будинку можливе лише в порядку регресної вимоги за умови доведення їх фактичного здійснення. Оскільки позивачем в позові не обґрунтовано та не доведено належними доказами необхідність здійснення відповідних витрат на утримання багатоквартирного будинку, то заявлені позовні вимоги до неї є безпідставними та неправомірними.

02.02.2024р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

23.02.2024р. від відповідачки на адресу суду надійшов письмовий відзив проти позову з обґрунтуванням позиції відповідачки.

Одночасно з відзивом відповідачкою подано до суду клопотання про надання письмових доказів. Додатково у такому клопотання зазначається, що всі витрати на послуги з утримання будинку та прибудинкової території з січня 2020 року по липень 2022 року, крім непідтвердженої документами заробітної плати голови правління і бухгалтера, відповідачкою виплачені. Вказується, що сума заборгованості, яка є предметом позовних вимог, по суті складається із суми заробітних плат керівників ЖБК №120 і не підтверджена легітимними кошторисами, затвердженими на легітимних зборах. Окремо відповідачка зазначає, що з моменту затвердження розміру внеску на утримання багатоквартирного будинку на загальних зборах співвласників, що мало місце у лині 2022 року, і по теперішній час квартплата оплачується відповідачкою регулярно.

04.04.2024р. за клопотанням представника позивача судом постановлено ухвалу про заміну первісного позивача ЖБК №120 його правонаступником ОСББ «Героїв Дніпра 7».

В судовому засіданні представник позивача Кирильчук І.Ю., який діє на підставі статуту як керівник ОСББ «Героїв Дніпра 7», підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник позивача адвокат Давигора С.А. також підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні. Пояснила, що нарахування заборгованості здійснено на підставі розміру внесків співвласників багатоквартирного будинку, які затверджувались рішенням правління житлово-будівельного кооперативу і були єдиними для всіх співвласників. Зауважила, що відповідачкою сплачувались частково відповідні внески, але не регулярно та не в повному обсязі, а тому на теперішній час за відповідачкою обчислюється заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідачка та її представник ОСОБА_4 , який діє на підставі довіреності від 22.02.2024р., - в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача пояснив, що в період часу з 2018 року по 05.07.2022р. у ЖБК №120 не було належним чином затвердженого кошторису, а тому мала місце ситуація нецільового використання кооперативом грошових коштів, які сплачувались співвласниками. Така ситуація виникла внаслідок того, що у ЖБК №120 з 2018 року по березень 2021 року не було належним чином обраного голови, оскільки такий голова не обирався у встановленому законом порядку, а тому всі попередні рішення правління не можуть вважатись дійсними. З березня 2021 року головою ЖБК №120 було обрано ОСОБА_2 , але кошторис видатків кооперативу також не затверджувався належним чином. Лише з липня 2022 року було проведено загальні збори співвласників квартир та ухвалене рішення про затвердження розміру внесків. Натомість в період з березня 2021 року і по теперішній час відповідачка сплачувала квартплату і не має ніякої заборгованості. Сума боргу, яку вимагає стягнути позивач, обчислена неправомірно, оскільки розмір відповідних помісячних платежів не має правової підстави.

Заслухавши пояснення представників сторін та відповідачки, дослідивши надані учасниками справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

На підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 25.06.2021, виданого Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради, відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 , - що підтверджується довідкою №362951694 від 23.01.2024р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 22/.

Власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було створено житлово-будівельний кооператив №120, що затверджено рішенням міськвиконкому м. Черкаси від 24.12.1992р. №409.

Протоколом №1 від 03.10.2016р. загальних зборів членів ЖБК №120 було затверджено статут такого кооперативу /а.с. 9-16/. Відповідно до п. 2.1 Статуту метою створення ЖБК №120 є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Пунктом 2.2 Статуту передбачено, що завданням та предметом діяльності ЖБК №120 є, зокрема, належне утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до протоколу №8 від 11.09.2018р. правлінням ЖБК №120 було прийняте рішення про затвердження кошторису (квартплати) на утримання будинку та прибудинкової території з 01.10.2018р. у наступних розмірах: 1 поверхи 3,43 грн/кв.м.; 2 поверхи 3,87 грн/кв.м. /а.с. 18/.

Відповідно до наказу №7-к від 31.08.2021р. на підставі рішення загальних зборів ЖБК №120 від 23.06.2021р. (протокол №3/2021) головою правління ЖБК №120 призначено ОСОБА_2 /а.с. 17/.

У зв`язку із зміною голови правління у ЖБК №120 було створено комісію для прийому-передачі справ та документів кооперативу від попереднього голови правління ОСОБА_5 про що було винесено відповідний наказ №8 від 01.09.2021р. /а.с. 130/. Натомість складання відповідного акту прийому-передачі документів не відбулось через відсутність належної комунікації між відповідною комісією та ОСОБА_5 , внаслідок чого приймання ключів, документів та товарно-матеріальних цінностей здійснено відповідною комісією в односторонньому порядку, що засвідчено відповідним актом від 17.09.2021р. /а.с. 132/.

Відповідно до протоколу від 05.07.2022р. загальних зборів членів ЖБК №120 було прийнято рішення про затвердження кошторису на 2022 рік та затверджено розмір внесків на утримання будинку на 2022 рік у наступних розмірах: 4,43 грн/кв.м. для приміщень розташованих на 1 поверсі; 4,87 грн/кв.м. для приміщень, розташованих на 2-13 поверхах /а.с. 134-135/.

Згідно з протоколом від 04.03.2023р. загальних зборів членів ЖБК №120 було прийняте рішення про затвердження суми внесків на утримання будинку та прибудинкової території на 2023 рік у наступних розмірах: для квартир та нежитлових приміщень, що розташовані на 1 поверсі будинку, 4,43 грн/кв.м., а для тих, що розташовані на 2-13 поверхах, - 4,87 грн/кв.м. /а.с. 20-21/.

Облік відомостей про нарахування та оплату внесків на утримання будинку здійснювався ЖБК № НОМЕР_2 відносно відповідачки по особовому рахунку № НОМЕР_3 . Відповідно до відомостей по особовому рахунку на ім`я відповідачки (№ НОМЕР_3 ) за період з листопада 2020 року по жовтень 2023 року відповідачка мала сплатити внесків на утримання будинку на загальну суму 12453,66 грн., а фактично сплатила лише 9933,21 грн. Також за твердженням позивача за відповідачкою обчислюється додаткова заборгованість зі сплати внесків, що утворилась станом на 01.11.2020р. і її розмір складає 2554,22 грн. Отже загальний розмірі заборгованості відповідачки станом на 31.10.2023р. складає 5074,67 грн. /а.с. 23/.

Згідно рахунків-повідомлень, що надсилались відповідачці від ЖБК №120 для оплати внесків на утримання будинку, то в період з грудня 2019 року по березень 2020 року розмір відповідного внеску нараховувався в сумі 321,60 грн. на місяць. При цьому з урахуванням змісту відповідних повідомлень, то за період надання послуг до 01.03.2020р. за відповідачкою відсутня заборгованість з оплати відповідних внесків /а.с. 90/.

Представник відповідачки ОСОБА_4 звертався до голови правління ЖБК №120 з письмовими заявами від 01.03.2023р. та від 10.04.2023р., в яких вимагав підтвердити документально обґрунтованість нарахувань розміру внесків на утримання будинку за період з січня 2020 року по серпень 2021 року або скасувати обліковану ЖБК №120 суму боргу /а.с. 82-83/.

Листом від 08.05.2023 ЖБК №120 направило відповідачці засобами поштового зв`язку повідомлення про наявність заборгованості в розмірі 5074,67 грн. та вимогу про погашення такої заборгованості протягом десяти днів з моменту отримання вимоги.

30.09.2023р. співвласниками багатоквартирного будинку було проведено установчі збори, на яких прийнято рішення про створення ОСББ шляхом реорганізації ЖБК №120. /а.с. 99-100/.

Рішенням від 10.01.2024р. загальних зборів ЖБК №120 було затверджено передавальний акт від 14.12.2023р. про передачу майна та активів житлово-будівельного кооперативу на користь новоствореного об`єднання співвласників багатоквартирного будинку /а.с. 102-103/.

З 07.03.2024р. проведено державну реєстрацію реорганізації ЖБК №120 в новостворене ОСББ «Героїв Дніпра 7» /а.с. 127-129/.

Оскільки відповідачка в добровільному порядку до теперішнього часу не здійснює погашення заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, то позивач звернувся до суду з даним позовом та вимагає стягнути суму заборгованості.

Таким чином між сторонами існує спір щодо обов`язку відповідача по здійсненню оплати житлово-комунальних послуг, який виник з правовідносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України від 09.11.2017р. №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №2189), Закону України від 14.05.2015р. №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі Закон №417) тощо.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК, яка передбачає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 7 Закону №417 передбачено, що співвласники квартир у багатоквартирному будинку зобов`язані, зокрема:

- забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;

- забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

- виконувати рішення зборів співвласників;

- забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

- забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;

- своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону №417 кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №417 управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 Закону №417 витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Управління багатоквартирним будинком є одним з видів житлових послуг, а відтак відносини що виникають у процесі надання та споживання такої послуги регулюються Законом №2189.

Послуга з управління багатоквартирним будинком це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону №2189).

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189).

Отже, аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що управління багатоквартирним будинком може здійснюватись ОСББ (шляхом самозабезпечення) або управителем, тобто спеціалізованим суб`єктом господарювання, з яким від імені співвласників багатоквартирного будинку укладається відповідний договір про надання послуги.

В той же час особливою формою управління майном, що яке належить кільком власникам, є кооперація. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються в Закону України від 10.07.2003р. №1087 «Про кооперацію» (далі Закон №1087). Кооперативи за цим законом поділяються на виробничі, обслуговуючі та споживчі, а за напрямками діяльності можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (а. 3 ст. 2 Закону №1087).

Відповідно до Примірного статуту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186, житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Таким чином, житлово-будівельний кооператив це вид споживчого кооперативу, який утворюється громадянами на добровільних засадах на підставі членства і об`єднання майнових (пайових) внесків з метою задоволення своїх житлових потреб шляхом спільної участі в будівництві багатоквартирного будинку, його наступному утриманні й управлінні будинком і прибудинковою територією.

Відповідно до п. 5 ст. 13 Закону №417 співвласники багатоквартирних будинків, утримання яких до дня набрання чинності цим Законом здійснювали житлово-будівельні (житлові) кооперативи, продовжують відшкодовувати витрати на утримання відповідних будинків і споруд та прибудинкових територій таким кооперативам до моменту створення в багатоквартирному будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (у тому числі шляхом реорганізації кооперативу) або прийняття співвласниками рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Згідно ст. 384 ЦК усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку. Управління спільним майном будинку кооперативу здійснюється його співвласниками (незалежно від членства в кооперативі) відповідно до закону.

Правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут, який може містити будь-які пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству (ст. 8 Закону №1087).

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що управління багатоквартирним будинком, в якому відповідачка має власну квартиру, здійснювалось ЖБК №120, яке з 07.03.2024р. реорганізоване в ОСББ «Героїв Дніпра 7».

ЖБК №120 було створено власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , що затверджено рішенням міськвиконкому м. Черкаси від 24.12.1992р. №409. Отже управління таким багатоквартирним будинком після завершення його будівництва та введення в експлуатацію здійснювалось безпосередньо ЖБК №120 на належній правовій підставі, як спеціальним суб`єктом кооперації.

Аналіз змісту доводів сторін та наданих суду письмових доказів дозволяє зробити висновок про наявність між сторонами спору щодо правомірності та обґрунтованості здійснених ЖБК №120 нарахувань щомісячних внесків з оплати послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, а предметом спору є порядок взаєморозрахунків між сторонами з оплати послуги з управління будинком за період часу з березня 2020 року по жовтень 2023 року. Висновок суду щодо періоду початку нарахування заборгованості (березень 2020 року) ґрунтується на тому, що у рахунку-повідомленні, що надсилався позивачем відповідачці для оплати відповідних послуг за березень 2020 року, було зазначено, що станом на 01.03.2020 відповідачка мала сплатити 321,60 грн., які сплатила у березні 2020 року, а відтак слід виснувати, що за період до 01.03.2020 між сторонами здійснені всі взаєморозрахунки в повному обсязі. Крім того, вказана обставина не заперечувалася і сторонами в судовому засіданні.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів сторін суд звертає уваги на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021р. у справі №910/14452/20 вказується, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує одна сторона і заперечує інша, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Ураховуючи предмет спору у даній справі, саме до обов`язку позивача, як надавача послуг, належить обов`язок доказування обставин щодо розміру заборгованості відповідачки та обґрунтованості здійсненого розрахунку.

Згідно наданого позивачем розрахунку за період з листопада 2020 року по жовтень 2023 року відповідачка мала сплатити внесків на утримання будинку на загальну суму 12453,66 грн., а фактично сплатила лише 9933,21 грн. Також за твердженням позивача за відповідачкою обчислюється додаткова заборгованість зі сплати внесків, що утворилась станом на 01.11.2020р. і її розмір складає 2554,22 грн., а відтак загальний розмірі заборгованості відповідачки станом на 31.10.2023р. складає 5074,67 грн. /а.с. 23/.

Аналіз такого розрахунку свідчить, що розмір нарахувань здійснений на загальну площу квартири відповідачки 80,7 кв.м. за тарифом 3,87 грн/кв.м. (з 01.11.2020 по 31.07.2022) та 4,87 грн/кв.м. (з 01.08.2022 по 31.10.2023). Обґрунтовуючи відповідні нарахування сторона позивача посилається на рішення правління ЖБК №120 від 11.09.2018р. (протокол №8) /а.с. 18/, а також протоколи загальних зборів членів ЖБК №120 від 05.07.2022р. /а.с. 134-135/ та від 04.03.2023р. /а.с. 20-21/.

Разом з тим, згідно п. 2.3 статуту ЖБК №120 кооператив має право шляхом скликання загальних зборів приймати рішення щодо надходження та витрат коштів ЖБК №120, визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна, встановлювати розміри платежів і внесків членів ЖБК №120.

Пунктом 3.2.2 статуту ЖБК №120 передбачено, що члени ЖБК №120 приймають рішення щодо управління неподільним майном будинку. Частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна будинку встановлюється пропорційно до загальної площі житлових та нежитлових приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з пп. 4, 5 п. 4.5 статуту ЖБК №120 до виключної компетенції загальних зборів членів ЖБК №120 належить затвердження кошторису, балансу ЖБК №120 та річного звіту, а також визначення розмірів внесків та платежів членів ЖБК №120.

Таким чином, слід виснувати, що розмір тарифу щодо управління будинком у ЖБК №120 мав затверджуватись виключно рішенням загальних зборів співвласників майна житлово-будівельного кооперативу, а не рішенням правління кооперативу.

Натомість, всупереч положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів на підтвердження визначення у передбаченому законом порядку розміру тарифу з оплати послуг ЖБК №120 в період часу до липня 2022 року, оскільки суду не надано відповідного рішення загальних зборів членів (співвласників майна) житлово-будівельного кооперативу про затвердження такого тарифу. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість відповідних боргових нарахувань в період часу до липня 2022 року.

Не надано суду належних та допустимих доказів щодо розміру та обсягу фактичних витрат ЖБК №120, здійснених ним на управління багатоквартирним будинком в період часу до липня 2022 року, що перешкоджає суду здійснити перевірку доцільності та обґрунтованості відповідних витрат та визначити порядок їх відшкодування за рахунок відповідачки з урахуванням принципу пропорційності її частки майна у спільному сумісному майні співвласників житлово-будівельного кооперативу.

Стосовно періоду часу з липня 2022 року по жовтень 2023 року, то суд зауважує, що арифметичний аналіз наданого позивачем розрахунку свідчить, що відповідні нарахування вартості послуг ЖБК №120 по квартирі відповідачки за такий проміжок часу складають загальну суму 6207,46 грн., тоді як відповідачкою сплачено за такий період на користь ЖБК №120 в якості оплати послуг з управління будинком суму коштів в розмірі 7753,21 грн.

В цьому контексті слід звернути увагу, що за період з грудня 2021 по червень 2022 року відповідачкою також сплачувались певні кошти в якості оплати послуг з управління будинком на загальну суму 2180 грн., тоді як нарахування за такий період складали суму в розмірі 2186,17 грн. Зазначена обставина, з урахуванням пояснень сторони відповідача в судовому засіданні, свідчить про визнання відповідачкою факту надання позивачем відповідних послуг та наявності в неї обов`язку з їх оплати. Проте, відсутність затверджених у встановленому законом порядку тарифів вартості послуг позивача, позбавляє позивача права на захист його вимог у судовому порядку, оскільки у такому разі суд позбавлений можливості визначити конкретні умови таких зобов`язальних правовідносин, а відтак відсутні і правові підстави для застосування до споживача таких послуг примусу з виконання зобов`язання з їх оплати у розмірі більшому, ніж сплачений споживачем добровільно.

За таких обставин, беручи до уваги, що стороною позивача не надано суду доказів, які з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку свідчили б про обґрунтованість обчисленого позивачем розміру заборгованості та наявності у відповідачки зобов`язання з погашення грошової заборгованості з оплати послуг з управління будинком, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому при вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Виходячи з викладеного, суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Окремо суд звертає увагу, що цивільне судочинство ґрунтується на принципі диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.1, 3 ст.13 ЦПК України).

З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи зміст позовних вимог, підставу позову та правове обґрунтування позовних вимог, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту порушення відповідачкою її зобов`язань з оплати вартості послуг позивача в конкретному розмірі за період їх надання з березня 2020 року по жовтень 2023 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позов не підлягає до задоволення, то понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Героїв Дніпра 7» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 24 квітня 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко