Вирок

від 02.05.2024 по справі 521/28068/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/28068/23

Пр-ня по справі № 1-кп/521/1199/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Дата і місце постановлення вироку:

02 травня 2024 року, м. Одеса.

Назва та склад суду, секретар судового засідання:

Малиновський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження:

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023162470001296.

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, з середньою освітою, не одружений.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 299 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

ОСОБА_3 , 11.09.2023 року, приблизно о 12 годині 04 хвилини, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, з хуліганських мотивів, підійшов до безпритульної собаки свійського різновиду, породи китайська чубата, що відноситься до хребетних, і притиснувши тіло собаки до землі, завдав їй два удари ножем у правий бік шиї на рівні третього та четвертого шийних хребців собаки, заподіявши середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді різаної рани на латерально-медіальній поверхні з правого боку шиї та тяжке тілесне ушкодження у виді колото-різаної рани на латерально-медіальній поверхні з правого боку шиї. Від отриманих тілесних ушкоджень, через 10-15 хвилин, настала смерть собаки.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

Частина ч.3ст.299КК України жорстоке поводження з твариною, що належить до хребетних, у тому числі з безпритульною твариною, що призвело до загибелі тварини, учинене з хуліганських мотивів та активним способом.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

Суд з`ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження допиту осіб, документів, наданих сторонами, відповідно до яких:

- обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні провину визнав та показав, що він знаходячись у стані алкогольного сп`яніння з хуліганських мотивів, ножем, вбив собаку. Під час останнього слова повідомив, що зараз неофіційно працює на ринку та знайшов роботу в ОТТУ, куди влаштується після вироку. Вибачився перед всіма особами, яким його діями завдано незручностей.;

- обвинувачений ОСОБА_3 звернувся до відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області з заявою про скоєння кримінального правопорушення (заява від 13.09.2022 року);

- ніж визнаний речовим доказом та на нього накладений арешт (постанова про визнання речовим доказом та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу від 13.09.2023 року; квитанція №007881; ухвала Малиновського районного суду м. Одеси про накладення арешту на майно від 19.09.2023 року);

- нашийник зеленого та рожевого кольору (постанова про визнання речовим доказом та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу від 18.09.2023 року; квитанція №007827);

- обвинувачений ОСОБА_3 є осудною особою (висновок судово-психіатричного експерта №727);

- обвинувачений раніше не судимий (вимога від 14.09.2023 року); на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не перебуває (запит, довідка).

Інших доказів сторони не надавали. Клопотань щодо визнання доказів недопустимими не заявляли.

При цьому суд керується рішенням ВС (справа №521/11693/16-к провадження №51-380 км 17), в якому у мотивувальній частині вироку зазначено Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин».

Вказаний висновок був зроблений в зв`язку з тим, що на думку ВС місцевий суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК України не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду.

В даному випадку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним суд на підставі наданих сторонами доказів встановив всі відомості відповідно до вимог ст. 374 КПК України та в такому випадку ані законодавець, ані позиція ВС, ані загальні засади кримінального провадження не зобов`язує суд вимагати від прокурора надання додаткових доказів на підтвердження правової позиції.

Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивності (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України), а також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини забороняє вимагати від сторін подання доказів на підтвердження правової позиції та вимагає від суду прийняття рішення на підставі наданих доказів. Під час розгляду кримінального провадження це рішення у разі визнання особи виправданою або визнання особи винуватою.

Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 299 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

Відповідно до ст. 66 КК України суд встановлює обставини, які пом`якшують покарання з`явлення зі зізнанням та щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:

Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).

Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).

При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину; особу винного, а саме те, що він раніше не судимий; його вік 50 років та соціальне положення не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст. 299 КК України у вигляді позбавлення волі та вважає можливим звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. З урахуванням інформації щодо працевлаштування ОСОБА_3 та його активних дій щодо пошуку роботи, суд не вбачає необхідності в покладанні на обвинуваченого обов`язків, передбачених п.3 ч. 3 ст. 76 КК.

Щодо конфіскації тварини, як виду покарання, зазначеному в ч.3 ст. 299 КК України, суд вважає за необхідне зазначити, що тварина обвинуваченому ОСОБА_3 не належала та від його дій померла, тому застосувати конфіскацію тварини, в даному випадку, неможливо.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

Суд вважає за необхідне, з урахуванням звільнення обвинуваченого від відбування покарання та відсутності клопотань сторін кримінального провадження щодо обрання запобіжного заходу, запобіжний захід не обирати.

Суд вважає за необхідне арешт, накладений ухвалою Малиновськогорайонного судум.Одеси від03.02.2020рокускасувати та відповідно до ст. 100 КПК України, частину речових доказів знищити, а частину речових доказів піддати спеціальній конфіскації.

При цьому, суд виходить з того, що ніж використовувався для скоєння злочину, тому він підлягає спеціальній конфіскації; нашийник необхідно знищити, так як це майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 299 КК України.

Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:

Призначити за ч.3 ст. 299 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років.

В силу ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробувальним строком на три роки, якщо вінпротягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, які передбачені п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок строку відбування покарання:

Строк відбування покарання рахувати з 02.05.2024 року.

Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:

Речові докази розкладний металевий ніж із деревяними накладками на рукоятці піддати спеціальній конфіскації; нашийник зеленого та рожевого кольору знищити.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Запобіжний захід не обирати.

Арешт, накладений ухвалою Малиновськогорайонного судум.Одеси від19.09.2023року скасувати.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Порядок отримання копій вироку та інші відомості:

Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1