Ухвала

від 02.05.2024 по справі 755/7473/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/7473/24

Провадження №: 2-н/755/184/24

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"02" травня 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Іль Патіо» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Іль Патіо» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 19 321,03 грн, інфляційних збитків у розмірі 424,83 грн, три відсотки річних у розмірі 484,35 грн, що разом складає 20 230,21 грн, та судові витрати у розмірі 2 302,80 грн, що складаються із витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн та витрат на оплату судового збору у розмірі 302,80 грн.

На обґрунтування заяви заявник вказує, що ОСББ «Іль Патіо» забезпечує житлово-комунальними послугами квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та

3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За змістом пунктів 1, 3, 8 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу ; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 Цього кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

З аналізу вищенаведених норм та поданої заяви про видачу судового наказу, суддя приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на таке.

Із змісту заяви про видачу судового наказу та долучених до неї документів не вбачається порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, оскільки не долучено жодних належних доказів на підтвердження існуючої заборгованості, а саме не надано розрахунку загальної суми боргу та щомісячних обов`язкових платежів, не долучено договору про надання послуг. Додана до заяви довідка про розмір заборгованості не відображає інформації про розмір щомісячних платежів, за якими утворилася заборгованість, та інформацію про виконання чи невиконання боржником обов`язку з їх сплати, що позбавляє суд можливості здійснити перевірку правильності і безспірності розрахунків та застосованих тарифів (заявлених вимог).

Також у заяві про видачу судового наказу заявником заявлено вимогу про стягнення судових витрат у розмірі 2 302,80 грн, що складаються із витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн та витрат на оплату судового збору у розмірі 302,80 грн.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу

За частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Відповідно до частини третьої статті 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Крім того, суд звертає увагу, що саме відповідач, доводить співмірність витрат, що неможливе в наказному провадженні, а тому звужує права особи.

Отже, оскільки розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, то останній позбавлений права на подання відповідного клопотання про зменшення таких витрат.

Заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі

2 000 грн, за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному частиною першою статті 161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування по справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд, враховуючи права заявника на компенсацію вказаних витрат, вважає за необхідне відмовити у видачі вказаного судового наказу, в частині витрат на правову допомогу.

Згідно із статтею 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заявником не дотримано вимог щодо оформлення заяви про видачу судового наказу, передбачених статтею 163 ЦПК України, а тому відповідно до пунктів 1, 2, 5, 8 частини першої статті 165 ЦПК України, суд відмовляє Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Іль Патіо» у видачі судового наказу про стягнення з

ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Керуючись статтями 165, 166, 260, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

У видачі судового наказу за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Іль Патіо» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова