Рішення

від 27.11.2007 по справі 9864-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9864-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2007Справа №2-2/9864-2007

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95620, м.Сімферополь, вул..Київська, 74/6)

До відповідача: Сільськогосподарського виробничого багатопрофільного кооперативу "Кристалл", (96312, Первомайський  район, с.Крестянівка, вул. Гагаріна, 30).

про стягнення   90 057грн.  10коп.

                                                         Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Бойко, ю/к, доруч. у справі.

 Від відповідача : Жидов, голова, витяг з протоколу у справі.

     Суть спору:  

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернувся  до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача про стягнення 90057грн.10коп. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.8.2000року між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Первомайського РЕМ та відповідачем був укладений договір №9 про користування електричною енергією.

Додатковою угодою від 15.8.2000р. до вищенаведеного договору відповідач визнав заборгованість реорганізованого КСП «Агрофірма Знамя» в сумі 113935грн.96коп. та зобов'язався погасити її частинами по 2650грн. щомісячно починаючи з 01.8.2001р. до 01.01.2006р. відповідно до графіку заборгованості, який залучений до додаткової угоди та є її невід'ємною частиною.

Відповідач сплачує текуче споживання електричної енергії, однак порушує строки сплати сум наведених у графіку, що призвело до виникнення заборгованості за додатковою угодою в сумі 90057грн.10коп. за період з 01.9.2003р. по 23.4.2007р., що і стало підставою для звернення позивача з позовом у суд.

У судове засідання, що відбулося 25.10.2007р., відповідач надав відзив на позов у якому повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає тому, що до договору від 15.8.2000року, укладеного між сторонами, була укладена додаткова угода від 20.4.2001р., яка на думку відповідача з серпня 2002р. є недійсною за наступними підставами: Відповідно до вимог наведеної угоди, у разі несвоєчасної оплати за текуче електроспоживання або порушення графіку оплати за старі борги, ця угода анулюється, споживачу доводиться нульовий ліміт, а його електроустановки підлягають відключенню. Відповідач з серпня 2002р. відключений від електропостачання. Таким чином, відключивши електроустановки споживача вищенаведена додаткова угода була анульована, а строк позовної давності для звернення позивача за захистом порушеного права закінчився.

У судовому засіданні, що відбулося 25.10.2007р., була оголошена перерва на 06.11.2007р., після перерви засідання було продовжено за участю того ж представника відповідача, інтереси позивача представляв Карасев – ю/к, доручення у справі.

У судовому засіданні, що відбулося 06.11.2007р., позивач надав заперечення на відзив, у якому пояснює суду, що вважає заперечення відповідача не обґрунтованими та наполягає на позовних вимогах. Що стосується посилання відповідача на пропуск позовної давності, то позивач вважає, що строк не закінчився, тому що додатковою угодою від 20.4.2001р. сторони встановили, що строк позовної давності за накоплені борги має юридичну силу на весь період дії угоди та графіку, а угода діє до 01.01.2006р. Позивач також пояснює суду, що факт відключення об'єктів відповідача від електропостачання не мав місця, але право припинити або обмежити постачання електроенергії закріплено положеннями ЗУ «Про електропостачання», а сам факт можливого відключення та застосування нульового ліміту не позбавляє відповідача від обов'язків по сплаті заборгованості.

У судовому засіданні, що відбулося 06.11.2007р., була оголошена перерва на 27.11.2007р., після перерви засідання було продовжено за участю тих же представників, що представляли інтереси сторін 06.11.2007р.

20.11.2007р. до ГС АРК надійшла заява від позивача, у якої він повідомляє суду, що  в позовній заяві був визначений період виникнення заборгованості, яка на думку позивача підлягає стягненню – з 01.9.2003р. по 23.4.2007р., однак позивач помилково врахував в суму позову заборгованість за лютий 2003р. -  серпень 2003р. в сумі 18550грн., тому позивач зменшує позовну суму та просить суд стягнути з відповідача 72360грн.12коп.          

     Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив:

      Відповідно до ст. 4 ЦК Української РСР, що діяв до 2004р.) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не  передбачені  законом, але  в  силу загальних  начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.     Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом,  а  також  з  угод,  хоч  і  не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.  

  Відповідно до п.4 прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, що виникли до набуття чинності названого кодексу, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання їм законної сили.

    Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.

        Між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Первомайського РЕМ та відповідачем, укладений Договір № 9 від 15.8.2000р. про користування електричною енергією, згідно якого, позивач зобов'язався поставляти електричну енергію відповідно до умов договору, а споживач (відповідач) своєчасно проводити сплату спожитої електричної енергії та виконувати інші умови, що визначені наведеним договором (п.1 договору).

      Сторони уклали угоду про доповнення та зміну договору №9 від 15.8.2000р., якою внесли зміни в пункт 2.1, пункт 4.4, пункт 7.1, пункт 7.4, пункт 7.5, пункт 12, пункт 8 договору №9 від 15.8.2000р., та домовились, що наведена угода є невід'ємною частиною цього договору.

       Також, сторони уклали угоду про доповнення договору №9 від 15.8.2000р., відповідно до якої сторони домовились, що споживач (відповідач) визнає заборгованість в розмірі 113935грн.96коп. та зобов'язується її погасити до 01.01.2006р. Відповідно до наведеної угоди, відповідач зобов'язався скласти графік погашення реструктуризованого боргу щомісячно в межах сум та строків, обумовлених з ЕЕС, погодити його з СЄН ЕЄС та представити в РЄМ. Відповідач також, зобов'язався щомісячно повністю сплачувати за текуче електропостачання та погашати борг відповідно до графіку. У разі несвоєчасної оплати за текуче електроспоживання або порушення графіку оплати за старі борги, ця угода та графік анулюється та відповідачу доводиться нульовий ліміт, а його електроустановки підлягають відключенню. Сторони також домовились, що строк позовної давності за накоплені борги має юридичну силу на весь період дії угоди та графіку, та ця угода набирає сили з 01.8.2001р., щомісячна сплата заборгованості складає 2650грн.

     Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання повинне виконуватися належним чином  відповідно до умов договору, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 525,526,599 ЦК України).      

     Однак, відповідач не виконує належним чином умови Договору №9 від 15.8.2000р., вищенаведених додаткових угод, які виразилися в порушенні строків оплати заборгованості за графіком, який є невід'ємною частиною до додаткової угоди до договору №9 від 15.8.2000р., що підтверджується матеріалами справи, та сам факт порушення строків оплати та наявності боргу не заперечується відповідачем.  

Суд вважає за необхідне дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає за потрібне застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

     20.11.2007р. до ГС АРК надійшла заява від позивача, у якої він зменшує суму позову у зв'язку із помилкою при розраховані суми позову, та просить суд стягну з відповідача заборгованість в розмірі 72360грн.12коп. за період з 01.9.2003р. по 23.4.2007р., що є його правом.      

    В процесі розгляду спору судом встановлено, що фактично позивач, з урахуванням вищенаведеної заяви, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за графіком в розмірі 72360грн.12коп. за період з вересня  2003р. по грудень 2005р.

     Однак, розглянувши угоду про доповнення договору №9 від 15.8.2000р. та графік погашення заборгованості, що є її невід'ємною частиною, суд встановив, що умова про те, що строк позовної давності за накоплені борги має юридичну силу на весь період дії угоди та графіку, є нікчемною  за наступними підставами:

     Стаття 71 ЦК Української РСР, що діяв на момент укладення угоди визначає, що  загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.

     С т а т т я 73 ЦК Української РСР, передбачає недійсність угод про зміну строків позовної  давності. Відповідно до наведеної статті, зміна строків позовної давності і  порядку  їх  обчислення угодою сторін не допускається.

     Посилання позивача на те, що угодою про доповнення договору №9 від 15.8.2000р відповідач зобов'язався погасити заборгованість до 01.01.2006р., а тому строк позовної давності починає діяти тільки з 01.01.2006р., неспроможне, тому що графіком погашення заборгованості, що є невід'ємною частиною договору, сторони визначили, що заборгованість повинна бути сплачена у період з січня 2002р. по грудень 2005р., сумами, що наведені у цьому графіку. Як вже було наведено вище, в вказаної угоді сторони домовились, що відповідач повинен скласти графік погашення реструктуризованого боргу щомісячно в межах сум та строків, обумовлених з ЕЕС, погодити його з СЄН ЕЄС та представити в РЄМ, та щомісячно повністю сплачувати за текуче електропостачання та погашати борг відповідно до графіку. Також, за цим ж підставами неспроможне посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності.  Із наведеного, випливає, що позовна давність повинна бути застосовано відповідно до графіку - за кожним місяцем окремо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Відповідно до ст.. 34 ЦК України, докази повинні бути належними та допустимими.

      Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що угода про доповнення договору №9 від 20.4.2001р. не може бути належним та допустимим  доказом у дійсній справі, тому що сторони не представили договорів від 20.4.2001р.

      Також, суд вважає посилання відповідача на те, що відповідач з серпня 2002р. відключений від електропостачання, у зв'язку із чим додаткова угода анульована, а строк позовної давності для звернення позивача за захистом порушеного права закінчився неспроможним, тому що відповідач не представив суду доказів відключення його від електропостачання та доказів застосування до нього нульового ліміту, а крім того вищенаведене умова угоди є правом позивача а не обов'язком, та відключення відповідача від електропостачання, якщо б цей факт мав би місце, не припиняє зобов'язань за наведеним договором та угодами до нього, тому, що як вже вказувалося, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.      

    Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав.

    Таким чином, суд прийшов до висновку, що у частині стягнення 45860грн.12 коп. боргу за період з липня 2004р. по грудень 2005р. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи, знаходиться в межах строку позовної давності, тому що позивач, відповідно до штампу на конверті звернувся з позовом до суду 17.7.2007р., та підлягає задоволенню, а у частині стягнення 44196грн.98коп.  у позові слід відмовити, тому, що цей борг знаходиться поза межами строку позовної давності.

        Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

За згодою представників сторін у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення підготовлене і підписане 30.11.2007р.

Керуючись ст.ст. 49, 77,82, 84, 85 ГПК України   

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути  з Сільськогосподарського виробничого багатопрофільного кооперативу "Кристалл", (96312, Первомайський район, с.Крестянівка, вул. Гагаріна, 30, р/р 26001410328001 ОПЕРО КДБ «Україна», МФО 324214,  ЄДРПОУ 30923793) на користь ВАТ «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р/р 260323051142, філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 45860грн.12коп. боргу, 458грн.60коп. держмита, 60грн.08 витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. У частині стягнення  44196грн.98коп.  відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.