Вирок

від 01.05.2024 по справі 757/31502/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31502/23-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2024 м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023100060001154 відомості про яке 23.06.2023 внесено до ЄРДР за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нові Білокоровичі, Олевського району, Житомирської області, громадянина України, українця, раніше не судимого, офіційно не працюючого, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

23.06.2023 приблизно о 13 год. 40 хв., ОСОБА_4 перебував в приміщенні торгової зали магазину «Люкс Оптика» (ТОВ «ІНТЕРОКО» ЄДРПОУ 31905094), що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, де розглядав асортимент товарів, в цей час у останнього виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме сонцезахисних окуляр.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив та маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, ОСОБА_4 , перебуваючи у торгівельній залі вищевказаного магазину, розуміючи, що за його діями спостерігають працівники магазину, вводячи останніх в оману щодо своєї доброчесності, взяв з полиці сонцезахисні окуляри «DolceGabbana» (DG 6172 25256G 62) вартістю 8 632 (вісім тисяч шістсот тридцять дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок (без урахування ПДВ) та, не дивлячись на заклики працівників магазину, вибіг з указаного магазину з викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ІНТЕРОКО» (ЄДРПОУ 31905094), матеріальну шкоду на суму 8 632 (вісім тисяч шістсот тридцять дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок (без урахування ПДВ).

За викладених обставин, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю.

Суд, за згодою учасників судового провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, після зміни прокурором обвинувачення, ухвалив про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, встановивши обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження, а саме допит обвинуваченого, дослідження документів що характеризують особу обвинуваченого, документи щодо речових доказів та судових витрат. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, зазначивши, що щиро розкаюється у вчиненому. Разом зі своїм захисником ОСОБА_6 просив враховуючи позитивні характеризуючі дані його особи, та наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією інкримінованого йому злочину та звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, висунуте ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК Українизнайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України «Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»

Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до тяжкого злочину, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого.

Суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також усунення заподіяної шкоди.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України суд визнає з`явлення із зізнанням, в сукупності із вчиненням дій направлених на усунення заподіяної шкоди у вигляді повернення викраденого майна, як обставину що пом`якшує покарання.

Обставин, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку повинні дотримуватись вимог кримінального закону, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючі обвинуваченого дані, відповідно до яких, останній раніше не судимий, не одружений, офіційно не працює, має молодий вік, вищу освіту, на обліку в психіатричній лікарні та на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується позитивно, не є соціально небезпечною особою.

Враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність декількох обставин, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання, суд вважає, що покарання, рекомендоване прокурором, є занадто суворим та буде нести надмірний тягар для обвинуваченого ОСОБА_4 , а його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, тому приходить до висновку про можливість призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції, передбаченої ч. 4 ст. 186 КК України, та на підставі ст. 75 КК України зі звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

- сонцезахисні окуляри «DolceGabbana» (DG 6172 25256G 62) - залишити у ТОВ «ІНТЕРОКО» ЄДРПОУ 31905094;

- диск з відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_7