Рішення

від 07.03.2024 по справі 759/13253/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13253/23

пр. № 2/759/492/24

07 березня 2024 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Єросова І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Кредитна спілка «Борисфен» (03062, м.Київ, вул.Ак.Туполєва, 8, оф.7) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 р. Кузьменко М. , яка представляє інтереси позивача, звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про споживчий кредит №436 від 29.08.2019 р. у розмірі 12380,42 грн., в тому числі заборгованість із погашення суми кредиту у розмірі 6950,00 грн. та заборгованість із сплати процентів за користування кредитом у розмірі 5430,42 грн. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання ОСОБА_1 договору про споживчий кредит від 29.08.2019 року №436 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, а також виникнення у відповідача ОСОБА_2 зобов`зань за договорами поруки від 29.08.2019 року щодо солідарної відповідальності за укладеними договорами на забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.07.2023 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачу право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідачів не надходив. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачі та/або позивач до суду не подавали.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.05.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до кредитної спілки «Борисфен» із заявою про прийняття її в члени вказаної кредитної спілки.

Протоколом засідання правління кредитної спілки «Борисфен» №26 від 31.05.2018 р. ОСОБА_1 прийнято в члени КС «Борисфен», у зв`язку із чим нею було сплачено вступний та пайові внески, що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів.

29.08.2023 р. ОСОБА_1 до кредитної спілки « Борисфен » подано заяву на отримання кредиту №436 у розмірі 12000,00 грн. Засіданням кредитного комітету кредитної спілки « Борисфен » надано погодження на видачу вказаного кредиту.

29.08.2019 р. між кредитною спілкою «Борисфен» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №436, згідно п.1.1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 12000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит в строки та в порядку, визначених у цьому договорі.

Згідно п.1.2 договору, строк його дії становить 24 місяці, тобто з 29.08.2019 року по 29.08.2021 р.

Згідно п.1.4. договору, кредитодавець передає позичальнику кошти в розмірі, передбаченому п.1.1 договору на строк, передбачений в п.1.2 договору під 42 процентів річних від суми залишку кредиту.

Факт отримання грошових коштів у розмірі 12000,00 грн. ОСОБА_1 підтвердила розпискою на отримання коштів від 29.08.2019 р.

Разом із цим, 29.08.2019 р. між кредитною спілкою «Борисфен» та ОСОБА_2 укладено договір поруки до кредитного договору №436 від 29.08.2019 р.

Згідно п.1.1 договору поруки, поручитель бере на себе обов`язок відповідати всім належним йому майном та вкладами за зобов`язання ОСОБА_1 , що випливають із кредитного договору №436 від 29.08.2019 р. між кредитором та позичальником. Договором визначено, що поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Із наданої позивачем карти платежів по гривневому кредиту за договором кредиту №436 від 29.08.2019 р. вбачається часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості шляхом внесення щомісячних платежів до серпня 2021 року. У зв`язку із чим, утворилась заборгованість: за тілом кредиту у розмірі 6950,00 грн. та відсотками за користування кредитом у розмірі 5430,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмір та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Всупереч вимог ст. ст. 526, 527, 530, 536 ЦК України позичальник не виконує зобов`язання за договором відповідно до їх умов щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. А отже, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником та поручителями обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а також процентів за користування ними.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачі не спростували доводів позивача щодо отримання кредитних коштів та користування ними; заперечень щодо розрахунку суми заборгованості та власного розрахунку суду не надали.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на викладені обставини та норми закону, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом у цій справі, а факт отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними та наявність у відповідача непогашеної заборгованості в частині тіла кредиту у розмірі 6950 грн. є доведеним.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами слід зазначити наступне.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Вказане підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 № 910/4518/16. Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

На підставі вищезазначеного, оскільки строк кредитування за умовами договору становить 24 місяці (з 29.08.2019-29.08.2021), нарахування процентів після закінчення строку дії договору є неприпустимим, а відтак вимоги щодо стягнення 5430,42 грн. відсотків за користування кредитним коштами, які нараховано після закінчення троку дії кредитного договору, задоволенню не підлягають.

Таким чином, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідача за кредитним договором, заборгованість становить 6950,00 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1505,72 грн.

Керуючись, ст. ст. 526, 549, 551, 546, 554, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81, 141,263,265, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Кредитної спілки «Борисфен» (03062, м.Київ, вул.Ак.Туполєва, 8, оф.7) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь Кредитної спілки «Борисфен», код ЄДРПОУ: 23494174 (03062, м.Київ, вул.Ак.Туполєва, 8, оф.7) заборгованість за договором споживчого кредиту №436 від 29.08.2019 р. у розмірі 6950,00 грн. станом на 10.07.2023 р.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь Кредитної спілки «Борисфен», код ЄДРПОУ: 23494174 (03062, м.Київ, вул.Ак.Туполєва, 8, оф.7) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1505,72 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова