Рішення

від 02.05.2024 по справі 140/36704/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/36704/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення №03001/68123 від 06 грудня 2023 року щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .

Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є дружиною загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 . 17 листопада 2023 я звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення страхової виплати «одноразова виплата на сім`ю» у зв`язку з смертю потерпілого (мого чоловіка) внаслідок нещасного випадку на виробництві.

06 грудня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення у формі постанови №03001/68123 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг. Пунктом 5.1 частини V « Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 передбачено, що для призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, що мають право на виплати, до управління подаються, зокрема, довідка про реєстрацію місця проживання ( у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу). Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. Поданими заявницею документами не підтверджується факт реєстрації місця проживання за однією адресою померлого ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_1 , і що для призначення одноразової грошової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 підстави відсутні.

Позивач вважає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця її проживання за зареєстрованим місцем проживання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, не може бути доказом того, що вони не проживали разом, а відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є безумовним підтвердженням того, що позивач не проживав разом зі своїм чоловіком на момент його смерті. Позивач, також, зауважив, що статтею 45 Закону №1105-XIV визначені випадки, за яких Фонд відмовляє у страхових виплатах.

Проте, відмова відповідача не ґрунтується на вимогах закону.

На підставі наведеного позивач вважає, що має право на отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого в сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що частиною 5 статті 36 Закону №1105-XIV передбачено у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплату одноразової допомоги його сім`ї у сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідач зауважив, що відповідно до п.5.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року №11 (далі Порядок №11), для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлих потерпілого.

Внаслідок порушення п.5.1 Порядку ГУ ПФУ у Волинській області відмовлено у призначенні страхової виплати.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.09.2022.

15.08.2023 о 05 год. 10 хв. на (в) ПрАТ «СКФ Україна», код ЄДРПОУ-05745160 стався нещасний випадок із смертельним наслідком, в результаті якого загинув працівник ОСОБА_2 (контролер якості випробувального центру та метрології ПрАТ «СКФ Україна»).

14.08.2023 ОСОБА_2 заступив до роботи в третю зміну згідно графіку.

15.08.2023 о 04 год. 03 хв. пролунав сигнал повітряної тривоги, після якого працівники зобов`язані евакуюватися в сховище ПрАТ «СКФ Україна».

Після сигналу про завершення повітряної тривоги працівниками ДСНС було ліквідовано пожежу та розібрано завали дільниці штампування та гартування роликів та прилеглих пошкоджених будівель. В одному з зруйнованих приміщень внаслідок ракетного удару знайдено тіло ОСОБА_2 .

Згідно листа Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи №475/1-13 від 13.08.2023 ОСОБА_2 встановлено причину смерті: опіки полум`ям всієї поверхні тіла. Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків. Вказаний факт підтверджується актом за формою Н-1/П про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Відповідно до висновку комісії (розділ 7) встановлено, що внаслідок збройної агресії підрозділів збройних сил російської федерації з використанням засобів вогневого ураження, ракетною зброєю ударів з повітря, контролер з якості випробувального центру та метрології ОСОБА_2 отримав смертельні травми. Відповідно до висновку комісії (розділ 7) даний нещасний випадок визнаний пов`язаним з виробництвом.

Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1/П) затверджений заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці А. Харлампович 03 листопада 2023 року.

17.11.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення страхової виплати «одноразова виплата на сім`ю» у зв`язку з смертю потерпілого (мого чоловіка) внаслідок нещасного випадку на виробництві.

06.12.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення у формі постанови №03001/68123 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг. Пунктом 5.1 частини V «Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 передбачено, що для призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, що мають право на виплати, до управління подаються, зокрема, довідка про реєстрацію місця проживання ( у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу). Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. Поданими заявницею документами не підтверджується факт реєстрації місця проживання за однією адресою померлого ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_1 , і що для призначення одноразової грошової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 підстави відсутні.

Незгода позивача із цим рішенням стала підставою звернення до суду про його оскарження.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом №1105-XIV (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Частиною 5 статті 36 Закону України №1105-XIV встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова грошова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 03 листопада 2023 року, то члени його сім`ї мають право на одноразову грошову допомогу у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1105-ХІV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону №1105-ХІV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 45 Закону №1105-ХІV установлено, що Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку. Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Отже, Законом №1105-ХІV визначений виключний перелік випадків, за яких Фонд відмовляє у страховій виплаті.

Відповідно до статей 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону №1105-ХІV та з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання затверджений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (Порядок №11).

Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 розділу I Порядку №11 слідує, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом №1105-ХІV та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа. Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Пунктом 5.1 розділу V Порядку №11 установлено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Судом встановлено, що позивачем у встановленому порядку разом із заявою про призначення одноразової допомоги на сім`ю в разі смерті потерпілого подала до ГУ ПФУ у Волинській області копії акта спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 31.10.2023, затвердженого 03.11.2023 заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці А. Харлампович; паспорта ОСОБА_1 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , інформація з Реєстру Луцької міської територіальної громади про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання №2334, довідка об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Конякіна 31, акт обстеження від 16.11.2023, трудових книжок або документів про стаж, інші документи.

Отже, позивач подала заяву про отримання одноразової допомоги на сім`ю як член сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відмовляючи постановою від 06.12.2023 ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги на сім`ю, відповідач покликається на пункт 5.1 Порядку №11, яким визначено перелік документів для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати. Зокрема, поданими заявницею документами не підтверджується факт реєстрації місця проживання за однією адресою померлого ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_1 .

При цьому, суд констатує, що жодної з перелічених у статті 45 Закону №1105-ХІV підстав для відмови у страховій виплаті відповідач не вказав.

З огляду на наявність спору у цій справі суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно з частиною шостою статті 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.

Для вирішення питання щодо наявності права на отримання страхових виплат ключовим є встановлення факту проживання потерпілого із заявником однією сім`єю.

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Для підтвердження факту проживання однією сім`єю з потерпілим заявнику необхідно подати довідку житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідку виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім і померлого, у чому числі про тих, хто перебував на його утриманні. Тобто, довідка про склад сім`ї померлого, видана житлово-експлуатаційною організацією чи виконавчим органом ради є самостійним та достатнім доказом проживання з померлим однією сім`єю.

Факт проживання ОСОБА_1 із чоловіком ОСОБА_2 за однією адресою підтверджено довідкою виданою ОСОБА_1 об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Конякіна 31» від 17.11.2023 року №01/1.

Відповідно до зазначеної довідки, згідно даних будинкової книги та акту обстеження матеріально-побутових умов встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 : зареєстровано 1(одна) особа - ОСОБА_3 , фактично проживає 2 (дві) особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з березня 2023 року по даний час.

Відповідно до інформації з Реєстру Луцької територіальної громади від 04.12.2023 року, її чоловіка, ОСОБА_2 , 17.08.2023 року знято з задекларованої місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі смертю.

Підсумовуючи наведене та з огляду на аргументи сторін, з урахуванням предмета спору, суд дійшов висновку, що позивач є членом сім`ї потерпілого ОСОБА_2 його дружиною, та належними і допустимими доказами у справі підтверджено факт проживання позивача однією сім`єю з потерпілим.

По суті доводів відповідача про те, що місце реєстрації позивача та її померлого чоловіка не співпадають є підставою для відмови у призначенні родині такої страхової виплати, суд зазначає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім`ї, а саме чоловіка ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, не може бути доказом того, що останні не проживали разом.

Сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивач не проживала разом зі своїм чоловіком на момент його смерті.

З огляду на наведене, ГУ ПФУ у Волинській області дійшло помилкових висновків щодо відсутності в ОСОБА_1 права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2, підпунктом 5.3.1 пункту 5 розділу V Порядку №11 установлено, що право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату. Одноразова допомога сім`ї та особам, які мають на це право, виплачується у місячний строк з дня смерті потерпілого (а також при призначенні страхових виплат за рішенням суду, яке набрало законної сили) за наявності всіх необхідних документів, але не пізніше 30 календарних днів після прийняття управлінням (відділенням) Фонду постанови про призначення страхової виплати.

При цьому право на одноразову допомогу сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві настає з дати визнання комісією з розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 26 червня 2016 року у справі №809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним - таким, що забезпечує поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав, суд зазначає, що повноважень органів Пенсійного фонду України є дискреційними тоді, коли приймати рішення вони можуть з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у ряді постанов (зокрема, від 17 лютого 2021 у справі №П/811/397/18, від 27 травня 2021 у справі №442/3936/17, від 15 червня 2021 року у справі №804/881/18, від 23 листопада 2021 року у справі №580/704/21 та ін.).

З урахуванням наведеного суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 06 грудня 2023 року №03001/68123, зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 36 Закону №1105-ХІV одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 .

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням його функцій при вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язання останнього прийняти рішення, яке входить до його компетенції, зумовлене обов`язковістю ефективного механізму захисту порушеного права.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 29.12.2023 №24.

З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 06 грудня 2023 року №03001/68123 про відмову в призначенні страхових виплат ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22в, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Ю.Ю. Сорока