Рішення

від 23.04.2024 по справі 160/2834/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Справа № 160/2834/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями «БАДМ, ЛТД»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями «БАДМ, ЛТД» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000244/1 від 04.12.2023 року;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000924.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі). На підтвердження заявленої вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Позивач не погоджується із вказаними рішенням та карткою відмови та вважає його протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

31.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, через невідповідність вимог ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 31.01.2024 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

15.02.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

01.03.2024 року від Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувані рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.03.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що відзив відповідача містить хибні твердження, які були спростовані у позовній заяві

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Українсько-латвійське товариство з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями «БАДМ, ЛТД»зареєстрованоза ідентифікаційним кодом юридичної особи 19370604.

01.03.2023року Українсько-латвійське товариство з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями «БАДМ, ЛТД» (м.Дніпро) (покупець) уклало з компанією «JOHNWAY TRADING CO.,LIMITED» (China) (продавець) зовнішньоекономічний контракт№ UA20230301 на поставкутоварівв асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цьогоконтракту.

01.09.2023 між продавцем та покупцем укладено Специфікацію №3 від 10.04.2023 року та Специфікацію №4 до контракту № UA20230301 від 01.03.2023 року.

Позивач відповідно до платіжних доручень №120 від 02.06.2023 року, №124 від 05.09.2023 року та №126 від 21.09.2023 рокуздійснив передплату продавцю.

04.12.2023 року до Дніпровської митниці будо подано митну декларацію № 23UA110130700018U0 на товари: «1.Частини ланцюгів шарнірних з чорних металів: Заготовка BLANK FOR OUTER PL TRD-38-50-II- 5.923т.; Заготовка BLANK FOR INNER PL TRD-38-50-II- 4.428т.; Заготовка ролика BLANK ROLLER TRD- 5.500 т.; Заготовка ролика BLANK ROLLER (12A)- 0.5004т.» та «Сталевий рулон/ Steel Roll 2.8х180мм -5.025 тн.», які надійшли нам з Китаю від підприємства «JOHNWAY TRADING CO., LIMITED», яке є виробником та експортером цього товару.

Для підтвердження митної вартості позивачем було надано до митниці документи, зокрема: - декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості № 23UA110130700018U0 з додатками в електронному вигляді; - зовнішньоекономічний договір (контракт) № UA20230301 від 01/03/2023 та специфікації № 3 від 10/04/2023 та №4 від 01/09/2023 до нього); - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу надані інвойси № ІNV20230901 та INV20230608/2 від 01/09/2023); - три СВІФТ - повідомлення про сплату товару №120 від 02.06.2023 року, №124 від 05.09.2023 року та №126 від 21.09.2023 року; - договір транспортно-експедиторського обслуговування № 26/06/23-БДМ від 26/06/23, рахунок на сплату транспортно-експедиторського обслуговування за межами України № 23110094 від 27/11/2023 та довідка про транспортні витрати №271123 від 27/11/2023.

Дніпровською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000244/1 від 04.12.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000924.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Щодо доводів відповідача, що сплачена за платіжною інструкцією SWIFT №120 від 02.06.2023 не розраховується з даною поставкою товару, суд зазначає наступне.

При цьому, з наданих позивачем документів вбачається, що загальна вартість товару №1 згідно специфікації №4 складає 23202,20 долл. США, заявлено до митного оформлення згідно інвойсу № INV20230901 від 01/09/2023 ту саму вартість 23202,20 долл. США і сплачено за SWIFT-повідомленнями №124 від 05.09.2023 та №126 від 21.09.2023 ту саму суму 23202,20 долл. США.

Тобто, повнота сплати за товар №1 ЕМД (електронної митної декларації) підтверджена повністю.

Товар №2 у даній ЕМД це фактично залишок товару за специфікацією №3 (посилання на специфікацію є в інвойсі INV20230608/2 від 01/09/2023 року) та його вартість складає всього 648,90 долл. США та повністю перекривається сумою сплаченою за наданим до митного оформлення SWIFT-повідомленням №120 від 02.06.2023 на суму 18545,66 долл. США.

З огляду на вказане, розбіжностей в наданих документах не встановлено, оскільки даний товар постачається згідно зовнішньоекономічного контракту № UA20230301 від 01.03.2023 і оплата згідно SWIFT-повідомленням №120 від 02.06.2023 проведена також згідно зовнішньоекономічного контракту № UA20230301 від 01.03.2023.

Щодо доводів відповідача, що стосуються SWIFT-повідомлень оплати товару №120 від 02.06.2023, №124 від 05.09.2023 та №126 від 21.09.2023., які посадова особа митного органу описала посилаючись на Постанову Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», не мають до цих документів жодного відношення.

Розділ 2 вказаної Постанови, на який йде посилання, регламентує «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах». А пункт даної Постанови зазначає, що термін «платіжна інструкція» уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги. Згідно підпункту 54 пункту 1 статті 1 Закону «Про платіжні послуги», «платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції», тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу.

До митного оформлення позивачем були надані Відповідачу SWIFT-протоколи або SWIFT-повідомлення форми МТ103 №MUR120 від 02.06.2023 року, № MUR 124 від 05.09.2023 року та № MUR 126 від 21.09.2023 року, що є підтвердженням відправки WIFT-платежів.

Необхідність вказання в графі 70 даних SWIFT-повідомлень форми МТ103 додатково до наявних у ній посилання на контракт, за яким здійснюється оплата, реквізитів інших документів не передбачена чинним законодавством.

Таким чином, SWIFT-повідомлення форми МТ103 №MUR120 від 02.06.2023 року, № MUR 124 від 05.09.2023 року та № MUR 126 від 21.09.2023 року є належними доказами оплати вартості товару Позивачем.

Щодо доводів відповідача, що рахунок від 27.11.2023 № 23110094 не містить посилання на договір в рамках якого він виставлений, крім того серед зазначених в рахунку послуг відсутні відомості щодо портових витрат в м. Гданськ (Польща), відсутні відомості, щодо транспортно-експедиційних витрат за межами митної території України, суд зазначає наступне.

Так, у пункті 3 рахунку міститься інформація про «Навантажувально-розвантажувальні роботи за межами митної території України» та їх вартість, це і є відомості щодо портових витрат в порту Гданськ (Польща), а саме вартість розвантаження та завантаження товару.

Щодо доводів відповідача, що згідно відміток на транспортному документі CMR від 16.11.2023 №б/н надавачем послуг є підприємство «ARS1TRANS», проте відсутні документальні відображення вартості наданих послуг, що є складовими митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Так, надавачем транспортно-експедиційних послуг по доставці товару від порту Гданськ (Польща) до міста Дніпро (Україна) є ТОВ «КТЛ Україна», на підтвердження цього до митного оформлення позивачем був наданий договір транспортно-експедиторського обслуговування № 26/06/23-БДМ від 26/06/23.

Підприємство «ARSITRANS» є перевізником, залученим експедитором на підставі п.4.2.1. цього договору.

Вартість послуг з перевезення документально відображена у наданих до митного оформлення рахунку на сплату транспортно-експедиторського обслуговування за межами України № 23110094 від 27/11/2023 та довідці про транспортні витрати №271123 від 27/11/2023.

Щодо доводів, що страхові документи, акт виконаних робіт, на підставі якого здійснюється оплата товару, а також платіжні документи, що підтверджують факт оплати заявленої вартості перевезення до митного контролю не надано, суд зазначає наступне.

Так, товар заявлений до митного оформлення, постачається на умовах поставки CFR порт GDANSK.

Умови поставки CFR не передбачають обов`язкового страхування вантажу. Тому товар в дорозі не страхувався і відповідно страхових документів не складалось, тому вони і не надані до митного оформлення.

Після доставки вантажу у порт GDANSK експедитор зобов`язаний виконати ще наступні роботи: організація вивантаження товару з морського судна, завантаження на автомобілі, доставку вантажу у митницю призначення у Дніпрі для митного оформлення, потім доставку товару на склад отримувача і його передачу замовнику. Лише після прийняття вантажу і підписання акту про виконання робіт у повному обсязі може бути нарахована і сплачена експедиторська винагорода. З цієї ж причини до митного оформлення не наданий акт виконаних робіт по перевезенню вантажу - бо роботи ще не виконані і акт не може бути складений.

Згідно п.5.4. договору транспортно-експедиторського обслуговування № 26/06/23-БДМ від 25/06/23 «Клієнт здійснює оплату транспортно-експедиційних послуг Експедитора протягом 10 десяти календарних днів з моменту вивантаження вантажу у ПУНКТІ призначення Вантажоодержувача / Клієнта.

Оскільки на момент митного оформлення вантаж не був вивантажений, то і ніяких оплат перевезення не проводилось.

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі № 815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу, що застосована Митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 810/2839/17, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9022/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000244/1 від 04.12.2023 року прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000924 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3028,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №83 від 02.02.2024 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 3028,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями «БАДМ, ЛТД» (49127, м.Дніпро, вул.Базова, буд.4Б, код ЄДРПОУ 19370604) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000244/1 від 04.12.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000924.

Стягнути на користь Українсько-латвійського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями «БАДМ, ЛТД» (код ЄДРПОУ 19370604) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв