Рішення

від 26.04.2024 по справі 760/10434/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/10434/20

2/760/7700/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Незалежної професійної спілки "Свобода" КП "Київтеплоенерго", ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання незаконним та скасування рішення про розірвання трудового договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго", яка у подальшому замінена за клопотанням позивача на Незалежну професійну спілку "Свобода" КП "Київтеплоенерго", ОСОБА_2 , згідно з яким просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення виборного органу Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" Комунального підприємства "Київтеплоенерго" від 04.04.2020 року за № 8 про розірвання трудового договору з директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" ОСОБА_1 та реалізоване у формі вимоги Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" від 06.04.2020 року за № 1/7ЕЗ за підписом ОСОБА_2 ;

- стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 з Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" та ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що наказом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за № 45-к від 30.04.2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Структурного підрозділу "Енергозбут" Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

14.04.2020 до відома позивача було доведено рішення виборного органу Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго", оформлене протоколом засідання профспілкового комітету незалежної професійної спілки "Свобода" структурного підрозділу "Енергозбут" Комунального підприємства "Київтеплоенерго" від 04 квітня 2020 року № 8 про розірвання трудового договору з директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" ОСОБА_1 , яке реалізоване у формі вимоги Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" від 06.04.2020 року № 1/7ЕЗ про розірвання трудового договору з директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" - ОСОБА_1 , в порядку п. 9 ст. 39 "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та ст. 45 КЗпП України, які надійшли до підприємства 13.04.2020 року. Вказані рішення та вимога оформлені за підписом ОСОБА_2 , як голови профспілкового комітету Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго".

При цьому, оскаржуване рішення та вимога обгрунтовані відповідачами необгрунтованою відмовою позивача створювати умови для діяльності Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" у вигляді ненадання Незалежній професійній спілці "Свобода" СП "Енергозбут" приміщення з усім необхідним обладнанням, зв`язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною у порядку, передбаченому Колективним договором, а також відмовою у задоволенні заяв членів Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" про надання відпусток у зв`язку з профспілковим навчанням, протиправним притягненням до дисциплінарної відповідальності членів Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут", незадоволення запитів Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут", заборони розміщення інформації щодо діяльності Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" в приміщеннях і на території підприємства та створення інших перешкод у діяльності Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут".

У свою чергу, позивач зазначає, що вказані висновки відповідачів є безпідставними, оскільки спростовуються відповідними листами-відповідями СП "Енергозбут", в яких відповідача було проінформовано, що вимоги останнього будуть розглянути після надання документів стосовно правосуб`єктності відповідача.

Крім того позивач вказує, що відповідач не реалізував своє право при наявності на підприємстві іншої профспілки - ППО КП "Київтеплоенерго" на формування спільного представницького органу, незважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про колективні договори і угоди" за наявності на підприємстві кількох профспілок чи їх об`єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору.

Також Незалежна професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" не є стороною Колективного договору, укладеного трудовим колективом з підприємством та, зважаючи на свій непідтверджений статус, відповідачі не відносяться до уповноважених представників трудового колективу підприємства.

Обгрнутовуючи свої вимоги в частині стягнення з відповідачів на його користь моральної шкоди, позивач посилався на те, що моральну шкоду йому було спричинено внаслідок очевидно незаконних дій відповідачів, свідомо спрямованих на приниження ділової репутації позивача, як керівника великого трудового колективу (понад 800 працівників) структурного підрозділу містоутворюючого підприємства, поширення неправдивої інформації шляхом її доведення до керівництва міста та центральних органів виконавчої влади, що може негативно вплинути на продовження кар`єрного зростання.

За вказаних обставин, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, ступінь вини відповідачів, з огляду на грубість та очевидність вчиненого відповідачами порушення прав позивача, розмір моральної шкоди, завданої діловій репутації, позивач оцінив у розмірі 129 334 грн 00 коп., із розрахунку двох місячних посадових окладів.

Ухвалою суду від 12.05.2020 позовну заяву залишено без руху.

10.09.2020 до суду надійшла уточнена позовна заява позивача.

Ухвалою суду від 11.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити без повідомлення (виклику) сторін.

02.12.2020 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких вона підтримала позовні вимоги у повному та зазначила, що відповідач був зареєстрований в єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємств та громадських формувань лише 10.07.2020, тобто приймати будь-які рішення та вимоги вона не мала юридичного права, тому і вимога щодо розірвання трудового договору з директором СП "Енергозбут" ОСОБА_1 є безпідставною. Також третя особа вказувала, що відповідач не є стороною колективного договору, укладеного з підприємством.

25.03.2021 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини в їх сукупності: Незалежна професійна спілка "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" не може бути відповідачем у даній справі, оскільки не має статусу юридичної особи; з 02.12.2019 Незалежна професійна спілка "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго", як організаційна ланка та структурний підрозділ, без статусу юридичної особи, Незалежної профспілки "Свобода" КП "Київтеплоенерго", діяла у межах та у спосіб, передбачений законодавством України; в силу положень ст. 33 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та ч. 1 ст. 45 КЗпП України, КП "Київтеплоенерго" та ОСОБА_1 мали право оскаржити вимогу про розірвання трудового договору до 24.04.2020 року, проте, як вбачається з інформаційного порталу "Судова влада", відповідний позов подано до суду лише 04.05.2020, що свідчить про пропуск ними строку на оскарження такої вимоги; позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, а так само не надано доказів на підтвердження її розміру.

26.03.2021 до суду надійшов відзив відповідача Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" на позовну заяву, який відповідає відзиву ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що відповідно до умов Колективного договору на 2017-2019 року, представництво трудового колективу КП "Київтеплоенерго" здійснюється первинною профспілковою організацією КП "Київтеплоенерго".

При цьому, ані відповідач, ані його структурний підрозділ Незалежна професійна спілка "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго", не є стороною чинного Колективного договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням профспілкового комітету Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго", оформлене протоколом засідання профспілкового комітету незалежної професійної спілки "Свобода" структурного підрозділу "Енергозбут" Комунального підприємства "Київтеплоенерго" від 04 квітня 2020 року №8, вирішено розірвати трудовий договір з директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" ОСОБА_1 , яке реалізоване у формі вимоги Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" від 06.04.2020 № 1/7ЕЗ до директора КП "Київтеплонерго" про розірвання трудового договору з директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" - ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався, серед іншого, на те, що оскаржуване рішення прийнято не уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, оскільки відповідач не є стороною чинного Колективного договору на 2017-2019 роки та не став членом Об`єднаного представницького органу профспілок КП "Київтеплоенерго".

Так, правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються КЗпП України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Законом України "Про колективні договори і угоди", Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та іншими нормативно-правовими актами.

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (ст. 2, ч. 1, 2 ст. 246 КЗпП України).

У відповідності до ст. 244 КЗпП України права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

При цьому, перелік повноважень виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації передбачений статтею 247 КЗпП України, пунктом 9 якої передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

Разом з тим, преамбулою Закону України «Про колективні договори і колективні угоди» визначено, що цей Закон визначає засади колективно-договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин працівників і роботодавців, їх представників.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про колективні договори і колективні угоди» колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони. Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (стаття 10 КЗпП України).

Як передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України "Про колективні договори і угоди", за наявності на підприємстві кількох профспілок чи їх об`єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 12 КЗпП України та ч. 2 ст. 37 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", якщо на підприємстві, в установі або організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи або організації щодо укладання колективного договору здійснюється об`єднаним представницьким органом, який утворюється цими первинними профспілковими організаціями, за ініціативою будь-якої з них. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору.

Також, як роз`яснено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 4 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді справ, пов`язаних з вимогами профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити з того, що згідно зі ст. 45 КЗпП України така вимога може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, і вона може бути оскаржена до суду працівником або власником чи уповноваженим ним органом у двотижневий строк.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень законодавства, можна дійти висновку, що первинні профспілкові організації, що діють в КП "Київтеплоенерго", лише спільно можуть представляти інтереси трудового колективу в особі об`єднаного представницького органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач не є стороною чинного Колективного договору КП "Київтеплоенерго" та не став членом Об`єднаного представницького органу профспілок КП "Київтеплоенерго", суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та скасування рішення рішення виборного органу Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" Комунального підприємства "Київтеплоенерго" від 04.04.2020 року за № 8 про розірвання трудового договору з директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" ОСОБА_1 та реалізоване у формі вимоги Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" від 06.04.2020 року за № 1/7ЕЗ за підписом ОСОБА_2 .

Посилання відповідачів на пропуск позивачем строків звернення до суду з вимогою про оскарження рішення, адже, як вбачається, дізнавшись про рішення 14.04.2020, позивач 27.04.2020 звернувся до суду з даним позовом, тобто з дотримання двотижевного строку, встановленого вимогами КЗпП України.

Щодо вимог про відшкодування морально шкоди, слід зазначити наступне.

Так, ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Нормами ст. 1167 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Водночас, згідно роз`яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 за №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Також, згідно з абзацом другим п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Аналогічна позиція викладена й в постанові Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 335/11779/16-ц.

Як вже зазначалося вище, позивач обґрунтовує завдання йому моральної шкоди незаконними діями відповідачів, свідомо спрямованими на приниження ділової репутації позивача, як керівника великого трудового колективу (понад 800 працівників) структурного підрозділу містоутворюючого підприємства, поширення неправдивої інформації шляхом її доведення до керівництва міста та центральних органів виконавчої влади, що може негативно вплинути на продовження кар`єрного зростання.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, як б підтверджували обсяг страждань позивача (фізичних, душевних, психічних тощо), завданих йому оскаржуваним рішенням, а також характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Крім того, вимоги до відповідача ОСОБА_2 заявлені позивачем як фізичної особи, проте жодного обгрунтування порушення вказаним відповідачем, як фізичною особою, прав позивача, позовна заява не містить.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

При цьому, слід зазначити, що обгрунтовуючи вказане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Незалежної професійної спілки "Свобода" КП "Київтеплоенерго", ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання незаконним та скасування рішення про розірвання трудового договору - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виборного органу Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" Комунального підприємства "Київтеплоенерго" від 04.04.2020 року за № 8 про розірвання трудового договору з директором СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" ОСОБА_1 та реалізоване у формі вимоги Незалежної професійної спілки "Свобода" СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" від 06.04.2020 року за № 1/7ЕЗ за підписом ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко