Рішення

від 30.04.2024 по справі 240/14924/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Житомир справа № 240/14924/23

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, якими ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після повторного огляду МСЕК йому було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ та виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. Однак, відповідачем протиправно відмовлено у прийняті рішення щодо отримання такої допомоги, посилаючись на те, що між первинним та останнім оглядом МСЕК пройшло понад два роки. Також зазначено, що акти Н-5* від 22.10.2007 та Н-7* №2 від 22.10.2007, складені за результатами розслідувань нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 підлягають скасуванню та не можуть бути враховані при призначені одноразової грошової допомоги. З такими діями відповідач не погодився, що стало підставою звернення з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що ІІ групу інвалідності позивачу встановлено після спливу 2 років з моменту первинного медичного огляду та встановлення ІІІ групи інвалідності, а тому вважає що правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, відсутні. Окрім того, наголошує, що акти Н-5* від 22.10.2007 та Н-7* №2 від 22.10.2007, складені за результатами розслідувань нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 підлягають скасуванню та не можуть бути враховані при призначені одноразової грошової допомоги, а тому відсутні підстави для прийняття рішення про нарахування бажаної одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи, застосовуючи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та залучено до участі у справі №240/14924/23 в якості другого відповідача - Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Житомирській області" (вул. Професора Кравченка, 2, м.Житомир, 10014. ЄДРПОУ: 08734196).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-62В від 05.10.2023 та №01-93В від 29.12.2023 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 16.10.2023 по 27.10.2023 та у період з 01.01.2024 по 05.01.2024 включно.

У зв`язку із переїздом суду до нового приміщення у період з 10.04.2024 по 16.04.2024 у судді був відсутній доступ до КП "Діловодство спеціалізованого суду".

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що згідно довідки до акта огляду МСЕК Серія 10ААА №732320 від 11.04.11 позивачу встановлено 3 групу інвалідності внаслідок травми, так пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

В подальшому за результатами повторного огляду довідкою МСЕК Серії 12ААВ позивачу встановлено другу групу інвалідності з 31.08.2021. Травма, так пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Згідно листа НАСК "ОРАНТА" від 01.11.2021 №0690-06-05/809 протягом 1996 - 2021 років позивач не отримував виплату страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування Міністерства внутрішніх справ України.

В зв`язку з вказаним, позивач звернувся з заявою до ДУ "ТМО МВС України в Житомирській області" для призначення одноразової грошової допомоги.

Однак листом від листом від 07.10.2021 Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" повідомила позивача, що заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок) розглянуто. Повідомлено, що згідно з п.4 Порядку право на доплату грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми, мають лише ті працівники міліції, яким встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності згідно рішення МСЕК під час повторного огляду, проведеного протягом двох років від дати первинного огляду. Друга група інвалідності (у 2021 році) позивачу встановлена в період понад два роки від дати встановлення 50% втрати професійної працездатності (у 2011 році). Таким чином, підстави для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідніості або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та надсилання його до МВС, відсутні.

Рішенням Житомирського окружного суду в адміністративній справі №240/5427/22 від 25.08.2022, зокрема, зобов`язано Державну установу "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Житомирській області" подати до Міністерства внутрішніх справ України документи та висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

На виконання рішення суду 20.10.2022 листом №2035/33/26-2022 Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Житомирській області" надіслано матеріали для розгляду питання щодо виплати коштів позивачу.

06.12.2022 №2410/33/26-2022 позивачу надійшла відповідь Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", про те, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України за дорученням МВС опрацьовано матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850. Пунктом 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівником міліції працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Тобто, між первинним та останнім оглядом МСЕК пройшло понад два роки, що суперечить умовам п. 4 Порядку.

Також зазначено, що акти Н-5* від 22.10.2007 та Н-7* №2 від 22.10.2007, складені за результатами розслідувань нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 підлягають скасуванню та не можуть бути враховані при призначені одноразової грошової допомоги. А тому, враховуючи викладене, за результатами опрацьованих матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у Міністерстві прийнято рішення про відмову та затверджено відповідний висновок.

Позивач вважаючи, що вказана відмова відповідача є порушенням його прав, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII " Про міліцію " (далі - Закон №565-XII) в редакції, що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами частини 6 статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1991 року № 565-XII (далі - Закон України №565-ХІІ) та Порядку № 850 пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України № 565-XII.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України № 580-VIII.

До набрання чинності Законом України № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

На реалізацію вимог статті 23 Закону України №565-XII Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року ухвалив постанову №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (надалі - Порядок № 850), що визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).

Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, наведені у відзиві, що відповідно до вимог пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII), реалізація права позивача на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі по причині встановлення інвалідності вищої групи обмежена дворічним строком.

По-перше, Рішенням Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 (Справа № 3-192/2020(465/20) пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, визнано неконституційним і він втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

По-друге, Законом № 2489-IX від 29.07.2022 пункт 4 статті 16-3 Закону викладено в новій редакції, а саме, що у разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).

Неврахування відповідачем вказаних Рішення Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 (Справа № 3-192/2020(465/20) та вимог Закону № 2489-IX від 29.07.2022 призвело до протиправних дій щодо розгляду матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності.

Щодо посилання відповідача у відмові на той факт, що акти Н-5* від 22.10.2007 та Н-7* №2 від 22.10.2007, складені за результатами розслідувань нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 підлягають скасуванню та не можуть бути враховані при призначені одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, до матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги були додані копії актів за формами Н-5*від 22.10.2007 та Н-1 №2 від 22.10.2007, складених за результатами розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем 22.03.1996, які, як зазначив Сектор державного нагляду за охороною праці МВС України, підлягають скасуванню та не можуть бути враховані при призначенні одноразової грошової допомоги через певні порушення вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, оскільки перелік документів, зазначених в розділі 7 акту Н-5* від 22.10.2007, не дає підстав вважати нещасний випадок, що стався із ОСОБА_1 22 березня 1996 року, таким, що пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Також зазначено, що за результатами розгляду копій актів зроблено висновок, що печатки Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області на оригіналах цих актів відсутні.

З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року за №1346.

Згідно пункту 2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Пунктом 2.2. Порядку №1346 встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до пункту 2.4. Порядку №1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Пунктом 3.4 Порядку №1346 передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.

Відповідно пункту 3.5 Порядку №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

Згідно із пунктом 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків);

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

З аналізу наведених положень Порядку №1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є:

- раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;

- звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення);

- повідомлення про нещасний випадок.

На підставі п.3.12. Порядку №1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Керівник підрозділу згідно з п. 3.14. Порядку №1346 повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження (п.3.9. Порядку №1346).

Пунктом 3.9 Порядку №1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження

Тобто, для складання відповідних актів нещасних випадків складається комісія, яка встановлює всі обставини настання нещасного випадку та проводить службове розслідування.

Також, представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження того, що зазначені вище акти є скасовані або прийняті нові акти про нещасний випадок, який стався 25.03.1996, а тому заперечення в цій частині є необгрунтованими.

Окрім того, суд наголошує, що така формальна підстава для відмови як відсутність печатки Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області на оригіналах цих актів, не може бути підставою для винесення рішення про відмову в нарахуванні одноразової грошової допомоги, оскільки, як зазначалось вище, саме комісією з розслідування нещасних випадків здійснюється оформлення актів й позивач не може зазнавати негативних наслідків в результаті неналежного виконання суб`єктом владних повноважень своїх функцій.

А тому, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що рішення про відмову в нарахуванні одноразової грошової допомоги є протиправним.

При визначенні способу судового захисту порушеного права суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі- Конвенція) (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням.

Межі обов`язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Суд зазначає, що за зверненням позивача відповідач реалізував свої дискреційні повноваження шляхом прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а тому повторно зобов`язувати його розглянути дані матеріали суд вважає за недоцільне з огляду на застосування найбільш оптимального та ефективного способу захисту порушеного права.

Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин, суд робить висновок, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, викладеного в листі від 21.11.2022 №35685/15-2022 та зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України №565-XII та Порядку №850.

Згідно ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідачем Міністерством внутрішніх справ України не доведено правомірність прийнятого рішення, позов слід задовольнити.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця Академіка, 10,м. Київ,01024. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00032684) , Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" (вул. Професора Кравченка, 2, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08734196) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, викладеного в листі від 21.11.2022 №35685/15-2022.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 30 квітня 2024 року.

Суддя Л.А.Шуляк