Рішення

від 02.05.2024 по справі 300/1513/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. справа № 300/1513/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Господарського суду Івано-Франківської області щодо відмови, яка викладена у листі від 14.02.2024 №04-49/вих/98/24 у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 станом на 1 січня 2024 року із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» 3028 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту;

- зобов`язати Господарський суд Івано-Франківської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» 3028 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за рішенням Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 №2481/0/15-18 позивач був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку та згідно з наказом Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2018 №13-Б/с відрахований зі штату Господарського суду Івано-Франківської області з посади судді у зв`язку зі звільненням у відставку з 26.09.2018. Після звільнення, за поданням Господарського суду Івано-Франківської області, позивачу встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці від 24.09.2018, стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 24 роки 5 місяців 16 днів. 07.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік». Однак, відповідач листом від 14.02.2024 №04-49/вих/98/24 відмовив позивачу у видачі такої довідки, оскільки п. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що з часу, коли позивачу видану довідку для перерахунку довічного грошового утримання судді від 26.01.2021 №4, розмір суддівської винагороди працюючих суддів не змінювався. Позивач вважає такі дії Господарського суду Івано-Франківської області протиправними, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а зміна Законом України «Про Державний бюджет України» складової для визначення базового посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів. Відтак, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, визначеними ст. 262 КАС України.

Від Господарського суду Івано-Франківської області на адресу суду 13.03.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн. Крім того, 26.01.2021 позивачу видано довідку №4 на суму 104049 грн (посадовий оклад - 69366 грн, доплата за вислугу років 34683 грн). Зазначено, що з моменту видачі позивачу довідки №4 від 26.01.2021 станом на день подання відзиву, посадовий оклад працюючих суддів не змінювався, відтак, відсутні правові підстави для видачі позивачеві спірної довідки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Господарського суду Івано-Франківської області про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.03.2024 про зміну позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 в період з 24.09.2002 по 26.09.2018 працював на посаді судді Господарського суду Івано-Франківської області та звільнений відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 №2481/0/15-18, у зв`язку із поданням заяви про відставку, та згідно з наказом голови Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2018 №13-Б/с відрахований з 26.09.2018 зі штату Господарського суду Івано-Франківської області у відставку, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.08.1982 (а.с.16-19).

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 07.02.2024 до Господарського суду Івано-Франківської області про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (а.с.21-23).

Відповідач листом від 14.02.2024 №04-49/виз/98/24 повідомив позивача, що йому було видано довідку для перерахунку довічного грошового утримання від 26.01.2021 №4 на суму 104049 грн (посадовий оклад - 69366 грн, доплата за вислугу років - 34683 грн), розмір суддівської винагороди працюючих суддів не змінювався. Відповідно до затверджених у встановленому порядку штатних розписів Господарського суду Івано-Франківської області за 2021, 2022, 2023, 2024 роки посадовий оклад судді становить 69366 грн. Для видачі довідки із зазначенням посадового окладу судді, визначеного із прожиткового мінімуму, станом на 01.01.2024 немає законних підстав (а.с.20).

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частинами 3,4статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженогоПостановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертоїстатті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другоїстатті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України»органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно зістаттею 130 Конституції Українидержава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першоюстатті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом.

Згідно з частиною другоюстатті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Спір у цій справі виник у зв`язку з обчисленням суддівської винагороди позивача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

ВизначеніКонституцією Українита спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені доКонституції України, згідно ізЗаконом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», серед іншого,статтю 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є вищевказаний Закон «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (відображену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другоїстатті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертоїстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульованоЗаконом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно достатті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної нормиЗакону України «Про прожитковий мінімум»закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночасстаттею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Так,Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другоюстатті 130 Конституції Україниі частиною третьоюстатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відтак,Законом України «Про судоустрій і статус суддів»закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Позаяк зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначенаЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі вищевикладеного, суд констатує, що заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, якаЗаконом № 1402-VIIIне передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.) на підставі абзацу 5статті 7 Закону № 1928-ІХє неправомірною.

Аналогічна правова позиція щодо застосуваннястатті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»,статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22 та від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 13 вересня 2023 року у справі № 240/44080/21.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028 грн, а, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими уст. 2 КАС Україниякі певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, до стягнення з Господарського суду Івано-Франківської області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 , належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 01.03.2024, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Господарського суду Івано-Франківської області щодо відмови, яка викладена у листі від 14.02.2024 №04-49/вих/98/24 у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» 3028 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту.

Зобов`язати Господарський суд Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03499939, вул. Грушевського, буд. 32, м. Івано-Франківськ) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» 3028 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03499939, вул. Грушевського, буд. 32, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.