Рішення

від 23.04.2024 по справі 320/28708/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року № 320/28708/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Остапець Д.І.,

представника позивача Будової Н.М.

представника відповідача П`ятигорця Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій"

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Фастівської міської ради «Фастів-благоустрій» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00257990701 від 28.09.2021.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає приписам ПК України, позаяк відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів та одержувачем (позивачем) є бюджетними, а не цивільно-правовими, та, відповідно, не можуть визначатися, як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Позивач наголосив, що бюджетні кошти, які фінансуються Фастівською міською радою в рахунок оплати вартості поставлених підприємством товарів/послуг, у тому числі, що постачаються в рамках виконання бюджетної програми, не є об`єктом оподаткування ПДВ, тому, на дату зарахування коштів на банківський рахунок такий платник податку одержувач не зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Позивач вважає, що підприємство після надходження від Фастівської міської ради на бюджетний рахунок коштів, без виділення сум ПДВ, відобразило їх у складі доходів підприємства, що є правильним, тому висновок відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44 ПК України, є безпідставним.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив їх задовольнити.

До суду від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що позивач підпорядковується територіальній громаді міста в особі міської ради та здійснює діяльність у сфері організації благоустрою міста. На переконання податкового органу, отримання платником ПДВ коштів, передбачає постачання товарів/послуг для утримання та функціонування майна територіальної громади, а саме, об`єктів благоустрою комунальної власності, тобто такі кошти є оплатою вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування ПДВ та, відповідно, на дату отримання таких коштів платник податку має визначити податкові зобов`язання з ПДВ за такими операціями. При цьому, товари/послуги, придбані за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику податку у вигляді субсидій, поточних та капітальних трансфертів, вважаються придбаними безпосередньо платником і суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, відносяться до податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН постачальниками. Таким чином, позивачем було занижено нарахування податкових зобов`язань за звітні періоди (наведені в акті перевірки), що, у свою чергу, призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 податкової декларації з ПДВ за червень 2021 року.

У судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечив. Просив у задоволенні позову відмовити.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 26.09.2023.

26.09.2023 у судове засідання не прибув позивач. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, явку свого представника до суду не забезпечив. Суд на місці ухвалив відкласти судове засідання у зв`язку з неявкою позивача на 06.11.2023.

06.11.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача про перенесення судового засідання для надання відповіді на відзив на 11.12.2023.

11.12.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача про оголошення перерви до 29.01.2024.

29.01.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив закінчити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті на 19.03.2024.

19.03.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив оголосити перерву до 23.04.2024 у зв`язку з неможливістю закінчити засідання по суті.

23.04.2024 у судове засідання прибули сторони.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Головним управлінням Держаної податкової служби у Київській області на підставі акту №13805/10-36-07-01/41972303 від 19.08.2021, та згідно п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, Комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастів-благоустрій» зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість 9 684 286,00 грн., про що складено податкове повідомлення-рішення №00257990701 від 28.09.2021.

У цьому податковому повідомленні-рішенні зазначено, що відповідно до акту №13805/10-36-07-01/41972303 від 19.08.2021 встановлено порушення вимог п. 198.5 ст. 198 ПК України і зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість 9 684 286,00 грн.

Зокрема, в акті зазначено, що позивачем занижено нарахування податкових зобов`язань за червень 2021 року по податковій декларації з ПДВ від 20.07.2021 № 9198725830 на загальну суму ПДВ 281 884,00 грн., а саме занижено задекларовані показники у рядку 1.1 (колонка Б) Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» на загальну суму 1 029 532,00 грн., в тому числі за червень 2021 року 369 229,00 грн., що, в свою чергу, призвело до завищення показників рядка 19 на 9 684 286,00 грн. та заниження рядка 18 на 281 884,00 грн.

На підставі таких висновків відповідач робить висновок : «згідно п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.2 ст. 123 ПК України, Комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастів-благоустрій» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на 352 355,00 грн., в тому числі 281 884,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 70 471,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), про що складено податкове повідомлення-рішення №00229210701 від 28.09.2021.

Це податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку та до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №320/1766/22 позов КП ФМР «Фастів-благоустрій» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №00229210701 від 28.09.2021.

Рішення набрало законної сили.

Також, за наслідками перевірки відповідачем було прийнято ще одне спірне рішення №00257990701 від 28.09.2021, про існування якого позивач дізнався з листа від 10.07.2023 №37399/6/10-36-07-01-06 від 07.07.2023, яким зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 9 684 286,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України (надалі Кодекс № 2755) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 16 Кодексу №2755 платник податків зобов`язаний: 16.1.2 вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; 16.1.3 подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; 16.1.4 сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами.

Згідно норм п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Так, відповідно до приписів п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. За підпунктом 14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Також, відповідно до приписів п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, та в інших випадках, передбачених статтею 189 ПК України.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата.

Відповідно до п. 1.5. Розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 № 333 (далі - Інструкція № 333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)".

Пунктом 1.6. Розділу 1 Інструкції № 333, визначено, що субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств; трансфертні платежі - це невідплатні і безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Відповідно до змісту пункту 2.4 Розділу 2 Інструкції № 333, до коду 2600 «Поточні трансферти» до цієї категорії належать видатки на надання субсидій, дотацій, поточних трансфертів юридичним особам, іншим бюджетам, грантів юридичним та фізичним особам; до коду 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" відносяться: субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів; дотації сільськогосподарським товаровиробникам; субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії; відшкодування відсотків за користування кредитами; державна підтримка громадських організацій; поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям); гранти, що надаються на безоплатній та безповоротній основі для реалізації проектів; до коду 2620 «Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів» відносяться: поточні трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам, з місцевих бюджетів до державного бюджету та міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами.

Згідно п. 3.2.1 Інструкції № 333, код 3210 Капітальні трансферти підприємствам «установам, організаціям) 1) капітальні трансферти одержувачам (тобто всі капітальні видатки одержувачів), підприємствам (установам, організаціям).

Відповідно до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій/трансфертів не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто, не є операцією з оплати товарів/послуг.

Відповідно до положень п. п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України, виплати у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

За приписами п. п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України, будь-які субсидії, які надаються за кодом бюджетної класифікації 2600, 2610 не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

VI. Оцінка суду

Як встановлено судом, Комунальне підприємство Фастівської міської ради «Фастів-благоустрій» створене 01.03.2018 з метою виконання вимог законодавства України у сфері організації благоустрою Фастівської територіальної громади (освітлення, прибирання території, озеленення, ремонт доріг та інше), є платником податків на загальній системі оподаткування, платником податку на додану вартість.

Позивач є отримувачем бюджетних коштів зокрема за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» та 3210 «Внески до статутного капіталу».

Згідно «Плану використання бюджетних коштів», який затверджується на сесії Фастівської міської ради, відповідно по КПК 0216030 «Організація благоустрою населених пунктів», КПК 0217461 «Утримання та розвиток автомобільних доріг», КПК 0218340 «Природоохоронні заходи за рахунок цільових фондів», КПК 0217670 «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання», позивач отримує кошти з місцевого бюджету Фастівської міської ради.

Зазначені в акті перевірки грошові кошти, зокрема в червні 2021 року, Фастівська міська рада перерахувала позивачу з місцевого бюджету субсидії/трансферти в загальній сумі 369 228,54 грн., які надавались позивачу на підставі заявок на фінансування за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» та 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Рішенням Фастівської міської ради від 23.12.2020 №11-ІV-ІІІV, затверджено «Програму благоустрою населених пунктів Фастівської міської територіальної громади на 2021-2025 роки», згідно якої, КП ФМР «Фастів-благоустрій» визначено одержувачем бюджетних коштів на виконання заходів з покращення зовнішнього вигляду та санітарного стану територій, утримання зелених насаджень, забезпечення якісного вуличного освітлення території громади,проведення ремонту вуличної-дорожньої мережі та інше. Відповідно до цієї Програми та інших програм, позивач отримує кошти з бюджету, як внески в статутний капітал підприємства для формування фонду власних оборотних засобів і засобів обігу та для придбання товарів, робіт та послуг згідно укладених позивачем договорів.

Підприємство після надходження від Фастівської міської ради на бюджетний рахунок коштів протягом травня 2015 року - червня 2021 року, у повному обсязі, без виділення сум ПДВ, відобразило їх у складі доходів підприємства.

Відповідно до п. 1.5. Розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 № 333 (далі - Інструкція №333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)".

Пунктом 1.6. Розділу 1 Інструкції № 333, визначено, що субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств; трансфертні платежі - це невідплатні і безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Відповідно до змісту пункту 2.4 Розділу 2 Інструкції №333, до коду 2600 «Поточні трансферти» до цієї категорії належать видатки на надання субсидій, дотацій, поточних трансфертів юридичним особам, іншим бюджетам, грантів юридичним та фізичним особам; до коду 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" відносяться: субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів; дотації сільськогосподарським товаровиробникам; субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії; відшкодування відсотків за користування кредитами; державна підтримка громадських організацій; поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям); гранти, що надаються на безоплатній та безповоротній основі для реалізації проектів; до коду 2620 «Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів» відносяться: поточні трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам, з місцевих бюджетів до державного бюджету та міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами.

Згідно п. 3.2.1 Інструкції №333, код 3210 Капітальні трансферти підприємствам «установам, організаціям) 1) капітальні трансферти одержувачам (тобто всі капітальні видатки одержувачів), підприємствам (установам, організаціям).

Відповідно до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій/трансфертів не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто, не є операцією з оплати товарів/послуг.

Відповідно до положень п. п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України, виплати у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

За приписами п. п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України, будь-які субсидії, які надаються за кодом бюджетної класифікації 2600, 2610 не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Наведене кореспондує з тим, що законодавчо визначений термін «субсидія»/ «трансфертні платежі», що не передбачає оплатності, у вигляді компенсації вартості товарів/послуг, що придбавалися у суб`єктів господарювання, у тому числі платників податку на додану вартість, та є фінансуванням поточних бюджетних видатків.

При отриманні вказаних субсидій і трансфертних платежів, платник не визначає податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки відсутній сам об`єкт оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 17П (С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 №860/4153, отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв`язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування.

Облік поточного бюджетного фінансування в податковому обліку здійснюється у складі доходів платника податку в повному обсязі.

З наведеного слідує, що податковим законодавством в ст. ст. 188 та 189 ПК України, визначені правові підстави здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які мають певне договірне або інше цивільно-правове підґрунтя, при цьому, відносини між підприємством і міською радою мають характер бюджетних відносин та мають розглядатись через призму бюджетного законодавства.

Отже, бюджетні кошти, які надходить до КП ФМР «Фастів-благоустрій» не в рахунок оплати вартості поставлених позивачем товарів/послуг/робіт, позивач не поставляє товари/послуги/роботи згідно договорів Фастівській міській раді, у нього не виникає податкових зобов`язань з ПДВ.

З огляду на це, висновок податкового органу за наслідком проведення перевірки, що на Формування показників рядку 9 податкових зобов`язань мало вплив здійснення надання платних послуг населенню міста в межах діяльності не пов`язаної з отриманням коштів від Фастівської міської ради, а також про те, що бюджетні кошті надходять до платника податку в рахунок оплати вартості поставлених таким платником податку товарів/послуг, які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування коштів на банківський рахунок такий платник податку - одержувач зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з вартості таких товарів/послуг, є помилковим.

Кошти, отримані позивачем від Фастівської міської ради, як субсидія/трансфери, зокрема в червні 2021 року в загальній сумі 369 228, 54 грн, не є об`єктом оподаткування ПДВ, у позивача не виникало об`єкта оподаткування та обов`язку відображення у податковій декларації з ПДВ отримання бюджетних коштів, які не передбачають компенсації вартості поставлених товарів/послуг, відповідно, КП ФМР «Фастів-благоустрій» не мало правових підстав для визначення податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з відсутністю об`єкта оподаткування ПДВ.

Тож, висновок відповідача про порушення з боку позивача вимог ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, є безпідставним та не відповідає вимогам ПК України.

Враховуючи викладене, суд зазначає про те, що за приписами п. п. 196.1.6 п.196.1 ст.196 ПК України, будь-які субсидії, які надаються за кодом бюджетної класифікації « 2610», не є об`єктами оподаткування податком на додану вартість.

Таке твердження кореспондує з тим, що законодавчо визначений термін «субсидія» не передбачає платності у вигляді компенсації вартості товарів/послуг, що були придбані у суб`єктів господарювання, у тому числі платників податку на додану вартість, та є фінансуванням поточних бюджетних видатків. Облік поточного бюджетного фінансування в податковому обліку здійснюється у складі доходів платника податку в повному обсязі. Суть наведеного полягає у тому, що при отриманні вказаних субсидій і трансфертних платежів, платник не визначає податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки відсутній об`єкт оподаткування податком на додану вартість.

Суд наголошує на тому, що з метою визначення об`єкта оподаткування ПДВ, слід встановити, чи є правовідносини між позивачем та органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій постачанням товарів або послуг, чого під час проведення перевірки та розгляду спору в суді встановлено та доведено податковим органом не було.

Отже, наведене в ПК України визначення постачання товарів/послуг відноситься до сфери цивільно-правових відносин які регулюються нормами цивільного законодавства, та виникає з підстав визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, як то з договорів та інших правочинів, разом з тим, Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. При цьому, укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено, а сама, оплата виконання позивачем бюджетної "Програми благоустрою населених пунктів Фастівської міської територіальної громади на 2021 - 2025 рр.", здійснюється на підставі заявок на фінансування, що дає підстави суду для висновку про те, що бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання.

Помилковість правової позиції контролюючого органу у цій справі фактично виникла з підстав не розуміння існування двох випадків отримання бюджетних коштів на виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, а саме: 1) шляхом компенсації вартості наданих (виконаних) послуг (робіт); та 2) шляхом цільового фінансування, що суттєво розрізняється між собою.

Так, у першому випадку для цілей оподаткування ПДВ отримані кошти вважаються оплатою (компенсацією) наданих (виконаних) послуг (робіт) одержувачем бюджетних коштів в межах таких програм, а тому їх сума має бути включена таким платником до бази оподаткування вартості виконаних ним робіт/послуг на дату їх отримання (пунктуь 187.7 статті 187 ПК України).

А у другому випадку, отримання бюджетних коштів цільового фінансуванням в рамках певної програми, коли кошти за необоротні активи надходять до постачальника з бюджетного рахунку підприємства (одержувача бюджетних коштів), то при їх отриманні останнім об`єкта оподаткування ПДВ не виникає, оскільки в такому випадку, у нього навіть відсутній факт постачання товарів, робіт, послуг, а отримані в рамках певної програми бюджетні кошти не є компенсацією вартості товарів/послуг для одержувача бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного, за наслідком розгляду цього спору, суд дійшов висновку про протиправність та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №00257990701 від 28.09.2021.

Щодо посилань відповідача на надання індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України за №1842/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 05.05.2021, якою підтверджено висновки акту перевірки, суд їх не бере до уваги, оскільки остання суперечить фактичним обставинам справи та первинним документам, не узгоджуються з вимогами законодавства, ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

У відповідності з частинами першою другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач в позовній заяві вказує, що ним отримано від відповідача лише одне податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №00229210701 від 28.09.2021, згідно з яким донараховано підприємству суму грошового зобов?язання з податку на додану вартість - 352 355,00 грн. (поштове відправлення 0315125694552).

Це податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку та до суду. Зокрема, до скарги на податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №00229210701 від 28.09.2021 на підтвердження дати отримання такого рішення позивач додав копії, конверту та роздруківку з офіційного сайту Укрпошта про отримання поштового відправлення 0315125694552.

Тобто, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0315125694552 вбачається лише, що позивач отримав одне податкове повідомлення рішення, а саме №00229210701 від 28.09.2021, яке і оскаржив в адміністративному та судовому порядку.

Доказів зворотного як передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано.

Інших податкових повідомлень-рішень, виданих на підставі акту №13805/10-36- 07-01/41972303 від 19.08.2021, в тому числі спірне податкове повідомлення-рішення №00257990701 від 28.09.2021, підприємство не отримувало.

Твердження відповідача, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було відправлено позивачу 28.09.2021 не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Про існування податкового повідомлення-рішення №00257990701 від 28.09.2021 позивачу стало відомо лише із запиту відповідача №5661/12/10-36-04-12 від 31.03.2023 про надання пояснення та підтверджуючих документів, що надійшов на адресу підприємства 12.04.2023.

У подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати податкове повідомлення-рішення №00257990701 від 28.09.2021.

Лише 10.07.2023 листом №37399/6/10-36-07-01-06 від 07.07.2023 позивач отримав копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, заслуговує уваги той факт, що відповідач протягом 2021-2022 років не звертався до позивача з вимогою щодо надання інформації про виконання оскаржуваного рішення, відповідні акти перевірки не складав, лише 12.04.2023 позивач отримав від відповідача запит №5561/12/10-36-04-12 від 31.03.2023 про надання пояснень та підтверджуючих документів щодо не виконання податкового повідомлення-рішення №00257990701 від 28.09.2021.

Доказів направлення позивачу оскаржуване податкове-повідомлення рішення ні в 2021 році, ні в 2022 році, відповідач суду не надав та твердження позивача не спростував.

Наведене в сукупності свідчить, що позивачем наведені переконливі аргументи, які підтверджені належними доказами, що свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення з позовом до суду.

Відтак, обґрунтованих підстав для задоволення заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у суду немає.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00257990701 від 28.09.2021.

Стягнути на користь Комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастів-благоустрій" (код ЄДРПОУ: 41972303, місцезнаходження : 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Нова, б.9) судові витрати у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 травня 2024 р.