Постанова

від 01.05.2024 по справі 420/8173/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8173/24

Головуючий І інстанції: Хом`якова В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря - Голобородько Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі (в режимі відеоконференцзв`язку) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду 14 березня 2024 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення суду - 15.03.2024р.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Опт Торг» та ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2024р. о 15:29 год. ГУ ДПС в Одеській області, в порядку ст.289-2 КАС України, звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ТОВ «Стронг Опт Торг» та ОСОБА_1 , в якому просило тимчасово обмежити керівника ТОВ «Стронг Опт Торг» ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у праві виїзду за межі території України, оскільки товариство має податковий борг на загальну суму - 45 947 079,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ТОВ «Стронг Опт Торг» рахується податковий борг в сумі - 45947079,43 грн., який не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги від 11.07.2023р. №0017991-1305-1532, т.б. з 17.07.2023р. З огляду на викладене, податковий орган наголошує на наявності усіх законних підстав для застосування судом тимчасового обмеження діючого керівника юридичної особи ТОВ «Стронг Опт Торг» - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024р. о 18:32 год. відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 14.03.2024р. на 16:00 год.

Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного провадження) позов ГУ ДПС в Одеській області - задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) - керівника ТОВ «Стронг Опт Торг» (код ЄДРПОУ: 39114063), за межі України до погашення податкового боргу в розмірі - 45947079,43 грн. або ж настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 ПК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 26.03.2024р. ОСОБА_1 , посилаючись на нібито незаконне призначення його на посаду керівником ТОВ «Стронг Опт Торг» і факт підроблення відповідних реєстраційних документів, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин даної справи, у зв`язку із чим, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2024р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

10.04.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.04.2024р., яке, в свою чергу, у зв`язку із перебуванням члена колегії судді Скрипченка В.О. на навчанні, було перенесено на 01.05.2024р.

Представники позивача своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

У судовому засіданні 01.05.2024р. в режимі відеоконференцзв`язку представник відповідача-2 (апелянт) підтримав подану апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представники позивача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу відповідача категорично не визнали та мотивовано наполягали на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Відповідач-1 - ТОВ «Стронг Опт Торг» зареєстрований як суб`єкт господарювання 26.02.2014р. та з 26.11.2021р. перебуває на обліку, як платник податків, у ГУ ДПС в Одеській області. Основний вид діяльності відповідача за КВЕД - 46.90 «неспеціалізована оптова торгівля».

Згідно з розрахунком податкового боргу, заборгованість ТОВ «Стронг Опт Торг» по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню від 18.02.2022р. №3040/1807 штрафних санкцій в сумі - 45 947 079,43 грн.

11.07.2023р. у зв`язку з несплатою ТОВ «Стронг Опт Торг» заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №0017991-1305-1532, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Бугаївська,35, м.Одеса, 65005.

Однак, 17.07.2023р. вказана Вимога повернулась з відміткою «про відсутність адресата за вказаною адресою».

10.11.2023р. рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/22729/23 позов ГУ ДПС в Одеській області про стягнення з ТОВ «Стронг Опт Торг» суми податкової заборгованості - задоволено повністю та стягнуто податковий борг у загальному розмірі - 45 947 079,43 грн.

Вказане судове рішення суду 1-ї інстанції набрало законної сили - 12.12.2023р. та жодним із учасників справи в апеляційному порядку оскаржено не було.

Станом на дату подачі позову (т.б. на 13.03.2024р.), відповідно до розрахунку заборгованості та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ТОВ «Стронг Опт Торг» перед бюджетом по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів не сплачена та становить - 45 947 079,43 грн.

У зв`язку із непогашенням вказаного вище податкового боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення ТОВу «Стронг Опт Торг» податкової вимоги від 11.07.2023р. №0017991-1305-1532, контролюючий орган, в межах компетенції, в порядку ст.289-2 КАС України, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний позов, суд першої інстанції, із урахуванням факту несплати податкового боргу ТОВ «Стронг Опт Торг» протягом 240 днів з дня вручення відповідачу податкової вимоги, дійшов висновку про наявність законних підстав для застосування до діючого на цей час керівника Товариства - ОСОБА_1. «тимчасового» обмеження у праві виїзду за межі території України.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, як встановлено судовою колегією та підтверджено матеріалами справи, відповідач-1 - ТОВ «Стронг Опт Торг» (код ЄДРПОУ39114063), як платник податків, перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області.

Згідно актуальних відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ «Стронг Опт Торг» станом на 01.05.2024р. є відповідач-2 - ОСОБА_1 .

11.07.2023р., на підставі ст.59 ПК України, ГУ ДПС в Одеській області було сформовано податкову вимогу форми «Ю» №0017991-1305-1532, в якій було визначена сума податкового боргу станом на 10.07.2023р. - 45 957 392,08 грн., яку було направлено на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну адресу ТОВ «Стронг Опт Торг» рекомендованим листом з повідомленням.

Однак, вказана вище Вимога від 11.07.2023р. повернулася на адресу контролюючого органу 17.07.2023р. з відміткою пошти «у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою».

Як слідує зі змісту приписів п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. (п. 42.5 ст. 42 ПК України).

Так, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, податковий борг ТОВ «Стронг Опт Торг» з ПДВ із вироблених в Україні товарів станом на дату подачі адміністративного позову, т.б. на 13.03.2024р. становить - 45 947 079,43 грн.

За приписами пп.20.1.35-2 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені у пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього ж Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або ж постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку стосовно сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Так, як загально відомо, Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021р. №1914-IX, що набрав чинності 01.01.2022р., ст.87 ПК України було доповнено п.п.87.13 і 87.14.

Відповідно до абз.1-3 п.87.13 ст.87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон грн., контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

При цьому, вимоги абз.1 цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави стосовно повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або ж надміру сплачених грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи чи постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Крім того, цим же Законом №1914-IX частину 1 ст.283 КАС України також було доповнено п.7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів відносно встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або ж постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Окрім цього, даним Законом КАС України доповнено і ст.289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».

Так, як передбачено ч.1 ст.289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені ПК України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон грн., та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або ж постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що головними підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України є: 1) наявність у юридичної особи податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон грн. та 2) несплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Наявність та доведеність податковим органом цих 2 (двох) умов встановлено судом попередньої інстанції та підтверджуються наявними у справі доказами.

Так, як свідчать встановлені у справі обставини, податковий борг у Товариства виник ще у 2022р., але станом на час звернення ГУ ДПС в Одеській області із позовом (т.б. станом на 13.03.2022р.) цей податковий борг так і не був погашений, а його розмір, згідно з даними інтегрованої картки платника ТОВ «Стронг Опт Торг», станом на 13.02.2024р. становить - 45 947 079,43 грн.

За приписами п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Як передбачено у п.59.3 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, що забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг, можливі наслідки непогашення у встановлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

За змістом п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, як вже зазначалося вище та беззаперечно підтверджується матеріалами справи, податковий борг ТОВ «Стронг Опт Торг» обліковується з дня винесення податкової вимоги (т.б. з 11.07.2023р.) та фактично не сплачений до часу розгляду даного адміністративного позову (т.б. до 14.03.2024р.).

Виходячи з наведеного, а також приймаючи до уваги правову природу передбаченого п.87.13 ст.87 ПК України тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи - відповідача-2 за межі України як забезпечувального заходу виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу, суд апеляційної інстанції вважає, що на час набрання чинності Законом №1914-IX - 01.01.2022р. обставини, які відповідно до наведеної вище норми п.87.13 ст.87 ПК України є підставою для застосування обмежувальних заходів щодо керівника юридичної особи, не перестали існувати та, більше того, на час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції продовжують існувати.

Вказані вище підстави в їх сукупності і надають право контролюючому органу подати до суду позовну заяву про застосування судом тимчасового обмеження керівника такої юридичної особи у праві виїзду за межі території України.

У відповідності до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Так, порядок здійснення права громадян України на виїзд з України та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994р. №3857-XII.

У силу вимог ст.6 вказаного Закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого ПК України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон грн., та якщо такий податковий борг не було сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Отже, з огляду на встановлений судами обох інстанцій факт наявності у ТОВ «Стронг Опт Торг» податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон грн., і непогашення суми такого податкового боргу протягом 240 днів з дня вручення Товариству податкової вимоги (17.07.2023р.), суд апеляційної інстанції вважає, що суд 1-ї інстанції під час розгляду справи ретельно дослідив обставини, які мають значення для справи, та дійшов до цілком вірного висновку про наявність законних підстав для застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи - ТОВ «Стронг Опт Торг» у праві виїзду за межі території України - до погашення суми податкового боргу.

Оскільки ГУ ДПС в Одеській області та власне і відповідачем-2 було надано ідентифікаційні дані та роздруківку (станом на 21.03.2024р.) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в яких чітко зазначено керівником ТОВ «Стронг Опт Торг» саме відповідача-2 - ОСОБА_1 , колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про нібито незаконне призначення ОСОБА_1 на посаду керівника ТОВ «Стронг Опт Торг» (без надання згоди), а також факт підроблення відповідних реєстраційних документів та його підпису, у тому числі внесення недостовірних відомостей до протоколу загальних зборів учасників Товариства, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги та розцінює критично, і з цього приводу звертає увагу на те, що жодних належних доказів цих обставин відповідачем-2 не було надано ані в суді 1-ї інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Крім того, слід зауважити й на те, що представник відповідача-2, наголошуючи в судовому засіданні на необхідності врахування судом вказаних вище обставин, зазначив, що ОСОБА_1 до цього часу ще не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, пов`язаного з підробкою реєстраційних документів Товариства і свого підпису, як не звертався і до господарського суду за вирішенням корпоративного спору та відповідно, не оскаржував і неправомірні дії та рішення державного реєстратора, який 30.04.2021р. безпосередньо вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ці відомості про нього, як керівника Товариства, яким він фактично був до 19.10.2019р.

Тобто, жодного спростування висновків суду в цій частині ні ОСОБА_1 , ні його представником, наведено не було, як і не надано жодних доказів, які б спростовували факт призначення та офіційного (де-юре) перебування його на посаді керівника ТОВ «Стронг Опт Торг».

На підтвердження цих висновків судової колегії також свідчить і факт того, що ОСОБА_1 ще у січні 2022р., з повідомлення слідчого СВ ВП №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області підполковника поліції Чуніна Д.М. , який здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженні №42021222020000223 відносно даного Товариства (ч.2 ст.190 КК України), було достовірно відомо про те, що саме він з 2021р. значиться у Єдиному державному реєстрі керівником ТОВ «Стронг Опт Торг», однак останній до цього часу жодних активних дій щодо виправлення цієї ситуації не здійснив, повідомивши слідчого лише про те, що він з 2019р. не має жодного відношення до господарської діяльності даного Товариства.

Зважаючи на правову позицію Верховного Суду з цих спірних питань, наведену у постанові від 09.11.2023р. у справі №160/5655/22, варто зазначити про те, що суд наділений правом користуватися самостійно відкритими державними реєстрами.

Таким чином, самостійно перевіривши актуальну (станом на 01.05.2024р.) інформацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судова колегія, за відсутності доказів зворотного, вбачає наявність достатніх та належних правових підстав для застосування до керівника Товариства - ОСОБА_1 забезпечувального заходу у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України.

При цьому, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що приймаючи рішення про запровадження тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи-боржника за межі України, необхідно враховувати, що таке обмеження у праві виїзду за межі території України є забезпечувальним заходом, яким має виключно «тимчасовий» характер і відповідно до п.87.14 ст.87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Отже, оскільки обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі території України пов`язано з наявністю певних обставин, суд першої інстанції цілком доцільно визначив в оскаржуваному судовому рішенні межі застосування такого заходу - до погашення податкового боргу або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 ПК України.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу й на той факт, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. за №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.

Згідно п.3 Указу №64/2022 постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст.30,34,38,39,41,44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону №389-VIII.

У зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та у відповідності до згаданих положень Конституції України та Закону №389-VIII, Указом Президента України від 14.03.2022р. №133/2022 (затв. Законом України від 15.03.2022р. №2119-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022р. строком на 30 діб.

У подальшому, як загальновідомо, Указами Президента України від 17.05.2022р. №341/2022 (затв. Законом України від 22.05.2022р. №2263-ІХ), від 12.08.2022р. №573/2022 (затв. Законом України від 15.08.2022р. №2500-ІХ), від 07.11.2022р. №757/2022 (затв. Законом України від 16.11.2022р. №2738-IX), від 06.02.2023р. №58/2023 (затв. Законом України від 07.02.2023р. №2915-IX), від 01.05.2023р. №254/2023 (затв. Законом України від 02.05.2023р. №3057-IX), від 26.07.2023р. №451/2023 (затв. Законом України від 27.07.2023р. №3275-IX), строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався на 90 діб.

Так, з початком широкомасштабної військової агресії російської федерації фундаментальні національні інтереси, які полягають саме у збереженні суверенітету, територіальної цілісності та незалежності, що є засадничими умовами реалізації права українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що ст.ст.1,2 Закону №389-VIII передбачено те, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або ж в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

При цьому, за п.6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом з військовими адміністраціями (у разі утворення) можуть самостійно чи з залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне наголосити й на тому, що навіть факт скасування цього рішення суду 1-ї інстанції жодним чином не гарантує і не забезпечує, у даному випадку, апелянту ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є призовного віку, беззаперечного права на безперешкодне перетинання кордону України, яке, відповідно, наразі є суттєво обмеженим для великого кола осіб на період дії «воєнного стану».

Стосовно ж доводів апеляційної скарги про нібито порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у неналежному повідомленні учасників справи по час і місце розгляду справи та, з-поміж іншого, порушенні правил відкриття провадження у відповідних категоріях справ, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно із ч.2 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення виключно, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 3 статті 317 КАС України визначено вичерпний перелік обставин, за яких порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення суду.

Так, встановлені судом 2-ї інстанції обставини справи свідчать, що розгляд даної справи в суді першої інстанції, з урахуванням скорочених строків розгляду справ цієї категорії (48 годин), дійсно фактично відбувався без участі відповідачів та (або) їх представників.

Однак, як свідчать матеріали справи, про час та місце судового засідання вказані особи повідомлялись судом першої інстанції за номером телефону відповідача - ТОВ «Стронг Опт Торг», який зазначено в позовній заяві: (098) 014-30-05. Крім того, виклик-повідомлення відповідачів у справі №420/8172/24 також здійснювався і шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження від 13.03.2024р. на електронну пошту ТОВ «Стронг Опт Торг»: «profyr.@meta.ua».

Повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи №420/8172/24 у такі способи передбачений ст.268 КАС України для справ, визначених ст.ст.273-277, 280-283-1 та 285-289 цього Кодексу.

У даному випадку дана справа була розглянута за правилами ст.ст.283,289-2 КАС України, якими чітко визначені особливості провадження у справах за зверненням податкових і митних органів, зокрема, тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України. А тому, виходячи зі змісту ст.ст.268-272 КАС України, якими й встановлені особливості судового розгляду в окремих категоріях адміністративних справ, вказані норми процесуального права розповсюджуються на розгляд справ у порядку, встановленому ст.ст.283 та 289-2 КАС України.

Приймаючи до уваги наявну у суду першої інстанції інформацію щодо місцезнаходження ТОВ «Стронг Опт Торг» та керівника цього Товариства - ОСОБА_1., номеру засобів зв`язку та адресу їх електронної пошти, незастосування судом першої інстанції всіх можливих способів повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання, на що звертає увагу апелянт, не є належною і достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм процесуального права відповідно до ст.317 КАС України.

Також, у даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає помилковими і доводи апелянта щодо нібито недотримання позивачем передбаченого КАС України строку звернення до суду з цим позовом, а саме його передчасного звернення до суду 13.03.2024р., т.б. на 239-й календарний день несплати податкового боргу з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст. 122 КАС України).

Надаючи оцінку питанню дотримання позивачем строку звернення до суду, судова колегія враховує, що п.7 ч.1 ст.283 КАС України встановлює, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або ж постійного представництва нерезидента - боржника у праві виїзду за межі України.

Отже, норми п.7 ч.1 ст.283 КАС України передбачають право податкового органу звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, яке кореспондує з приписами п.87.13 ст.87 ПК України.

Наведеними ж вище п.87.13 ст.87 ПК України регламентовано, що у разі несплати «протягом» 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон грн., контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

При цьому, варто звернути увагу, що норма ст.289-2, як і норма п.7 ч.1 ст.283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка чітко визначена приписами п.87.13 ст.87 ПК України.

У свою чергу, ст.283 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів, зокрема, ч.2 передбачено, що заява податкового органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:

1) найменування адміністративного суду;

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника;

3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені ч.1 цієї статті;

4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.3 ст.283 КАС України, у разі недотримання вимог ч.2 цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.

З огляду на викладене, колегія суддів наголошує, що ст.289-2 КАС України містить конкретну підставу для звернення до суду, а саме несплату податкового боргу «протягом» 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги. А ст.283 КАС України (п.7 ч.2) хоча такої вимоги і не містить, проте пов`язує звернення до суду податкового органу з виконанням визначених законом повноважень.

Слід зазначити, що норми ст.289-2 КАС України не встановлюють інших строків звернення до суду, ніж передбачені ст.283 цього Кодексу, визначаючи необхідність дотримання 240 календарних днів несплати податкового боргу з дня вручення платнику податків вимоги як певний запобіжник, який, у свою чергу, дозволяє уникнути передчасному зверненню до суду контролюючого органу з позовом про обмеження виїзду керівника платника податків - боржника до спливу строку, коли платник податків має можливість самостійно сплатити податковий борг.

Виходячи з такого правового регулювання, суд апеляційної інстанції вважає, що вказана норма ч.2 ст.283 КАС України є спеціальною нормою порівняно зі ст.122 КАС України.

Отже, незалежно від формулювання назви такої заяви (позовна заява або заява) у випадку подання її відповідно до ст.289-2 КАС України, така має бути подана податковим органом із дотриманням строку, визначеного ч.2 ст.283 КАС України - протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду (в цьому випадку - після спливу 240 днів з дня вручення податкової вимоги).

Враховуючи те, що матеріали справи свідчать про вручення податкової вимоги ГУ ДПС в Одеській області форми «Ю» від 11.07.2023р. №0017991-1305-1532 саме - 17.07.2023р., тобто день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, право на звернення до суду у податкового органу фактично виникло після спливу 240 днів з дня вручення такої вимоги - 14.03.2024р. У той же час, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду з адміністративним позовом - 13.03.2024р., тобто фактично на 240 календарний день з дня вручення податкової вимоги, а судове рішення прийнято 14.03.2024р.

Також, не зайвим буде звернути увагу і на те, що вказаний адміністративний позов фактично було подано ГУ ДПС в Одеській області 13.03.2024р. о 15:29 год. (т.б. в кінці робочого дня), а провадження у справі відкрито у той самий день о 18:31 год. (т.б. навіть після закінчення робочого дня), що підтверджується відомостями з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Беручи до уваги те, що податковим органом не було пропущено встановлений строк звернення до суду - 24 години з дня виникнення підстав, що надають право звернутися до адміністративного суду з заявленими вимогами (звернення відбулося на 240 день), відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів сплати як ТОВ, так і ОСОБА_1 , податкового боргу саме на 240-й день (включно) з дня вручення вказаної вище вимоги, а також враховуючи ухвалення судом 1-ї інстанції оскаржуваного рішення про застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи - ТОВ «Стронг Опт Торг» у праві виїзду за межі території України після спливу такого строку - 15.03.2024р., у колегії суддів, наразі, відсутні будь-які належні правові підстави для залишення даного адміністративного позову без розгляду за наведених апелянтом підстав.

В обсязі встановлених обставин, судова колегія не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

До того ж, варто також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.289-2,308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду 14 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 01.05.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко