Ухвала

від 01.05.2024 по справі 420/13372/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13372/24

УХВАЛА

01 травня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Дочірнього підприємства "Універсальна буксирна компанія" про забезпечення позову за позовною заявою Дочірнього підприємства "Універсальна буксирна компанія" до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування карток відмови у митному оформленні (випуску) товарів та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Дочірнє підприємство "Універсальна буксирна компанія" звернулося з позовною заявою до Одеської митниці Державної митної служби України, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UА500110/2024/000020 від 16.01.2024 р., підписану старшим державним інспектором Одеської митниці Державної митної служби України Л.Є. Шалафаєвою;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UА500130/2024/000130 від 19.04.2024 р., підписану головним державним інспектором Одеської митниці Державної митної служби України О.Ю. Макарчук;

- зобов`язати Одеську митницю Державної митної служби України завершити митний режим тимчасового ввезення стосовно буксиру "Туман" (ІМО 8932340) на підставі митної декларації ДП "Універсальна буксирна компанія" № 24UА500130001838U6 від 19.01.2024 р.

Разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UА500130/2024/000130 від 19.04.2024 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації № UА500110/2024/000020 від 16.01.2024 р. на час розгляду та вирішення цієї справи; зупинення перебіг строку митного режиму тимчасового ввезення буксиру "Туман" (ІМО 8932340) на час розгляду та вирішення цієї справи.

Клопотання обґрунтоване тим, що оскаржувані рішення містять ознаки протиправності. Також, 30.04.2024 р. спливає термін митного режиму тимчасового ввезення на територію України буксиру "Туман". Це означає, що за умови існування нескасованих карток відмов в прийнятті митної декларації та митному оформленні (випуску) буксиру, після 30.04.2024 р. судно фактично перебуватиме поза законом - без митного оформлення (випуску) та із простроченим митним режимом тимчасового ввезення. У свою чергу, це надасть відповідачеві формальне право застосувати проти декларанта (позивача) штрафні санкції, передбачені ст.481 МК України, у вигляді значних штрафів чи навіть конфіскації транспортного засобу. Єдиним способом забезпечення позову, який позивач вбачає ефективним в цій ситуації, окрім зупинення дії оскаржуваних карток відмови, є зупинення перебігу строку митного режиму тимчасового ввезення буксиру "Туман" на час розгляду та вирішення цієї справи. Невжиття цих заходів забезпечення позову неминуче призведе до активації відповідачем процедури притягнення до відповідальності за ст.481 МК України.

При розгляді даної заяви суддя виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

За приписами ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

З наведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 р. у справі № 420/5553/18.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову позивач просить зупинити дію картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UА500130/2024/000130 від 19.04.2024 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації № UА500110/2024/000020 від 16.01.2024 р. на час розгляду та вирішення цієї справи.

Суддя зазначає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Отже, в такий спосіб, який просить вжити позивач (зупинення дії карток відмови в митному оформленні (випуску) товарів, відмови в прийнятті митної декларації), фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає призначенню інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Крім того, вичерпний перелік заходів забезпечення позову установлений ст.151 КАС України, відповідно до якої позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Такий захід забезпечення позову як зупинення перебігу строку митного режиму тимчасового ввезення буксиру "Туман" (ІМО 8932340) на час розгляду та вирішення цієї справи, не передбачений ст.151 КАС України, а тому не може бути застосований судом.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, а саме можливе притягнення до відповідальності відповідно до ст.481 МК України, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені заявником у заяві доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст.150 КАС України.

Керуючись ст.ст.150-152, 154, 248 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Універсальна буксирна компанія" про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.І. Бездрабко