Рішення

від 19.04.2024 по справі 500/246/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/246/24

19 квітня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни

представника позивача Вербицький Р.А.

представника відповідача Кучерка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВР КАРС" до Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "РВР КАРС" з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 листопада 2023 року уповноваженою особою Позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ № 23UA403030026356U4, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Автомобіль вантажний, що використовувався: - марка-VOLKSWAGEN - модель CRAFTER - ідентиф. номер: WV1ZZZSYZKH001560 - модельний рік випуску:2019 - календарний рік випуску: 2019 - тип двигуна: електричний - ємність електричного акумулятора:35,8 Квт/год; - загальна кількість місць, включаючи місце водія:3; - колісна форма:4х2 - призначення: для використання на дорогах загального призначення . Торгова марка: VOLKSWAGEN. Виробник: VOLKSWAGEN/DE Всього 1 штука без пакування.».

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000101/2 від 23.11.2023, у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Під час здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товару митним органом встановлено розбіжності в поданих документах, а саме: неповні відомості - платіжне доручення від 20.10.2023 № 35 не містить всіх обов`язкових реквізитів встановлених розділом ІІ Постанови НБУ від 28.07.2008 № 216. В поданій до митного оформлення декларації країни експортера даному транспортному засобу присвоєний інший код товару та вага ніж заявлені в митній декларації. В декларації країни експортера №LINJEDEKLARERT202311172300001142379991 від 17.11.2023 та товаротранспортній накладній (ЦМР) № 0000745 від 17.11.2023 вага транспортного засобу 2458 кг., а митній декларації заявлено вагу 2502 кг., також у вказаній вище декларації країни експортера код товару 87038009, а у поданій до митного оформлення митній декларації 8704600000.

При винесенні рішення про коригування митної вартості № UA403030/2023/000101/2 від 23.11.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, транспортного засобу зі схожими технічними характеристиками марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER, 2019 року виготовлення, тип двигуна: електричний, загальна кількість місць, включаючи місце водія: 3; колісна форма: 4х2, ввезеного з Норвегії, обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередньому періоді за ЕМД від 15.09.2023 №UA100380/2023/613159 на рівні 19500 євро (227580,73 NOK).

Позивач з таким рішенням не погодився, тому що вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Ухвалою суду від 22.01.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 02.02.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

За результатами проведеної консультації з декларантом не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу зі схожими технічними характеристиками марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER, 2019 року виготовлення, тип двигуна: електричний, загальна кількість місць, включаючи місце водія:3; колісна форма: 4х2, ввезеного з Норвегії, обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередньому періоді за ЕМД від 15.09.2023 № UA100380/2023/613159 на рівні 19500 євро (227580,73 NOK).».

Отже, як вбачається із вищенаведеного, джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA403030/2023/000101/2 від 23.11.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, транспортного засобу зі схожими технічними характеристиками марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER, 2019 року виготовлення, тип двигуна: електричний, загальна кількість місць, включаючи місце водія: 3; колісна форма: 4х2, ввезеного з Норвегії, обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередньому періоді за ЕМД від 15.09.2023 №UA100380/2023/613159 на рівні 19500 євро (227580,73 NOK).

Таким чином, зважаючи на викладене, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000101/2 від 23.11.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.02.2024 року ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 22.03.2024 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 22.03.2024 року відкладено розгляд справи на 19.04.2024 року о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, просив у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши сторін, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ТОВ «РВР КАРС» здійснює господарську діяльність в сфері торгівлі автомобілями та легковими транспортними засобами (45.11 (основний)).

З метою досягнення економічного ефекту від підприємницької діяльності ТОВ «РВР КАРС» уклало зовнішньоекономічний контракт про поставку на митну територію України транспортних засобів. Після виконання митних формальностей митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі також вживатиметься «картка відмови»). Декларант знаходить невідповідність прийнятих митним органом рішень приписам статей 53, 54, 55, 57, 58, 64, 264 Митного кодексу України (далі також вживатиметься «МК України»), які головним чином, регламентують порядок підтвердження заявленої митної вартості товару та обрання методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. А тому, вважає прийняті рішення та заповнені картки відмови протиправними.

17.10.2023 року між компанією Ramnes Bil As (Norway) (Продавець) та ТОВ «РВР КАРС» (Покупець) укладено контракт № EV73828.

Із умов даного контракту вбачається наступне:

-предметом контракту виступає VOLKSWAGEN CRAFTER 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 (пункт 1);

-ціна є дійсною тільки щодо цього Контракту та не може бути використана щодо будь-якого іншого Контракту між Покупцем та Продавцем; загальна вартість товару становить 145 000 NOK (сто сорок п`ять тисяч норвезьких крон). Вартість доставки товару із Норвегії становить 4000 NOK (чотири тисячі норвезькі крони) (пункти 2.1, 2.2);

- усі податки, мита та митні збори, діючі або, які можуть виникнути у майбутньому відносно товару на території країни виробника, повинні сплачуватись Продавцем; усі податки, імпортні мита та митні збори, пов`язані з виконанням умов цього контракту в цей час або в майбутньому, пов`язані з товаром або послугами, які надаються в Україні повинні сплачуватись Покупцем (пункти 4.1, 4.2);

-товар повинен бути доставлений покупцю до 01.12.2023; усі витрати на доставку товару оплачуються продавцем та входять у загальну вартість даного контракту; постачання товару здійснюється на умовах СРТ Тернопіль, Україна (Інкотермс-2010), якщо інше не визначено в інвойсах контракту (пункти 5.1-5.3);

-оплата товару здійснюється покупцем шляхом міжнародного валютного переказу через систему SWIFT на рахунок продавця, який визначений в пункті 10 цього контракту; оплата товару повинна бути здійснена у розмірі 100% не пізніше 30.10.2023(пункти 6.1-6.2).

На виконання вимог митного законодавства під час ввезення товару на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, уповноваженою особою ТОВ «РВР КАРС», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі також вживатиметься «ФОП ОСОБА_1 ») складено та подано митну декларацію (далі вживатиметься також «МД») типу ІМ40ДЕ № 23UA403030026463U9, в графі 31 якої заявлено до митного оформлення товару: «Автомобіль вантажний, що використовувався: марка - VOLKSWAGEN; модель - CRAFTER; ідентифікаційний код - WV1ZZZSYZKH001560; модельний рік випуску - 2019; календарний рік випуску - 2019; тип двигуна - електричний; ємність електричного акумулятора - 35,8 Квт/год.».

Відповідно до графи 44 МД, уповноваженою особою декларанта до МД додано наступні документи:

1) інвойс № 171023/1 від 17.10.2023 з якого вбачається, що сторони домовились про поставку за контрактом № EV73828 від 17.10.2023 товару - VOLKSWAGEN CRAFTER 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , на загальну суму 149 000 NOK (сто сорок дев`ять тисяч норвезьких крон), з наступним розподілом платежів:

- 4 000 NOK (чотири тисячі норвезьких крон) - постачання з Норвегії до м. Тернопіль (Україна);

- 145 000 NOK (сто сорок п`ять тисяч норвезьких крон) - продаж вживаного автомобіля для експорту до України, VOLKSWAGEN CRAFTER 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 ;

2) контракт № 171023/1 від 17.10.2023 (умови якого аналізовані вище);

3) експортна декларація LINJEDEKLARERT202311172300001142379991 від 17.11.2023, з яка підтверджує експорт транспортного засобу VOLKSWAGEN CRAFTER 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , відповідно до умов контракту № 171023/1 від 17.10.2023 на загальну суму 149 000 NOK (сто сорок дев`ять тисяч норвезьких крон);

4) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , з якого видно, що транспортний засіб VOLKSWAGEN CRAFTER 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 вперше зареєстрований в Норвегії на власника 20.05.2019;

5) банківський платіжний документ від 20.10.2023 на суму 149 000 NOK (сто сорок дев`ять тисяч норвезьких крон), згідно з яким, на виконання умов контракту розрахунок проведено 20.10.2023 р., тобто до 30.10.2023 р., про що вказано в п.6.2 контракту № 171023/1 від 17.10.2023;

6) міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 000745, яка підтверджує перевезення товару, транспортного засобу VOLKSWAGEN CRAFTER 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , та підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані.

За тим, між митним органом та ТОВ «РВР КАРС» розпочалась процедура консультації. Під час якої митним органом надіслано декларанту електронне повідомлення про надання документів, які підтверджують митну вартість товару, за наступним переліком:

-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують митну вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, надати наступні документи:

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

22.11.2023 року уповноваженою особою декларанта ФОП ОСОБА_1 надано відповідь на письмову вимогу митного органу, в якій повідомила, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару надано в повному обсязі.

23.11.2023 року Тернопільською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000087/2 (далі вживатиметься також «Рішення №UA 403030/2023/000087/2»).

Згідно із пунктом 33 Рішення №UA 403030/2023/000101/2 «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку із тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару:

-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують митну вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутні вище зазначених документі, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ не надано (за наявності) такі додаткові документи:

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Автоматичною системою аналізу ризиками згенеровано форму митного контролю щодо можливого заниження митної вартості за кодом МФ 105-2.

У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного транспортного засобу у зв`язку з тим, що вартість автомобілів зі схожими характеристиками, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах є вищою за заявленою декларантом. Митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

Під час здійснення контролю заявленої митної вартості товару митним органом встановлено, що транспорт без аварійних пошкоджень, підтверджуючих документів, що підтверджують інформацію зазначену в графі 31, в частині наявних пошкоджень та аварій не надано, встановлено розбіжності в поданих до митного оформлення документах, а саме: неповні відомості - платіжне доручення від 18.09.2023 № 28 не містить всіх обов`язкових реквізитів встановлених розділом ІІ постанови НБУ від 28.07.2008 № 216; в декларації країниекспортера LINJEDEKLARERT202311172300001142379991 від 17.11.2023 та товарно-транспортній накладеній (ЦМР) № 0000745 від 17.11.2023 вага транспортного засобу 2458 кг, а митній декларації виявлено вагу 2502 кг, також у вказаній вище декларації країни експортера код товару 87038009, а у поданій до митного оформлення митній декларації 8704600000.

Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Декларантом надіслано лист від 22.11.2023 № б/н та повідомлено митний орган про відсутність будь-яких додаткових документів.

За результатами проведеної консультації з декларантом не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатами проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості взято інформацію щодо вартості транспортного засобу зі схожими технічними характеристиками марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER, 2019 року виготовлення, тип двигуна: електричний, загальна кількість місць, включаючи місце водія: 3, колісна форма 4х2, ввезеного з Норвегії, обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередньому , колір - білий, календарний рік виготовлення - 2016, тип двигуна - електричний, ввезеного з Норвегії, обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередньому періоді за ЕМД від 15.09.2023 № UA100380/2023/613159 на рівні 19500 Євро (227580,73 NOK).

Відповідно до п.2 ст.55 та глави 4 Митного кодексу України, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду».

Після того, Тернопільською митницею заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 403030/2023/000626, якою декларанта повідомлено про відмову в митному оформленні (випуску) товарів, у зв`язку із прийняттям Рішення №UA 403030/2023/000101/2.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням №UA403030/2023/000101/2 від 23.11.2023 року та карткою відмови №UA403030/2023/000626 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина перша, друга статті 51).

За приписами частин першої - шостої статті 52 цього Кодексу, визначає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Приписи статті 53 МК України, визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частини перша - п`ята статті 54 МК України, визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної варт ості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статті 55 МК України унормовує, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Перелік додаткових складових до ціни договору»).

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

За змістом статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із приписами статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Стаття 64 МК України, передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Із аналізу рішення про коригування митної вартості товару видно, що останнє засноване не поданні декларантом таких документів:

(1) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні ідентифікації ввезеного товару;

(2) якщо здійснювалось страхування - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування;

(4) прайс-листів;

(5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та або організаціями біржових організацій про вартість товару.

Частина друга стаття 53 МК України називає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення.

Згідно із приписами частинами другої статті 53 МК України до таких документів належать наступні: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що законодавець називаючи перелік документів у пунктах 4, 8 користується сполучником «якщо», а в пункті 5, послуговується словосполученням «за наявності».

Використання такої лінгвістично-синтаксичної конструкції покликане наголосити на «необов`язковості» таких документів за певних обставин або ж навпаки - «обов`язковості». Так, коли відбувся розрахунок за договором, то подання банківських платіжних документів, які стосуються вартості оплачуваного товару, є обов`язковим або, якщо договором охоплювався обов`язок однієї із сторін застрахувати товар, то подання страхових документів, є обов`язковим. Ба більше, подання зовнішньоекономічного контракту не може визнаватись обов`язковим, якщо є документ, що його замінює.

Водночас, перелік документів, які потенційно зобов`язаний подавати декларант, для підтвердження числового значення митної вартості товару, в кожному із випадків, висновується із зовнішньоекономічної операції, тобто визначений в умовах договору.

Із аналізу документів, які подавались декларантом на підтвердження митної вартості товару, а також вимоги митного органу про надання додаткових документів слідує наступне.

По-перше, за умовами контракту постачання здійснюється на умовах CPT Тернопіль, України (Інкотермс 2010). СРТ - означає, що продавець повинен передати товар перевізнику, або іншій вказаній покупцем особі, в установленому сторонами місці (якщо така є) і оплатити всі витрати з доставки товару покупцеві відповідно до укладеного договору про перевезення.

За умовами контрактів усі витрати на доставку товару оплачуються продавцем та входять у загальну вартість даних контрактів. Дане положення викладено в пункті 5.2 аналізованих вище контрактів.

Таким чином, витрати на транспортування включаються в загальну ціну товару, що сторонами прямо передбачено в укладеному контракті.

Аналогічні відомості вбачається із інвойса № 171023/1 від 17.10.2023.

Із банківського платіжного документу від 20.10.2023 на суму 149 000 NOK (сто сорок дев`ять тисяч норвезьких крон) вбачається, що на виконання умов контракту розрахунок проведено 20.10.2023 р., тобто до 30.10.2023 р., про що вказано в п.6.2 контракту № 171023/1 від 17.10.2023;

Оскільки на виконання умов контракту позивачем сплачено повну його вартість у встановлений строк, що підтверджується відповідним банківським документом, який подано митному органу, то вимога про подання «за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні ідентифікації ввезеного товару» є необґрунтованою, а відтак - протиправною.

По-друге, за умовами аналізованих контрактів страхування товару не здійснювалось.

Згідно з пункту 8 частини другої статті 53 цього Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товару є, «якщо» здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З огляду на те, що договірні правовідносини не охоплювали обов`язку будь-якої із сторін застрахувати товар, той обов`язок подання страхових документів у декларанта відсутній.

Отже, в декларанта був відсутній обов`язок подавати документи, які передбачені пунктами 5,8 частини другої статті 53 МК України (платіжний документ про безготівковий розрахунок вже подавався, а страхування за умовами контракту не здійснювалось).

Тому, вимога митниці про подання таких документів не відповідає аналізованим приписам частини другої статті 53 МК України. А протиправні дії суб`єкта владних повноважень не можуть породжувати легальні правові наслідки - законні рішення.

Наведене, внормовує загальний порядок подання документів (загальна процедура), що передбачений частиною другою статті 53 МК України. Частини третя та четверта цієї ж статті, регламентують спеціальну процедуру, коли у митниці, за визначених законом підстав, виникає «право» вимагати у декларанта подання додаткових документів, а в останнього - обов`язок виконати «правомірну» вимогу митниці для підтвердження митної вартості товару.

Після того, коли декларант подав митну декларацію разом із вказаними в ній документами, митний орган здійснює їх аналіз на предмет наявності:

1) розбіжностей, які «мають вплив» на правильність визначення митної вартості;

2) ознак підробки;

3) відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

4) відсутності відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Саме із встановленням таких обставин (однієї або декількох) МК України пов`язує право митного органу скористатись правилом, що передбачене частиною третьої статті 53 МК України - витребувати документи, що охоплені приписами цієї частини статті. При цьому, митний орган має право витребувати не всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а лише ті, які пов`язані із встановленими обставинами та за конкретизованим переліком. Про кожну із установлених обставин, яка викликала обґрунтований сумнів в органу митниці, остання обов`язково повідомляє декларанта. Оскільки, частина третя статті 53 МК України має своєю метою не створення «перешкод» у розмитнені товару (як відбувається на практиці), а усунення декларантом «перешкод» для розмитнення товару. Причому, митний орган зобов`язаний діяти доброчесно і сприяти декларанту у виконанні його обов`язків (стаття 8 МК України).

Таку вимогу декларант виконує протягом десяти календарних днів.

Якщо декларант не був поінформований про конкретний перелік документів, які повинен надати на вимогу митного органу та про підстави, що обумовлюють їх витребування, то в подальшому митний орган не може зробити висновок про те, що декларантом не подано якийсь із документів для підтвердження або спростування існування обставин, для яких вони вимагалися.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 2 «Первинні документи» Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704.

В пункті 3 частини 2 статті 53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні. Проте, рахунок-фактура (інвойс) та рахунок-проформа, є різними за своїми змістом та юридичними наслідками документами.

У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів. Однак на території нашої держави всі види інвойсів застосовуються не так часто, тому розглянемо найбільш застосовувані та поширені види інвойсів в Україні. Ними є проформа-інвойс та комерційний інвойс.

Проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись без проблем. Проформа-інвойс зазвичай складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо). Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.

А вже інвойс із остаточними змінами та узгодженими даними формуватиме рахунок- фактуру (комерційний інвойс).

Комерційний інвойс (саме такий інвойс надано позивачем для підтвердження митної вартості товару) - це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

Звідси, належним чином оформлений комерційний інвойс, є документом, який підтверджує остаточно визначену вартість товару, в розумінні частини 2 статті 53 МК України.

Безспірним є те, що декларантом подавався інвойс та платіжний документ про його оплату.

Своєю чергою, прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21).

Крім того, право органу митниці витребувати в декларанта «прайс-лист» пов`язується із дотриманням вимог частини третьої статті 53 МК України, тобто доведенню існування обставин, що названі в диспозиції даної частини статті.

Аналогічно, вирішується питання щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Причому, для того щоб скористатись правом на витребування документів за «спеціальною процедурою» митний орган повинен довести існування розбіжностей у документах, які мають вплив на визначення митної вартості товару, що подані за «загальною процедурою».

Доречно зауважити, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару (правовий висновок, викладено в постанові КАС ВС від 25.08.2023 у справі № 810/693/17).

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право витребувати документи, які передбачені частиною третьої статті 53 МК України реалізується наступним чином:

1) декларант подав документи, які, передбачені частиною другою статті 53 МК України;

2) митний орган здійснив перевірку поданих документів на предмет установлення обставин, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України;

3) митний орган за результатами перевірки поданих документів декларантом документів, що передбачені частиною другою статті 53 МК України встановив:

(а) розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару (обов`язковою ознакою, є те, що такі розбіжності «повинні мати вплив». Тобто, сама по собі наявність певних розбіжностей в документах, які не можуть «мати вплив» на визначення митної вартості товару, не може бути підставою для витребування документів);

(б) документи містять ознаки підробки;

(в) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

(г) відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

4) митний орган визначив перелік документів, які, у зв`язку із встановленими обставинами, викликають в нього обґрунтований сумнів;

5) митний орган надіслав на адресу декларанта письмову вимогу.

Із наведеного вбачається, що відповідач указаного не врахував:

1) не звернув уваги на перелік документів, які надав декларант;

2) не встановив документів та пов`язаних з ними обставин, що викликають обґрунтований сумнів;

3) не встановив переліку документів, які повинні бути надані декларантом для спростування встановлених обставин (обґрунтованого сумніву).

З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

Натомість митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи (контракт, інвойс, банківський документ, декларація країни відправлення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу тощо) в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

У той же час, орган митниці витребуючи у декларанта документи не переслідував завдань, які покладені на митницю на даній стадії. Головним завданням для органу митниці є перевірка документів, які стосуються виключно ціни товару, а не всіх документів, які знаходяться в розпорядженні декларанта, безвідносно до того, чи мають вони відношення до ціни. Незважаючи на сталість та узгодженість судової практики у даній категорії спорів, орган митниці систематично демонструє свавільний підхід, який не пропорційно втручається в охоронювані законом права декларанта. Змушує останнього шукати захисту своїх прав у суді протягом тривалого часу. А, самі дії та рішення органу митниці є прихованою формою документальної перевірки суб`єкта господарювання. Але, навіть під час перевірки об`єктом контролю є не всі документи, а виключно ті, які відповідають заявленому раніше предмету та підставам її проведення.

Відповідно до частини першої статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Правове регулювання документальних перевірок здійснюється статтями 345-355 Митного кодексу України.

Крім того, витребування документів у декларанта на підставі частини третьої статті 53 МК України, здійснювалась без урахування раніше поданих документів. Зокрема, в кожному із описаних вище випадків, митниця просила надавати банківські платіжні документи, якщо рахунки оплачені. Втім, декларант у всіх випадках разом із поданням МД надавав банківські документи, які підтверджували розрахунки за контрактом. Так само, декларант надав органу митниці зовнішньоекономічний контракт, у якому, серед іншого, не передбачалось здійснення жодною із сторін страхування товару, а витрати на транспортування включались у вартість товару. Безвідносно до цього, орган митниці не аналізував поданих декларантом документів і не встановив, які документи подані, а які необхідно подати додатково.

Аналогічні позиції засновані на правових висновках, викладених в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 804/131/17, від 20.12.2023 у справі № 816/2215/18, від 20.12.2023 у справі № 820/4357/18, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21, від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16 тощо.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 3985,93 грн. відповідно до платіжної інструкції №96 від 15.01.2024 року.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403030/2023/000101/2 від 23.11.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2023/000626.

Стягнути з Тернопільської митниці за рахунок її бюджетних відшкодувань в користь ТОВ «РВР КАРС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 985 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 93 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "РВР КАРС" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Микулинецька, 116, 4,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46005 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Тернопільська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).

Головуючий суддяПодлісна І.М.