Рішення

від 29.04.2024 по справі 201/14755/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/14755/23

провадження 2/201/1360/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором, грошових коштів і витрат,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» 30 листопада 2023 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором (лізингу, позики), коштів та судових витрат. Позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися і не доповнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що 14 серпня 2021 року між ТОВ «КОМП`ЮТЕРИ ТА КОМУНІКАЦІЇ» (постачальник) та ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір № 60200190607 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ (договір). Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного власноручно. Згідно з п. 8.1 Договору Клієнт (відповідач) отримує товари (послуги) від Постачальника на умовах Договору та згідно обраного Клієнтом Пакету фінансування (Пакет фінансування), а Постачальник забезпечує надання товарів (послуг) Клієнту. В момент підписання Договору всі існуючі та майбутні права Постачальника за Договором відступаються на користь Процесинг-центра (ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп», позивач).

Відповідно до п. 8.2. Договору, порядок отримання товарів (послуг) Клієнтом визначається Договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу № 05/02-18 від 05 лютого 2018 року (Правила), що є невід`ємною частиною Договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі. Відповідно по п. 1.4 Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше Правила є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України. Підписанням Договору Клієнт приєднується до Правил. Правила є невід`ємною частиною кожного Договору з моменту його укладення.

Згідно умов Договору відповідачу передано в оренду на умовах лізингу «Відеокарта PowerColor Radeon RX 6800 XT 16 GB Red Devil (AXRX 6800XT 16GBD6-3DHE/OC) (товар), встановленою вартістю 64320.00 грн. Передача товару відповідачу засвідчена підписом відповідача на договорі. Умовами Пакету фінансування визначеними в Договорі, встановлено розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення Договору.

Також згідно п. 1.1., п. 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ № 2016072701 від 27 липня 2016 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов Договору були відступлені постачальником на користь позивача в момент підписання Договору 14 серпня 2021 року. Про відступлення прав вимоги за Договором відповідач повідомлений в письмовій формі, згідно п. 8.1. Договору.

Станом на 15 листопада 2023 року відповідач не виконав прийнятих на себе відповідно до положень умов Пакету фінансування та п. 10.4.2. Договору зобов`язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару. Так, за весь період дії Договору відповідачем в якості оплати вартості отриманого товару було сплачено: 16 серпня 2021 року - 6432.00 грн. (платіж при отриманні товарів); 16 вересня 2021 року - 6432.00 грн.; 19 жовтня 2021 року - 6432.00 грн.; 18 листопада 2021 року - 6432.00 грн.; 18 грудня 2021 року - 6432.00 грн.; 07 січня 2022 року - 6432.00 грн.; 19 лютого 2022 року - 6432.00 грн..

Положеннями п. 12.1. Договору визначено, що сторони несуть відповідальність, встановлену цим Договором, Правилами та чинним законодавством України. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 12.7 Договору та п. 15.2. Правил передбачено, що Сторони Договору погодили, що на підставі ст. 259 ЦК України позовна давність за всіма зобов`язаннями, що виникають з умов Договору, в тому числі щодо сплати неустойки та відшкодування збитків, збільшується і становить 20 (двадцять) років.

Згідно ст. 552 ЦК України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі, а також не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до положень п. 12.5. Договору у разі прострочення сплати платежу, повністю або частково, на строк більше 30 (тридцяти) днів, відповідач зобов`язаний самостійно повернути товари за адресою місцезнаходження Процесинг-центра. Повернення товарів не позбавляє відповідача від обов`язку сплатити наявну поточну заборгованість за Договором.

Приймаючи до уваги вищевикладене на день подання цієї позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 28944.00 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок, в тому числі: 19296.00 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого Товару; 9648.00 (дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 00 копійок - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 Договору.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив його права та інтереси, а тому позивач просив стягнути з нього на його користь грошові кошти у вказаній сумі і суму судового збору. Гроші в борг отримані і використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. Позивач просив стягнути з відповідача вказаний борг з штрафними санкціями, витратами та судовим збором, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та/або його представник проти задоволення позову заперечували, фактично не погодилися з викладеними в позові обставинами, були між ними інші домовленості. Повідомлення про наявність позову і справи отримували, правом надання відзиву не скористалися. Причини його та/або представника неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже неодноразово, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що чергова заява про перенесення слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Незалежно від явки чи неявки представника відповідача сама особа в судове засідання не з`явилася без поважних причин і навіть не повідомила суд про причини неявки в судове засідання. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 14 серпня 2021 року між ТОВ «КОМП`ЮТЕРИ ТА КОМУНІКАЦІЇ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 60200190607 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ (договір). Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.

Згідно з п. 8.1 Договору Клієнт (відповідач) отримує товари (послуги) від Постачальника на умовах Договору та згідно обраного Клієнтом Пакету фінансування (Пакет фінансування), а Постачальник забезпечує надання товарів (послуг) Клієнту. В момент підписання Договору всі існуючі та майбутні права Постачальника за Договором відступаються на користь Процесинг-центра (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», позивач).

Відповідно до п. 8.2. Договору, порядок отримання товарів (послуг) Клієнтом визначається Договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу № 05/02-18 від 05 лютого 2018 року (Правила), що є невід`ємною частиною Договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті www.paylater.com.ua, а також з порядком укладення договору за допомогою електронного підпису, що визначено в Розділі 5 Правил.

Відповідно по п. 1.4 Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше Правила є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України. Підписанням Договору Клієнт приєднується до Правил. Правила є невід`ємною частиною кожного Договору з моменту його укладення.

Відповідно до п. 13.7 Договору Клієнт ознайомився з Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу № 05/02-18 від 05 лютого 2018 року, зміст Правил є зрозумілим для Клієнта, і він погоджується їх дотримуватись та виконувати.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що якщо за умовами Пакету фінансування не вказано інше, надання Клієнту товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього Договору Клієнтом та Постачальником. У разі якщо момент підписання цього Договору не співпадає у часі з моментом надання Клієнту товарів (послуг), Клієнт може отримати товари (послуги) на підставі іншого первинного документа (накладної або акту). При цьому, датою отримання Клієнтом товарів (послуг) вважається дата підписання Клієнтом відповідного первинного документа (накладної або акту). Підпис Клієнта на цьому Договорі та/або накладній (акті) свідчить про отримання товарів (послуг) в належній якості, кількості та комплектації.

Згідно вказаних умов Договору відповідачу передано в оренду на умовах лізингу «Відеокарта PowerColor Radeon RX 6800 XT 16 GB Red Devil (AXRX 6800XT 16GBD6-3DHE/OC) (товар), встановленою вартістю 64320.00 грн. Передача товару відповідачу засвідчена підписом відповідача на договорі. Адреса експлуатації товару визначена у Договорі: АДРЕСА_1 . Умовами Пакету фінансування визначеними в Договорі, встановлено розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення Договору.

Умови пакету фінансування: платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів): становить 6432.00 грн., кількість місячних платежів (крім першого): 9, розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами - 6432.00 грн., вид договору прямий лізинг. Перехід права власності до Клієнта: виплата всіх зобов`язань за Договором.

Також згідно п. 1.1., п. 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ № 2016072701 від 27 липня 2016 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов Договору були відступлені постачальником на користь позивача в момент підписання Договору 14 серпня 2021 року. Про відступлення прав вимоги за Договором відповідач повідомлений в письмовій формі, згідно п. 8.1. Договору.

Станом на 15 листопада 2023 року відповідач не виконав прийнятих на себе відповідно до положень умов Пакету фінансування та п. 10.4.2. Договору зобов`язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару. Так, за весь період дії Договору відповідачем в якості оплати вартості отриманого товару було сплачено: 16 серпня 2021 року - 6432.00 грн. (платіж при отриманні товарів); 16 вересня 2021 року - 6432.00 грн.; 19 жовтня 2021 року - 6432.00 грн.; 18 листопада 2021 року - 6432.00 грн.; 18 грудня 2021 року - 6432.00 грн.; 07 січня 2022 року - 6432.00 грн.; 19 лютого 2022 року - 6432.00 грн..

Положеннями п. 12.1. Договору визначено, що сторони несуть відповідальність, встановлену цим Договором, Правилами та чинним законодавством України.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статті 546, 549 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов`язання неустойкою.

Пунктом 12.7 Договору та п. 15.2. Правил передбачено, що Сторони Договору погодили, що на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність за всіма зобов`язаннями, що виникають з умов Договору, в тому числі щодо сплати неустойки та відшкодування збитків, збільшується і становить 20 (двадцять) років.

Повернення товарів не позбавляє відповідача від обов`язку сплатити наявну поточну заборгованість за Договором. Отже заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 28944.00 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок, в тому числі: 19296.00 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого Товару; 9648.00 (дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 00 копійок - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 Договору.

Виходячи з суми (ціни) позовних вимог при поданні позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2684 гривні 00 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № 13029 від 14 листопада 2023 року.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив його права та інтереси, а тому позивач просив стягнути з нього на його користь грошові кошти у вказаній сумі і суму судового збору. Гроші в борг отримані і використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні з`ясовано, що дійсно 14 серпня 2021 року між ТОВ «КОМП`ЮТЕРИ ТА КОМУНІКАЦІЇ», код ЄДРПОУ 38514333 (постачальник) та ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір № 60200190607 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ (договір). Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-УІІІ.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений договір з відповідачем, у т.ч. анкету-заяву разом з правилами та умовами надання послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості позик, які були надані позичальнику через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису самого відповідача.

Відповідно до розділу «Використання електронного підпису» Умов та правил: сторони погодили, що всі правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися Сторонами або кожною Стороною окремо з використанням удосконаленого електронного о підпису (ЕП) у Мобільному додатку. Удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Під час одержання однією із Сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання. Під удосконаленим електронним підписом розуміється вид електронного підпису, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис. Удосконалений електронний підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Сторони погодили використання ЕП без сертифіката ключа.

Генерація ключової пари (особистого та відкритого ключів) здійснюється за допомогою смартфону клієнта, на якому встановлений мобільний додаток лише після ідентифікації клієнта з використанням смартфону клієнта. Згенерований особистий ключ клієнта захищається паролем та може бути розміщений у хмарному сховищі. Відкритий ключ розміщується в договорі, Анкеті-Заяві, яка підписується клієнтом. Перевірка ЕП та аутентифікація клієнта здійснюється з використанням програмно-технічних засобів банка. В разі негативного результату перевірки фінансова установа, банк відмовляє клієнту в прийомі електронного документа.

У підписаному договорі відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом позики складає договір. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови.

Підписанням договору відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

На виконання ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» першим кроком при реєстрації у мобільному додатку є ознайомлення споживача з умовами надання фінансових послуг. З метою підтвердження згоди споживача із умовами надання послуг у момент реєстрації фінансова установа генерує і відправляє на вказаний особою мобільний номер ОТР-пароль. Фактом підтвердження згоди є введення споживачем у мобільному додатку OTP-паролю, який попередньо був надісланий Банком на зазначений номер.

Сторони визнають, що усі надані клієнтом за допомогою OTP-паролю підтвердження, погодження, повідомлення, підписи до укладення цього Договору є дійсними та такими, що прирівнюються до документів (повідомлень, листів, заяв) підписаних клієнтом власноручним підписом та є невід`ємними частинами Договору.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно з п. 8.1 Договору Клієнт (відповідач) отримує товари (послуги) від Постачальника на умовах Договору та згідно обраного Клієнтом Пакету фінансування (Пакет фінансування), а Постачальник забезпечує надання товарів (послуг) Клієнту. В момент підписання Договору всі існуючі та майбутні права Постачальника за Договором відступаються на користь Процесинг-центра (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», позивач).

Відповідно до п. 8.2. Договору, порядок отримання товарів (послуг) Клієнтом визначається Договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу № 05/02-18 від 05 лютого 2018 року (Правила), що є невід`ємною частиною Договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті www.paylater.com.ua, а також з порядком укладення договору за допомогою електронного підпису, що визначено в Розділі 5 Правил.

Відповідно по п. 1.4 Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше Правила є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України. Підписанням Договору Клієнт приєднується до Правил. Правила є невід`ємною частиною кожного Договору з моменту його укладення.

Згідно з положеннями ст. 634 Цивільного кодексу України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 13.7 Договору Клієнт ознайомився з Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу № 05/02-18 від 05 лютого 2018 року, зміст Правил є зрозумілим для Клієнта, і він погоджується їх дотримуватись та виконувати.

Враховуючи, шо відповідач своїм підписом у Договорі погодився з усіма його умовами, зокрема і з тим, шо ознайомлений та повністю погоджується з Правилами, додатковий його підпис на самих Правилах не потрібен.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що якщо за умовами Пакету фінансування не вказано інше, надання Клієнту товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього Договору Клієнтом та Постачальником. У разі якщо момент підписання цього Договору не співпадає у часі з моментом надання Клієнту товарів (послуг), Клієнт може отримати товари (послуги) на підставі іншого первинного документа (накладної або акту). При цьому, датою отримання Клієнтом товарів (послуг) вважається дата підписання Клієнтом відповідного первинного документа (накладної або акту). Підпис Клієнта на цьому Договорі та/або накладній (акті) свідчить про отримання товарів (послуг) в належній якості, кількості та комплектації.

Згідно вказаних умов Договору відповідачу передано в оренду на умовах лізингу «Відеокарта PowerColor Radeon RX 6800 XT 16 GB Red Devil (AXRX 6800XT 16GBD6-3DHE/OC) (товар), встановленою вартістю 64320.00 грн. Передача товару відповідачу засвідчена підписом відповідача на договорі.

Адреса експлуатації товару визначена у Договорі: АДРЕСА_1 .

Умовами Пакету фінансування визначеними в Договорі, встановлено розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення Договору.

Умови пакету фінансування: платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів): становить 6432.00 грн., кількість місячних платежів (крім першого): 9, розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами - 6432.00 грн., вид договору прямий лізинг.

Перехід права власності до Клієнта: виплата всіх зобов`язань за Договором.

Також згідно п. 1.1., п. 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ № 2016072701 від 27 липня 2016 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов Договору були відступлені постачальником на користь позивача в момент підписання Договору 14 серпня 2021 року.

Про відступлення прав вимоги за Договором відповідач повідомлений в письмовій формі, згідно п. 8.1. Договору.

Згідно з вказаним договором ТОВ «КОМП`ЮТЕРИ ТА КОМУНІКАЦІЇ» у відповідності до ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ФК «Фангарант Груп» прийняло право вимоги, права позиконадавача, кредитора і відносно відповідача ОСОБА_1 за договором № 60200190607 від 14 серпня 2021 року. Відповідно до зазначеного договору сторони свої зобов`язання виконали повністю.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до вимог ст. 1082 ЦК України на адресу відповідача рекомендованим листом позивач надіслав повідомлення-вимогу про погашення кредитної заборгованості, але відповіді отримано не було.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на 15 листопада 2023 року відповідач не виконав прийнятих на себе відповідно до положень умов Пакету фінансування та п. 10.4.2. Договору зобов`язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару. Так, за весь період дії Договору відповідачем в якості оплати вартості отриманого товару було сплачено: 16 серпня 2021 року - 6432.00 грн. (платіж при отриманні товарів); 16 вересня 2021 року - 6432.00 грн.; 19 жовтня 2021 року - 6432.00 грн.; 18 листопада 2021 року - 6432.00 грн.; 18 грудня 2021 року - 6432.00 грн.; 07 січня 2022 року - 6432.00 грн.; 19 лютого 2022 року - 6432.00 грн..

Положеннями п. 12.1. Договору визначено, що сторони несуть відповідальність, встановлену цим Договором, Правилами та чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статті 546, 549 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов`язання неустойкою.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім цього, в ч. 1 ст. 259 ЦК України зазначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 12.7 Договору та п. 15.2. Правил передбачено, що Сторони Договору погодили, що на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність за всіма зобов`язаннями, що виникають з умов Договору, в тому числі щодо сплати неустойки та відшкодування збитків, збільшується і становить 20 (двадцять) років.

Згідно ст. 552 ЦК України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі, а також не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Виходячи з вищевикладених положень чинного законодавства України положеннями п. 12.2-12.3 Договору визначено, що у разі прострочення сплати платежів на строк до 10 (десяти) календарних днів відповідач сплачує неустойку в розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми заборгованості за прострочення кожного платежу. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 10 (десяти) календарних днів, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку в розмірі 10 (десять) відсотків від суми заборгованості за кожен місяць прострочення. Крім того, згідно положень п. 12.4. Договору, у разі прострочення відповідачем сплати платежів на строк більше 30 (тридцяти) календарних днів, останній зобов`язаний за першою вимогою позивача протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання такої вимоги достроково одноразово сплатити на користь останнього всі платежі, належні до сплати згідно з Пакетом фінансування. Відповідно до положень п. 12.5. Договору у разі прострочення сплати платежу, повністю або частково, на строк більше 30 (тридцяти) днів, відповідач зобов`язаний самостійно повернути товари за адресою місцезнаходження Процесинг-центра. Повернення товарів не позбавляє відповідача від обов`язку сплатити наявну поточну заборгованість за Договором.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 28944.00 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок, в тому числі: 19296.00 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого Товару; 9648.00 (дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 00 копійок - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 Договору.

Виходячи з суми (ціни) позовних вимог при поданні позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2684 гривні 00 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № 13029 від 14 листопада 2023 року.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив його права та інтереси, а тому позивач просив стягнути з нього на його користь грошові кошти у вказаній сумі і суму судового збору. Гроші в борг, товар отримані і використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода.

Згідно положень ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (терміні його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

Встановивши наведені обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору позики, лізингу, що підтверджується, у тому числі (але не тільки), наданим позивачем договором, умови якого відповідачем не виконано, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу.

Таким чином, у справі встановлено, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, ґрунтуються на нормах матеріального права. Натомість відповідач не посилався на належні та допустимі докази повернення спірних коштів за договором позики.

За своїми правовими ознаками договір сторін є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка та/або договір позичальника, які є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми, товару позичальнику.

Даний висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) з аналогічних правовідносин, яка відповідно до ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тобто поясненнями сторін, показаннями свідків, тощо не може доводитися факт виконання чи невиконання зобов`язання за наявності договору, підписаного сторонами.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу у визначеній договором сумі.

Ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 8 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» «Відповідно до частини першої статті 215 ЦК (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 210, 640 ЦК (435-15) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору: не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. (...) Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК (435-15)(набуття, збереження майна без достатньої правої підстави).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» ЦК України: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 «Недійсність правочину» ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України - 1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. 2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. 3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності вказаного кредитного договору є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України, а саме: 1. зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При вчиненні правочину сторонами було дотримано усіх передбачених ст. 203 ЦК України вимог.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідача, пов`язаними з використанням коштів позивача було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягають відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача).

Згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи те, що умовами договору позики сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язань в гривнях, то, керуючись положеннями чинного законодавства України, стягненню з позичальника підлягає сума боргу, що визначена в договорі, тобто в гривнях України.

Щодо штрафних санкцій. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач повинні довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, доказiв відповідачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно них по сумі боргу та строку її повернення, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно цих первісних позовних вимог є припущенням.

Згідно з абзацом 2 частини першоїстатті 218 ЦК Українизаперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином, у справі встановлено, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, ґрунтуються на нормах матеріального права. Натомість відповідач не посилався на належні та допустимі докази повернення спірних коштів за договором.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» заборгованість у розмірі 28 944 гривні 00 копійок, а також суму сплаченого при подачі позову судового збору у розмірі 2 684 гривні 00 копійок.

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування його позиції відповідач суду не надав, позовна заява ґрунтується на законі і підлягає задоволенню фактично в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 202, 204, 207, 218, 510, 526, 527, 530, 611, 625, 627, 1077 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (Код за ЄДРПОУ 38922870) заборгованість у розмірі 28 944 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (Код за ЄДРПОУ 38922870) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684.00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -