Постанова

від 01.05.2024 по справі 340/1161/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 травня 2024 року м. Дніпросправа № 340/1161/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 в адміністративній справі №340/1161/23 (суддя Притула К.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова Компанія Фаворит до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и В:

У березні 2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова Компанія Фаворит звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.02.2023 року №00007940702.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 адміністративний позов задоволено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Укршлях спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ТОВ «АК «Фаворит» удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом, зокрема в частині відображення у податковій декларації з ПДВ оформлених нереальних господарських операцій.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги , встановила наступне.

На підставі наказу №1511-п від 20 грудня 2022 року, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8, п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Агропромислова Компанія Фаворит щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено акт № 162/11-28-07-02/39548740 від 17.01.2023, відповідно до висновків якого, встановлено порушення ТОВ Агропромислова Компанія Фаворит п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 35 397 грн .

На підстав акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00007940702 від 16.02.2023, яким ТОВ Агропромислова Компанія Фаворит зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 35397 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 17699 грн.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Спірні правовідносини регламентуються положеннями ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

При констатації порушень норм податкового законодавства податковий орган виходив з наявної податкової інформації та зазначив, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій позивача. Посилаючись на не встановлення джерела походження товару, відповідач дійшов висновку про набуття товарів у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання , та нереальність операцій, здійснених позивачем.

Спростуючи такі твердження контролюючого органу суд першої інстанції вірно виходив з того, що використовуючи лише податкову інформацію, отриману з податкових звітів та з наявних баз даних, без дослідження первинної бухгалтерської документації контрагентів постачальників в ході документальної перевірки, відповідач не має підстав стверджувати про відсутність відповідних господарських операцій.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише сумнівами щодо діяльності контрагентів постачальників та можливими порушеннями вимог законодавства. При цьому якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них, адже законом іншого не передбачено.

Висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту повинні здійснюватися на підставі аналізу первинних документів і не можуть ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманій за результатами перевірок контрагентів платника податку.

На момент здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Укршлях - останній був зареєстрований в установленому законом порядку, є платниками ПДВ, відповідні відомості щодо нього містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, реєстрі платників ПДВ на сайті Державної фіскальної служби України.

Чинне законодавство України не ставить в залежність право платника податків - позивача - на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від стану податкового обліку контрагентів, зокрема, і від сплати останніми своїх податкових зобов`язань і тим паче від неможливості доведення поставки товару за всім ланцюгом. Позивач не може нести відповідальність за невиконання постачальниками своїх контрагентів своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами та постачальниками контрагентів правил оподаткування, а тому позивач не зобов`язаний володіти інформацією відносно виконання податкових зобов`язань всіма суб`єктами у ланцюгу постачання.

Відсутність у контрагентів достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і наявність або відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб`єкта господарювання перевірки, не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у таких суб`єктів господарювання такої мети, як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Ніякі негативні обставини, які мають місце у контрагентів позивача, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки, як було встановлено судом, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, а тим паче постачальників своїх контрагентів. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти поставку товару за всім ланцюгом на предмет виконання контрагентами в ланцюзі постачання вимог податкового законодавства та їх безпосередню діяльність та діяльність їх посадових осіб перед тим, як відносити відповідні суми витрат до своїх витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, безпідставними є і посилання контролюючого органу на відсутність реального характеру господарських операцій та настання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, з підстав неможливості підтвердити рух товару за ланцюгом, відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не є передумовою для визначення господарської компетенції останніх та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни. При вчиненні контрагентами позивача порушень норм податкового чи іншого законодавства саме ці особи повинні нести відповідальність та інші негативні наслідки.

Підставами для формування податкового кредиту, є: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній у податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України - господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Нормами п. 201.1 ст. 201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм вбачається, що у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції (право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів чи послуг) та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення. Тобто, податковий кредит у платників податків виникає внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна складається для її документального підтвердження.

За змістом наведених норм закону право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять придбання товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають його цілям господарської діяльності, підтвердження обліковими, розрахунковими документами, та наявність податкової накладної.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1 Закону № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз. 1-7 ч. 2 ст. 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Абзацом 9 частини 2 статті 9 Закону №996 визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані позивачем первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а також ті про які зазначено в акті перевірки мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів з контрагентами позивача, відповідають вимогам Закону № 996, крім того вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Господарські операції позивача з контрагентом були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При виконанні договірних зобов`язань сторонами були виконані всі необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи, переданий товар. Зміст договірних відносин та документи, що підтверджують їх виконання, досліджувалися відповідачем під час документальної перевірки та відображені в Акті перевірки.

Будь-яких доказів, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або підробними, містять недостовірну інформацію, відповідачем не наведено.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров

суддяН.А. Олефіренко