Ухвала

від 02.05.2024 по справі 183/4373/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4373/24

№ 2-з/183/56/24

У Х В А Л А

02 травня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 , в інтересах дітей: малолітнього ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах дітей: малолітнього ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення упущеної вигоди (недотриманого доходу) від передачі у строкове платне користування рухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , як законного представника дітей: малолітнього ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_4 на користь спадкоємців: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 збитки у розмірі упущеної вигоди (недотриманого доходу) від здачі в оренду транспортного засобу BMW Х5 2007 року випуску № кузова НОМЕР_1 за період з 11 серпня 2022 року по 01 травня 2024 року (628 діб) в сумі - 684 457,20 грн.

В обґрунтування позовної заяви вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка залишила заповіт від 27 квітня 2020 року, відповідно якого все своє майно заповідала у відповідних частках: ОСОБА_4 2/3 частини, ОСОБА_2 1/6 частина; ОСОБА_3 1/6 частина. ОСОБА_1 , як законний представник спадкоємців неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_2 разом із колишнім чоловіком (син померлої) ОСОБА_4 звернулись до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дейнего С. І. з заявами про отримання спадщини за заповітом. 11 серпня 2022 року відкрито спадкову справу. Після вступу у спадщину ОСОБА_4 почав заперечувати право спадкоємців, створює перешкоди у користуванні усім майном та діти позивача позбавлені можливості використовувати спадкове майно, одержувати від такого користування певні блага. ОСОБА_4 затягує процедуру оформлення спадкових прав, шляхом ініціювання різних судових спорів щодо спадкового майна, при цьому сам ОСОБА_4 володіє спадковим майном та передав його в користування третім особам без згоди власників. Після звернення позивача до правоохоронних органів їй рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою. Позивачем подано позов про усунення перешкод у користуванні та володінні транспортним засобом BMW Х5 2007 р.в., № куз. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Протиправні дії відповідача зумовили причину, що позбавила спадкоємців реальної можливості отримання доходу, оскільки його неправомірні діяння є причиною, а не отримання доходу є наслідком протиправної поведінки, що у свою чергу доводить причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою ОСОБА_4 .

Разом зпозовом досуду надійшлазаява ОСОБА_1 ,як законногопредставника дітей:малолітнього ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 прозабезпечення позовув цивільнійсправі,в якійзаявник просить до вирішення спору по суті накласти арешт на автомобіль марки BMW Х5 2007 року випуску № кузова НОМЕР_1 , державний номер - НОМЕР_2 та автомобіль марки BMW Х5 2007 р.в., № кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , до набрання рішення законної сили передати на відповідальне зберігання ТОВ «ЮК» ЦМС», код ЄДРПОУ 39004112 , Україна, м. Дніпро, вул. Тополинна, 17/144.

В обґрунтування заяви вказує, що спадкоємці позбавлені можливості отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом до розгляду справи судом позовної заяви ОСОБА_4 та поряд з цим, фактично позбавлені можливості скористатись наявними правами щодо права володіти та можливості використовувати спадкове майно та одержувати від такого користування певні блага. 26 лютого 2024 року позивачем виявлено, що відповідач автомобіль разом з ключами та документи передав у користування жінці, що є протиправним, на думку позивача, діянням спрямованим на створення перешкод у користуванні (експлуатації) автомобілем BMW Х5, 2007 року випуску спадкоємцями, які вважають, що існують ризики пошкодження автомобіля. Позивач побоюється за його збереження, тому є необхідність забезпечення позову, шляхом передачі автомобіля на відповідальне зберігання особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме ТОВ «ЮК`ЦМС», що проводить діяльність з управління майном за винагороду або на основі контракту. Загроза неможливості усунення наслідків невжиття наведених вище заходів забезпечення позову полягає в тому, що у випадку пошкодження, позивач фактично буде позбавлений можливості скористатись наявними правами щодо права володіти вказаним автомобілем. Саме ці обставини свідчать про необхідність забезпечення позову, шляхом встановлення арешту на автомобіль та передачі автомобіля на відповідальне зберігання особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору. Заявлений вид забезпечення позову по-перше, спроможний забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову; по-друге, є адекватним, так як цілком відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається; по-третє, вказаний захід забезпечення позову, в разі його вжиття судом, не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу; по-четверте, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення суду, що є недопустимим.

Сторони у судове засідання, на підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, не викликались.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 1, 10 частини 1, частиною 2 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленнізазначеної відповідностіслід враховувати,що вжитізаходи неповинні перешкоджатигосподарській діяльностіюридичної особиабо фізичноїособи,яка здійснюєтаку діяльністьі зареєстрованавідповідно дозакону якпідприємець.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подання позову свідчить, що між позивачем та відповідачем існує майновий спір щодо доходу, отриманого від використання майна, яке входить до складу спадщини та яким, як вказано в позові, одноосібно володіє та використовує відповідач.

Водночас, вирішуючи заяву суд виходить з того, що захід забезпечення позову, який просить застосувати позивач, за умов, покладених в обґрунтування заяви (арешт з забороною користування та передачу на зберігання іншій особі для усунення можливості знищення майна) не відповідає позовним вимогам, якими є стягнення грошової суми та враховуючи зазначення позивачем наявності іншого позову, в якому вирішується питання щодо усунення перешкод у користуванні та володінні транспортним засобом, оскільки предметом спору є грошові кошти, а не майно, на яке позивач просить накласти арешт.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що саме автомобіль є єдиним майном позивача, відчуження якого призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про стягнення коштів, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами відповідність виду забезпечення позову та ризик неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

З урахуванням викладеного, підстав для забезпечення позову суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 157, 260 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах дітей: малолітнього ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Ухвала суду складена і підписана 02 травня 2024 року.

Суддя Д. О. Парфьонов