Рішення

від 16.04.2024 по справі 444/88/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/88/24

Провадження № 2/444/365/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Садова І.З.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради Львівського Району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Гавінська Мирослава Іванівна про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності.

Свої позовні вимоги, які позивач, ОСОБА_5 , підтримала подавши до суду відповідну заяву, мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .

ОСОБА_7 являється донькою померлого ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , актовий запис № 31.

ОСОБА_8 змінила своє прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » у зв`язку з одруженням, що стверджується свідоцтвом про одруженням НОМЕР_2 .

ОСОБА_6 01.02.2016р. склав в користь ОСОБА_1 заповіт, який посвідчено секретарем Надичівської сільської ради та зареєстровано за № 1.

Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_6 все майно на яке буде мати право заповів ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_6 залишилося наступне майно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Даний будинок належав ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 18.07.1991р., однак в даному свідоцтві зроблено відмітку «за колгоспним двором».

Коли Позивач отримала виписку з погосподарської книги від 15.07.2021 № 968 то у даній виписці було зазначено тип двору робітничий, що відповідає дійсним обставинам справи.

Батько ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , який був головою двору працював з 1977 року в Нестеровській райсільгосптехніці водієм, що стверджується його трудовою книжкою.

Як вбачається із витягу з погосподарської книги станом на 18.07.1991 року ОСОБА_6 був головою домогосподарства тип двору - робітничий.

Відповідно до записів в трудовій книжці її батька, останній був робітником.

Тому, тип двору визначено правильно, однак їй не зрозуміло чому саме свідоцтво було видано з позначкою тип двору - «колгоспний».

З огляду на вищенаведене, також, для відновлення порушених прав позивача необхідно визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 18.07.1991р. видане Червоноградським МБТІ.

Єдиною підставою для визнання свідоцтва про право власності є рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача, Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечили та зазначили, що при вирішенні спору покладаються на думку суду, також до суду надійшли заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про розгляд справи в їх відсутності та визнання позову в повному обсязі.

Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час, та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності.

А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнали їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 .

ОСОБА_7 являється донькою померлого ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , актовий запис № 31.

ОСОБА_8 змінила своє прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » у зв`язку з одруженням, що стверджується свідоцтвом про одруженням НОМЕР_2 .

ОСОБА_6 01.02.2016р. склав в користь ОСОБА_1 заповіт, який посвідчено секретарем Надичівської сільської ради та зареєстровано за № 1.

Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_6 все майно на яке буде мати право заповів ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_6 залишилося наступне майно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Даний будинок належав ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 18.07.1991р., однак в даному свідоцтві зроблено відмітку «за колгоспним двором».

З пояснень Позивача вбачається, що коли вона отримала виписку з погосподарської книги від 15.07.2021 № 968 то у даній виписці було зазначено тип двору робітничий, що відповідає дійсним обставинам справи.

Батько Позивача, ОСОБА_6 , який був головою двору працював з 1977 року в Нестеровській райсільгосптехніці водієм, що стверджується його трудовою книжкою.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69. Згідно зі змістом цих Вказівок суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Як вбачається із витягу з погосподарської книги станом на 18.07.1991 року ОСОБА_6 був головою домогосподарства тип двору - робітничий.

Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_6 , останній був робітником.

Тому, тип двору визначено правильно, однак свідоцтво було видано з позначкою тип двору - « колгоспний».

Визначено поняття голови домогосподарства, а саме, особа, яка очолює домогосподарство й несе відповідальність за нього. Вона визначається членами домогосподарства і, як правило, є господарем, людиною, яка приймає щоденні рішення стосовно діяльності домогосподарства. Здебільшого голова домогосподарства є власником житлового будинку і/ або земельної ділянки (ділянок).

Відповідно до п. 7.4.1. вищевказаної Інструкції на початку розділу до передбаченого для цього поля заносяться прізвище, ім`я, по батькові власника, співвласників, відповідального квартиронаймача, користувача житлового будинку або квартири. У полі «Додаткова інформація» здійснюються записи, зокрема про здавання/ взяття в оренду житла, купівлю/ продаж, дарування будинку (квартири), будь-які інші необхідні для забезпечення виконання функцій місцевої ради відомості, збирання яких не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п. 11.1. Інструкції основними інформаційними джерелами погосподарського обліку є: - будь-які документальні свідчення щодо об`єкта погосподарського обліку: паспорти, свідоцтва, земельно-кадастрова документація, технічні паспорти, правовстановлюючі документи, рішення органів виконавчої влади й органів самоврядування будь-якого рівня, господарюючих суб`єктів, письмові заяви громадян тощо; - усні повідомлення, заяви громадян; - наочна інформація, отримана під час суцільних обходів і перевірок.

З огляду на вище наведене, свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 18.07.1991р. видане з порушенням діючого законодавства та не відповідає даним погосподарської книги.

З огляду на вищенаведене, також, для відновлення порушених прав позивача необхідно визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 18.07.1991р. видане Червоноградським МБТІ.

Єдиною підставою для визнання свідоцтва про право власності є рішення суду, яке набрало законної сили.

Здійснення державної реєстрації права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1981 рік) регулювалося підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56. Згідно з пунктом 6 цієї Інструкції не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим.

Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття об`єкта до експлуатації.

Таку позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 рокусправа № 620/480\17.

Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла ОСОБА_1 , оскільки подала заяву про прийняття спадщини.

Доказом того, що ОСОБА_1 , прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 є витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі.

Однак, за життя ОСОБА_6 оформив право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 однак дані свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок не відповідають даним погосподарської книги.

Коли Позивач звернувся до нотаріуса то нотаріус видала їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у її батька відсутнє належним чином зареєстроване право власності на згадане вище будинковолодіння.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Незважаючи на внесення записів у по господарські книги , більшість громадян своє право власності в БТІ не оформили.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрації, передбаченої цим Законом, за таким умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296\5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Нестеровської районної Ради народних депутатів № 230 від 11.07.1991 року, рішення виконавчого комітету Надичівської сільської ради від 27.06.1991 року № 49 "Про оформлення прав власності та реєстрації житлових будинків в с.Надичі" в частині оформлення права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 18.07.1991р. та зареєстроване за № 56.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 16.04.2024 року.

Суддя: Мікула В. Є.