Ухвала

від 02.05.2024 по справі 607/6609/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/6609/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/132/24 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - застава

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження №11-сс/817/132/24 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого, яке погоджене прокурором, в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42023210000000039 від 01.03.2023, застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 372150 гривень, з покладеннням відповідних обов`язків .

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що повний текст рішення отримано 08 квітня 2024 року та лише з цього часу він зміг ознайомитись з моитвами прийнятого рішення та подати апеляційну скаргу; скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.

Мотивує скаргу тим, що під час розгляду клопотання прокурор не довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України посилаючись на те, що прокурор дійшов хибного висновку про обов`язковість застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу щодо придбання воріт, оскільки придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень може здійснюватись шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються для підготовки до проведення опалювального сезону (крім закупівлі енергоносіїв), що передбачено п`ятим абзацом підпункту 3 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі.

Обгрунтовує скаргу також тим, що прокурор не надав слідчому судді доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вважає що у клопотанні про застосування запобіжного заходу та оскаржуваній ухвалі не наведено будь-якої аргументації стосовно неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, а лише констатовано таку неможливість, тому згідно приписів ч. 3 ст. 176 КПК України суд повинен був відмовити у застосуванні запобіжного заходу.

Вказує на те, що слідчий суддя не міг застосовувати норми частини 2 статті 376 КПК України при винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу, а повинен був керуватися вимогами статті 196 КПК України, які виключають можливість проголошення лише резолютивної частини ухвали при застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу з мотивів у ній викладених, прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформульованого у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. У разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України, тому колегія суддів вважає, що клопотання захисника ОСОБА_8 підлягає задоволенню у звязку з тим, що лише після отриманння ним повного тексту оскаржуваного рішення та ознайомлення з його мотивами він зміг подати апеляційну скрагу.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42023210000000039 від 01.03.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364( зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб) , ч. 1 ст. 366 КК України (внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей), у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_7 .

Обставини предявленої ОСОБА_7 підозри детально викладені в оскаржуваній ухвалі.

Перевіряючи висновок слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні вищенаведених кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає його вірним з огляду на те, що він зроблений на підставі ретельної перевірки та аналізу доказів, долучених до клопотання, які проаналізовані в ухвалі .

При цьому колегія суддів враховує те, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Доводи апелянта щодо ненадання прокурором доказів на підтвредження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є необгрунтованими оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З часу предявлення ОСОБА_7 підозри у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень та почали існувати ризики незаконного впливу ним на свідків, іншу підозрювану у цьому ж кримінальному провадженні, з метою схиляння їх до зміни показань або відмови від надання викривальних показань та надання інших показань, які не відповідають фактичним обставинам справи, крім цього, у кримінальному провадженні не встановлено усіх осіб можливо причетних до вчинення злочину, тому відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитись на результатах досудового розслідування; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, яким зумовлений тим, що ОСОБА_7 користуючись відомими йому обставинами кримінального провадження зможе впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді щодо недоведеності ризиків переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, який спростовується міцністю соціальних зв`язків підозрюваного, а саме того, що він має постійне місце проживання та реєстрації, не одружений, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась, на обліках в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, із вищою освітою, займає посаду начальника 2 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Тернопільській області, та вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на поведінку та соціальні зв`язки підозрюваного.

Також слідчим суддею вірно враховано суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у випадку визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, та за ч. 1 ст. 366 КК України санкція якого передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину.

Посилання захисника на те, що ні в поданому клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, ні в ухвалі слідчого судді не наведена аргументація щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу є необгрунтованими з огляду на вищенаведне. Колегія суддів також погоджується що для дієвості досудового розслідування вказаного кримінального провадження, належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення доведених ризиків до ОСОБА_7 слідчим суддею вірно застосовано запобіжний захід у вигляді застави оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вищезгаданих ризиків з огляду на його підозру з скоєнні корупційного правопорушення, під час воєнного стану та значний розмір збитків державі, заподіння яких йому інкримінується.

Отже, підстав для скасування оскаржуваної ухвали щодо ОСОБА_7 немає, в зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

Постановила:

Строк на апеляційне оскарження поновити.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді