Постанова

від 24.04.2024 по справі 323/1253/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.04.2024 Справа № 323/1253/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№323/1253/21 Головуючийу 1інстанції Зарютін П.В.

Провадження № 22-ц/807/796/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кочеткової І.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Оріхівської міської ради, представництво якої здійснює Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року у справі за позовом Виконавчого комітету Оріхівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Виконавчий комітет Оріхівської міської ради в травні 2021 року звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне.

Малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради (наказ від 20.01.2021 № 05 «Про взяття на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування») як дитина, яка залишилась без батьківського піклування на підставі рішень виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 19.01.2021 № 02 «Про негайне відібрання дітей», від 20.01.2021 № 04 «Про тимчасове влаштування малолітніх дітей».

19.01.2021 відбулось негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою АДРЕСА_1 . Фактично діти були вилучені з небезпечних умов за адресою АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

24 травня 2021 року Оріхівським районним судом Запорізької області винесено заочне рішення по цивільній справі № 323/197/21 провадження № 2/323/287/21 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і стягнення аліментів. Заочне рішення не набрало законної сили.

Під час розгляду вказаної справи в Оріхівському районному суді, на початку квітня поточного року, Службі у справах дітей стало відомо, що відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулось визнання батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Під час спілкування із ОСОБА_1 він підтвердив, що визнав батьківство відносно ОСОБА_6 та категорично відмовився надати Свідоцтво про народження. Заяви про наміри виховувати та утримувати сина та повернення дитини з КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» не надав.

13.04.2021 до Служби у справах дітей надійшов лист Оріхівського районного відділу ДРАЦС в якому повідомлялось, що відповідно ст. 126 Сімейного кодексу України та заяви про визнання батьківство від 26.03.2021 громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 визнав своє батьківство відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Дитині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », по батькові « ОСОБА_8 ».

Так як ОСОБА_6 перебуває на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування та перебуває на повному державному утриманні КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», орган опіки та піклування Оріхівської міської ради 14.04.2021 звернувся до Оріхівського районного відділу ДРАЦС з клопотанням про надання повторного свідоцтва про народження цієї дитини та Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

ОСОБА_1 не надав документів на дитину та документів, які підтверджували його батьківство.

За інформацією КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» від 21.04.2021 № 589 «Про надання інформації» малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на вихованні і повному державному забезпеченні в цьому закладі з 21.01.2021. За час перебування дитини в Будинку дитини ОСОБА_1 свого сина не відвідував, його долею не цікавився, до Адміністрації закладу з будь-яких питань не звертався. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він навіть не намагається піклуватися про фізичний і духовний розвиток своєї дитини ОСОБА_10 , чим свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

З метою захисту законних прав та інтересів малолітнього вже ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Служба у справах дітей виконавчого комітету міської ради звернулась до старости Новоданилівського старостинського округу для надання інформації про місце проживання ОСОБА_1 , характеристику за місцем його проживання для вивчення батьківського потенціалу та можливості батька виховувати малолітню дитину.

21 квітня 2021 року Службою у справах дітей здійснено виїзд за фактичним місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою з`ясування його намірів та готовності виконувати ним батьківські обов`язки. Під час перевірки вдома нікого не було. За зовнішніми спостереженнями встановлено, що будівля в занедбаному стані, аварійна, тріщини в стінах, вікна забиті плівкою. Із вказаного будинку 19 січня поточного року вилучався малолітній ОСОБА_2 , з причин перебування дитини в небезпечних умовах та загрози його життю і здоров`ю. На час перевірки стан будинку не змінився. Умов для повернення малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на проживання та виховання в будинок за вказаною адресою не має.

23.04.2021 ОСОБА_1 з`явився до Служби у справах дітей виконавчого комітету міської ради, тому було можливим з`ясувати його наміри щодо дитини та проведено бесіду. Також ним особисто надані його особисті документи. Документи на дитину не надав, пояснив, що в нього їх не має, можливо, Свідоцтво про народження дитини знищено ОСОБА_5 . Заяву щодо повернення його сина, ОСОБА_2 на виховання та спільне проживання не надав. В усній формі заявив, що бажає забрати дитину, коли завершить ремонт у будинку.

Під час бесіди було з`ясовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не вміє особисто писати, читати. Згідно довідки від 22.04.2021, наданої ним особисто, перебуває на обліку в психіатричному кабінеті КНП «Оріхівської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування» з діагнозом: «Легка розумова відсталість (помірно виражена дебільність) внаслідок резидуальної енцефалопатії, без порушення поведінки».

За інформацією Оріхівського відділення поліції № 4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області від 27.04.2021 ОСОБА_1 до будь-якої відповідальності не притягувався. Але протягом 2020 року неодноразово надходили повідомлення від громадянки ОСОБА_5 з приводу конфліктів із ОСОБА_1 (ЄО №1866 від 13.04.2020, ЄО № 1859 від 13.04.2020, ЄО №3634 від 30.06.2020). 27.03.2021 за заявою ОСОБА_1 (ЄО №1267 від 27.03.2021) у зв`язку із спричиненням йому тілесних ушкоджень відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України.

В період з 27.04.2021 по 29.04.2021 фахівцями КУ «Центр надання соціальних послуг проведено оцінку потреб ОСОБА_1 .. За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що наявні ознаки потрапляння в складні життєві обставини (СЖО). Основними ознаками та чинниками, які зумовлюють СЖО є: відсутність постійного працевлаштування, інвалідність та розумова відсталість, недотримання санітарно-гігієнічних умов проживання та особистої гігієни, низький батьківський потенціал. ОСОБА_1 не може належним чином виконувати батьківські обов`язки та доглядати за малолітньою дитиною, адже і сам має брудний, недоглянутий вигляд та не може належним чином доглядати навіть за собою.

Для малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 не створено належних безпечних умов проживання та виховання. Враховуючи захворювання, батько дитини не може належним чином виконувати свої батьківські обов`язки. ОСОБА_1 до вилучення дитини ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини і на даний час не може забезпечити малолітній дитині належний рівень догляду та батьківського піклування. Повернення ОСОБА_2 на виховання ОСОБА_1 це повернення дитини в умови, які небезпечні для дитини та становлять загрозу його життю і здоров`ю.

На підставі зазначеного, позивач просив суд:

Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 у розмірі (однієї четвертої) частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття, на користь особи або установи в якій дитина буде перебувати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Виконавчий комітет Оріхівської міської ради, представництво якої здійснює Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У апеляційній скарзіВиконавчий комітет Оріхівської міської ради посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, оскільки воно ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

29 березня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_11 надійшов відзив на апеляційну скарга, в якому просили залишите апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Оріхівської міської ради (наказ від 20.01.2021 № 05 «Про взяття на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування») як дитина, яка залишилась без батьківського піклування на підставі рішень виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 19.01.2021 № 02 «Про негайне відібрання дітей», від 20.01.2021 № 04 «Про тимчасове влаштування малолітніх дітей».

19.01.2021 відбулось негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою АДРЕСА_1 . Фактично діти були вилучені за адресою АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Відповідно п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» виконавчий комітет як орган опіки та піклування прийняв рішення від 21.01.2021 № 10 «Про доцільність позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей» та звернувся з позовною заявою до Оріхівського районного суду Запорізької області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей, у томучислі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів.

Державна реєстрація народження ОСОБА_4 була проведена відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька внесені за вказівкою матері, що підтверджено Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 19.01.2021 № 00029256383, наданим Оріхівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

24 травня 2021 року Оріхівським районним судом Запорізької області винесено заочне рішення по цивільній справі № 323/197/21 провадження № 2/323/287/21 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і стягнення аліментів. Заочне рішення не набрало законної сили.

На початку квітня 2021 року, Службі у справах дітей стало відомо, що відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулось визнання батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Під час спілкування представниками Служби у справах дітей із ОСОБА_1 він підтвердив, що визнав батьківство відносно ОСОБА_6 .

13.04.2021 до Служби у справах дітей надійшов лист Оріхівського районного відділу ДРАЦС в якому повідомлялось, що відповідно ст. 126 Сімейного кодексу України та заяви про визнання батьківство від 26.03.2021 громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 визнав своє батьківство відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Дитині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », по батькові « ОСОБА_8 ».

Так як ОСОБА_6 перебуває на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування та перебуває на повному державному утриманні КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», орган опіки та піклування Оріхівської міської ради 14.04.2021 звернувся до Оріхівського районного відділу ДРАЦС з клопотанням про надання повторного свідоцтва про народження цієї дитини та Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

За інформацією КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» від 21.04.2021 № 589 «Про надання інформації» малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на вихованні і повному державному забезпеченні в цьому закладі з 21.01.2021.

Згідно Довідки про склад сім`ї від 15.04.2021 № 109/01.18 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 . Згідно характеристики, ОСОБА_1 за місцем свого фактичного проживання періодично проживає зі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21 квітня 2021 року Службою у справах дітей здійснено виїзд за фактичним місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою з`ясування його намірів та готовності виконувати ним батьківські обов`язки. Під час перевірки вдома нікого не було.

23.04.2021 ОСОБА_1 з`явився до Служби у справах дітей виконавчого комітету міської ради, тому було можливим з`ясувати його наміри щодо дитини та проведено бесіду. В усній формі заявив, що бажає забрати дитину.

20 травня 2021 року виконавчий комітет Оріхівської міської ради прийняв рішення № 272 «Про доцільність позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини», та затвердив Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських

прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, з метою повернення дитини (малолітнього ОСОБА_6 ) в сім`ю Відповідачем здійснювалися активні дії, а саме:

-наприкінці березня 2021 року Відповідач в добровільному порядку визнав батьківство та подав до Оріхівського районного відділу ДРАЦС заяву про визнання батьківства від 26.03.2021р. Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 14.04.2021р. батьком малолітньої дитини ОСОБА_2 є Відповідач;

-протягом літа 2021р. Відповідачем зроблено косметичний ремонт в будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає Відповідач та де буде проживати його дитина, коли повернеться в сім`ю.

-на адвокатський запит від 18.10.2021р. до Будинку дитини надійшла відповідь від 21.10.2021р. №1448, що за час перебування дитини (малолітнього ОСОБА_6 ) Відповідач сина відвідував 17.06.2021р., 31.08.2021, 05.10.2021р. Під час відвідування Відповідач приносив дитині печиво, сік, соломку, банани та яблука. Відповідач декілька разів дзвонив до Будинку дитини та цікавився станом здоров`я сина, умовами повернення дитини в сім`ю.

Суд першої інстанції звернув увагу сторін, що умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного та систематичного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно малолітніх дітей в матеріалах справи відсутні.

При розгляді даної справи судом першої інстанції не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та вплив, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про таке попередження відповідача органом опіки або службою у справах дітей. Отже, позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача не забезпечуватиме інтересів самої дитини та не сприятиме її розвитку та реалізації у суспільстві.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначив наступне, враховуючи, що вимога про стягнення аліментів на утримання дитини є похідною, від позбавлення батьківських прав відносно неї, та зважаючи на те, що дитина на підставі рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради від 20.01.2021 № 04 тимчасове була влаштована до КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», суд вважає що вимога про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволенню не підлягає.

Колегія суддів встановила, що судом першої інстанції вірно визначено та застосовано норми матеріального та процесуального права, якими регулюються правовідносини.

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно зпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки

жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 164 Сімейного кодексу України(далі -СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положеньстатті 164 СК Українисвідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини(параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку

необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛвід 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява№ 2091/13).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано будь-яких доказів, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та вплив, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, досліджені докази не надали суду можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення. З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апелянта про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно малолітнього сина є необґрунтованими, а зворотнє підтверджується матеріалами справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Відповідач, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснював, що бажає виховувати дитину, зустрічатися з ним, що вказує на його зацікавленість у збереженні зв`язків із своїм сином. Такий факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини і бажання брати участь у його вихованні.

Враховуючи встановлені по справі обставини, приймаючи до уваги інтереси малолітньої дитини ОСОБА_2 , приписи вищезазначених норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а також зважаючи на те, що позбавлення

батьківських прав є крайнім заходом, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Оріхівської міської ради, представництво якої здійснює Оріхівська міська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 травня 2024 року.

Головуючий

Судді: