Постанова

від 18.04.2024 по справі 607/154/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/154/23Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/45/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря Іванюти О.М.,

представника апелянта ОСОБА_1 ,

представника позивачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу №607/154/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Зорбуд» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2023 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дата складання повного тексту не зазначено) в справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Зорбуд», Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах яких діє адвокат Магдич О.О., звернулися до суду з позовом до Приватного підприємства «Зорбуд» (далі - ПП «Зорбуд»), Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі покликалися на те, що їм на праві власності належить гаражний комплекс, який розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 633.0 кв.м., по частині кожному. До зазначеного поділу гаражний комплекс належав ОСОБА_5 відповідно до рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року у справі №3/99-1533. Позивачі зазначили, що гаражний комплекс знаходиться на земельній ділянці Великогаївської сільської ради площею 0.1467 га, з кадастровим номером 6125281700:01:018:0061, яка з 2005 року перебуває у користуванні ПП «Зорбуд» згідно з договором оренди землі від 20 грудня 2005 року. При цьому, цільове призначення цієї земельної ділянки земля підприємств іншої промисловості (для будівництва гаражів). На момент передачі даної земельної ділянки в оренду ПП «Зорбуд» це були землі відпрацьованого кар`єру, а у п.1 вищевказаного договору оренди метою передачі земельної ділянки в оренду вказано: «для будівництва гаражів с.Великі Гаї за межами населеного пункту», про що також зазначено в акті приймання-передачі земельної ділянки від 20 грудня 2005 року. Відтак, наведене свідчить про те, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ПП «Зорбуд» та призначена для будівництва та обслуговування розташованих на ній гаражів. З моменту набуття позивачами права власності на гаражний комплекс вони відкрито та добросовісно використовують цю земельну ділянку за її цільовим призначенням, відтак ОСОБА_5 неодноразово зверталась до керівника ПП «Зорбуд» з пропозицією розірвати діючий договір оренди та переукласти його на ім`я дійсного користувача. Надалі, у серпні 2022 року ОСОБА_5 звернулась до Великогаївської сільської ради з проханням надати їй в оренду земельну ділянку площею 0.1467 га з кадастровим номером 6125281700:01:018:0061. Різниця у площі земельної ділянки з одним і тим ж кадастровим номером 6125281700:01:018:0061 (у договорі оренди 0.15 га, у технічній документації, виготовленій у 2022 році ТОВ «Поділляземпрект» 0.1476 га) виникла внаслідок використання більш точних сучасних вимірювальних приладів. 29 серпня 2022 року ОСОБА_5 надано відповідь на її звернення, яким відмовлено у наданні цієї земельної ділянки, оскільки земельна ділянка перебуває у користування ПП «Зорбуд» відповідно до договору оренди від 20 грудня 2005 року, строк дії якого до 02 грудня 2030 року.

У зв`язку з наведеним позивачі просили суд визнати за ними право оренди земельної ділянки площею 0.1467 га, кадастровий номер 6125281700:01:018:0061, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , згідно з договором оренди від 20 грудня 2005 року, укладеним між ПП «Зорбуд» та Тернопільською районною державною адміністрацією, який зареєстрований Тернопільським районним відділом земельних ресурсів відповідно до висновку №133.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право оренди земельної ділянки площею 0.1467 га кадастровий номер 6125281700:01:018:0061 по АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПП «Зорбуд» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що чинна у серпні 2009 року редакція ст.120 ЗК України (на момент набуття позивачкою ОСОБА_5 права власності на гаражі) не передбачала автоматичний перехід права користування земельною ділянкою чи її частиною у випадку визнання за особою права власності на будівлю, що розташована на цій ділянці за рішенням суду чи реєстрації права власності на створене майно, тобто набуттям у власність інакше ніж за цивільно-правовою угодою з відчуженням такої будівлі.

Також позивачами пропущено строк позовної давності, що саме по собі слугує підставою для відмови у задоволенні позову. Позивачі набули право власності на об`єкт нерухомого майна ще у 2009 році, на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року, відтак про оренду відповідачем земельної ділянки їм було відомо ще у 2009 році, а відомості щодо державної реєстрації права оренди на землю є публічними, відтак позивачам було відомо про наявність сформованої земельної ділянки на умовах оренди, якою користувалося ПП «Зорбуд».

Звертає увагу на те, що спір у даній справі належить до юрисдикції господарського суду, оскільки стосується здійснення господарської діяльності, набуття права користування земельною ділянкою, наданою господарюючому суб`єкту.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2023 року скасувати та провадження у справі закрити.

07 листопада 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивачів адвоката Магдич О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що відмову Великогаївської сільської ради позивачкою було отримано 29 серпня 2022 року, відтак перебіг строку позовної давності повинен рахувались саме з цієї дати, а раніше позивачі не зазнавали жодного обмеження свого права користування зазначеною земельною ділянкою. Крім цього, щодо редакції ст.120 ЗК України зазначила, що за фактом звернення дійсного власника об`єкту, у користуванні якого знаходиться земельна ділянка, договір оренди підлягає переоформленню на діючого користувача. Щодо підвідомчості даної справи зазначає, що позивач ОСОБА_6 не приймає участь як суб`єкт господарських правовідносин, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Варода П.Б. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Представник позивачів адвокат Магдич О.О. проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №718 від 02 грудня 2005 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ПМП «Зорбуд» в оренду терміном на 25 років земельної ділянки загальною площею 0.15 га для будівництва гаражів за рахунок земель запасу (відпрацьовані розробки та кар`єри) за межами населеного пункту на території Великогаївської сільської ради.

Цим же розпорядженням вирішено надати ПМП «Зорбуд» вказану земельну ділянку в оренду терміном на 25 років та встановлено орендну плату в розмірі 6% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки в рік, з щомісячною її виплатою. ПМП «Зорбуд» зобов`язано укласти договір оренди з районною державною адміністрацією та виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст.96 ЗК України (т.1 а.с.14).

На виконання вказаного розпорядження 20 грудня 2005 року між Тернопільською районною державною адміністрацією в особі голови ОСОБА_7 (Орендодавець) та ПМП «Зорбуд» (Орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований в ДП «Тернопільська регіональна філія центру державного земельного кадастру 12 січня 2006 року, реєстраційний №040664400001 (т.1 а.с.10-11).

З даного договору вбачається, що ПМП «Зорбуд» (код ЄДРПОУ 14050906) на момент укладення договору оренди землі діяло на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 28 серпня 1996 року. Станом на час розгляду справи назва відповідача змінена на ПП «Зорбуд».

Згідно з п.1 договору Орендодавець, на підставі розпорядження Тернопільської районної державної адміністрації від 02 грудня 2005 року №718 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва гаражів в с.Великі Гаї за межами населеного пункту. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.15 га, у тому числі 0.15 га за рахунок земель відпрацьованого кар`єру. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна. Договір укладено на 25 років з 02 грудня 2005 року по 02 грудня 2030 року (п.п.2, 3, 8).

Згідно п.п.15 та 16 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва гаражів, цільове призначення землі промисловості.

В грудні 2005 року Тернопільським районним відділом земельних ресурсів заведено реєстраційну справу №133 договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2005 року, укладеного між ПМП «Зорбуд» та Тернопільською районною державною адміністрацією терміном на 25 років (т.1 а.с.9).

Розташування земельної ділянки відображене у кадастровому плані земельної ділянки, наданої ПМП «Зорбуд» для будівництва гаражів на території Великогаївської сільської ради (т.1 а.с.12).

Як убачається із акту прийому-передачі земельної ділянки від 20 грудня 2005 року, земельну ділянку площею 0.15 га в с.Великі Гаї було передано в оренду ПМП «Зорбуд» терміном на 25 років з 02 грудня 2005 року по 02 грудня 2030 року для будівництва гаражів за межами населеного пункту (т.1 а.с.13).

У висновку №133 Тернопільського районного відділу земельних ресурсів від 20 грудня 2005 року про державну реєстрацію договору оренди зазначено, що об`єктом оренди є земельна ділянка площею 0.15 га, з кадастровим номером 61252:81700:01:018:0061, яка розташована у с.Великі Гаї, з ідентифікаційним кодом 14050906. У висновку орендодавцем зазначено Тернопільську районну адміністрацію, а орендарем ПМП «Зорбуд» (т.1 а.с.15).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року у справі №3/99-1533 задоволено позов суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 до ПП «Зорбуд», Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, Великогаївської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно. Визнано право власності за суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5 на нерухоме майно гаражний комплекс на 4 автомобілі, загальною площею 633.0 кв.м., під літерою «А», який складається:

по підвалу:

- приміщення вхід в підвал, площею 4.2 кв.м.,

- приміщення оглядової ями, площею 10.0 кв.м.,

- приміщення компресорної, площею 8.5 кв.м.,

всього: 22.7 кв.м.,

по 1-му поверсі:

- приміщення гаражу, площею 177.7 кв.м.,

- приміщення паливної, площею 6.5 кв.м.,

- приміщення роздягалки, площею 14.5 кв.м.,

- приміщення туалету, площею 3.2 кв.м.,

- приміщення складу, площею 8.2 кв.м.,

- приміщення кладової, площею 2.3 кв.м.,

- приміщення санвузла, площею 2.5 кв.м.,

- приміщення коридору, площею 1.6 кв.м.,

- приміщення складу, площею 22.2 кв.м.,

- приміщення складу, площею 97.6 кв.м.,

- приміщення сходової клітки, площею 14.9 кв.м.,

- приміщення коридору, площею 44.0 кв.м.,

всього: 395 кв.м.,

по 2-му поверсі:

- приміщення сходової клітки, площею 19.8 кв.м.,

- приміщення вестибюлю, площею 41.8 кв.м.,

- приміщення кабінету, площею 10.4 кв.м.,

- приміщення туалету, площею 3.3 кв.м.,

- приміщення побутове, площею 15.4 кв.м.,

- приміщення кабінету, площею 16.6 кв.м.,

- приміщення побутової кімнати, площею 11.8 кв.м.,

- приміщення коридору, площею 7.3 кв.м.,

- приміщення складу, площею 88.7 кв.м.,

всього: 215.1 кв.м.,

що знаходиться в АДРЕСА_1 , як належним власником (т.1 а.с.38-42).

Вказаним рішенням Господарського суду встановлено, що 12 січня 2006 року між суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5 (Замовник) та Приватним підприємством «Зорбуд» (Підрядник) укладено договір №28, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник бере зобов`язання виконати загально-будівельні роботи по спорудженню нерухомого майна.

На виконання умов договору ПП «Зорбуд» здійснило будівництво гаражного комплексу на 4 автомобілі на земельній ділянці площею 0.15 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення будівельних робіт СПД ФО ОСОБА_5 було сплачено за будівництво кошти в сумі 468463 грн, що підтверджується довідкою ПП «Зорбуд» б/н від 28 листопада 2008 року.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01 грудня 2009 року №24628278 гаражний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року у справі №3/99-1533 (т.1 а.с.7).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року у справі №607/4396/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя визнано укладеною мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , згідно якої (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 15 грудня 2017 року) сторони домовились провести поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_8 , таким чином, щоб вирішити усі спірні питання даного поділу, припинити право спільної сумісної власності та виділити кожній із сторін частку у спільному майні. Крім того, сторони погодились, що гаражний комплекс по АДРЕСА_1 загальною площею 633 кв.м. разом із обладнанням та устаткуванням, які зазначені в Додатку №1 до даної угоди (із 65 пунктів), переходить у спільну часткову власність, а саме:

- ОСОБА_6 належить частина у розмірі даного гаражного комплексу;

- ОСОБА_5 належить частина у розмірі даного гаражного комплексу.

Державна реєстрація права власності на частину гаражного комплексу ОСОБА_6 була проведена 21 листопада 2017 року, а ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №304652168 від 11 липня 2022 року, будівля, гаражний комплекс, загальною площею 633 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності із визначенням розміру частки по кожному (т.1 а.с.8).

Відповідно до технічної документації, виготовленої у 2022 році ТОВ «Поділляземлепроект» площа земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:018:0061 становить 0.1476 га. При цьому із технічної документації вбачається, що на даній земельній ділянці розташоване нерухоме майно (т.1 а.с.16-19).

Рішенням 33-ї сесії 8-го скликання Великогаївської сільської ради №534 від 25 серпня 2022 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено в наданні дозволу на укладення договору оренди раніше сформованої земельної ділянки площею 0.1476 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (кадастровий номер 6125281700:01:018:0061), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з прийнятими відповідно до неї нормативно-правовими актами (укладений договір оренди від 02 грудня 2005 року терміном на 25 років, дата закінчення дії договору 02 грудня 2030 року між ПМП «Зорбуд» та Тернопільською районною державною адміністрацією) (т.1 а.с.21).

У листі Великогаївської сільської ради №40 від 29 серпня 2022 року на звернення ОСОБА_5 останній повідомлено, що питання надання дозволу на укладення договору оренди земельної ділянки площею 0.1476 га з кадастровим номером 6125281700:01:018:0061 буде розглянуте на черговій сесії Великогаївської сільської ради (т.1 а.с.21).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України, частини першої статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Предметом спору в даній справі є право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:018:0061 площею 0.1476 га, яка розташована на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району, за межами населеного пункту, що надана в оренду ПМП «Зорбуд» згідно договору оренди від 20 грудня 2005 року на термін 25 років (до 02 грудня 2030 року) для будівництва гаражів.

Позивачі, які перебували в зареєстрованому шлюбі, набули право спільної сумісної власності на гаражний комплекс загальною площею 633.0 кв.м., збудований ПП «Зорбуд» на спірній земельній ділянці, на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 серпня 2009 року у справі №3/99-1533. В подальшому, згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 22 червня 2016 року у справі №607/4396/16-ц, затверджено мирову угоду та проведено поділ вказаного гаражного комплексу між позивачами визнано за кожним право власності на частину вказаного нерухомого майна. Державна реєстрація права власності належних позивачам часток гаражного комплексу проведено 21 листопада 2017 року ( ОСОБА_6 ) та 08 серпня 2018 року ( ОСОБА_5 ).

Частиною п`ятою статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються Законом України «Про оренду землі», статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

Апеляційний суд зазначає, що хоча поділ нерухомого майна позивачами проведено в 2016 році, право власності на свої частки вони зареєстрували в 2017 та 2018 рр., однак набули позивачі право власності на гаражний комплекс загальною площею 633.0 кв.м., який розташований на спірній земельній ділянці, у серпні 2009 року, а тому відносини з приводу набуття права користування земельною ділянкою регулюються чинним на той час законодавством.

Так, відповідно до частини другої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній станом на 27 серпня 2009 року) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічна норм визначена у ч.2 ст.377 ЦК України (в редакції, чинній станом на 27 серпня 2009 року).

Також колегія суддів зазначає, що станом на 27 серпня 2009 року Закон України «Про оренду землі» не врегульовував переходу права оренди земельної ділянки до особи, до якої перейшло право власності на нерухоме майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці.

Стаття 7 вказаного Закону доповнена частиною третьою лише Законом №1702-VI від 05 листопада 2009 року (набрав чинності з 01 січня 2010 року), згідно з якою до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання регулювання земельних відносин, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, які розташовані на конкретній земельній ділянці, були предметом розгляду Верховного Суду, в т.ч. і Великої Палати.

Зокрема, у п.8 постанови від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

8.2. Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, які розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

8.3. Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

8.4. Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 05 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

8.5. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Апеляційний суд зазначає, що у даній справі підлягають застосуванню норми ч.2 ст.120 ЗК України, які діяли на момент набуття права власності на нерухоме майно, тобто станом на 27 серпня 2009 року, а саме: якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Усі інші подальші дії позивачів, такі як поділ майна подружжя (22 червня 2016 року) та державна реєстрація права власності на нерухоме майно (21 листопада 2017 року та 08 серпня 2018 року) не свідчить про те, що правовідносини про право користування (оренди) земельної ділянки виникли із означених дат.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, відсутні будь-які докази, якого саме розміру земельна ділянка необхідна для обслуговування гаражного комплексу площею 633.0 кв.м. по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивачів на те, що для обслуговування належних їм гаражів необхідна вся спірна земельна ділянка площею 0.1476 га, оскільки належним доказом на підтвердження розміру такої земельної ділянки може бути, зокрема, висновок земельно-технічної експертизи. Однак клопотання про призначення такої експертизи позивачами не заявлялося.

Зазначення в договорі оренди від 20 грудня 2005 року цільового призначення земельної ділянки «для будівництва гаражів» не свідчить про те, що площа всієї спірної земельної ділянки необхідна для обслуговування належних позивачам гаражів.

Таким чином, колегія суддів вважає передчасним та помилковим висновок суду першої інстанції про те, що до позивачів перейшло право користування всією земельною ділянкою площею 0.1467 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки матеріалами справи не підтверджено, що саме такий розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування нерухомого майна.

З приводу постанов судів касаційної інстанції, які при вирішенні справи застосував Тернопільський міськрайонний суд, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2225цс16 Верховний Суд України виснував, що за змістом ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати норми права, чинні на час їх виникнення (тобто, статті 377 ЦК України та 120 ЗК України в редакції станом на 27 серпня 2009 року).

Однак, суд дійшов до хибного висновку про те, що зазначена у даних нормах дефініція «частина земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди» означає площу всієї земельної ділянки, яка виділялася для будівництва та обслуговування об`єкту нерухомості.

Колегія суддів зазначає, що розмір та конфігурація земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування певного нерухомого майна, можуть бути визначені, зокрема, висновком земельно-технічної експертизи, з врахуванням конкретних обставин і особливостей земельної ділянки та об`єкту нерухомості, таких як площа, розташування, можливість використання за цільовим призначенням, облаштування заїздів, наявність та доступ до комунікацій, можливість належного обслуговування будівель.

В постанові Вищого господарського суду від 09 липня 2015 року у справі №910/23058/14 наведено висновки щодо застосування ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі», якої на момент виникнення спірних правовідносин в даній справі (27 серпня 2009 року) не існувало та яка набрала чинності лише 01 січня 2010 року.

В постанові Вищого господарського суду України від 15 квітня 2015 року у справі №28/5005/5627/2012 наведено висновки про застосування ст.377 ЦК та ст.120 ЗК України в редакції станом на квітень 2015 року, в той час як спірні правовідносини у даній справі виникли в серпні 2009 року.

Також апеляційний суд зазначає, що у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при розгляді справи суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не вищих спеціалізованих судів.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання за позивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 права оренди всієї земельної ділянки площею 0.1467 га кадастровий номер 6125281700:01:018:0061 по АДРЕСА_1 . Доказів про розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування належних позивачам гаражів матеріали справи не містять.

Таким чином доводи апеляційної скарги в даній частині знаходять своє підтвердження.

Твердження апелянта про те, що позивачами пропущено строк позовної давності, колегія суддів відхиляє, оскільки коли право чи інтерес позивача не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Посилання апелянта про те, що спір у даній справі належить до юрисдикції господарського суду, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки позивачі не приймають участь у даній справі, як суб`єкти господарських правовідносин, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із платіжної інструкції № 839 від 08 жовтня 2023 року вбачається, що ПП «Зорбуд» за апеляційний розгляд даної справи сплатило судовий збір у розмірі 3100 грн (т.1 а.с.105).

За таких обставин, з позивачів слід стягнути на користь відповідача 3100грн судового збору за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Зорбуд» задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Зорбуд», Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права оренди земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства «Зорбуд» судовий збір за апеляційний розгляд даної справи в розмірі по 1550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Інші судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 29 квітня 2024 року.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Приватне підприємство «Зорбуд», адреса: вул.Гайова, 60, с.Великі Гаї, Тернопільського району Тернопільської області 47722, код ЄДРПОУ 14050906.

Відповідач: Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса: вул.Галицька, 47, с.Великі Гаї, Тернопільського району Тернопільської області, 47722.

Головуючий

Судді