Постанова

від 31.10.2007 по справі 48/261-5/18

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

48/261-5/18

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 жовтня 2007 р.                                                                                   № 48/261-5/18  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Козир Т.П.

суддів :Грека Б.М.,Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “Ельторіто”

на постановувід 19.07.2007 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 48/261-5/18

за позовом Державного житлово-комунального підприємства НАН України(надалі –Підприємство)

доТОВ “Ельторіто”(надалі –Товариство)

третя особа без самостійних вимогГолосіївська районна у м. Києві рада

прозобов'язання звільнити приміщення

за участю представників:

від позивача-  Боярчуков М.Г., Кирик О.В.

від відповідача-  Толстоухова Н.С.

від третьої особи-  Сорокопуд І.В.

в судовому засіданні 31.10.2007 р. у зв'язку із зміною складу

колегії суддів розгляд справи розпочинався заново

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2006 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Товариства про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 16, загальною площею 233 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на припинення договору оренди № 13 від 15.12.2000 р. за наслідком закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”), та відсутності підстав для продовження договору в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у зв'язку із наявністю відповідної заяви про його припинення.

Товариство проти задоволення позову заперечувало.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2007 р. (суддя Іванова Л.Б.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 р. (судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Рєпіна Л.О.) рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2007 р. скасовано, позов задоволено: зобов'язано Товариство звільнити нежитлове приміщення, яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 16, загальною площею 233 кв. м.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Приймаючи рішення про відмову в позові місцевий господарський суд виходив з недоведеності Підприємством порушення своїх прав щодо спірного приміщення.

Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковими висновками місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 15.12.2000 р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ, організацій, підприємств НАН України № 13 (надалі –Договір), відповідно до умов якого Товариство прийняло у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 233 кв. м., яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 16.

Згідно п. 10.1 Договору останній укладено строком на п'ять років, що діє з 15.12.2000 р. до 31.12.2005 р. включно.

Відповідно до п. 10.6 Договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Відповідно до п. 10.6 Договору, ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” позивач листами № 463 від 24.11.2005 р., № 510-1 від 15.12.2005 р., № 536 від 28.12.2005 р. повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору 31.12.2005 р. та про відсутність наміру пролонгації Договору, а також зажадав звільнення приміщення протягом 3-х календарних днів після закінчення Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, Договір припинився 31.12.2005 р.

Стаття 785 ЦК України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було. Тому висновок апеляційного господарського суду про безпідставність зайняття відповідачем приміщення відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов підставних висновків про законність та обґрунтованість позовних вимог. При цьому, судом апеляційної інстанції мотивовано спростовані помилкові твердження відповідача про передачу приміщення та житлового будинку № 16 по вул. Володимиро-Либідській в. Києві до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на час укладення Договору державне майно (приміщення в будинку по вул. Володимиро-Либідській, 16, в м. Києві) знаходилось в безстроковому користуванні на праві господарського відання НАН України.

Порядок управління майном та відчуження об'єктів майнового комплексу НАН України відноситься до предмету регулювання Закону України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу”.

Положення статей 3, 5 згаданого Закону передбачають, що пропозиції щодо передачі об'єктів майнового комплексу у комунальну власність подаються до Кабінету Міністрів України і відчуження нерухомості має здійснюватись у порядку визначеному для такого майна.

В силу положень ч. 4 ст. 4 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” у разі, якщо передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, пропозиції щодо передачі зазначених об'єктів погоджуються ініціаторами такої передачі, зазначеними у статті 3 цього Закону (в тому числі Національної академії наук), та подаються до Міністерства економіки України.

Таким чином,  законодавчими  актами  передбачено  особливий  порядок відчуження нерухомого майна НАН України, яким і є спірні нежитлові приміщення.

Апеляційним господарським судом підставно прийнято до уваги, що учасниками спору не надано підтвердження передачі об'єкту у вказаному порядку або шляхом прийняття індивідуального рішення Уряду по конкретному майну. У зв'язку з цим, судом мотивовано вказано на те, що будь-які розпорядження держадміністрацій чи органів самоврядування тощо про передачу майна НАН України з державної власності до комунальної не мають юридичних наслідків і знаходяться поза межами їх повноважень.

Судом апеляційної інстанції також досліджено, що на час закінчення строку дії Договору і станом на 14.04.2006 р. по даним книг реєстрації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна будинок по вул. Володимиро-Либідській, 16, знаходиться у віданні ЖКК-2 Академії наук. Відповідне обслуговування будинку здійснюється позивачем.

Дослідивши подані докази та всебічно проаналізувавши правовідносини сторін, встановивши приналежність спірного майно до державної власності, апеляційний господарський суд правомірно вказав на те, що заперечення щодо постановлення нерухомості на баланс, проведення розрахунків через КП “Розрахунковий центр “Голосієво”, складання акту приймання-передачі тощо не можуть створювати правові наслідки щодо зміни форми власності майна, яке закріплене за НАН України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові висновки господарського суду першої інстанції; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для її правильного розгляду. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані твердження місцевого господарського суду, а також обставини, на які посилалось Товариство в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, обґрунтовано задоволено позов. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Ельторіто” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 р. у справі № 48/261-5/18 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і:                                                                                          Б. Грек

                                                                                                        О. Подоляк